Концертно - виконавська діяльність хору

У житті кожного хорового колективу настає момент, коли потрібно подумати про концертний виступ. Ніколи не можна квапитися з першим концертом, до нього треба готуватися особливо ретельно, тому що від його успіху залежить подальша доля колективу. У випадку невдачі хор може розпастися, і авторитет керівника буде підірваний. Тільки гарне знання і міцні навички можуть служити підставою для прем'єри колективу. Разом з тим не можна і "пересиджувати", затягувати з виступом, інакше хор почне "хиріти". Треба завжди пам'ятати, що хоровий спів як виконавська форма музичного мистецтва може розвиватися лише за умови постійної концертної діяльності. Як її організувати?

Не варто захоплюватися надмірно великою кількістю виступів. Це може стомити учасників, знизити їхнє почуття відповідальності, притупити відчуття новизни від кожного нового концерту. Колективи, що мають звання "народного", повинні обов'язково відзвітуватися протягом року перед громадськістю концертною програмою.

Концерти можуть бути різних типів: тематичні (присвяченій визначеній темі), монографічні (присвяченій творчості якого-небудь одного композитора, поета) чи у формі творчого звіту. Найчастіше колективи виступають у змішаних концертах, виконуючи один чи кілька номерів, як правило, чи відкриваючи закриваючи концерт. Цікавим виступом може бути участь хору в музично-літературній клубній композиції на визначену тему. Ця форма спільної роботи клубних колективів різних жанрів буває особливо захоплюючої, хоча і вимагає великої чіткості організації, тому що зв'язана з загальними масштабами постановки, режисурою і т.п..

Готуючись до концерту, керівник повинний подбати про приміщення, довідатися про його акустичні особливості. Якщо виступ передбачається на відкритому повітрі, необхідно домовитися про радиофицировании естради.

Виступ планується заздалегідь. Дуже погано, коли колектив виходить на концертну площадку непідготовленим, наспіх. Не можна викликати хор на концерт дуже рано; бажано, щоб час між протяжною і виступом було б мінімальним, тому що затягування з виступом, мнимий відпочинок перед виходом на сцену тільки розслаблюють учасників, знижує їхню уважність, виконавське розжарення, що були досягнуті в ході виспівування.

Велике значення в концерті має зовнішня форма виступу. Приємно, коли співаки, акуратно одягнені і добре причесані, дисципліновано, спокійно і упевнено виходять на сцену (краще виходити з двох бічних куліс одночасно). При цьому розміщення учасників хору по росту (високі співаки - у центрі, у глибині сцени, а невисокі - з боків) потрібно отрепетировать заздалегідь і за кожним співаком закріпити визначене місце.

Кожен виступ хору необхідно аналізувати, обговорювати на найближчому занятті колективу. Обговорення варто організувати таким чином, щоб учасники могли самі проаналізувати і критично оцінити свій виступ. Керівник, узагальнюючи обговорення, обов'язково відзначає позитивні і негативні моменти концерту, робить рекомендації на майбутнє, щоб колектив від концерту до концерту ріс.

Винятково відповідальним моментом є складання програми виступу. При її компонуванні необхідно враховувати стилістичну єдність, тональну послідовність добутків. У народному тхорі, якщо пісня починається із сольного запева, можна спробувати натренувати запевалу знаходити самостійно тон-настроювання по останньому звуці попереднього номера. Коли настроювання здійснюється непомітно для слухачів, виконання сприймається як більш природний, вільно' поточний процес творчості.

Хормейстер зобов'язаний ретельно продумати систему задавания тону при виконанні добутку a cappella: або це буде настроювання по камертоні, або - під інструмент (в останньому випадку треба обов'язково призначити асистента для задавания тону на фортепіано; дуже погано, коли керівник-диригент змушен сам щораз ходити до інструмента і задавати тон: це відволікає слухацьку увагу).

Треба прагнути до проведення тематичних і монографічних концертів, що поки в хоровій самодіяльності велика рідкість. Підготовка таких програм вимагає особливого уміння, майстерності, творчої фантазії. Зате кожен такий концерт дає виконавцям і слухачам незмірно більше, ніж, скажемо, кілька ординарних виступів у загальклубних заходах.

Початок програми краще побудувати так, щоб воно вводило слухача у світ музичних образів, а кінець її був би кульмінаційною крапкою концерту. У середині ж програми можна дати "відпочити" слухачу, заспокоїтися. Не можна тримати слух і емоції в постійній напрузі, інакше сприйняття музики знижується. У вдалій програмі завжди присутні принципи контрастності музичних номерів (швидкі змінюються повільними, ліричні - жартівними чи драматичними і т.д.), логічної (органічної) послідовності, стилістичного сполучення (наприклад, дуже добре можуть пролунати одна за іншої пісні для жіночого хору, якщо навіть вони обидві ліричні плани, але фрактурно розрізняються: перша, скажемо, у подголосочном складі, а друга- ледве подвижнее, у гармонійному чи імітаційному викладі).

Бажано в концерті мати "цвях" програми. Виконувати його краще або в другій частині виступу, коли хвилювання в співаків уляжеться, пройде скутість, або в самому кінці програми. Якщо ж "ударний" номер виконати на початку програми, інші номери можуть "пожухнути" на його тлі, враження від першого вплине на якість інших номерів.

З всіх етапів учбово-творчої роботи концерт - самий приємний і відповідальний. Керівник зобов'язаний навчитися культивувати в собі і своїх співаках відчуття свята від майбутнього концерту. На репетиціях добутку як би постійно аналізуються, выверяются; керівник шукає найбільш яскраву форму втілення. На концерті відбувається своєрідний синтез усіх попередніх пошуків і знахідок. Добутку звучать у "чистовому" варіанті. Щоб концерт пройшов натхненно, треба забути про всі дрібні справи, думати тільки про музику, про конкретний образ, як би "занурюючи" у знайдену природу почуттів.

Дуже важливо керівнику вміти контролювати хід концерту, не виключаючи з потрібного емоційно піднятого стану. Незважаючи на те, що програма, з яким виступає хор, добре знайомий і керівнику і співакам, на концерті треба намагатися відчувати музику як би заново, тобто переживати її, "пропускаючи через себе", свої почуття. Тоді створиться ефект сиюминутного народження добутку. У цьому змісті можна вважати, по улучному визначенню видного радянського диригента А. Пазовского, що концерт - це "колективна імпровізація по заздалегідь обговореному плані". Саме імпровізація, тобто живе і безпосереднє музицирование. При цьому імпровізаційний момент полягає у варіюванні вже раніше відпрацьованого на репетиціях звучання добутку. Допустимо, десь керівник робить невелике rіtenuto. Це rіtenuto на концерті можна виконати в більшому чи меншому ступені, тобто відому й отрепетированную сторону звучання якось змінити. Якщо ж на концерті взагалі забрати rіtenuto, то це буде сваволя, а не імпровізація; виходить, концепція не була продумана до кінця. Елементи імпровізації народжуються на концерті, якщо співаки по-справжньому включені в процес виконання. Чим вище художній рівень виконання, тим сильніше эстетическое вплив хорового співу на слухачів і учасників самодіяльності, і значить - більше можливостей для їх эстетического виховання.