Роль і місце ОВС в справі побудови правової держави

Наша держава Україна, проголосивши себе правовою державою, конституційно закріпила невідчуджуваність і непорушність прав і свобод людини (ст. 21 Конституції України), їх гарантованість (ст. 22) і пріоритетність міжнародних стандартів у цій галузі, їх імплементацію у національне законодавство (ст. 9). Ці положення Конституції свідчать про прагнення Української держави до впровадження у дійсність всіх ознак правової держави, зокрема, неухильного забезпечення прав людини.

Створення і наповнення змістом гарантій забезпечення прав і свобод людини є спільною метою діяльності систем органів державної влади. Але успішне забезпечення прав та свобод передбачає їх охорону. Звичайно, завдання охорони прав і свобод не є абсолютною прерогативою певного органу влади. Воно є спільним - кожен орган державної влади в межах своєї компетенції здійснює заходи щодо виконання цього завдання. Але основну роботу в охороні прав та свобод людини здійснюють правоохоронні органи, зокрема, міліція, яка за чинним законодавством визнається державним озброєним органом виконавчої влади, покликаним виконувати певні функції [29]. Ст. 2 Закону України “Про міліцію” дає перелік цих функцій, які в цілому спрямовані на забезпечення особистої безпеки громадян, їх прав і свобод, законних інтересів. Характерно, що виконання усіх функцій міліції пов’язано із задоволенням різноманітних потреб і інтересів кожної людини, оскільки дотримання вимог закону, правопорядок та його захищеність є умовою реальності свободи особи в суспільстві, гарантією здійснення всієї системи її прав і свобод. А це, в свою чергу, у кінцевому підсумку дає узгодженість інтересів конкретної людини і суспільства у цілому.

Традиційно виступаючи силовою структурою держави, органи внутрішніх справ у сучасному демократичному суспільстві все більше набувають ознак організації, що надає людині послуги в забезпеченні її прав та свобод у міжнародному вимірі. Це, зокрема, випливає із функціональної спрямованості ОВС на:

- захист прав і свобод людини і громадянина, передбачених не тільки Конституцією України, а і міжнародно-правовими документами;

- запобігання порушення прав і свобод людини і громадянина та сприяння їх поновленню;

- здійснення оперативно-службової діяльності відповідно до Конституції України, законодавства, міжнародних стандартів у цій галузі;

- поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в гуманітарній галузі в системі Європолу і Інтерполу;

- забезпечення рівності всіх перед законом та запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

- сприяння правовій інформованості населення на захист конфіденційної інформації про особу.

Виходячи з міжнародних та європейських стандартів, в основу діяльності ОВС щодо захисту прав людини покладаються принципи верховенства права, законності, визнання людини найвищою соціальною цінністю, пріоритетності її природних прав; право людини на захист своїх прав, відновлення прав потерпілого від злочину; підвищення ролі громадських правозахисних організацій та участі їх у формуванні державної правової політики; забезпечення через демократичні процедури контролю за здійсненням державними органами своїх повноважень; відповідність законодавства з прав людини міжнародним нормам і стандартам[30]. Саме ці принципи лягли в основу положень, які окреслюють норми стосунків між співробітниками ОВС, з одного боку, і конкретною особою з іншого. Адже характерною особливістю діяльності органів внутрішніх справ по захисту прав і свобод людини є те, що вони у стосунках з окремою особою представляють все суспільство, а при захисті інтересів суспільства нерідко змушені в межах, встановлених законом, вдаватися до обмеження прав та свобод цієї особи, хоча таке обмеження впливає включно з вимог загального благополуччя. У зв’язку з цим заслуговує на увагу ст.5 Закону “Про міліцію”, де спеціально сформульовані вимоги щодо діяльності міліції і додержання прав громадян – відсутність упередженості неухильне чи додержання закону; жодні надзвичайні обставини чи вказівки посадових осіб не можуть розглядатися як підстави для порушення прав громадян; гуманне ставлення до особи, поважання гідності тощо. Аналіз цієї та інших статей Закону України “Про міліцію”, Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, нормативно-правових актів МВС України дає підстави стверджувати, що засадами діяльності української міліції визнаються законність, гуманізм, повага до особи, взаємодія з населенням – тобто нормативна база, що визначає взаємовідносини органів внутрішніх справ і суспільства, має чітке спрямування на досягнення головної мети нашого суспільства – побудову правової держави.

Отже, перед нами, майбутніми правоохоронцями, стоїть важливе завдання – набути професійних знань і навичок, досягти високого ступеня розвитку правової, моральної і професійної культури задля того, щоб ми могли своїми діями сприяти справі побудови правовї держави в Україні.