Політична історія україни періоду руїни

Доба Руїни – надзвичайно важкий для України період, коли після смерті Б.Хмельницького здобутки часів визвольної війни були значною мірою втрачені. Слід звернути увагу на те, що у вітчизняній історіографії немає одностайності щодо її хронологічнихмеж. її датують 60–80-ми роками ХVІІ ст. Питання залишається відкритим, особливо щодо початку цього періоду. Закінчення Руїни пов’язують з гетьмануванням І. Мазепи.

Причинами Руїни були:

− розкол серед старшини – правлячої верстви українського суспільства;

− посилення антагонізму між різними станами українського населення;

− слабкість гетьманської влади, не здатної консолідувати народ;

− боротьба геополітичних інтересів Російської держави, Турецької імперії, Речі Посполитої тощо.

такі характерні ознаки Руїни:

− загострення соціальних конфліктів як наслідку соціального егоїзму старшини, її зловживань, намагання реанімувати старі шляхетські порядки, ігнорування соціально-економічних інтересів не лише селян, а й простих козаків;

− початок громадянської війни, що вела до розколу України за територіальною ознакою;

− зміцнення у свідомості політичної еліти небезпечної тенденції до відмови віднаціональної державної ідеї й висунення на перший план регіональних, а то й приватних політичних інтересів; згасання державної ідеї, повернення до ідеї автономізму;

− звертання до урядів іноземних країн при розв’язанні внутрішньополітичних проблем України, які вміло грали на суперечностях, використовуючи їх у власних цілях;

− жорстока боротьба за владу, зокрема за гетьманську булаву, в ході якої доходило навіть до знищення суперників (Чорна Рада, 1663 р. тощо). Одночасно Україна мала два, а то й три-чотири гетьмани (згадаймо 1668 р.: П. Дорошенко, П. Суховій, М.Ханенко, Д. Многогрішний), які ворогували між собою і у своїй політиці орієнтувалися на різні країни;

− поступове зменшення конструктивності і все більш деструктивний характер дій Запорозької Січі (небажання підпорядковуватися гетьманській владі, ігнорування загальноукраїнських інтересів, віддання переваги лише власним інтересам тощо).

Отже, в добу Руїни сталася трагедія розчленування українських земель між Річчю Посполитою і Росією згідно з договором між ними у селі Андрусів у 1667 р. Україна зникає як суб’єкт міжнародної політики і стає розмінною монетою в політичній грі її агресивних сусідів, об’єктом їхньої колонізації.

 

25 конституція пилипа орлика
Конституція Пилипа Орлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом, який визначав права і обов'язки усіх членів Війська.

Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Складається з преамбули та 16 статей.

Дуже драматичною є історія написання цього документу. Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана. Таким чином, конституцію було прийнято 5 (16) квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина.У тексті документа її автори називають Українську державу Україною, Малою Руссю, Військом Запорозьким. Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі.

Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

9 квітня 2010 року в Бендерах було відкрито пам'ятник Конституції, встановлений на честь її 300-річчя. Пам'ятний знак споруджено у вигляді книги, на якій викарбувано інформацію про історію написання Конституції та її повну назву українською і латинською мовами.

 

26 .Геополітичні зміни в Україні у 2 п 18ст.
2 п 18 ст РП занепала. Наслідок: ств умов для втручання в її справи А-У, Пруссії,Росії.
3 поділи Польші(РП)
1. 1772 зах Волинь,Галичина, Буковина – відійшли до Австро-Угорщини.
2. 1793 Правобережна У.-до Росії.
3.1795 Основна частина Польші-до Пруссії.
Геополітика-наука, що вивчає зміни на політ карті світу, внаслідок політ рішень замість війн та вплив на політику географ чинників(клімату, території, кор копалин).1775 зруйн Запорізької Січі. 1783 Г.О Потьомкін приєднав до Росії Крим, засн.. Севастополь(база чорноморського флоту), Миколаїв,Херсон,Катеринослав.

 

 

27. Сутність українського національного відродження 19 ст. Передумови та етапи.
19 століття-нац.відодження. Процес українського національного відродження історики, як правило, поділяють на три етапи:
період збирання спадщини чи академічний етап (кінець XVIII -40-і pp. XIX ст.);
українофільський або культурницький етап (40-і pp. XIX ст. -кінець XIX ст.);
політичний етап (з кінця XIX ст.).
1798- початок (вперше надрук. «Енеїда» літ укр. мовою)
Засн. університетів: 1805-Харківський, 1834 Київський ім Св. Володимира.
Розвиток науки: засн. фізичної хімії- М.Бекєтов, математик Лякунов, І.Мечников-засн імунології, вірусології.

 

 

28. Декабристський рух в Україні — це діяльність таємних організаційдекабристів в Україні: Союзу благоденства, Південного товариства іТовариства об'єднаних слов'ян та події, пов'язані з повстанням Чернігівського полку. Декабристський рух в Україні мав певні специфічні риси, які відрізняли його від руху в Росії. Найвиразніше це проявлялось у діяльності Товариства об'єднаних слов'ян, в його панславістських ідеях. Програма товариства ставила за мету не лише знищення самодержавства і кріпацтва, а й утворення федерації слов’янських демократичних республік. Внутрішньополітичною ситуацією, пов’язаною зі смертю Олександра І, вирішило скористатися Північне товариство. 14 грудня1825 року воно підняло повстання в Петербурзі. Відсутність серйозної підготовки, чіткого розуміння мети повстання з боку солдат і населення – все це призвело до його поразки. Почалися арешти. Південне товариство не змогло вчасно підтримати (28)повстання в Петербурзі, оскільки ще 13 грудня було заарештовано Пестеля, а посланець із Петербурга зі звісткою про повстання прибув до України запізно. Однак навіть за цієї ситуації 29 грудня 1825 року Васильківська управа на чолі з С. Муравйовим-Апостолом підняла повстання в Чернігівському полку. Протягом шести днів на Київщині відбувалося повстання Чернігівського полку.

29. Кири́ло-Мефо́діївське бра́тство — українська таємна політична організація, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 у Києві. Ініціаторами створення братства і його засновниками виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. У квітні 1846 року до братства вступив Тарас Шевченко.Кирило-Мефодіївське братство виникло у Києві на початку січня 1846 р. і діяло до кінця березня1847 р. З появою братства на арену політичної боротьби вийшла українська розночинна інтелігенція. Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму. Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти.
Т. Шевченко -країнський поет, письменник(драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський діяч, філософ,політик, фольклорист, етнограф, історик. Його твори справляли значнй вплив на формування національної свыдомості народу. Твори закликали до боротьби протии нацыонального та соцыального гныту, який панував тоді в Україні.

 

 

30 Національно визвольний рух в Наддніпрянській Україні 2п 19 ст.
У другій половині 19 ст активізувався національний рух, виявом чого стала діяльність громад-напівлегальних організацій культурницького й суспільно політичного спрямування молодої інтелігенції. Одна з перших виникла в Петербурзі, а її членами стали колишні учасники Кирило-Меф товариства. Вони почали видавати перший укр. журнал «Основа». Однією з найвпливовіших була Київська громада(ідейний натхненник-Володимир Антонович). 1863 з виданням Валуєвського циркуляру діяльність громад була припинена. На початку 70-х діяльність громад відродилася. Очолила її знову Київська громада. У 1873 її стараннями було відкрито Південно-західний відділ російського географічного товариства. Діяльність громади спричинила протидію рос уряду-Емський указ(17.05.1876).Заборонялося друковане укр слово, театральны вистави, пысны, ввезення зза кордону друкованих укр мовою творыв. У 1891 було утв. Братство тарасівців-прообраз політ партії,метою яких була повна незалежність Укр.
Важливу роль відіграла діяльність М.Драгоманова.

31. Національно визвольний рух на західній україні 19ст.
В 1830 – х роках центр діяльності, спрямованої на пробудження національної свідомості, переміщується до Львова, де М.Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький утворили гурток, згодом названий „Руська трійця”.
Народовці були суспільно-політичною течією, яка продовжувала традиції українського національного життя на зах Україні. Вони створили організацію- «Народну раду» на чолі з Ю.Романчуком. Народовці проводили щорічні ювілеї присвячені Т.Шевченко. У 1873 утв Літературне товариство ім. Т.Шевченка, що згодом було реформоване в Наукове. Було створене товариство Просвіта, метою якої було поширення писемності, освіти, пробудження національної свідомості.

 

 

32.Капіталізація економіки україни в 19ст.
Економіка регіонів України розвивалася з різноою швидкістю. Південь досить швидко модернізувався, а лівобережжя помітно відставало. Україна була ареною активної діяльності іноземних капіталів. На рубежі 19-20 ст. почався процес монополізації промисловості. У результаті об’єднання промислового і банківського капіталу створ організації, які фінансували будівництво промислових підприємств, контролювали виробництво продукції та її реалізацію. Капіталізація сільського господарства виявилася передусім у скороченні поміщицького землеволодіння. На селі зростала соціальна диференціація. Почали застосовувати техніку.

 

33. Утворення перших політ партій в Україні. Хні програми
Пожвавлення національного рухусприяло виникненню перших по­літичних партій. Більшу частину населення України складали найбідніші верстви. Тому їх партії були дрібнобуржуазними і соціалістичними, антиурядови­ми. Крім того, у Російській імперії так ніколи й не була прийнята конституція.Ці дві причини мали своїм наслідком те, що всі українські партії в межах Великої України були на нелегальному становищі або діяли в еміграції.
У січні 1900 р. у Харкові члени студентських громадівських гуртків Д. Антонович, О. Русів, М. Перш та ін. заснували Революційну українську партію (РУП). Брошура адвоката М. Махновського «Самостійна Ук­раїна» була її першим програмним документом.
Група радикалів на чолі з М. Міхновським у 1902 р. відкололась від РУП і заснувала Українську націо­нальну партію (УНП), яка виступала за побудову са­мостійної демократичної держави.
У 1904 р. розділилися думки щодо завдань партії і в національно-соціалістичних групах, що зосталися в РУП. Лівіша течія, що близько стояла до меншо­виків, вийшла з РУП і утворила окрему Українську соціал-демократичну спілку. Решта членів РУП під проводом М. Порша, Л. Юр-кевича, І. Мазепи, В. Винниченка в

1905 р. перейшла на марксистські позиції і перейменувалась в Україн­ську соціал-демократичну партію (УСДП). У жовтні 1905 р. в Києві була створена Партія народної свободи (конституційно-демократична — ка­дети). Це була партія ліберальної інтелігенції, яка прагнула відчутних перетворень країни парламент­ським шляхом на основі (33)загальнолюдських цінностей і акумулювала у своїх лавах еліту вітчизняних інте­лектуалів початку XX ст. Політичним ідеалом кадетів була парламентсько-конституційна монархія. Проте переважаючим впливом у Подніпров'ї ко­ристувалися російські партії. Серед них найбіль­шим — РСДРП (Російська соціал-демократияна ро­бітнича партія).