Правила Союза парикмахеров Украины

Все, з чого Людина створює енергію і знаряддя виробництва, добувається з надр землі.

Сировина, що добувається з надр землі і використовуване людиною, називають корисними копалинами. Ділянки землі, де сконцентровані корисні копалини, іменують родовищами.

Але відкрити родовище корисної копалини – це ще навіть не півсправи. Сучасні руди містять всього 20 - 25 % заліза, 0.5 % міді, 0.1 % молібдену або вольфраму, грами золота, срібла або урану на 1 т породи. Використання корисних у таких концентраціях неможливо. Тому практично усе, що сьогодні добувають із надр землі, піддається переробці і збагаченню.

Збагачення корисних копалин – це технологічні операції, спрямовані на збільшення змісту корисних копалин у продуктах, що випускаються.

Першу школу збагачення люди пройшли при збагаченні руд золота. Самородки золота і міді легко добували з розсипів. Спочатку вручну, але невидимі крупинки важкого металу. Люди навчилися його відмивати.

Природа допомагла людині освоїти корисні копалини, сконцентрувавши в деяких місцях покладу визначених руд і мінералів. Місця, де народилися ці скупчення з розплавленої магми, утворили родовища корисних копалин. Ці родовища, як правило, представлені рудними тілами (халькопірит, молібденіт, берил).

Інші мінерали з різними хімічними сполученнями утворюють земну кору. Це – кварц, польові шпати, алюмосилікати (глини), пірит та ін. Треті, такі, як германіт, ванадиніт, радій зустрічаються ше рідше, іноді супроводжуючи іншим мінералам.

При сучасному гігантському виробництві металів уже не залишилося руд, які можна відразу плавити, минаючи стадію збагачення. Наприклад, руди свинцю містять 1-2% цього металу, а на плавку йде концентрат з 60 % концентрацією, зміст молібдену в руді складає 0.1 – 0.01%, а металургам потрібний концентрат, що містить 47-50 % молібдену.

На відміну від лісів, водних ресурсів, багатство надр не поновлювані.

Геологи підрахували, що запасів багатьох корисних копалин у розвіданих родовищах вистачить на 20-30 років. Відкриття нових багатих родовищ малоймовірно.

Вихід з цього положення знайдений.

По-перше, це – геотехнологія, підземне легування бідних родовищ (мідні, уранові й ін. руди).

Друге перспективне джерело – дно океанів і морів (залізо, марганець, кобальт).

Третє джерело – комплексне використання сировини.

Але найважливіше і перспективне джерело мінеральної сировини – сьогоднішні відходи виробництва. Це вториннамінеральна сировина, що складована на териконах, у відвалах, мулонакопичувачах, тощо.

 

ЗАВДАННЯ 4. Складіть тезовий план одного з наведених вище текстів: «Товарне виробництво», «Збагачення корисних копалин».

ЗАВДАННЯ 5. Перегляньте текст «Резюме». Пригадайте, що таке резюме. Сформулюйте резюме тексту «Резюме».

ЗАВДАННЯ 6. Скажіть, що таке анотація і з якою метою вона укладається. Назвіть основні види анотацій.

ЗАВДАННЯ 7. Скажіть, що характеризує групові анотації і в яких випадках вони укладаються.

ЗАВДАННЯ 8. Назвіть складові частини анотації. Наведіть приклади.

ЗАВДАННЯ 9. Ознайомтесь з анотацією тексту, в якій дається стисла його характеристика у вигляді перерахування основних положень. Зверніть увагу на виділені слова.

У тексті "Свідомість і мозок" дається визначення поняття свідомості, викладається діалектико-матеріалістична концепція свідомості, розкривається процес її виникнення.

 

ЗАВДАННЯ 10. Прочитайте анотацію навчального посібника. Проаналізуйте її структуру. Запам’ятайте, що при укладанні списку літератури до контрольних, курсових або дипломних робіт використовується перша частина анотації – бібліографічний опис.

Пазяк О.М., Кисіль Г.Г.

П 12 Українська мова і культура мовлення: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1995. - 239 с.

ISBN 5-11-004527- 5

На основі шкільної та вузівської програм з української мови розглянуто вузлові проблеми, пов’язані з культурою мовлення. Крім відомостей з орфографії, граматики та пунктуації подаються пояснення до деяких складних стилістичних явищ української мови, з якими стикаються мовники.

Для студентів вищих навчальних закладів. Буде корисний учителям шкіл, абітурієнтам і тим, хто вивчає українську мову самостійно.

ЗАВДАННЯ 11. Складіть коротку анотацію одного з текстів цього розділу («Що таке текст?», «Плани», «Товарне виробництво», «Збагачення корисних копалин»), використовуючи дані словосполучення.

Текст... присвячений темі;

У тексті розглядаються питання про (що);

У тексті наданий аналіз...;

У тексті робиться висновок....

 

ЗАВДАННЯ 12. Прочитайте анотації, складіть список літератури. Пам’ятайте, що він складається в алфавітному порядку.

Стичинський Б. С. та інші.

С 80 Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. — 2-ге вид., допов. та переробл. — К.: А.С.К., 2000. - 1072 с. — (Економіка. Фінанси. Право).

ISВN 966-539-206-9

У книзі вперше українською мовою коментується вся система законодавства України про працю. За основу при визначенні структури книги було взято Кодекс законів про працю України. Аналіз норм КЗпП України поєднується з аналізом інших законів і підзаконних актів.

Книга призначається юристам, що працюють у правоохоронних органах, профспілках, на підприємствах, в установах і організаціях. Вона може бути корисною для господарських керівників, працівників відділів кадрів і головних бухгалтерів організацій.

Методичні вказівки до перекладу фахових текстів з російської мови на українську / спеціальності факультету екології та хімічної технології/. Автори: проф. Семенова Л.П., ас. Кульбіда Н.І. Донецьк, ДонНТУ, 2002р. - 137 с.

Методичні вказівки призначено для студентів, які вивчають спецкурс "Ділова українська мова", що передбачає уміння перекладати фахові тексти з російської мови на українську і вживати спеціальну лексику під час укладання ділових документів. Вони містять інформацію про складні випадки перекладу наукових текстів, рекомендації щодо специфіки вживання деяких лексичних конструкцій, фахові мікротексти і словнички до них.

Дані матеріали можуть бути використані як в аудиторній, так і в самостійній роботі студентів.

 

Зарицька І.М., Чикаліна І.О.

3-34 Українське ділове мовлення. Практикум /За загальною редакцією професора А.П. Загнітка. - Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1997. -112с.

Подано теоретичний матеріал з основних питань орфографії згідно з новою редакцією "Українського правопису", практичні завдання з вживаниям економіко-правової лексики. Вміщено зразки окремих цивільно-правових і управлінських документів, на матеріалі яких визначаються лексичні і граматичні особливості ділових паперів, етикетні норми, засоби стандартизації та інші теоретичні питання діловодства.

Для фахівців економіко-правових спеціальностей, викладачів, абітурієнтів, студентів та діловодів.

Лазарєва Л.К. Структура наукового тексту. Навчальний посібник /для студентів економічних спеціальностей. – Донецьк, ДонІЕК, 2001 р. – 44 с.

 

Подано дидактичні матеріали, практичні завдання та методичні вказівки до укладання наукових текстів малих жанрів, визначення характерних рис наукового стилю сучасної української літературної мови, композиції та особливості наукових текстів економічного характеру. Надаються практичні рекомендації до укладання текстів малого обсягу на основі прочитаного тексту за фахом (плани, конспект, анотація, резюме, реферат).

Мета посібника – навчити студентів нефілологічних вузів відтворювати науковий фаховий текст у писемній та усній формах.

Посібник призначений для студентів економічних спеціальностей, які вивчають курс "Українська мова".

 

Пазяк О.М., Кисіль Г.Г.

П 12 Українська мова і культура мовлення: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1995. - 239 с.

ISBN 5-11-004527- 5

На основі шкільної та вузівської програм з української мови розглянуто вузлові проблеми, пов’язані з культурою мовлення. Крім відомостей з орфографії, граматики та пунктуації подаються пояснення до деяких складних стилістичних явищ української мови, з якими стикаються мовники.

Для студентів вищих навчальних закладів. Буде корисний учителям шкіл, абітурієнтам і тим, хто вивчає українську мову самостійно.

ЗАВДАННЯ 13. Прочитайте запропоноване визначення анотації. Визначіть, що можна додати до нього. Перевірте свою обізнаність, спираючись на інформацію завд. 15,18 розд. ІІ.

Анотація (з лат. аnnotatio – зауваження, примітка) – коротка узагальнювана характеристика книги чи її частини), статті, монографії тощо, яка розкриває зміст, структуру, направленість та інші особливості. Подається на звороты титульної сторінки книжки, у видавничих проспектах, журнальних оглядах, бібліографічних покажчиках.

 

ЗАВДАННЯ 14. Прочитайте анотацію. Проаналізуйте, чи всі вимоги до цього жанру втілено в запропонованому тексті. Охарактеризуйте структуру анотації.

Словник іншомовних слів містить близько 23 тисяч слів і термінологічних словосполучень, що ввійшли в різний час до складу української літературної мови. Видання охоплює загальновживану лексику і загальнопоширені терміни з різних галузей знань, серед яких і нещодавно зафіксовані нові слова та значення слів, етимологію (довідку про його проходження). Найуживаніші фразеологічні сполуки і термінологічні словосполучення.

Словник розрахований на широке коло читачів.

 

ЗАВДАННЯ 15. Прочитайте текст " Інженер у сфері будівництва

". Складіть до нього анотацію.

Сучасний інженер у сфері будівництва, як і в інших галузях виробництва –

це сукупність його функцій і якостей що відображають державні й суспільні

вимоги до нього не тільки як до фахівця, а й як до особистості, суб’єкта суспільних відносин. Особистість інженера – це людина в поєднані її індивідуальних здібностей і виконуваних професійних і соціальних функцій. Інженер повинен мати наукове світоуявлення, інженерно-технічне й економічне мислення, природничо-наукові знання і високу гуманітарну культуру, забезпечувати гармонійні відносини поміж спіробітниками виробництва, гуманізацією техніки, і трудовою діяльністю.

Тільки при наявності поглибленої фундаментальної гуманітарної і спеціальної підготовки майбутній інженер зможе самостійно орієнтуватися в безперервно зростаючому потоці науково-технічної і соціально-економічної інформації, постійно набувати нові знання і знаходити оптимальні рішення науково-технічних і соціальних проблем.

У нормативній моделі інженера до першого плану належать його знання й

уміння в різних галузях науки – фундаментальних, природно-наукових, технічних, економічних, філософських, соціологічних, психологічних, загальнокультурних набутих у вищих навчальних закладах. Накопичення цих знань у подальшому буде проходити на виробництві. Сукупність цих знань є фундаментом і будівельним матеріалом у формуванні професійно-справних якостей інженера.

Поділяють дві групи якостей:

1) якості, що визначають професійну готовність до праці: науково-технічне й

інженерне мислення, творчий підхід до вирішення інженерно-технічних завдань, підприємливість, уміння працювати з людьми, ініціативність.

2) якості, що визначають відношення до праці: відповідальність, трудова активність, дисциплінованість, працездатність, добропорядність.

У кожній групі є загальна, визначаюча якість, від якої залежать усі якості.

Для першої групи – це науково-технічне й економічне мислення фахівця,

його здібність набувати прийоми мислення, щоб правильно відображати зовнішній світ і своє «Я». Культура мислення виробляє вміння ясно й логічно мислити, контролювати свої вчинки, володіти емоціями, управляти своїми діями. Науково-технічне мислення базується на використанні досягнень природних, технічних і суспільних наук, направлено на розробку нових технічних заходів і технологічних процесів. В основі економічного мислення, з’єднаного з науково-технічним мисленням лежить методологія економічного оновлення інноваційних технічних засобів.

Для другої групи якостей виключне значення має відповідальність, як глибоке визначення своєї ролі в суспільстві і на своєму робочому місці, своїх трудових і суспільних обов’язків, своєї залежності від суспільства, трудового колективу. Відповідальність поєднує в себе і чуття морального боргу перед своїм колективом, суспільством, державою.

Новаторська цілеспрямованість у діяльності інженера виявляється не тільки

в проектуванні й розробці нової техніки, а й в розробці та втіленні нових технологічних процесів, в організації виробництва й керівництві трудовими колективами. Всі професійні функції інженера містять в собі гуманістичну спрямованість, бо вони спрямовані на полегшення праці робітників і технічного персоналу, шляхом гуманізації техніки й технічних засобів виробництва. В цій якості, творча активність інженера являє собою стан особистості, який характеризується його соціальною зрілістю і стійкою готовністю до виконання висунутих перед ним науково-технічних завдань. Висока творча активність інженера – важлива вимога успішної діяльності, самовтілення в науково-технічній творчості, як однієї з складових сил прогресу науки й техніки.

Об’єктивна оцінка рівня творчої активності інженера потребує обліку науковотехнічної новизни, виконання дослідів, впливу результатів на розвиток науки й техніки, економічного ефекту від витрат на досліди, втілення наукових розробок у виробництво.

 

ЗАВДАННЯ 16. Проаналізуйте 2-3 складені Вашими однокурсниками анотації на матеріалі одного з текстів цього розділу. Виберіть найкращу. Обґрунтуйте свій вибір.

С п и с о к л і т е р а т у р и

 

1. Антоненко-Давидович Б.Д./ Як ми говоримо. – 4-е вид., перероб. І доп. – К.: Укр. книга, 1997. – 336с.

2. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. – К.: Наукова думка, 1984.

3. Демидова А.К. Пособие по русскому языку. Научный стиль. Оформление научной речи: научное пособие.М.: 1991.

4. Дунаевская О.В. Современная деловая речь.- М.:ВИПК работников печати, 1987.

5. Загнітко А.П., Данилюк І.Г./ Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Д.: ТОВ ВКФ БАО, 2004. – 480с.

6. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія.– Донецьк,1998.

7. Загнітко А.П. Український синтаксис: Науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс: Навчальний посібник. Ч.1.2.– К.: 1996.

8. Ділове мовлення: Методичні рекомендації й зразки ділових паперів / Уклад. С.В. Шевчук. – К.: КДПІ, 1993.

9. Караванський С. Пошук українського слова, або боротьба за національне «Я». – К.: Академія, 2001. – 210с.

10. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища шк., 1974. – 223 с.

11. Козачук Г.О. Українська мова: Практикум. – Вища шк., 1991.

12. Козачук Г.О., Шкуратяна Н.Г. Практичний курс української мови. – К.: Вища шк., 1993.

13. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990.

14. Лексико-граматичні іновації в сучасних слов’янських мовах. Матеріали ІІ Міжнародної конференції.// Упорядник Т.С. Пристайко.– Дніпропетровськ: «Пороги», 2005.

15. Медвідь А.М. Практикум з ділової української мови.- К.:Здоров’я, 2002.

16. Мочерний С. Основи економічних знань.-К.: 1999.

17. Новий російсько-український словник-довідник / Уклад.: С.Я. Єрмоленко, К.В.Ленець, Л.О.Пустовіт. – К.: Довіра, 1996.

18. Орфографічний словник української мови / Уклад.: С.І. Голо-ващук, М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О.Тараненко. – К.: Довіра. 1994.

19. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Либідь, 1993.

20. Сучасна українська літературна мова: Лексика. Фразеологія/ За заг. ред. І.К. Білодіда.– К.: Наукова думка, 1973.

21. Ющук І.П. Українська мова.– К.: Либідь, 2003. – 640 с.

 

 

Правила Союза парикмахеров Украины