Вимоги до уроку фізичної культури. Проведення уроку

Требования к современному уроку физической культуры

• Учет мотивов и интересов школьников к занятию физическими упражнениями.

• Тесная связь с предыдущим и последующим уроками, т.е. каждый урок должен стать самостоятельной, но неотъемлемой частью системы уроков.

• Организация самостоятельной деятельности учащихся, которая обеспечива­ется последовательным формированием и закреплением с помощью учителя умений и навыков учебной работы, приемами самоконтроля и самообразования, культуры движений. Все это необходимо для воспитания потребности к систе­матическим занятиям физическими упражнениями.

• Обязательное использование учителем разнообразных организационных форм, средств, методов и приемов.

• Достижение оптимальной двигательной активности всех учащихся на всем протяжении каждого урока.

• Обеспечение рациональных условий проведения уроков со стороны материаль­ных, гигиенических, эстетических и морально-психологических требований к ним

Подготовительная часть урока должна проводиться так, чтобы:

- организовать учеников и психологически направить их на сознательное решение предусмотренных на урок заданий, эмоционально подготовить их к производительному труду;

- подвести школьников к овладению упражнениями определенного характера и сложности (игровыми, легкоатлетическими, гимнастическими и др.);

- функционально подготовить организм учеников к выполнению более интенсивных и более сложных упражнений;

- способствовать формированию правильной осанки, воспитывать ловкость,
скорость и умение управлять двигательной деятельностью.

Следовательно, в подготовительной части развязываются задания, связанные с обеспечением наилучших условий реализации общих заданий урока через организационные, психологические, координационные и функциональные влияния на учеников. В то же время она имеет определенное самостоятельное образовательное, оздоровительное и воспитательное значение.

Основная часть урока предусматривает:

• приобретение учениками знаний, умений и навыков выполнять физические упражнения
за плановые уроку;

• обучение учеников самостоятельно заниматься физическими упражнениями;

- формирование правильной осанки учеников в процессе выполнения сложных упражнений;

- воспитание физических качеств, что обеспечат успешное обучение и жизнедеятельность человека;

• содействие моральному и эстетичному воспитанию, укреплению воли
учеников;

• подъем уровня спортивных достижений детей.

Названные задания определяют содержание и особенности проведения основной мой урока.

Длительности заключительной части урока (3-5 хв) хватает лишь для ряда восстановительных процессов. Главным заданием является подбивание итогов, какое немыслимое без оценки учителем деятельности учеников и их самооценки. Подытоживая, учитель нацеливает школьников на следующий урок, дает задание проверяет выполнение предыдущих, выставляет оценки.

Задание домой, как и его проверку, можно осуществлять в течение устно урока, но напомнить о нем стоит перед окончанием урока.

Следовательно, заключительную часть целесообразно рассматривать как момент связи между достигнутым и следующей работой.

 

16. Види планування учбової роботи по фізичному вихованню в школі. Вимоги до планування.

Планирование физического воспитания — это предварительная разработка и определение на предстоящую деятельность целевых установок и задач, содержания, методики, форм организации и методов учебно-воспитательного процесса с конкретным контин­гентом занимающихся.

По срокам планирования различают следующие его виды: перспективное, текущее (этапное) и оперативное.

Перспективное планирование — это планирование на длитель­ный срок (например, в общеобразовательной школе на несколь­ко лет с распределением программного материала по годам обу­чения).

Текущее планирование охватывает этапы работы (например, в общеобразовательной школе — это планирование на учебную чет­верть).

Оперативное планирование осуществляется на ближайшее вре­мя (на предстоящее занятие).

Планирование требует глубоких разносторонних профессиональ­ных знаний и практического опыта, всегда предполагает творчес­кий подход, так как оно не определяется жесткими рамками ме­тодических предписаний.

 

При составлении плана необходимо соблюдать определенные требования. К ним относятся:

· Целевая направленность педагогического процесса.

Заключает­ся в требовании определения конечной цели этого процесса и подчинении (подборе) всего его содержания, методов и форм организации достижению поставленной цели. Иначе говоря, из методического арсенала преподавателя (тренера) использовать то, что непосредственно служит реализации цели.

• соответствие плана нормативным документам;

• Всесторонность планирования задач педагогического процесса.

Требование состоит в том, чтобы исходя из поставленной цели

достаточно полно предусматривать образовательные, оздоровитель­ные и общевоспитательные задачи и намечать соответствующие им средства, методы и формы организации занятий.

• Учет закономерностей физического воспитания. Планирова­ние только тогда эффективно, когда оно основывается на объек­тивных закономерностях физического воспитания (на закономер­ностях формирования двигательных умений и навыков, развития физических качеств и параллельно усвоения знаний по данному предмету) и на соответствующих им педагогических принципах(систематичности, доступности и индивидуализации, прогрессирования и др.).

· Конкретность планирования. Требование состоит в строгом соответствии намечаемых задач, средств и методов физического воспитания подготовленности занимающихся и условиям заня­тий (учебно-материальная база, климатические условия и пр.).

 

Методическая последовательность планирования. При разработ­ке любого плана желательно придерживаться такой последователь­ности основных операций.

1. Прежде чем приступить к планированию, надо иметь опре­деленные сведения о контингенте занимающихся, для которого предстоит составить план (о состоянии здоровья, уровне физи­ческой и спортивно-технической подготовленности и др.). Без та­ких сведений нельзя полноценно осуществить планирование.

Определяются и конкретизируются цели и задачи учебно-воспитательного процесса применительно к конкретному контин­генту занимающихся и конкретным условиям ведения занятий.

Исходя из поставленных задач устанавливаются нормативы и требования, которые должны быть выполнены занимающимися на соответствующих этапах.

Определяются разделы программы занятий и расчет учеб­ного времени на разработку теоретического и практического со­держания программы, ее прохождение.

Намечается рациональная последовательность прохождения учебного материала (теоретического и практического) по перио­дам, этапам, отдельным занятиям и уточняются объем и интен­сивность нагрузок.

Определяется общая организация работы по реализации пла­на, подбираются методы и формы занятий для решения постав­ленных педагогических задач.

В заключение приступают к сводному текстуально-описатель­ному либо табличному оформлению плана. При этом просматри­ваются и согласуются все его пункты, разделы, параметры нагру­зок и т.д.

Модель документально оформляется и приоб­ретает графический, текстуальный или графически-текстуальный вид.

 

 

17. Характеристика державних документів планування та документів, що складаються вчителем фізичного виховання.

 

Основными документами планирования в фи­зическом воспитании являются: учебный план, учебная про­грамма, план-график учебного процесса, рабочий (тематичес­кий) план, расписание занятий, планы-конспекты занятий. Все документы планирования логически и содержательно связаны между собой. Каждый последующий документ более частного характера разрабатывается в соответствии с предшествующим. Вместе с тем каждый документ имеет свое назначение в систе­ме планирования, выполняет определенную функцию.

По своему функциональному назначению все документы пла­нирования делятся на три типа.

Документы, определяющие основную направленность и со­держание учебного процесса в общеобразовательных школах, кол­леджах профессионального образования, средних и высших спе­циальных учебных заведениях. К ним относятся учебный план и учебная программа. Эти документы являются государственными и обязательными для выполнения.

Документы, определяющие порядок организации процесса физического воспитания (план-график учебного процесса и рас­писание занятий).

Документы методического характера, в которых преимуще­ственно отражена методика физического воспитания (рабочий план и план-конспект занятия).

Державні документи планування:

- навчальний план, що зумовлює кількість годин, відведених на предмет „Фізична культура”;

- навчальні програми (базова, регіональна).

Сьогодні вже зрозуміло, що не можуть навчатися за єдиною програмою школярі різних регіонів України і навіть різні райони однієї області. Корективи в базову та регіональну програми мають право вносити за рішенням своєї ради окремі загальноосвітні школи.

Головна вада сьогоднішньої базової програми в її перевантаженості навчальним матеріалом, який значно перевищує бюджет часу, відведений для його засвоєння. Вона містить підготовчі та підвідні вправи, які повинні підбиратися самим учителем. Вадою програми є і те, що вона не визначає, на якому рівні (уміння, навички чи уміння вищого порядку) повинні бути засвоєні передбачені нею фізичні вправи.

Навчальна програма освітнього закладу повинна мати чотири розділи: "Мета і навчальні, виховні й оздоровчі завдання фізичного виховання"; "Зміст навчального матеріалу"; "Діяльність учителя та учнів у навчальному процесі"; "Рівні особистого розвитку учнів — очікувані результати".

Перший розділ є визначальним. Мета має першорядне значення для визначення загальної стратегії, (ідеології) процесу фізичного виховання. У діючій програмі мета і завдання формулюються формально і не забезпечу-ють справжньої цілеспрямованості й ефективності навчально-виховного процесу. Ще Я. Коменський підкреслював, що основною хибою в педагогічній діяльності є невизначеність її мети. Успішне вирішення проблеми адекватного визначення мети навчання і виховання у фізичній культурі та пошук об'єктивних показників, за якими можна точно визначити ступінь реалізації поставлених завдань, є важливою умовою ефективного управління навчально-виховним процесом. Щоби стати конкретним керівництвом до дії, мета навчання повинна бути виражена не тільки в загальній формі, але й у вигляді конкретних вимог до рівня і характеру знань, умінь, здібностей та можливостей учнів, їх психічної діяльності на різних етапах навчання.

Другий розділ передбачає такий підбір і структурування навчального матеріалу, який забезпечить досягнення поставленої мети і розв'язання завдань та буде сприяти розвитку учнів.

Програма повинна чітко визначати рівень засвоєння навчального матеріалу (уміння, навички, уміння вищого порядку) залежно від його значення для майбутньої життєдіяльності.

Третій розділ зовсім відсутній в діючих навчальних програмах. Тобто вони не містять найсуттєвішого. Цей розділ програми повинен передбачати конкретні вміння учнів, які будуть формуватись у кожному класі, і загалом сформують у випускників шкіл уміння самовдосконалюватися та звичку до систематичних занять фізичними вправами.

Проектуючи конкретні кроки на цьому шляху, варто відштовхуватися від загальновизнаного сьогодні положення, що навчальний процес — це єдність двох нерозривно зв'язаних між собою основних видів діяльності: навчаючої діяльності вчителя та усвідомленої активної навчальної діяльності учнів. При цьому сучасна дидактика розглядає учнів як головну фігуру навчального процесу, як його суб'єкта. Він творить навчальний процес разом з учителем Програмуючи процес фізичного виховання, варто також враховувати сучасну специфіку навчання, яка полягає в тому, що учень не тільки засвоює конкретні знання та фізичні вправи, але й, що головне, повинен оволодіти способами діяльності (оперування ними). Він засвоює прийоми одержання знань, формування навичок, розвитку фізичних якостей і їхнє застосування у практиці фізичного виховання та життєдіяльності. За раціональної органі-зації навчання обидва ці процеси рівномірно прогресують. За неправильної організації — нагромадження інформації випереджує ріст умінь оперувати нею. Щоби цього не трапилось, пам'ятаймо, що накопичення інформації поза діяльністю втрачає силу стимулів навчання.

Ці положення повинні бути відображені в навчальних програмах через визначення конкретних видів діяльності, які учень повинен засвоїти і виконувати відповідно до вимог творчого типу навчання та з погляду гармонійного

розвитку особистості.

Четвертий розділ є визначальним з погляду реального виміру результатів навчання та виховання. Сьогодні теорія і практика фізичного виховання має у своєму розпорядженні об'єктивні методи визначення рівня фізичних якостей учнів, їхньої те5?йічної підготовленості. Функції вчителя полягають лише в тому, щоби з відомих обрати найадекватніші змістові програми тести.

Водночас не можна не відзначити, що у практиці фізичного виховання не використовуються дані психодіагностики, дидактометрії та методи визначення рівня вихованості учнів, визначення інших результатів педагогічної діяльності.

Можна висловити впевненість, що наукова розробка і використання таких методик революціонізує шкільну практику фізичного виховання, підніме її на якісно новий рівень.

Навчальні програми постійно вдосконалюються, періодично змінюються. Найсуттєвішими причинами їх удосконалення є:

- значне поліпшення матеріальної бази, впровадження в навчальний процес досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду;

- піднесення освітнього цензу вчителя, рівня підготовленості учнів;

- постановка суспільством нових завдань щодо фізичного виховання, котрі потребують пошуку нових засобів і форм роботи.

 

Документи планування, що складаються вчителем

Багаторічний передовий досвід показує, що для ефективного розв'язання завдань фізичного виховання, на уроках фізичної культури необхідно створити певну систему планування. Ця система представляє собою завершений, логічно пов'язаний ряд планів, кожен з яких має чітко визначені функції, а загалом вони дають змогу найдоцільніше побудувати процес фізичного виховання.

Оскільки реальний процес фізичного виховання будується у формі великих, середніх і малих циклів, то їхня тривалість переважно і становить масштаби планування, а саме: річний графік навчально-виховної роботи, робочий план на чверть, конспект на урок (декілька уроків).

 

Річний графік навчально-виховної роботи

Графік складається для кожної паралелі класів. Його функція — рівномірно, доцільно розподілити навчальний матеріал і систематизувати роботу на рік. Складання графіка починається з передбачення результатів, які належить здобути до кінця року, та з аналізу навчального матеріалу для визначення опорних (основних) вправ і розрахунку часу, необхідного для їх засвоєння (складання програм вивчення). Такі програми вивчення основних шкільних вправ радимо нагромаджувати вже у студентські роки, вивчаючи спортивно-педагогічні дисципліни.

Враховуючи календарі змагань і кліматичні умови, вчитель визначає порядок проходження навчального матеріалу. Якщо у школі працює декілька вчителів, бажано, щоби в усіх класах було обрано однаковий порядок вивчення розділів програми. Це дає змогу поліпшити експлуатацію матеріальної бази школи і планувати позаурочні форми занять (передусім змагання). Визначивши порядок проходження програми, вчитель обирає спосіб планування.

Відомо три способи планування розділів шкільної програми: паралельний, послідовний і змішаний. За паралельного проходження розділів матеріалу в уроки одночасно включають матеріал із різних розділів (див. Комплексні уроки). Послідовне проходження розділів практикується у старших класах і передбачає почергове вивчення вправ легкої атлетики, спортивних ігор, гімнастики тощо (див. Предметні уроки). Змішане планування проходження навчального матеріалу передбачає комбінацію першого і другого способів, тобто деякі розділи вивчаються паралельно, інші — окремо. За будь-якого способу планування матеріал із лижної підготовки і плавання завжди вивчається концентровано.

Аналогічним чином, із певними застереженнями, необхідно діяти під час розвитку фізичних якостей.

Крім цього, таке планування врізноманітнює уроки, робить їх цікавими. але потребує ретельної підготовки та відповідної матеріальної бази.

Графік навчально-виховної роботи належить до перспективного планування.

У графу "Зміст навчального матеріалу" (див. відповідний рисунок) учитель вносить вправи з програми, ігри і контрольні тести для визначення рівня розвитку фізичних якостей. Запис вправ бажано подавати одним рядком.

У графу "Теоретичні відомості" вчитель записує лише загальні питання, наприклад, правила безпеки на уроках, інформацію щодо значення впран для підвищення працездатності, гігієнічні вимоги. Дані щодо методики самостійних занять і техніки учні отримують під час опанування основних, підготовчих і підвідних вправ.

"Виховні завдання" можуть плануватись як до групи вправ, так і до кожної вправи. Так, вправи з розділу легкої атлетики сприятимуть формуванню позитивного ставлення до занять, а під час вивчення вправ із розділу спортивних ігор створюються найсприятливіші умови для поглиблення почуття колективізму, розвитку уваги до дій партнера і суперника.

Наступні графи — це номери уроків. Згідно з навчальним планом у кожному класі треба провести по 70 уроків. Проте, враховуючи святкові дні та інші непередбачені обставини, рекомендуємо планувати не більше 64 уроків. В основі планування лежать серії уроків, і бажано, щоби вони розміщувались у межах чверті.

Безпосереднє планування навчального матеріалу за уроками досягається шляхом розміщення певних умовних позначок у клітинках, що відповідають конкретним вправам і номерам уроків. Пропонуємо використовувати такі позначки: безпосередня підготовка до розучування, повторення найважливіших вправ для певної серії уроків (П); попереднє розучування (ПР); поглиблене розучування (Р); закріплення (3); удосконалення (У); контроль (К); домашнє завдання (ДЗ). Якщо матеріал використовується на уроці у вигляді стрижневого, то проставляються великі букви, якщо у вигляді допоміжного, — малі букви. Щоправда, різні вчителі користуються різними позначками (кольоровими, штриховими, символічними тощо).

Перевірка якості графіка здійснюється по горизонталі і по вертикалі.

По горизонталі до нього висуваються такі вимоги:

- дотримання наступності засвоєння матеріалу всередині розділів і між ними;

- забезпечення випереджаючого розвитку фізичних якостей;

- поступове підвищення функціональних можливостей організму учнів;

- періодичне повторення вправ на уроці й у самостійних заняттях для

міцного засвоєння;

- забезпечення системи контролю за ходом навчального процесу.

По вертикалі річний план повинен забезпечити:

• використання різноманітних засобів для формування оптимального емоційного стану учнів;

• різнобічний вплив на опорно-руховий апарат і функції організму;

• оптимальне розумове, фізичне і координаційне навантаження;

• відповідність обсягу навчального матеріалу тривалості уроку.

Примірці плани, що часто публікуються в журналах, не радимо використовувати у готовому вигляді. У кращому випадку, вони можуть стати орієнтиром для пошуку власних шляхів вирішення завдань фізичного виховання.

 

Робочий план

Заплановане в річному плані уточнюється і конкретизується в етапних планах на семестри. Етапний план є фрагментом річного плану. Він складається безпосередньо перед початком чергового семестру з урахуванням досягнутого у попередньому. У практиці цей документ часто називають календарним або поурочним планом. У системі планування він виконує функцію методичного забезпечення.

Об'єктом поурочного планування є не тільки основні вправи, передбачені програмою і графіком, а й відповідні підготовчі, підвідні та контрольні вправи і допоміжні завдання. Значна увага при цьому надається так званим наскрізним вправам, які використовуються в усіх класах. До таких вправ, наприклад, належать стрибки зі скакалкою, які розвивають загальну і спеціальну витривалість, координацію рухів, стрибучість. Вони зміцнюють колінні суглоби та стопи, м'язи ніг і тазу і, що особливо важливо, м'язи тулуба, формуючи "м'язовий корсет", а тому є цінними для учнів будь-якого віку.

У робочому плані вчитель спочатку визначає завдання і засоби основної частини кожного заняття, використовуючи при цьому раніше складені програми навчання. Після визначення змісту основної частини обирають засоби підготовчої. Тут записують характер загальнорозвиваючих вправ (наприклад, вправи з гімнастичними палицями, в парах, без предметів тощо) і конкретно вказують, які спеціальні вправи будуть запропоновані учням.

Плануючи заключну частину, завжди передбачайте зв'язок проведеного уроку з наступним. Це досягається шляхом націлення учнів на самостійну роботу, спрямовану на закріплення вивченого і підготовку до засвоєння матеріалу на майбутніх уроках. Сюди включають вправи на розслаблення і вправи на гнучкість. Робочий план відносять до поточного планування.

 

Конспект уроку

Конспект уроку— це найконкретніший план роботи вчителя. Він належать до оперативного планування і завершує систему планування уроків та виконує в ній організаційну функцію. Конспект — це результат безпосередньої підготовки вчителя до уроку. Він розробляється на основі робочого плану для паралельних класів, але зазначаються особливості роботи в кожному з них.

Конспект містить конкретні завдання, які повинен розв'язати вчитель на уроці. При цьому враховується рівень підготовленості всіх груп учнів (для забезпечення оптимальних педагогічних дій). Завдання переважно записують під заголовком конспекту. Далі конкретизують зміст навчання з урахуванням досягнень учнів і прогалин у процесі навчання. У конспект послідовно записують вправи, що підлягають вивченню на уроці, теоретичні відомості та домашні завдання. Підкреслюються можливі міжпредметні зв'язки, за потреби — обґрунтовується доцільність цих вправ на уроці.

Далі в конспект записують дані про дозування (кількість повторень, час виконання, довжину дистанції, вагу вантажів тощо). Дозування визначається окремо для хлопців і дівчат (за обсягом та інтенсивністю).

У графу "Методичні вказівки" записують:

• методи і прийоми роботи;

• шляхи взаємодії педагога й учня;

• виховний і оздоровчий впливи;

• додаткові завдання;

• способи підготовки до уроку активу;

• форми і методи контролю;

• вказівки щодо самостійної роботи тощо.

Особливе місце посідає в конспекті остання графа "Організаційні вказівки". Тут фіксуються:

- способи управління класом і його групами;

- розміщення учнів і місце вчителя під час всіх фрагментів уроку;

- способи підготовки, роздачі та прибирання інвентаря і приладів, місць їхнього розміщення;

- особливості організації ігор;

- види робіт, які необхідно виконати до початку уроку;

- шляхи забезпечення техніки безпеки.

У кінці конспекту вказують на необхідну матеріально-технічну бачу: прилади, обладнання, основний і допоміжний інвентар, наочні посібники, технічні засоби навчання тощо.

 

Планування позаурочної роботи

Робота з фізичного виховання школярів виконується всім педагогічним колективом із залученням медперсоналу, громадських організацій і батьків. Загальне керівництво здійснюється адміністрацією, а практичне — учителем фізичної культури. У цій ситуації успіху можна досягти лише за умови чіткого і конкретного планування.

Позаурочну роботу регламентують такі документи:

- загальношкільний річний план позаурочної роботи з фізичного ви-ховання школярів або відповідний розділ у шкільному плані;

- календар спортивно-масових заходів;

- розклад занять секцій.

Загально-шкільний річний план позаурочної роботи передбачає на-прями діяльності колективу і може містити такі розділи:

 

- аналіз роботи за минулий рік і основні завдання на наступний; організаційна робота;

- навчальна робота;

- організація оздоровчих заходів у режимі навчального дня;

- спортивно-масова робота;

- робота за місцем проживання;

- просвітницька діяльність; медичний контроль;

- господарська робота.

Календар спортивно-масових заходів складається відповідно до календаря районних змагань. У календарі передбачаються всі шкільні змагання у хронологічному порядку. Розклад занять складається на рік. У клітинах проти кожної секції і дня занять проставляють час їх початку і закінчення.