ЛікуванняЛікування хронічного бронхіту, об'єм лікувальних та реабiлiтаційних заходів залежить від міри тяжкості захворювання, характеру функціональних порушень. 1. АНТИБАКТЕРІАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ Показанням до призначення антибiотиків є загострення хронічного бронхіту з ознаками активного запального процесу - виділенням гнійної мокроти, підвищенням температури тіла, зміни гемограми, підсиленням задишки. Важливо дотримуватися принципу етiотропностi - препарат призначають після визначення чутливості до антибiотиків мікроорганізмів, виділених з мокроти шляхом посіву мокроти на поживні середовища. Дiагностично значущим є виділення мікробів у концентрації 1 млн мікробних тіл у 1 мл мокроти. Швидкий орієнтовний бактеріологічний діагноз можна поставити при мікроскопiї мазків мокроти, пофарбованих по Граму. При загостренні хронічного бронхіту завжди використовують антибіотики, ефективні і для лікування пневмококових та гемофiльних iнфекцій. При виділенні пневмококу призначають пеніциллiн, ерiтроміцин, ампіциллiн. При наявності пеніциллiнстійкого стафiлококу - оксациллiн, метициллiн. При стафiлококах з невідомою чутливістю застосовують оксациллiн, метіциллiн, бензилпеніциллiн. Критерієм правильного вибору препарату є позитивна динаміки на протязі 2-3 днів лікування. При малій ефективності препарату чи вторинній резистентностi до нього препарат відміняють. Перевага віддається новим антибiотикам з широким спектром дії та високою ефективністю. Поряд з ентеральним, можливе аерозольне введення антибiотиків при відсутності бронхроспастичного синдрому - половину середньої разової терапевтичної дози препарату розчиняють у 0,5% розчині новокаїну. Перед iнгаляцією проводять санацію дихальних шляхів. Препарати призначають у середньотерапевтичних дозах із введенням першої ударної дози. Антибiотикотерапiя не припиняється протягом всього курсу лікування. Оптимальною є монотерапiя. Комплексування антибiотиків допускається при неефективностi средньотерапевтичних доз. Антибiотикотерапiя завжди поєднується із заходами, які покращують бронхіальний дренаж. При важкому загостренні антибіотики призначають парентерально. АМПІЦИЛЛІН застосовують внутрішньом'язово по 0,5 г по 6 разів на добу. ЦЕПОРИН (КЕФЗОЛ) - внутрішньом'язово по 0,5-1,0 г по 4 рази на добу. МОРФОЦИКЛІН - внутрішньовенно по 0,15 г 2 рази на добу. ГЕНТАМІЦИН - внутрішньом'язово по 1 мг на 1 кг ваги 3 рази на добу. ЦЕФУРОКСИМ - внутрiшньовенно по 0,75 г по 3-4 рази на добу. Перевагу віддають пеніциллiнам надширокої антимікробної дії - азлоциллiн, мезлоциллiн і цефалоспорини другого чи третього покоління. При лікуванні хворих на хронічний бронхіт легкої та середньої тяжкості використовують антибіотики широкого спектру дії. ТЕТРАЦИКЛІН по 4,0 г на добу до появи ознак поліпшення, після цього по 2,0 г на добу, курс 10-14 днів. ОЛЕТЕТРИН призначають по 0,25 г 4-6 рази на добу на 7-10 днів. АМПІЦИЛЛІН по 0,25-0,5 г 4 рази на добу на 7-14 днів. РОНДОМІЦИН по 0,2-0,6 г на добу. ВІБРОМІЦИН по 0,2-0,6 г на добу. Можливі негативні наслідки лікування антибiотиками хворих на хронічний бронхіт: алергічні реакції, провокація бронхоспазму, формування антибiотикорезистентних штамів, пригнічення iмунних реакцій, грибкові інфекції. Антибіотики порушують вітамінний баланс у організмі, доцільно поєднання антибiотикотерапiї з призначенням вітамінів А, С, групи В. При тривалому вживанні антибiотіків паралельно проводять курс лікування протигрибковими препаратами (нiстатин, леворин). 2. СУЛЬФАНІАМІДНІ ПРЕПАРАТИ Сульфалiламiди призначають при тяжких резистентних iнфекціях спільно з антибiотиками або ізольовано при непереносимостi антибiотиків. Курс лікування в середньому становить 7-14 днів. БІСЕПТОЛ 480 призначають по 2 таблетки 2 рази на день. СУЛЬФАЛЕН - одноразово по 1,0 г у перший день, після цього по 0,2 г на день. СУЛЬФАДІМЕТОКСИН - одномоментно по 2,0 г у перший день, після цього по 1,0 г на добу. Сульфанiламiди можуть викликати кристалурiю та закупорку ниркових канальців, тому на період лікування цими препаратами призначають вживання великої кількості лужних напоїв. 3. БЕТА-АДРЕНОМІМЕТИКИ Застосовуються для корекцiї оборотних порушень бронхіальної прохідності - підвищують концентрацію цАМФ із наступною стимуляцією "кальцієвого насосу" та пригніченням реакцій актин-мiозин, викликають розслаблення мускулатури бронхів, зменшують дегрануляцію базофiльних і тучних клітин. Віддають перевагу бета-2-селективним адреностимуляторам, що мають більшу "бронхоспецифічність", мало впливають на міокард, усувають бронхоспазм, зменшують набряк слизової оболонки бронхів, покращують мукоцилiарний клiренс. БЕРОТЕК - дозований аерозоль по 0,2 мг у разовій дозі. БРИКАНІЛ - аерозоль по 0,25 г у разовій дозі чи таблетки по 2,5 мг, ампули по 50 мг. САЛЬБУТАМОЛ - аерозоль по 0,1 г у разовій дозі чи таблетки по 4 мг. АЛУПЕНТ - аерозоль по 0,75 мг у разовій дозі чи таблетки по 20 мг, ампули по 50 мг. Побічні ефекти адреномiметиків - тремор скелетних м'язів, безсоння, сухість у роті, анурiя, погіршення перебігу глаукоми, цукрового діабету, простатиту. Небажаний прийом препаратів хворими з явищами гiпоксiї, які приймають серцеві глікозиди. Небезпечне передозування адреномiметиків. Препарати можна використовувати 3-4 рази на день по 1-2 вдихання з iнтервалом у кілька хвилин. Якщо після 2 вдихів не наступає полегшення на 10-15 хвилин, подальше застосування препарату протипоказане. При появі сердцебиття препарат також більше не приймають. 4. ПОХІДНІ КСАНТИНУ ЕУФІЛЛІН широко використовують для лікування обструктивного синдрому. Механізм дії преперату полягає у блокуванні фосфодiестерази, простагландиноподібній дії, пригніченні дегрануляції тучних клітин та базофiлів. Еуфiллiн знижує тиск у системі легеневої артерії, має слабку діуретичну дію, прискорює мукоцилiарний транспорт, ефективно усуває гiстамiногенний спазм бронхів. Побічні ефекти еуфiллiну - кардiальні явища (підсилення та прискорення серцевих скорочень, екстрасистолiя), гастроентеральні симптоми (нудота, блювота, печія, пронос), неврологічні зміни (неспокій, безсоння, запаморочення, тремор, судоми). Курцям дозу препарату необхідно збільшити на 25%, хворим із печінковою або серцево-легеневою недостатністю - знизити дозу на 50% і 30% відповідно. Найбільш ефективне внутрішньовенне введення препарату, при якому бронхорозширюючий ефект зберігається 6 годин. ТЕОФІЛЛІН має подібний механізм дії. Крім того, препарат має iмуномодулюючу дію - збільшує кількість Т-лiмфоцитів, особливо Т-супресорів, зменшує активність В-лiмфоцитів. Побічні явища: нудота, печія, головний біль. 5. ХОЛІНОЛІТИКИ Препарати ефективні у хворих з обструктивним синдромом середньої тяжкості запального генезу. Бажане проведення фармакологічної проби з атропіном, яка підтверджує наявність "вагусного" компоненту бронхоспазму у даного хворого. Введення бронхоспазмолiтиків слід проводити з урахуванням добового бiоритму коливань бронхіальної прохідності - у хворих на хронічний обструктивний бронхіт критичними є 7, 19 і 23 години. АТРОВЕНТ - дозований аерозоль для iнгаляцій, 1 доза містить 0,02 мг або порошок для iнгаляцій 0,2 мг у капсулах. Атровент є ефективним бронходилятатором, не змінює реологічні властивостеі мокроти і не погіршує бронхіальний дренаж. ВАГОС - дозований аерозоль для iнгаляцій, 1 доза містить 0,02 мг активної речовини. 6. МУКОЛІТИКИ Дані препарати призначаються при порушенні реологічних властивостей мокроти, відсутності її відхаркування. БРОМГЕКСИН - таблетки по 4 мг і 8 мг, приймають по 24-64 мг на добу, ампули по 2 мг. МУКОДИН - таблетки по 375 мг, приймають по 3-6 разів на день. АЦЕТІЛЦИСТЕЇН - 20% розчин для iнгаляцій. АМБРОГЕКСАЛ (АМБРОКСОЛ) - таблетки по 30 мг, капсули ретард по 75 мг, розчин для прийому всередину та iнгаляцій (в 1 мл 7,5 мг), розчин для iн'єкцій (у 1 мл 7,5 мг). Стимулює серозні клітини залоз слизової оболонки бронхів, збільшує вміст слизового секрету, активує гiдролiтичні та лiзосомальні ферменти, розріджує мокроту, активує мукоцилiарний транспорт. Застосовують по 1 таблетці 2 рази на день, капсули - 1 раз на день. Можливе парентеральне введення по 2 мл внутрішньом'язово або внутрішньовенно 2-3 рази на день. МУКОСОЛ (КАРБОКСІЦИСТЕЇН) - капсули по 375 мг, приймають по 2 капсули 3 рази на добу. Розріджує бронхіальний секрет, збільшує його об'єм, нормалiзує фiзико-хімічні властивості мокроти. МІСТАБРОН - розчин для iнгаляцій: ампули по 3 мл 20% розчину. Знижує в'язкість секрету, руйнуючи дисульфiдні зв'язки. ГЕКСАПНЕВМІН - сироп у флаконах по 100 мл, приймають по 3-6 столових ложки протягом дня. Комбінований препарат, виявляє протикашльову та протизапальну дію. МЕНТОКЛАР - гель для втирання у шкіру грудної клітини, карманний iнгалятор або краплі для iнгаляцій. Комбінований рослинний препарат, суміш ефiрних масел евкалiпту, м'яти перцевої, чебрецю, кедру, скiпiдару, ментолу. ТЕРПОН - сироп (45-60 мл/добу), ректальні свічки. Містить похідні терпiнових масел, розріджує мокроту та стимулює функцію війчастого епiтелiю, знижує температуру. ТРІСОЛВІН - сироп у флаконах по 60 і 120 мл, приймають по 1-2 столові ложки 3 рази на день. Містить теофiллiн, амброксол, муколiтик вайфенезiн, виявляє муколiтичну, відхаркувальну, бронхолiтичну дію. БРОНХІКУМ - бальзам для втирання у шкіру, емульсiя для iнгаляцiй, пастилки, сироп, краплі (по 20-30 крапель 3 рази на день). Комбінований препарат, містить евкалiптову, чебрецеву та хвойну олію, камфору. Розріджує мокроту, має легкий бронхолiтичний, відхаркувальний, антибактерiальний ефект. ЕВКАБАЛ - сироп у флаконах по 100 мл, приймають по 1 столовій ложці 3 рази на день. Містить екстракт подорожника та чебрецю, виявляє спазмолiтичну, відхаркувальну дію. 7. ВІДХАРКУВАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ Відхаркувальні препарати подразнюють слизову оболонку бронхів, підсилюють секрецію рідкого компоненту бронхіальними залозами, розріджують мокроту. Застосовують настої та відвари кореню iпекакуани, iстоду, трави термопсису, мати-й-мачухи, фiалки триколірної, чебрецю, листя подорожника, 3% розчин калiю йодиду. 8. ІМУНОМОДУЛЯТОРИ Iмуномодулятори призначають при наявності тяжких затяжних загострень, гнійному характері мокроти, частому рецидивуванні захворювання. Т-АКТИВІН - по 100 мкг підшкірно 1 раз на день протягом 3 днів 4. ЛЕВАМІЗОЛ (ДЕКАРІС) - по 0,1-0,15 г протягом 3 днів з перервою на 4-5 днів, всього 8-12 циклів. КАТЕРГЕН - по 0,5 г 3 рази на день 2 тижні, дiуцифон по 0,1 г 3 рази на день 2 тижні. ПРОГІДІОЗАН - у зростаючих дозах з 25 до 100 мкг, всього 6 iн'єкцій. НУКЛЕЇНАТ НАТРІЮ - по 0,2 г 3 рази на день 2-4 тижні. ПЕНТОКІЛ - по 0,2 г 3 рази на день 2-3 тижні. 9. АДЕПТОГЕНИ Бiогенні стимулятори, адаптогени призначають у средньотерапевтичних дозах. ЕНДОБРОНХІАЛЬНА САНАЦІЯ Ендобронхiальна санація проводиться всліпу гортанним шприцем та гумовим катетером, що вводиться через ніс або під візуальним контролем під час бронхоскопiї. За одну процедуру вливають 20-50 мл підігрітого iндиферентного розчину (фурацилiну, фізіологічного розчину), після чого проводять сеанс позиційного (постурального) дренажу з вібраційним масажем грудної клітини, при цьому виділяється велика кількість бронхіального вмісту. Ендобронхiальна санація протипоказана при тяжкій дихальній недостатності, виражених бронхоспастичних реакціях, тяжкій емфiземі легень. ІНГАЛЯЦІЙНА ТЕРАПІЯ Iнгаляційна терапія проводиться при відсутності вираженої гiперчутливості бронхів. У вигляді аерозолю можуть вводитися антибіотики, муколiтики, протеолiтичні ферменти - трипсин, хiмотрипсин, хiмопсин, дезоксирибонуклеаза, бронходилататори. В стадії ремісії захворювання використовуються фізіотерапевтичні процедури, фітотерапія, санаторно-курортне лікування. Хворі на хронічний бронхіт знаходяться під диспансерним наглядом, проходять периодичне обстеження та реабілітаційні курси лікування. Контроль початкового рівня знань 1. Инспираторная задишка спостерігається при всіх станах, крім: А. набряку голосових зв'язувань В. сдавлении трахеї або гортані пухлиною С. ученні сторонніх предметів у трахею D. паралічі дихальної мускулатури Е. спазмі мускулатури дрібних бронхів
2. Найбільш частими этиологическими факторами гострого бронхіту є всі, крім: А. фізичні В. хімічні С. інфекційні D. алергійні Е. стресові
3. Провідним симптомом хронічного бронхіту з переважною поразкою слизуватої оболонки великих бронхів є: А. сильний сухий кашель В. кашель із мокротинням С. задишка D. болю в грудній клітці Е. біль у горлі
4. Основний симптом хронічного бронхіту, що протікає з переважною поразкою слизуватої оболонки дрібних бронхів, - це: А. сильний надсадний сухий кашель В. кашель із мокротинням С. задишка D. болю в грудній клітці Е. набряки нижніх кінцівок
5. Сухий кашель при хронічному бронхіті обумовлений: А. запаленням слизуватої оболонки великих бронхів В. запаленням слизуватої оболонки дрібних бронхів С. підвищеною чутливістю рефлексогенних зон слизуватої оболонки великих бронхів D. гіпертрофією слизуватої оболонки бронхів Е. атрофією слизуватої оболонки бронхів
6. Ускладненнями хронічного бронхіту є всі перераховані, крім: А. кровохаркання В. бронхопневмонії С. дихальної недостатності Д. спонтанного пневмотораксу й тромбоэмболии Е. хронічного легеневого серця
7. Рентгенологічне дослідження легенів при бронхоэктатической хвороби виявляє: А. множинні тонкостінні порожнинні утворення в легенях В. тіні розширених бронхів з ущільненими стінками С. локальне посилення й деформацію легеневого малюнка із сетчато-петлистыми змінами в прикореневій області D. ознаки ущільнення легеневої тканини Е. ознаки підвищеної легкості легеневої тканини
8.Найбільш характерними физикальными ознаками у хворого з ХОЗЛ (важкий плин) є всі, крім: А. Бочкообразная грудна клітка В. Везикулярний подих С. Ослаблення дихальних шумів Д. Подовжений видих Е. Дистанційні хрипи
9. Відхаркувальним засобом, що володіє також антисептичною властивістю, є: А. трава термопсиса В. бромгексин С. мукалтин D. трава чебрецю Е. ацетилцистеин
10. Застосування препаратів термопсиса як відхаркувальний засіб протипоказано: А. при хронічному гепатиті В. при виразковій хворобі шлунка С. при хронічному энтероколите Д. при мочекаменной хвороби Е. при хронічному бронхіті
11. При призначенні хворому хронічним бронхітом антибактеріальних засобів, виборі їхньої дози й методу введення варто враховувати: А. характер мікрофлори трахеобронхиального секрету В. чутливість мікрофлори до химиотерапевтическим препаратів С. переносимость препарату хворим D. концентрацію вибраного засобу, яку необхідно створити в бронхіальному слизу Е. все перераховане
12. При хронічному обструктивному бронхіті лікування хворого повинне проводитися: А. безупинно В. у період загострення захворювання С. у період загострення захворювання й у вигляді профілактичних курсів D. тільки амбулаторно Е. тільки стаціонарно
Еталони відповідей:
Контроль кінцевого рівня знань 1. Показанням до призначення кортикостероидной терапії при ХОЗЛ є: А. важкий клінічний плин захворювання В. неефективність лікування бронхоспазмолитическими засобами С. нестерпність бронхоспазмолитических засобів D. при ІІІ ІV ступені важкості Е. все перераховане
2. Призначення антагоністів кальцію при загостренні хронічного бронхіту виправдано наступними властивостями цих препаратів: А. спазмолитическим дією на гладку мускулатуру бронхів В. здатністю викликати дезагрегацию еритроцитів С. спазмолитическим дією на гладку мускулатуру посудин малого кола кровообігу D. зменшують тиск у легеневій артерії Е. всіма перерахованими
|
