Студопедия — Плюралізм підходів в оцінці соціальної сутності держави
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Плюралізм підходів в оцінці соціальної сутності держави






Держава - багатоаспектний соціально-політичний феномен, що з'являвся в різних формах у різні соціально-історичні епохи. Державницькі концепції Платона і Арістотеля розглянуті в окремій темі. Раніш були проаналізовані основні концепції і теорії держави. Необхідно також розглянути специфіку підходів до окремих аспектів державного устрою.

Полівій зображує історію виникнення держави і зміни її форм (з посиланням на Платона) як природний процес, що здійснюється за законом природи, і робить акцент на циклічності розвитку соціально-політичних явищ. У його трактуванні держава може існувати в шес­ти основних формах у послідовності їх природного виникнення і зміни в межах повного циклу: царство (царська влада), тиранія, аристократія, олігархія, демократія, охлократія. Виникнення царської влади обумовлене нездатністю людей до самоєднання, замість цього - потяг до сильної особистості, царя. Тиранія є продовженням людсь­кої недосконалості як результат викривлення влади на користь її одноосібного володаря. Аристократія під тимчасовим лозунгом спільного блага неминуче вироджується в олігархію - політичну епоху зловживань проти більшості. Демократія лише посилює недосконалість держави на користь стихійної свободи і тягнеться до демагога; охлократія є виродженням правління недосвідченої більшості, в ній панує сила, натовп у кінцевому підсумку знову знаходить самовладця. Цикл зміни державних форм у Полібія, на відміну від Платона, замикається: кінцевий пункт природного роз­витку форм держави співпадає з вихідним. Полібій дійшов висновку про нестійкість кожної окремої простої форми держави, оскільки вона втілює в собі лише якийсь один початок, який поступово ви­роджується у свою протилежність. Під впливом ідей Арістотеля він надавав переваги змішаній формі держави. Полібій аналізує повно­важення трьох гілок влади в римській державі - консулів, сенату і народного трибуналу, які є виразниками відповідно царського, ари­стократичного і демократичного принципів владарювання.

Творчість Н. Макіавеллі стала містком, що поєднав античність і Новий час. Італійський філософ та історик увів у науковий обіг термін «держава» (stato). Держава в його трактуванні є об'єктив­ною історичною необхідністю, а не результатом божественного про­мислу. Це політичний стан суспільства і динамічна структура, яка відбиває стосунки владарюючих і підвладних. Н. Макіавеллі розвинув теорію круговороту політичних форм. Циклічний розви­ток політичних форм обумовлений обмеженістю наявних ресурсів у кожної з них. Політична форма, що досягла досконалості, немину­че приходить до занепаду, оскільки змінюються умови її функціонування. Макіавеллі виділяє три викривлені (тиранія, олігархія, анархія) і три позитивні (монархія, аристократія, демократія) форми та відзначає наявність переваг у кожної в конк­ретних ситуаціях, тобто він прийняв ідею змішаного правління.

Ж. Боден — першим обґрунтував поняття державного суверенітету. Формула суверенітету, запропонована французьким юристом, на перший погляд містить у собі кричуще протиріччя -«абсолютна, неподільна, єдина, постійна, така, що стоїть над законом, державна влада». Останнє викликає подив і вимагає по­яснення: чому влада вища закону? Боден має на увазі, що ніякий закон не обмежує верховенство влади. Абсолютність її визначається тим, що вона не обмежена будь-якими умовами. Постійність вла­ди в тому, що вона встановлена не на якийсь термін, а існує за власним правом. Єдина державна влада може мати складну побу­дову (монархія чи республіка), але як єдине ціле завжди має вер­ховенство і стоїть вище інших видів влади.

Т. Гоббс цілком покладався на цілющу ефективність та політичну всемогутність держави. Його творчість пронизана супе­речливими судженнями. За Гоббсом перехід людей з додержавного природного співжиття в громадянський стан на основі договору означає повне їх підкорення абсолютній владі держави. Англійський філософ називає держави, які виникли в результаті добровільної угоди, політичними державами (цей термін пізніше закріпився в західноєвропейських доктринах держави), а держави, що з'явля­ються за допомогою фізичної сили, відносив до заснованих на придбанні і ставився до них негативно. Держава засновується людьми задля того, щоб з її допомогою покінчити з «війною всіх проти всіх», властивій додержавному стану, позбавитись страху незахищеності і постійної загрози насильницької смерті. Шляхом взаємної домовленості між собою - кожен домовляється з кожним - індивіди довіряють одній особі чи зібранню людей верховну владу над собою. Держава і є ця особа, яка використовує силу, можливості і кошти всіх людей так, як вважає за необхідне для встановлення миру і загального захисту. Носій такої влади - суверен. Суверен має верховну владу, а будь-хто інший є його підданим, влада його абсолютна, безмежна, неосяжна. Фактично це означає монополію на життя і смерть підвладних.

Одна деталь у творчості неординарного мислителя принижує значущість його політичного аналізу: залишаючи індивідам право на опір тирану, він рішуче виступає проти розподілу влади в державі під тим приводом, що окремі гілки влади можуть знищити одна одну. «Левіафан» Гоббса сконструйований людьми з різних пру­жин, важелів, ниток, колес тощо, що дозволяло функціонувати йому як єдиному механізму - автомату. Починаючи з Гоббса, в теорії утвердилося розуміння держави як машини.

Д. Локк у визначенні природи держави також протиставляв природний і громадянсько-цивілізований стан людей. На відміну від Гоббса, він був упевненим прибічником правової державності.

За Локком, до виникнення держави люди перебували в при­родному стані, в якому не було «війни всіх проти всіх». Однак тут були відсутні органи, які могли б неупереджено розв'язувати суперечки між людьми і підтримувати загальний порядок. Все це створювало ситуацію непевності і дестабілізувало звичайно спокійне життя. З метою надійного забезпечення природних прав, рівності і свободи, захисту особистості, люди погоджувались утворити політичну спільноту і заснувати державу.

Д. Локк акцентує момент згоди, а не насилля: держава є сукупність людей, які об'єднались в одне ціле під егідою ними ж установленого спільного закону для організації загального регу­лювання. Будуючи державу добровільно, люди якнайточніше відмірюють той обсяг повноважень, який вони передають державі. Про повну відмову індивідів від своїх прав (природних прав і сво­бод) на користь держави у вченні Д. Локка, на відміну від Т. Гоб­бса, не ведеться. Право на життя і володіння майном, свободу і рівність людина не відчужує нікому і ні за яких обставин.

Держава і суспільство, згідно з Локком, пов'язані угодою і довірою, ґрунтуються на моральному порядку, знанні і праві. У його схемі держави вирішується суперечність природного (у людині) і розумного (у політиці). Держава охороняє природні права громадян, суспільство стримує природне прагнення влади до панування, а влада приборкує природні інстинкти людини.

З метою попередження можливості поглинання суспільства та індивіда державою Д. Локк висунув ідею розподілу влади на законодавчу і виконавчу, з більш високим статусом законодавчої. Нормальна структура правління, в розумінні Д. Локка, була ком­плексом офіційних нормативно закріплених «стримувань і проти­ваг». Ці уявлення про диференціацію, принципи розподілу, зв'яз­ку і взаємодії окремих складових єдиної державної влади лягли в основу доктрини буржуазного конституціоналізму, яка зароди­лася в XVII столітті.

І. Кант основною конституюючою ознакою держави вважав верховенство правового закону. Цією формулою він прагнув подо­лати недоліки лібералізму, в якому зміст законів виводився з природних прав індивіда, і недоліки демократії, яка ототожнюва­ла право з прийнятим шляхом голосування законом. У політичній філософії Канта вищим критерієм справедливості закону є не при­родне право і не одностайність тих, хто голосували за нього, а моральність як усвідомлення людиною своєї відповідальності пе­ред людським родом. «Категоричний імператив» Канта стосується

індивідів і держави. Його суть зводиться до такого: у своїх вчин­ках кожен повинен ставитися до інших як до мети і ніколи як до засобу. Саме така поведінка повинна бути і принципом загально­го законодавства.

Гегель співвідніс функції держави з суперечливою життє­діяльністю громадянського суспільства. Стихія приватних інтересів у громадянському суспільстві потребує опосередкування правом. Саме в державі досягається тотожність особливого і загального за допомогою позитивного законі/. Державу як ідею розуму, сво­боди і права Гегель розміщує біля підніжжя громадянського суспільства; він одним із перших поставив питання про взаємозв'я­зок соціально-економічної і політичної сфер.







Дата добавления: 2015-04-16; просмотров: 682. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

Примеры задач для самостоятельного решения. 1.Спрос и предложение на обеды в студенческой столовой описываются уравнениями: QD = 2400 – 100P; QS = 1000 + 250P   1.Спрос и предложение на обеды в студенческой столовой описываются уравнениями: QD = 2400 – 100P; QS = 1000 + 250P...

Дизартрии у детей Выделение клинических форм дизартрии у детей является в большой степени условным, так как у них крайне редко бывают локальные поражения мозга, с которыми связаны четко определенные синдромы двигательных нарушений...

Педагогическая структура процесса социализации Характеризуя социализацию как педагогический процессе, следует рассмотреть ее основные компоненты: цель, содержание, средства, функции субъекта и объекта...

ТЕРМОДИНАМИКА БИОЛОГИЧЕСКИХ СИСТЕМ. 1. Особенности термодинамического метода изучения биологических систем. Основные понятия термодинамики. Термодинамикой называется раздел физики...

Травматическая окклюзия и ее клинические признаки При пародонтите и парадонтозе резистентность тканей пародонта падает...

Подкожное введение сывороток по методу Безредки. С целью предупреждения развития анафилактического шока и других аллергических реак­ций при введении иммунных сывороток используют метод Безредки для определения реакции больного на введение сыворотки...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия