Глосарій

Аналогічні органи – органи, подібні за будовою і виконуваними функціями, але відмінні за походженням.

Автотрофи – організми, які синтезують власні органічні сполуки з простих неорганічних речовин середовища, використовуючи при цьому зовнішні джерела енергії.

Агрегатні суцвіття – суцвіття, що утворені поєднанням різних типів суцвіть.

Актиноморфні (правильні) квітки – квітки, через які можна провести декілька площин симетрії.

Андроцей – сукупність тичинок однієї квітки.

Анемофілія – перенесення пилку при запиленні за допомогою вітру.

Анемохорія – поширення плодів повітряними течіями (вітром).

Антеридії – чоловічі статеві органи рослин.

Антиподи – три гаплоїдні клітини на протилежному полюсі зародкового мішка квіткових рослин.

Антропохорія – поширення плодів і насіння за участю людини.

Апогамія – розвиток зародка у квіткових рослин, без попереднього запліднення, з будь-якої клітини зародкового мішка, крім яйцеклітини.

Апокарпний (незрослий) гінецей – багаточленний гінецей, кожен плодолистик якого утворює свою індивідуальну маточку.

Апоміксис – випадки розвитку зародка без попереднього запліднення.

Апоспорія – розвиток зародка квіткових рослин, без попереднього запліднення, з будь-якої клітини насіннєвого зачатка, крім клітин зародкового мішка.

Архегонії – жіночі багатоклітинні статеві органи рослин.

Археспоріальна клітина – одна з клітин нуцелуса, з якої утворюються мегаспори квіткових рослин.

Асиметричні квітки – квітки, які не мають площин симетрії.

Ацидофіли – рослини, що ростуть на кислих ґрунтах.

Ациклічні квітки – квітки із спіральним розміщенням квітколистків на квітколожі.

Багаточленний гінецей – гінецей, утворений декількома плодолистиками.

Базальний полюс органа – фізіологічно нижній кінець органа рослини (яким він прикріплюється до основного тіла рослини).

Базифіли – рослини, що ростуть на лужних ґрунтах.

Біб – одногніздний плід з одного плодолистка, розкривається двома швами: спинним та черевним.

Біоморфа (життєва форма) – групи рослин, що характеризуються певними анатомо-морфологічними і еколого-фізіологічними ознаками, що виробилися і спадково закріпилися в процесі еволюції під впливом комплексу факторів середовища.

Бічні корені – відгалуження головного і додаткових коренів.

Брунька – вкорочений зачатковий пагін.

Брунькові лусочки – зовнішні, видозмінені, шкірясті листочки захищених бруньок.

Бульба – видозмінений запасаючий пагін, який виникає внаслідок потовщення стеблової його частини.

Бульбоцибулина – видозмінений пагін, у потовщеній стебловій частині якого відкладаються запасні продукти, а листки перетворилися в сухі лусочки, які виконують захисні функції.

Бульбочки коренів – округлі здуття (пухлини) на коренях переважно бобових рослин, які виникають внаслідок симбіозу коренів цих рослин з так званими бульбочковими бактеріями (рід Rhizobium).

Вегетативна брунька – брунька з якої утворюються звичайні вегетативні пагони.

Вегетативні органи – органи, що забезпечують індивідуальне життя рослини та її вегетативне розмноження.

Вегетативно-репродуктивна брунька – вегетативна брунька у якої конус наростання перетворився на зачаткову квітку чи суцвіття.

Верхівкова формація листків – видозмінені чи недорозвинуті листки квітконосних пагонів і суцвіть: приквітники, обгортки тощо.

Верхня зав’язь – зав’язь, розміщена вище інших елементів квітки і незросла з ними.

Виводкові бруньки – додаткові бруньки, які служать для вегетативного розмноження, швидко відділяються від рослини і перетворюються у самостійні пагони.

Виткі пагони – пагони, які піднімаються у вищі яруси та використовують для цього зовнішні опори (як правило, інші рослини), обвиваються навколо них.

Віночок – частина оцвітини, утворена пелюстками.

Вічка – бруньки на підземній бульбі, розміщені в пазухах редукованих листків.

Вкорочений пагін – пагін, у якому міжвузля практично непомітні.

Волоть – складне моноподіальне, дуже розгалужене суцвіття, нижні гілочки якого галузяться сильніше, ніж верхні.

Вторинне ядро – диплоїдне ядро (клітина) у центрі зародкового мішка квіткових рослин.

Вузол (пагона) – ділянка стебла, до якої прикріплюються листки.

Вуса – надземні видозмінені повзучі пагони, які втратили функцію фотосинтезу і служать в основному для вегетативного розмноження.

Вусики – видозмінені органи пагіневого чи листкового походження, якими чіпкі рослини прикріплюються до зовнішніх опор.

Габітус – зовнішній вигляд організму.

Галофіти – рослини, що ростуть на дуже засолених ґрунтах.

Гаметангії – статеві органи, у яких формуються статеві клітини – гамети.

Гаметофіт – статеве покоління в циклі розвитку рослин.

Гарбузина – несправжній простий плід, утворений з нижньої зав’язі трьома плодолистиками; екзокарп здерев’янілий, мезокарп і ендокарп соковиті.

Гаусторії – корені-присоски паразитичних рослин.

Гейтеногамія (сусіднє запилення) – перехресне запилення між квітками в межах однієї особини квіткових рослин.

Геліофіти (світлолюбні рослини) – рослини, що потребують для свого розвитку багато світла.

Гемікриптофіти – багаторічні рослини, бруньки відновлення яких знаходяться на поверхні ґрунту.

Геміцикличні квітки – квітки, у яких частина квітколисточків розміщена на квітколожі спірально, а частина колами.

Генеративна клітина – клітина пилку, з якої утворюються спермії.

Генеративні (репродуктивні) органи – органи рослин, призначені для статевого чи безстатевого (спорового) розмноження.

Геотропізм – здатність органа визначати напрям росту під впливом дії сили земного тяжіння.

Гермафродитні (двостатеві) квітки – квітки, в яких одночасно розвинуті тичинки і маточки.

Гетерогамія – статевий процес внаслідок злиття подібних за формою, але відмінних за розмірами гамет.

Гетеростилія – різностовпчатість квіток – невідповідність у довжині тичинкових ниток стовпчикам маточок, один з механізмів, що перешкоджає самозапиленню квіток.

Гетеротрофи – організми, які для свого живлення використовують готові органічні речовини, створені іншими живими істотами.

Гетерофілія – наявність значних морфологічних відмін між листками середньої формації однієї рослини.

Гігрофіти – наземні рослини, які ростуть лише в умовах великого зволоження.

Гідрофілія – перенесення пилку під час запилення за допомогою води.

Гідрофіти – водяні рослини, які занурені у воду цілком чи частково.

Гідрохорія – поширення плодів і насіння водою.

Гілчаста коренева система – коренева система, у якій бічні галуження (вторинні осі) майже не поступаються в розвитку осям першого порядку.

Гінецей – сукупність плодолистків (маточок) однієї квітки.

Гіподерма – додатковий захисний покрив хвої, утворений клітинами з потовщеними здерев’янілими стінками.

Гіпокотиль (підсем'ядольне коліно) - ділянка зародкового стебла між кореневою шийкою і сім’ядолями.

Голі бруньки – бруньки, які не вкриті захисними лусочками.

Головка – просте суцвіття з укороченою головною віссю, на верхівці якої скупчені сидячі квітки.

Головний корінь – корінь, який виникає із зародкового корінця.

Гомологічні органи – органи, які мають однакове походження, але відрізняються будовою внаслідок виконання неоднорідних функцій.

Горіх, горішок – однонасінний нерозкривний плід з жорстким дерев’янистим оплоднем. Горішок відрізняється від гороху меншими розмірами.

Губчаста паренхіма – мезофіл листка з округлих клітин і великих міжклітинників.

Дводомні рослини – рослини з роздільностатевими квітками, тичинкові квітки розміщені на одних особинах, а маточкові – на інших.

Денце – вкорочене видозмінене стебло цибулини.

Дихазій – складне симподіальне суцвіття з супротивним галуженням бічних осей, будь-яка вісь завжди закінчується квіткою, під якою утворюються осі наступних порядків.

Дихогамія – неодночасність дозрівання пилку і насінних зачатків в одній квітці, що перешкоджає їх самозапиленню.

Дихотомічне галуження пагона – верхівкове галуження пагона внаслідок поділу конуса наростання на дві рівноцінні гілочки.

Дихотомічне жилкування – жилки, які виходять з основи листової пластинки багаторазово вилчасто галузяться, кожен раз на дві рівноцінні гілочки.

Діаграма квітки – графічний запис, який відображає наявність і кількість членів квітки, та деякі особливості будови.

Додаткові бруньки – бруньки, які виникають на стеблі ендогенно, внаслідок діяльності бічної меристеми.

Додаткові корені – корені, які виникають на стеблі, листках чи їх видозмінах.

Дорсовентральні листки – листки, диференційовані на верхню (спинну) і нижню (черевну) сторони.

Дугове жилкування – від основи до верхівки листкову пластинку пронизують декілька нерозгалужених дугоподібних жилок.

Екзина – зовнішній шар спородерми.

Екзодерма – покривна тканина первинної кори кореня.

Екзокарп – зовнішній шар оплодня (перикарпа).

Ендодерма (кореня) – найглибший шар клітин первинної кори кореня.

Ендокарп – найглибший, внутрішній шар оплодня (перикарпа).

Ендосперм – тканина в насінні, у якій відкладаються запасні поживні речовини для живлення зародка при проростанні.

Ентомофілія – запилення за участю комах.

Епібласт – друга, редукована сім’ядоля зернівок злакових, яка знаходиться на гіпокотилю з протилежного боку щитка.

Епікотиль (надсім'ядольне коліно) – ділянка стебла між сім’ядолями і першими справжніми листочками проростка.

Епіфіти – рослини, які живуть на тілі інших рослин, використовуючи їх як місце існування.

Етильовані рослини – бліді, безхлорофільні рослини, які виростають в умовах недостатнього освітлення.

Еутрофи – рослини, що нормально розвиваються на багатих поживними речовинами ґрунтах.

Ефемери – однорічні рослини з дуже коротким періодом розвитку, що триває декілька тижнів.

Ефемероїди – багаторічні трав’янисті рослини з коротким, здебільшого весняним періодом розвитку.

Живець – відрізана від материнської рослини частина тіла чи орган з метою штучного вегетативного розмноження.

Жилки листка – судинно-волокнисті провідні пучки листка.

Жилкування листка – система провідних пучків у листовій пластинці.

Жолудь – горіхоподібний плід з менш жорстким, ніж у горіха оплоднем, і оточений біля основи чашоподібною плискою.

Заболонь – світлий периферичний шар деревини стовбура деяких дерев.

Зав’язь – нижня розширена порожниста частина матки.

Запасаючи корені – видозмінені корені, у яких відкладаються запасні продукти.

Зародковий мішок – жіночий гаметофіт квіткових рослин.

Захищені бруньки – бруньки, які вкриті захисними бруньковими лусочками.

Збірні (складні) плоди – плоди, що утворені декількома маточками однієї квітки.

Зернівка – однонасінний нерозкривний плід з шкірястим оплоднем, який зростається із спермодермою.

Зигоморфна (неправильна) квітка – квітка, яка має лише одну площину симетрії.

Зигота – запліднена яйцеклітина.

Змішана коренева система – коренева система, утворена системами головного і додаткових коренів.

Зона всмоктування (кореня) – ділянка молодого кореня, яка служить для вбирання води і поживних речовин з ґрунту (інакше, зона кореневих волосків).

Зона кущіння – приземна чи підземна основа пагона, у якій відбувається його бічне галуження.

Зона поділу клітин (кореня) – апікальна меристема кореня (конус наростання).

Зона розтягування клітин (кореня) – ділянка молодого кореня, у якій новоутворені клітини значно збільшують розміри за рахунок натягування води.

Зонтик – просте суцвіття з укороченою головною віссю, на верхівці якої прикріплені квітки приблизно однакові за довжиною квітконіжок.

Зооспорангії – органи безстатевого розмноження, у яких утворюються зооспори.

Зооспори – рухомі, джгутикові спори безстатевого розмноження.

Зоохорія – поширення плодів і насіння за участю тварин.

Ізогамія – статевий процес внаслідок злиття подібних за формою та розмірами гамет.

Ізолатеральний листок – листок з однорідною внутрішньою структурою по всій його товщі, недиференційований на верхню і нижню сторони.

Інтегументи – покриви насінного зачатка.

Інтина – внутрішній шар спородерми.

Кальцефіли – рослини, що ростуть на ґрунтах, багатих вуглекислим кальцієм.

Кальцефоби – рослини, що негативно реагують на наявність у ґрунті солей кальцію.

Квітка – видозмінений пагін, призначений для статевого і нестатевого (спорового) розмноження і утворення плодів та насіння.

Квітколоже – розширена стеблова частина квітки, на якій розміщуються квітколистки.

Квітконіжка – звужена, видовжена стеблова частина квітки, якою вона кріпиться на рослині.

Китиця – просте суцвіття з видовженою головною віссю, по всій довжині якої розміщені квітки з квітконіжками.

Кільця потовщення – бічна меристема, яка виникає з перициклу і призводить до вторинних потовщень стебла деяких груп однодольних рослин.

Кістянка – однонасінний плід, оплодень якого диференційований на плівчастий тонкий екзокарп, м’ясистий соковитий мезокарп і потовщений дерев’янистий ендокарп.

Клейстогамні квітки – нерозкривні самозапильні квітки.

Клітина-трубка – вегетативна клітина пилку.

Колеоптиль – захисний зародковий листочок, що вкриває зародкову брунечку насінини злакових рослин.

Колеориза – коренева піхва зародкового корінчика зародка насінини.

Колос – просте суцвіття з видовженою головною віссю, по всій довжині якої розміщені квітки без квітконіжок.

Колючки – захисні видозмінені органи пагіневого, листкового чи епідермального походження.

Комахоїдні рослини – рослини, що поліпшують своє мінеральне живлення (в першу чергу, азотне) та використовують комах як поживу.

Контрактильні (скоротливі) корені – корені, призначені для втягування в ґрунт пагонів з бруньками відновлення.

Коренева система головного кореня – система утворена головним коренем і його бічними галуженнями (осями наступних порядків).

Коренева система додаткових коренів – система, утворена додатковими коренями, що утворюються з будь-якої частини стебла чи листка.

Коренева шийка – місце переходу кореня в стебло.

Кореневий чохлик – група тонкостінних клітин, що вкривають ззовні конус наростання кореня і захищають зону поділу клітин від пошкоджень.

Кореневище – багаторічний підземний видозмінений пагін, який служить для накопичення запасних продуктів, вегетативного відновлення і розмноження.

Кореневищні злаки – злаки у луківництві з довгими горизонтальними кореневищами.

Кореневі бульби (кореневі шишки) – запасаючи корені, що виникли як видозміни бічних чи додаткових коренів.

Кореневі волоски – видовжені зовнішні вирости клітин епіблеми молодого кореня в зоні всмоктування.

Кореневі мички – короткочасні ниткоподібні корені, що виникають у зв’язку з сильним зволоженням ґрунту.

Коренеплоди – запасаючи корені, що виникають як видозміна головного кореня і нижньої частини стебла (гіпокотилю).

Корінь – осьовий полісиметричний, переважно підземний орган необмеженого росту, на якому ніколи не утворюються листки.

Коробочка – багатонасінний, утворений декількома маточками, плід з сухим оплоднем, з різноманітними способами розкривання.

Кошик – просте суцвіття з укороченою головною віссю, яке розростається у ложе, з щільно розміщеними на ньому квітками.

Крилатка – сухий, однонасінний, нерозкривний плід, оплодень якого має шкірястий чи плівчастий крилоподібний виріст.

Криптофіти – багаторічні трав’янисті рослини, у яких надземні органи на зиму відмирають, а бруньки відновлення знаходяться під землею чи під водою на кореневищах, бульбах, цибулинах тощо.

Крохмаленосна піхва – ендодерма первинної кори стебел деяких рослин, клітини якої містять крохмальні зерна.

Ксеногамія – власне перехресне запилення рослин, що відбувається між квітками різних особин одного виду рослин.

Ксерофіти – рослини, що пристосовані до посушливих умов існування.

Кущіння – одна з форм галуження пагона, коли бічні гілки утворюються лише біля основи пагона в приземній чи підземній його ділянках.

Кущові злаки – злаки у луківництві з короткими вертикальними кореневищами.

Листкові примордії – зачаткові листочки бруньки.

Листок – це тимчасовий бічний орган обмеженого росту.

Листопад – явище масової втрати листків рослиною, яке має захисне біологічне значення для зменшення витрат при випаровуванні в несприятливих умовах існування.

Листянка – сухий багатонасінний, утворений одним плодолистиком, одногніздний плід, який розкривається щілиною по черевному шву.

Ліани – рослини з тонкими, гнучкими, швидкоростучими стеблами, які використовують для підняття вгору зовнішні опори, певним чином прикріплюючись до них.

Ловильні апарати – видозмінені листки комахоїдних рослин, призначені для ловлі та засвоєння комах.

Лопатеві листки – прості листки з виїмчастою пластинкою, у яких глибина виїмки сягає не більше чверті ширини половини пластинки.

Маточка – закрите вмістилище насінних зачатків, що утворене при зростанні країв плодолистків.

Маточкові (жіночі) квітки – роздільностатеві квітки, у яких із статевих частин є лише маточки.

Мегаспора – спора статевого розмноження, з якої виростає жіночий гаметофіт рослин.

Мегаспорангій – спорангій, призначений для утворення гаплоїдних мегаспор.

Мегаспорогенез – процес утворення гаплоїдних мегаспор у вищих рослин.

Мегаспорофіли – видозмінені листки вищих рослин, на яких утворюються мегаспорангії.

Мезокарп – середній шар оплодня (перикарпа).

Мезотрофи – рослини, помірно вибагливі до вмісту поживних речовин у ґрунті.

Мезофіл – асиміляційна хлорофілоносна паренхіма листка.

Мезофіти – рослини, що ростуть в умовах середнього зволоження.

Метамер (пагона) – структурна ланка пагона, яка складається з вузла із листком і брунькою та міжвузля, розміщеного нижче.

Метамерія – явище повторюваності (чергування) структурних ланок (метамерів) у органі (властиве пагонам).

Метаморфози органів – спадково закріплені зміни типової будови органа під впливом умов існування чи для виконання специфічної функції.

Мичкувата коренева система – коренева система, у якій головний корінь непомітний у масі додаткових коренів.

Міжвузля пагона – ділянка стебла між двома сусідніми вузлами.

Мікориза (грибокорінь) – симбіоз коренів вищих рослин з деякими ґрунтовими грибами.

Мікропіле (пилковхід) – отвір у покривах (інтегументах) для утворення гаплоїдних мікроспор.

Мікроспора – спора статевого розмноження, з якої виростає чоловічий гаметофіт рослин.

Мікроспорангій – спорангій призначений для утворення гаплоїдних мікроспор.

Мікроспорогенез – утворення гаплоїдних мікроспор у вищих рослин.

Мікроспорофіли – видозмінені листки вищих рослин, на яких утворюються мікроспорангії.

Мірмекофілія – один з видів ентомофілії – запилення за участю мурах.

Монокамбіальні коренеплоди – коренеплоди з одним кільцем камбію.

Моноподіальне (невизначене) галуження пагона – система галуження пагона, коли верхівковий конус наростання функціонує невизначено довго, а бічні гілки (осі другого і наступних порядків) не переганяють у рості основну вісь пагона.

Моноподіальні (невизначені, ботричні) суцвіття – суцвіття, у яких головна вісь наростає невизначено довго, а розкриття квіток відбувається від основи до верхівки.

Моносиметричний орган – орган, через який можна провести лише одну площину симетрії.

Монохазій – складне симподіальне суцвіття з черговим галуженням бічних осей.

Мутовчасте листорозміщення – розміщення трьох і більше листків на одному вузлі.

Надземний столон – недовговічний повзучий пагін, призначений для вегетативного розмноження (майже те ж саме, що й вус).

Напівнижня зав’язь – зав’язь, нижня частина якої, зрослась з іншими елементами квітки.

Насінина – орган, що містить зародок рослини і призначений для поширення рослин та перенесення несприятливих умов зимівлі насінними рослинами.

Насінний зачаток – видозмінений мегаспорангій насінних рослин, вкритий покривами – інтегументами.

Негативний геотропізм – напрям росту органа в протилежну від центра Землі сторону.

Нейтрофіли – рослини, що ростуть на ґрунтах з реакцією, близькою до нейтральної.

Несправжні плоди – плоди, в утворені яких, окрім гінецею, приймають участь й інші частини квітки.

Нижня зав’язь – зав’язь, в утворенні якої крім плодолистків беруть участь й інші елементи квітки.

Низова формація листків – недорозвинуті чи видозмінені приземні та підземні листки, що виконують захисні й запасаючи функції.

Нітрифіли – рослини, які нормально розвиваються лише на ґрунтах, що містять значні кількості засвоюваного азоту.

Нуцелус – мегаспорангій насінних рослин, ядро насінного зачатка.

Однодомні рослини – рослини з роздільностатевими квітками, у яких, на одних і тих самих особинах, містяться і маточкові, і тичинкові квітки.

Одночленний гінецей – гінецей з одного плодолистка.

Оліготрофи – рослини, що ростуть на неродючих, бідних ґрунтах.

Оогамія – статевий процес внаслідок злиття нерухомої яйцеклітини з рухомими сперматозоїдами (іноді, з нерухомими сперміями).

Орнітофілія – запилення за участю птахів.

Ортотропні органи – органи рослин, що орієнтовані вертикально поверхні Землі.

Оцвітина – безплідна (стерильна) частина квітки.

Пагін – молоде стебло з розміщеними на ньому листками і бруньками.

Пазушна брунька – брунька, розміщена в куті, утвореному стеблом і відхиленим листком.

Пальчасте жилкування – сітчасте жилкування, утворене декількома головними жилками, що виходять з основи листової пластинки.

Пальчастоскладні листки – утворені декількома простими листочками, прикріпленими до верхівки рахісу.

Паразити – організми, які живуть у тілі (чи на тілі) інших живих істот, використовуючи їх як джерело органічного живлення.

Паралельне жилкування – від основи до верхівки листкову пластинку пронизують декілька нерозгалужених паралельних жилок.

Партеногенез – явище розвитку зародка з незаплідненої яйцеклітини.

Партенокарпічні плоди – безнасінні плоди, які утворюються без попереднього запліднення.

Пелюстки – яскраво забарвлені листочки оцвітини не зеленого кольору.

Перехресне запилення – запилення квітки пилком іншої квітки.

Перикарп (оплодень) – стінка плоду, яка формується переважно із стінок зав’язі.

Перисперм – запасна тканина насінини, яка утворюється з нуцелуса.

Перисте жилкування – сітчасте жилкування, утворене однією головною жилкою, від якої відходять численні бічні галуження.

Перистоскладні листки – утворені простими листочками, прикріпленими супротивно по всій довжині рахісу.

Перицикл – шар живих клітин, що вкриває ззовні центральний циліндр молодого кореня чи стебла.

Перицикличні волокна – механічні волокна склеренхіми у складі перициклу стебел деяких рослин.

Пилкова трубка – цитоплазматичний виріст вегетативної клітини пилку (клітини-трубки), який проникає по тканинах маточки до насінних зачатків.

Пилкові гнізда (пилкові мішки) – порожнини в пиляках тичинок, виповнені пилком.

Пилок – чоловічий гаметофіт квіткових рослин.

Пиляк – розширена верхня частина тичинки – видозмінений мікроспорангій квіткових рослин.

Підчаша квітки – коло листоподібних утворень під чашечкою квіток у деяких рослин.

Піхва листка – розросла основа черешка, яка охоплює стебло на деякій відстані.

Плагіотропні органи – органи рослин, що орієнтовані паралельно (чи під певним кутом) до поверхні Землі.

Плацента – місце прикріплення ніжки насінного зачатка до стінок зав’язі.

Плейохазій – складне симподіальне суцвіття з мутовчастим розміщенням нижніх розгалужень.

Плід – орган, що утворюється з квітки (переважно з гінецею) і служить для захисту та поширення насіння.

Плодолистики – видозмінені мегаспорофіли покритонасінних рослин.

Повзучі пагони – сланкі пагони з додатковими коренями у вузлах.

Подвійна оцвітина – оцвітина, у складі якої виділяють чашечку і віночок.

Подовжений пагін – пагін з добре помітними вузлами та міжвузлями.

Позитивний геотропізм – явище росту органа у напрямі дії сили земного тяжіння (до центру Землі).

Поліембріонія – явище багатозародковості в насінині.

Полікамбіальні коренеплоди - коренеплоди з декількома концентричними кільцями камбію.

Полісиметричний орган – орган, через який можна провести декілька площин симетрії.

Полярність (органів рослин) – явище морфо-фізіологічних відмін між відділеними кінцями (полюсами) органа.

Померанець (гесперидій) – багатонасінний плід із соковитим оплоднем, екзокарп якого шкірястий, мезокарп сухий, губчастий, а ендокарп м’ясистий і соковитий.

Початок – просте суцвіття з подовженою і потовщеною віссю, по довжині якої розміщуються сидячі квітки, вкриті спільним покривалом.

Приймочка – часто розширена і різноманітного вигляду верхня частина стовпчика маточки, призначена для уловлювання пилку.

Прилистки – парні бічні вирости при основі черешка листка.

Провідна зона (кореня) – зона кореня розміщена вище зони кореневих волосків (інакше, зона бічних галужень).

Пропускні клітини ендодерми – живі клітини ендодерми з нездерев'янілими тонкими стінками навпроти ділянок ксилеми.

Проста оцвітина – оцвітина, що утворена листочками лише одного якогось кольору.

Просте жилкування – утворене однією нерозгалуженою жилкою, що пронизує листок від основи до верхівки.

Простий плід – плід утворений лише з однієї маточки.

Прості листки – листки, що мають лише одну листову пластинку.

Прості суцвіття – нерозгалужені суцвіття, у яких квітки розміщуються на головній осі.

Радіальні промені кореня – ділянки тонкостінної паренхіми, які розділяють ділянки вторинної ксилеми кореня.

Рахіс – спільний черешок листочків складного листка.

Регенерація – відновлення організмом втрачених частин тіла чи органів.

Репродуктивна брунька – брунька, що утворена лише зачатковою квіткою чи суцвіттям без зачатків фотосинтезуючих листків.

Річні кільця – добре помітні концентричні шари деревини на поперечному розпилі стовбурів дерев, що є результатом періодичної і нерівномірної протягом сезону діяльності камбію.

Роздільні листки – прості листки з виїмчастою пластинкою, у яких глибина виїмки сягає 1/3 ширини половини пластинки.

Роздільностатеві квітки – квітки, у яких є або лише тичинки, або лише маточки.

Розсічені листки – прості листки з виїмчастою пластинкою, у яких глибина виїмки досягає головної жилки.

Розтруб – трубчаста структура, що утворюється внаслідок зростання прилистків.

Самозапилення – запилення квітки власним пилком.

Сапрофіти – організми, які використовують для живлення органічні речовини (рештки) відмерлих рослин та тварин.

Середня формація листків – основна маса хлорофілоносних листків рослин.

Сережка – просте суцвіття з пониклою головною віссю, по всій довжині якої розміщені сидячі квітки.

Серцевина – тонкостінна великоклітинна паренхіма в центрі стебла.

Серцевинні промені – ділянки паренхіми, що розподіляють окремі провідні пучки у стеблі.

Сидяча приймочка – приймочка, розміщена безпосередньо на зав’язі (стовпчик відсутній).

Сидячий листок – листок, у якого немає черешка.

Сидячі квітки – квітки без помітних квітконіжок.

Симбіоз – взаємовигідне співіснування двох різних біологічних видів.

Симподіальні (визначені, цимозні) суцвіття – суцвіття, у яких головна вісь завжди закінчується квіткою, а розкриття квіток здійснюється від верхівки до основи суцвіття.

Симподільне (визначене) галуження пагона – система галуження пагона, при якій верхівкова меристема функціонує лише один сезон, а подальше наростання пагона здійснюється брунькою, розміщеною нижче.

Синергіди – клітини-супутниці яйцеклітини.

Сім’ядолі – зародкові органи живлення зародка насінини.

Сім’янка – однонасінний нерозкривний плід з сухим шкірястим оплоднем, що не зростається із спермодермою.

Сітчасте жилкування – утворення великої кількості дрібних жилок, що є бічними відгалуженнями однієї чи декількох головних жилок.

Складний зонтик – складне моноподіальне суцвіття, у якому на довгих осях, що виходять з верхівки головної осі розміщуються прості зонтики з короткими квітконіжками.

Складний колос – складне моноподіальне суцвіття, на бічних розгалуженнях якого розміщуються квітки без квітконіжок; ці бічні галуження називають колосками.

Складні листки – утворені певною кількістю листочків, прикріплених до загального черешка.

Складні суцвіття – суцвіття, в яких квітки розташовані на бічних розгалуженнях головної осі.

Складчаста паренхіма – клітини мезофілу хвої, які мають вгини поверхні (складки) всередину клітини, що збільшує їх загальну поверхневу площу.

Склерофіти – посухостійкі рослини з жорсткими листками, вкритими потужною кутикулою.

Сланкі пагони – пагони, що лежать на ґрунті.

Соломина – порожнисте стебло злакових рослин.

Соматогамія – статевий процес внаслідок злиття неспеціалізованих клітин тіла (члеників у грибів).

Сперматозоїд – дрібна чоловіча рухома (джгутикова) гамета.

Спермій – чоловіча безджгутикова гамета квіткових рослин.

Спермодерма – насінна шкірка – зовнішній покрив насінини.

Спіральне (чергове) листорозміщення – розміщення одного листка на вузлі пагона.

Спорангії – органи безстатевого розмноження, у яких формуються спори.

Спори – клітини безстатевого розмноження, кожна з яких є початком організму нового покоління.

Спородерма – зовнішній покрив спор.

Спорофіт – нестатеве покоління в циклі розвитку рослин.

Стамінодії – безплідні тичинки у квітках деяких рослин.

Стебло – осьовий полісиметричний орган необмеженого верхівкового, іноді вставного росту, на якому утворюються листки та бруньки.

Стовпчаста (палісадна) паренхіма – мезофіл дорсовентральних листків, утворений видовженими, вертикально розміщеними клітинами.

Стовпчик маточки – видовжена середня частина маточки, на верхівці якої міститься приймочка.

Столон – недовговічний підземний пагін деяких рослин, з якого утворюються бульби.

Стрижнева коренева система – система у якій головний корінь значно переважає в розвитку всі інші корені (добре помітний).

Стручок, стручечок – сухий багатонасінний плід, утворений двома плодолистиками (розкривається двома швами), насіння в якому прикріплюється до поперечної перегородки. У стручечка довжина перевищує ширину не більш як у два-три рази.

Сукуленти – рослини з соковитими, м’ясистими стеблами чи листками, у яких нагромаджується багато води.

Супліддя – результат зростання декількох плодів різних квіток чи суцвіття.

Супротивне листорозміщення – розміщення двох листків на одному вузлі пагона, направленими в протилежні сторони.

Сціофіти (тіньолюбні рослини) – рослини, що живуть в умовах постійного затінення.

Термінальний полюс органа – фізіологічно верхній (віддалений від основного тіла) кінець органа рослини.

Терофіти – однорічні рослини, що переживають несприятливу пору року у стані насіння.

Тирс – складне симподіальне суцвіття пірамідальної форми, на головній осі якого розміщені складні суцвіття інших видів – монохазій, дихазій тощо.

Тичинки – видозмінені мікроспорофіли квіткових рослин.

Тичинкові (чоловічі) квітки – квітки, у складі яких з плідних елементів є лише тичинки (маточки відсутні).

Тіньовитривалі рослини – рослини, що витримують умови значного затінення, але можуть рости і при доброму освітленні.

Трійчастоскладні листки – утворені трьома листочками, прикріпленими до верхівки рахісу.

Фанерофіти – дерева й кущі, бруньки відновлення яких знаходяться високо над поверхнею ґрунту.

Філокладії – видозмінені листоподібні пагони, розміщені в пазухах редукованих листків, які служать для утворення квіток.

Формація листків – угрупування листків однієї рослини, що різняться походження, морфологією і функціями.

Формула квітки – графічний запис, який відображає наявність і кількість членів квітки, та деякі особливості будови.

Фунікулус – ніжка насінного зачатка