Культурно-свободный тест на интеллект (CFIT)

Споживні властивості паперу та картону - це такі властивості, які проявляються безпосередньо під час використання в процесі експлуатації. До цих властивостей належать: соціальне призначення, функціональні, естетичні, ергономічні, надійність та безпеку.

Функціональні властивості та показники якості паперу та картону обумовлюють відповідність паперу та картону цільовому призначенню як предмету споживання.

Композиція паперу (картону) - це склад і співвідношення всіх компонентів маси для виготовлення паперу (картону). Це одна з найважливіших властивостей паперу, яка найбільшою мірою визначає якість даного виду паперу (картону). Кожний вид паперу (картону) має різний склад і процентне співвідношення компонентів, яке зазначене у відповідних нормативних документах.

Маса 1 м² паперу (картону) залежить від складу компонентів, помелу, виду та кількості наповнювачів. Маса 1 м² паперу може бути від декількох грамів до 250 г/м². Маса паперу (картону) визначає масу виготовлених з них білових товарів. Вона визначає щільність паперу, пористість, вид волокон, які входять до її складу.

Товщина паперу вимірюється в мікрометрах і для паперу різного призначення є неоднаковою. Товщина істотно впливає на більшість властивостей паперу. Наприклад, за інших незмінних умов, зі збільшенням товщини зростають міцність паперу, непрозорість, деформація стиснення тощо. Від товщини паперу залежить масивність видань і як наслідок, витрати всіх палітурних матеріалів. Товщина картону вимірюється в міліметрах.

Лінійну щільність паперу (картону) вимірюють величиною (г/см³), яку отримують діленням маси в грамах на товщину в мікрометрах. Лінійна щільність визначає щільність паперу та його пористість.

Чим вищий показник об'ємної маси, тим вища щільність паперу і навпаки. Необхідну щільність отримують каландруванням. Від щільності паперу і картону залежить міцність, жорсткість, паропроникність, повітропроникність та поглинаюча здатність, що особливо важливо під час оцінювання якості паперу для писання та картону.

Маса 1 м², товщина і лінійна щільність взаємопов'язані показники якості паперу.

Жиропроникність, паро-, водо-, повітропроникність, термостійкість характеризують папір спеціального призначення.

Надійність споживання паперу і картону - це споживна властивість, що обумовлює зберігання основних параметрів та їх функціонування в часі та границях, які відповідають визначеним умовам споживання.

Опір розриву - найважливіший параметр паперу й картону, що характеризується розривним вантажем (в кгс), а частіше - розривною довжиною (в метрах, км). Розривна довжина залежить від довжини і міцності використаних волокон, помелу волок і режиму роботи папероробної машини. Високий опір розриву дуже важливий для газетного та інших видів паперу, який використовують для друкування, обгортання, пакування та для паперу спеціального призначення.

Опір злому - це показник якості паперу й картону, який характеризується числом подвійних перегинів на 180°, який може витримати зразок до повного його розриву. Чим товстіший папір, тим більшу кількість подвійних перегинань він витримує. Цей показник має велике значення для палітурного картону, документального, креслярського та картографічного.

Опір надламуванню - це показник якості картону, який характеризується величиною кута надлому, за якого руйнується його поверхня.

Опір продавленню - це показник якості паперу, виражений максимальним тиском, який руйнує зразок (в кгс/см²). Залежить від виду помелу маси, композиції, відливу на сітці, технології пресування та сушіння, оздоблення, маси 1 м² та ін. Цей показник важливий для картону, цигаркового, пакувального та інших видів паперу. Особливе значення цей показник має для паперу, який повинен витримувати значний тиск шрифту під час друку.

Деформація паперу (картону) - особливо важливий показник якості для паперу, на який наносяться малюнки під час багатокольорового друку (картографічний, для карт та ін.). Розрізняють два види деформації: лінійну та залишкову.

Опір роздиранню - це показник якості, виражений силою, що витрачається на розрив попередньо надрізаного зразка паперу (картону) (в гс). Цей показник дуже важливий для друкарського паперу під час проходження через машини друку.

Ергономічні властивості паперу та картону обумовлюють зручність користування ними споживачами.

Ступінь проклеювання характеризує опір паперу вільному проникненню води, чорнила, туші та їх розтікання по поверхні паперу (картону). Ступінь проклеювання картону виражається відсотковим вмістом проклеювальної речовини, а паперу - шириною штриха в міліметрах при нанесенні чорнила, туші, фарби, якщо вони не розтікаються та не проступають на зворотний бік. Папір поділяють на непроклеєний; слабопроклеєний; проклеєний; сильнопроклеєний.

Гладкість паперу — один із найважливіших показників ергономічних властивостей, що визначаються рельєфом його поверхні. Чим більша гладкість, тим рівномірніше лягають чорнило, фарба, друк. Гладкість паперу залежить від довжини й товщини складових його волокон, наповнення та оздоблення. Гладкість виражають в секундах, необхідних для проходження 10 мл повітря між поверхнею зразка паперу й скляною полірованою пластинкою при постійному тискові на папір в 1 кгс/см².

Естетичні властивості паперу та картону визначаються їх зовнішнім виглядом, характеризуються білістю, кольором, відтінком, засміченістю та іншими показниками.

Білість - це властивість паперу (картону) дифузно відбивати світловий потік у синій ділянці спектра. Показник білості виражає у відсотках відношення білості паперу до білості еталону - пластинки, покритою сірчанокислим барієм, білість якої приймається за 100%. Більшість паперу має білість у межах 70-85%.

Колір - один із основних показників зовнішнього вигляду паперу (картону), характеризує придатність паперу для писання, друку та іншого призначення. Для забарвленого паперу колір визначається умовно (синій, зелений, сірий та інші), для деяких видів паперу колір не нормується (промокальний папір).

Відтінок паперу, який встановлюють для білого і кольорового паперу, повинен відповідати відтінку встановленого еталона-зразка.

Засміченість паперу характеризується присутністю контрастних побічних включень різноманітних відтінків, які видимі неозброєним оком у світлі, що крізь нього проходить. Засміченість негативно впливає на зовнішній вигляд паперу, знижує його естетичні властивості, ускладнює написання тексту на такому папері та читання його. Визначають засміченість підрахуванням кількості побічних включень на аркуші площею 1 м^г чи вимірюють площу цих включень.

Просвіт паперу - це характер взаємного розміщення волокнистих компонентів паперу, що визначається під час розглядання паперу в світлі, що крізь нього проходить (ДСТУ 2098-92). Для його визначення папір розглядають, тримаючи перед джерелом світла. Папір умовно має три групи просвіту: рівний, хмаристий та клоччастий. У папері рівного просвіту волокна розташовані рівно­мірно і всі частини аркуша не відрізняються за мірою просвіту. В папері хмаристого просвіту волокна розміщені нерівномірно, на окремих частинах мають місце скупчення (згустки), в результаті чого під час огляду таких аркушів паперу помітні світлі й темні поля. У папері клоччастого просвіту волокна розташовані пучками, а тому під час огляду таких аркушів виявляються чітковиражені темні місця. Просвіт паперу негативно впливає на його зовнішній вигляд.

Прозорість паперу — властивість пропускати відбитий від підкладки світловий потік із мінімальним його розсіюванням. Якщо папір не поглинає промені світла, а пропускає їх через себе, то папір вважається прозорим. Найбільша прозорість (50%) у паперу, призначеного для креслення. У інших видів паперу така прозорість, яка не дозволяє проглядати на звороті надрукований або написаний текст.

Лиск - це властивість паперу (картону) віддзеркалювати світловий потік.

13. Цифрові фотоапарати – особливості, переваги, недоліки, перспективи. Основна відмінність між цифровими та традиційними фотоапаратами полягає в особливостях отримання і способі збереження зображення. Згадаємо принцип одержання зображення в традиційних фотоапаратах: світло через об’єктив потрапляє на плівку, на яку нанесені мільйони дрібних часток, що реагують на вплив світла зміною свого стану. Одержують спочатку приховане, а потім видиме негативне зображення. Потім проявляють і фіксують зняте позитивне зображення. У цифрових камерах не використовується фотоплівка, а відбувається тільки електронне накопичування візуальної інформації, що здійснюється за допомогою застосування спеціальної матриці (фото чутливий кристал напівпровідника розміром з поштову марку), названий приладом із зарядовим зв’язком(ПЗЗ) – складається з елементів що перетворюють світлові хвилі в електричні імпульси. При цьому кожен елемент що називається піксель, точно відповідає точці на одержуваному пізніше зображенні. У більш простих камерах є видошукач, у більш складних, і відповідно дорогих він замінений на рідиннокристалічний дисплей, який виконує 2 функції: дублювання оптичного видошукача та перегляд змісту пам’яті. Типи камер розрізняють за використаним запам’ятовуючим пристроєм. Деякі камери забезпечені незмінною вмонтованою платою пам’яті (після її заповнення інформацією переписати на комп та стерти). Основні технічні характеристики: розділення (визначається кількістю горизонтальних і вертикальних елементів зображення що може захопити камера – ці елементи називаються пікселі, чим їх більше тим краще і якісніше зображення 640*480; 756*504; 1024*768; 2000*3000). Та глибина кольору – це діапазон напівтонів, який захоплює фотокамера від найяскравішого до найтемнішого елемента. Недоліки: висока ціна, невисоке розділення та глибина кольору. Переваги: можливість підключення до ПК, висока оперативність та передача зображення.

 

Культурно-свободный тест на интеллект (CFIT)

 

 

Предложен Р. Кэттелом в 1958 году.

Предназначен для измерения уровня интеллектуального развития независимо от влияния факторов окружающей среды (культуры, образования и т.д.). Может применяться как для индивидуального, так и для группового обследования.

В данном пособии предложен вариант теста для детей 8-12 лет и взрослых, не имеющих высшего образования.

Тест состоит из двух частей, каждая из которых имеет четыре субтеста. Все задания имеют графическую форму.

Время выполнения каждого субтеста ограничено:

 

	Субтест 1	Субтест 2	Субтест 3	Субтест 4
1 часть	4 мин.	4 мин.	4 мин.	3 мин.
2 часть	3 мин.	3 мин.	3 мин.	3 мин.

 

 

Далее для краткости субтест будет обозначаться как – «тест».

В стимульном материале перед каждой частью методики и перед каждым тестом сформулированы инструкции. Все инструкции зачитываются вслух экспериментатором, который объясняет неясные моменты испытуемому³.

При решении заданий из пяти предложенных вариантов ответов, которые обозначены буквенно, надо выбрать только один правильный и отметить его в бланке ответов (прил. I), вычеркнув соответствующую букву. Перед началом работы над каждым тестом экспериментатор засекает время. По его истечении он останавливает испытуемого с просьбой отложить в сторону бланк для ответов.