Предмет, задачи и актуальные проблемы детской психологии

Протягом життя в організмі людини безперервно відбуваються процеси росту і розвитку.

Ріст – це процес збільшення кількості та розмірів клітин органів і тканин організму.

Розвиток – якісні зміни, що призводять до формування людського організму. Розвиток у широкому розумінні – це процес кількісних і якісних змін, що відбуваються в організмі людини, і які призводять до підвищення рівнів складності організації взаємодії усіх його систем. Розвиток включає в себе три основних фактори:

- ріст,

- диференціювання органів і тканин,

- формоутворення, які знаходяться між собою в тісному взаємозв’язку та взаємозалежності.

Після народження дитини розпочинається постнатальний період розвитку людини. У своєму розвитку організм людини проходить три етапи:

- еволюційний – характеризується перевагою розмноження клітин над їх руйнуванням;

- стабільний – характеризується зрівноваженістю процесів утворення і руйнування клітин, збереженням маси й розмірів тіла й окремих його частин;

- інволюційний – характеризується перевагою руйнівних процесів над утворювальними, а тому спостерігається зменшення маси тіла та його розмірів. На цьому етапі відбувається старіння організму.

У віковій і педагогічній психології використовують таку періодизацію вікового розвитку:

1. Пренатальний період – від зачаття до пологів.

2. Натальний період – пологи.

3. Період новонародженості – від народження до 2 місяців.

4. Вік немовляти – від 2 місяців до 1 року.

5. Ранній дитячий вік – від 1 до 3 років.

6. Дошкільний вік – від 3 до 6/7 років. Його поділяють на:

- молодший дошкільний вік – 4-й рік;

- середній дошкільний вік – 5-й рік;

- старший дошкільний вік – 6/7-й рік.

7. Молодший шкільний вік (зріле дитинство) – 1-4 класи (від 6/7 до 10/11 років).

8. Дорослішання. Його поділяють на:

- підлітковий (середній шкільний) вік – 4-8 класи (від 11 до 14 років) у дівчаток, 5-9 класи (від 12 до 15 років) у хлопчиків;

- рання юність (старший шкільний вік) – 10-11 класи (від 15/16 до 17/18 років);

- зріла юність – від 18 до 20 років.

9. Дорослість. Його поділяють на:

- рання дорослість – від 20 до 40 років;

- зріла дорослість – від 40 до 60 років.

10. Старість – після 60 років.

У межах кожного вікового періоду спостерігаються великі індивідуальні відмінності, які є результатом впливу умов життя, характеру активності, виховання, природних й індивідуальних відмінностей.

Хронологічні межі вікових періодів відносні, потребують уточнення, що зумовлене психічними, особистісними, статевими, соціально-економічними та історичними чинниками.

До закономірностей розвитку і росту дітей належать:

1. Поступовість і необоротність. Людина в своєму розвитку проходить ряд етапів – один за одним, вдруге повторитися вони не можуть.

2. Надійність біологічної системи – такий рівень регулювання процесів в організмі, коли забезпечується оптимальний перебіг з його екстреною мобілізацією резервних можливостей і взаємозамінності, яка гарантує пристосування до нових умов, і з швидким поверненням до початкового стану.

3. Нерівномірність і безперервність росту і розвитку. Життя дитини – це безперервний процес розвитку. Перші кроки і подальше вдосконалення рухової функції, перші слова дитини і розвиток мовної функції, перетворення дитини в підлітка у період статевого дозрівання, розвиток центральної нервової системи, ускладнення рефлекторної діяльності – це приклади змін в організмі дитини.

Характерною особливістю процесу росту дитячого організму є його нерівномірність і хвилеподібність. Періоди посиленого росту змінюються деяким його уповільненням. Найбільшою інтенсивністю ріст дитини відзначається у перший рік життя і в період статевого дозрівання. Початковий ріст (ріст при народженні) подвоюється до 5 років і потроюється до 15 років.

Пропорції тіла з віком теж дуже змінюються. Новонароджений відрізняється від дорослої людини відносно короткими кінцівками, великим тулубом і великою головою. З віком ріст голови уповільнюється, а ріст кінцівок прискорюється До початку статевого дозрівання статева різниця в пропорціях тіла відсутня, а в період статевого дозрівання в юнаків кінцівки стають довші, тулуб коротший і таз вужчий, ніж у дівчат.

4. Акселерація – це прискорення росту і розвитку. Відмічається у дітей за останні 100 років.Вона характеризується:

- збільшенням довжини тіла і маси новонароджених (за останні 30-40 років на 0,5-1см і 100-150г);

- збільшення зросту, маси (інших параметрів тіла) дітей і підлітків усіх вікових груп;

- більш раннє прорізування і заміна молочних зубів постійними (на 1-2 роки);

- прискорене окостеніння скелету (на 1-2 роки), і більш раннє завершення росту;

- більш рання зміна дитячих пропорцій тіла дорослими;

- більш ранню появу (на 1-2 роки) перших статевих ознак (у дівчат у 8-9 років, у хлопців – у 10 років), більш швидке завершення цього періоду.

Справжня акселерація характеризується прискоренням фізичного розвитку і статевого дозрівання. Спеціальними дослідженнями встановлено, що акселерації фізичного розвитку не завжди відповідає високий рівень психічного розвитку, працездатності і соціальної зрілості. Тому, вчителі повинні вивчати індивідуальні особливості розвитку кожного учня і відповідно добирати форми і методи виховання.

Акселерацію пояснюють дією комплексу факторів, які ще до кінця не вивчені. Зокрема:

- поліпшенням загальних умов життя,

- харчування,

- медичного обслуговування,

- урбанізацією

- інтенсифікацією темпів сучасного життя.

Важливим показником здоров’я людини є її фізичний розвиток. Для вивчення фізичного розвитку застосовують антропометричні методи дослідження, які дозволяють визначити кількісні і якісні показники розвитку:

- соматометричні – вимірювання зросту, маси, окружності грудної клітки;

- соматоскопічні – визначення розвитку скелета, форми хребта, грудної клітини, ніг і стопи, постави, розвитку мускулатури і підшкірно-жирової клітковини, ступеня статевого розвитку, появи і зміни зубів;

- фізіометричні – визначення життєвої ємності легень (спірометрія), сили кисті рук (динамометр), частоти дихання та серцевих скорочень, артеріального тиску та інші.

Основним критерієм фізичного здоров'я людини слід вважати його енергопотенціал, тобто можливість споживати енергію з навколишнього середовища, накопичувати її і мобілізувати для забезпечення фізіологічних функцій. Чим більше організм може накопичити енергії, а також чим ефективніше її витрачання, тим вище рівень фізичного здоров’я людини. Так як частка аеробної (за участю кисню) енергопродукції є переважною в загальній сумі енергетичного обміну, то саме максимальна величина аеробних можливостей організму є основним критерієм фізичного здоров'я людини та життєздатності. Оцінка «кількості здоров’я» індивіда конкретизується у визначенні його енергопотенціалу.

Спосіб життя сучасної людини не сприяє збереженню даного нам від природи енергопотенціалу: гіпокенезія, переїдання, шкідливі звички, низька культура виробництва та міжособистісних стосунків – усе це призводить до зниження функціональних систем організму.

Енергопотенціал на рівні цілісного організму реалізується через фізичну працездатність. Тому саме вона (загальна витривалість) характеризує «кількість» нашого здоров’я. Визначаючи фізичну працездатність, ми інтегрально характеризуємо фізіологічні резерви нашого організму. Як це зробити? Насамперед необхідно знати свій пульс. Чим він нижчий у спокої, тим, здебільшого, вища фізична працездатність людини. Якщо вранці у чоловіка, який ще лежить у ліжку, частота ударів пульсу за 1 хв.:

- не перевищує 50 – маємо оцінку «відмінно»,

- до 65 – «добре»,

- 65-75 – «задовільно»,

- понад 75 – «погано».

Для жінок – на 5 ударів більше.

Приблизну оцінку фізичної працездатності можна одержати, підіймаючись сходами. Вийдіть на 4 поверх у середньому темпі ходи без зупинки. Якщо ви легко подолали цей підйом і відчуваєте, що у вас ще є резерв – оцінка «добре». Якщо задихалися, то це означає, що рівень вашого здоров’я низький і слід негайно розпочати фізичні тренування. Хворим на стенокардію чи гіпертонічну хворобу необхідно пройти попередній лікарський огляд. Якщо цих захворювань немає, можна скласти собі програму оздоровчого тренування.

Для створення індивідуальної програми оздоровчого тренування необхідно оцінити рівень власної фізичної працездатності. З цією метою широко використовуються функціональні проби.

Проба з 20-ма присіданнями. Підрахуйте в положенні сидячи пульс за 10 сек. Необхідно дочекатися його стабільних значень. Наприклад, частота серцевих скорочень (ЧСС) становить за 10 сек. 12-11-10-10-10. Вихідний рівень 10 ударів за 10 сек. За 30 сек. зробіть 20 присідань, піднімаючи руки вперед. Потім сядьте. Зафіксуйте час відновлення пульсу до вихідних значень, підраховуючи його за відрізками по 10 сек. якщо частота пульсу відновилася швидше як за 1 хв. – оцінка «відмінно», до 2 хв. – «добре», повільніше як за 3 хв. – «погано».

Ортостатична проба. При зміні положення тіла з горизонтального у вертикальне в нижній його частині під впливом сил гравітації депонується значна кількість крові. Внаслідок цього погіршується венозне повернення крові до серця і на 20-30% зменшується ударний об’єм серця. За хорошої функціональної здатності системи кровообігу та її регуляції організм компенсує цей стан збільшенням частоти серцевих скорочень і підвищенням судинного тонусу. Чим досконаліший апарат регуляції, тим менш виражена адаптивна реакція. Вияв крайнього ступеня недосконалості механізм пристосування при цьому типі впливу – так звана ортостатична непритомність, що виникає внаслідок погіршення кровопостачання мозку. Проба здійснюється так: досліджуваний лягає, у такому положенні підраховують частоту його пульсу за 15-секундними відрізками до одержання стабільних результатів. Множенням на 4 визначають частоту пульсу за 1 хв. потім досліджуваний повільно і спокійно встає. Знову в нього підраховують пульс за перші 15 сек. другої хвилини після вставання і множать на 4. Якщо різниця одержаних результатів менше 12 ударів за хвилину, то реакція вважається нормальною, а якщо 18 і більше – несприятливою.

Проба з затримкою дихання. Зробивши попередньо 1-2 вдихи, потрібно глибоко вдихнути (не максимально!) і затримати дихання, наскільки це можливо. Якщо дихання затримується на 60 сек. – оцінка «відмінно», менше 40 сек. – «погано» (для жінок на 10 сек. менше).

Методи самооцінки деяких фізичних станів людини

1. Адаптаційний потенціал організму оцінюється за методом, запропонованим Р.М. Баєвським із співавторами (1988).

Система кровообігу слугує індикатором адаптаційного потенціалу організму – запасом пристосувальних можливостей, які забезпечують розвиток і протікання захисних реакцій.

Перехід від здоров’я до хвороби, від норм до патології представляє собою процес поступового зниження ступеня адаптації організму до умов оточуючого середовища (зменшення адаптаційного потенціалу). При цьому виділяють чотири рівня стану адаптації або рівня здоров’я:

- задовільною адаптацією організму до умов оточуючого середовища при високих або достатніх функціональних можливостях організму;

- напругою адаптаційних організмів, при якій достатні функціональні можливості забезпечуються за рахунок мобілізації функціональних резервів;

- незадовільною адаптацією організму до умов оточуючого середовища при понижених функціональних можливостях організму;

- зривом адаптації, який супроводжується зниженням функціональних можливостей організму.

Для визначення адаптаційного потенціалу системи кровообігу запропонована така формула:

АП (в балах) = 0,011 х (ЧП) + 0,014 х (АТс) + 0,008 х (АТд) + 0,014 х (В) + 0,009 х (МТ) – 0,009 х (Р) – 0,27, де

АП – адаптаційний потенціал;

ЧП – частота пульсу за 1 хв.;

АТс – артеріальний тиск систолічний (верхній – 100-140 мм.рт.ст.);

АТд – артеріальний тиск діастолічний (нижній – 60-90 мм.рт.ст.);

В – вік (кількість років);

МТ – маса тіла (кг);

Р – зріст (см).

За допомогою цієї формули забезпечується розпізнавання функціональних станів у 71,8 % спостережень.

Для визначення функціонального стану використовується така шкала:

1. задовільна адаптація – не більше 2,1 бала;

2. напруга механізмів адаптації – 2,11-3,2 бала;

3. незадовільна адаптація – 3,21-4,3 бала;

4. зрив адаптації – 4,31 бала і більше.

2. Ідеальна маса тіла визначається за формулами

для чоловіків:

для жінок:

Наприклад: розрахунок ідеальної маси для студентки М., вік якої 19 років, зріст – 170 см.

Індекс маси тіла (І_м) визначається за формулою:

, кг/м²

де, m – маса тіла в кілограмах,

h – зріст в метрах.

Індекс маси тіла (І_м) може використовуватись і для прогнозу наявності ожиріння та зв’язаного з цим ризику для здоров’я. Вказане рекомендується оцінювати за наступними критеріями (з врахуванням даних Л.І. Тегако, О.В. Морфина, 2003):

І_м ≤ 18,5 – дефіцит маси тіла, що може бути пов’язане з певними проблемами харчування чи здоров’я;

І_м від18,6 до 24,9 – норма індексу маси для лі шості людей;

І_м ≥ 25 – надлишкова маса тіла. Надлишкова маса тіла у свою чергу може диференціюватися на:

передожиріння (виникає ризик для здоров’я) І_м = 25-30;

ожиріння І ступеню (помірний ризик для здоров’я) І_м = 30,1-34,9;

ожиріння ІІ ступеню (високий ризик для здоров’я) І_м = 35-40;

ожиріння ІІІ ступеню (дуже високий ризик для здоров’я) І_м > 40,1.

Дихальний індекс (І_д):

,мл/кг

Хлопці:

Низький – менше 50

Нижче середнього – 51-55

Середній – 56-60

Вище середнього – 61-65

Високий – більше 66

 

Дівчата:

Низький – менше 40

Нижче середнього – 41-45

Середній – 45-50

Вище середнього – 51-56

Високий – більше 57

 

Силовий індекс (І_с):

х 100%

Хлопці:

Низький – менше 60

Нижче середнього – 61-65

Середній – 66-70

Вище середнього – 71-80

Високий – більше 81

Дівчата:

Низький – менше 40

Нижче середнього – 41-50

Середній – 51-55

Вище середнього – 56-60

Високий – більше 61

 

Показник Робінсона (П_р):

, де

ЧП – частота пульсу

АТс – артеріальний тиск систолічний

 

69 і менше – високий. Функціональні резерви серцево-судинної системи у відмінній формі.

70-84 – вище середнього. Функціональні резерви серцево-судинної системи в нормі.

85-94 – середній. Недостатність функціональних можливостей серцево-судинної системи.

95-110 – нижче середнього. Є ознаки порушення регуляції діяльності серцево-судинної системи.

111 і більше – низький. Регуляція діяльності серцево-судинної системи порушена!

 

Сьогодні все більше людей усвідомлюють шкоду і згубний вплив на організм так званої гіподинамії. Термін «гіподинамія» означає знижену рухливість, що дуже часто буває при обмеженні рухової активності. При цьому страждають практично всі системи організму людини – і опорно-рухова, і кровообіг, і дихання, і травлення. Схильні до цього недугу найчастіше люди, які живуть у містах. При цьому сьогодні на виробництві люди виконують багато руху сидячи, і найбільше працюють не великі групи м’язів, а дрібні – особливо пальці. Такі професії називаються малорухомими.

Чому так відбувається? Як вже говорилося вище, даний стан виникає в тому випадку, коли людина з ряду причин не має необхідних фізичних навантажень і більшу частину дня проводить в сидячому або лежачому положенні. У багатьох велика частина навантаження за день обмежується тільки дорогою з дому на роботу і назад. Відсутність фізичної активності – це і є головна і єдина причина розвитку гіподинамії.

Без необхідної роботи м’язи людини починають слабшати, а потім і зовсім атрофуються. Зменшуються сила і витривалість, порушуються важливі нервово-рефлекторні зв’язки, що призводить до розвитку таких станів, як вегето-судинна дистонія, депресія. Чим ще небезпечно цей стан?Хвороби серця

1. Хвороби кісток

2. Хвороби суглобів

3. Підвищений артеріальний тиск

4. Хронічні захворювання легенів

5. Порушення обміну речовин

6. Запори

7. Ожиріння

 

Як бачимо, вплив гіподинамії на організм людини дуже великий. Дуже сильно відсутність навантаження впливає і на роботу головного мозку. Нерідко у людини виникає загальна слабкість, зменшується працездатність, з’являється безсоння, знижується розумова активність, з’являється сильна стомлюваність.

Як виявити недугу? Прояви гіподинамії можуть бути самими різними. Однак тут теж є свої, певні симптоми, які характерні саме для цього стану людини. Серед них найпоширенішими є:

1. Млявість.

2. Денна постійна сонливість.

3. Нездужання, яке не пов’язане з грипом, ГРЗ або ГРВІ.

4. Небажання приймати їжу.

5. Зниження працездатності.

6. Труднощі із засипанням ночами.

Якщо у вас присутній хоча б один з вище перерахованих симптомів, то вам варто обов’язково переглянути свій спосіб життя. Наприклад, почати займатися спортом – записатися в басейн, почати відвідувати фітнес-клуби, тренажерні зали, завести собі собаку, яку потрібно вигулювати або навіть змінити роботу. Хоча останнє – це все ж сама крайня міра.

Якщо найближчим часом ви нічого не поміняєте, як і раніше після роботи будете проводити весь час біля телевізора, лежачи на дивані, а під час відпустки будете виходити з будинку тільки в магазин, то незабаром ознаки цього серйозного захворювання будуть проявлятися все сильніше і сильніше, а значить, що у вас можуть виявити і більш серйозне захворювання.

Як уникнути захворювання? Ми з вами розібрали причини гіподинамії. І найголовніша з них – це відсутність руху. Значить, для того, щоб уникнути цього діагнозу, варто вживати заходів для того, щоб більше рухатися. І це буде основним лікуванням і основним профілактичним методом. Що ж варто робити для того, щоб уникнути цієї неприємності?

1. Кожен день необхідно виконувати ранкову гімнастику. При цьому її тривалість має бути не менше 30 хвилин. Найкраще ці вправи проводити на свіжому повітрі, наприклад, на балконі. Виконуйте при цьому той комплекс вправ, який включає в себе вправи для всіх груп м’язів.

2. Перед сном варто обов’язково здійснювати прогулянку. Тривалість її повинна бути приблизно від 20 хвилин до години. Гуляти варто в будь-яку погоду. Після цього вам буде легше заснути, та й зняти денне напруження така прогулянка допомагає дуже добре.

3. Вплив гіподинамії на організм людини можна знизити при установці правильного, здорового та раціонального харчування. Включіть у свій раціон більше овочів, обов’язково щодня з’їдайте ложку меду, пийте більше соків, морсів, зеленого чаю. І, звичайно, в обід обов’язково їжте гарячі супи.

Боротьба з малорухливим способом життя. Гіподинамію часто називають хворобою цивілізації, і це насправді так. Сьогодні для того, щоб купити продукти, нам навіть не потрібно виходити з дому – замовити всі необхідні товари можна в Інтернеті і їх привезуть додому. Нам не потрібно вставати з дивана для того, щоб переключити канали телевізора. Нам не потрібно прати білизну руками, тому що це зробить за нас пральна машина. І навіть посуд помиє теж машина – посудомийна. Людині залишається тільки натискати на кнопки.

Якщо раніше люди жили в селах і працювали на землі, то сьогодні там залишається все менше населення, і все більше людей переїжджають жити в місто, щоб користуватися благами цивілізації. І купувати в магазині і картоплю і моркву, які раніше треба було виростити самостійно, і хліб, що раніше теж самі пекли. І все це вважається нормою.

А адже профілактика гіподинамії – це якраз рух. Це те, чого позбавлені міські люди. Це те, чого позбавлені сьогодні працівники на автоматизованому виробництві. І для них рух став просто непотрібним. А звідси і зайві кілограми, і болі в серці, і проблеми зі здоров’ям, і рання смертність.

Тому всіма існуючими нині благами цивілізації варто все ж користуватися помірно і хоча б самостійно мити посуд і підлогу. А не довіряти це машинам. Ну, а чоловіки просто зобов’язані допомагати своїм дружинам. А у вихідні вся родина повинна виходити на вулицю – кататися на ковзанах, здійснювати велопрогулянки, ходити в лижні походи або просто з рюкзаками.

 

Список використаних джерел:

1. Антонік В.І. Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури: [навч. посіб.] / Антонік В.І., Антонік І.П., Андріанов В.Є. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», Центр учбової літератури, 2009. – 336 с.

2. Бобрицька В.І. Валеологія: [навч. посіб. для студентів вищих пед. закладів.] / В.І. Бобрицька. – Полтава: Скайтек, 2000. – 146 с.

3. Савчин М.В. Вікова психологія: [навч. посіб.] / Савчин М.В., Василенко Л.П. – К.: Академвидав, 2011. – 368 с.

Предмет, задачи и актуальные проблемы детской психологии.

Детская психология — наука, изучающая факты и закономерности психического развития ребенка: развития его деятельности, развития психических процессов и качеств и формирования его личности. Предметом являются законы психического развития ребенка.Выяснение закономерностей развития и объяснение его причин — важнейшая задача детской психологии. Задачи: раскрытие законов развития, что является движущей силой развития, какие факторы влияют, чем отличаются возрасты; чем отличается нормальное развитие от аномального; можно ли повлиять на психическое развитие если можно,то каким образом.Цель.понять самого ребенка, то, как он реагирует на различные ситуации,чувствует, думает и воспринимает, понять, как ребенок взрослеет, научиться предсказывать особенностиего развития и выяснить, каким образом события и впечатления детства влияют на последующее развитие. Проблемы современной детской психологии.Проблема влияния наследственности и среды на психику и поведение человека;Проблема влияния стихийного и организованного обучения и воспитания на развитие детей (что больше влияет: семья, улица, школа?);Проблема соотношения и выявления задатков и способностей;Проблема соотношения интеллектуальных и личностных изменений в психическом развитии ребенка.Методологические принципы исследования детской психики. Этапы построения психологического исследования. Нельзя понять личность ребенка, его поведение и без анализа общения его с окружающими людьми (принцип единства изучения личности в деятельности и общении). Особенно важно изучить то, как проявляется личность в значимых для ребенка конкретного возраста видах деятельности; как своеобразные условия личностной микросреды (отношения с матерью, отцом, другими членами. Важен и принцип генетического подхода к изучению психики ребенка. Согласно этому принципу при изучении явлений детской психики мы стремимся выяснить, как они возникали, как развиваются и изменяются под влиянием взаимодействия ребенка со взрослыми, его собственной деятельности и общения со сверстниками.принцип направляет исследователя и на анализ влияния конкретных культурно-исторических условий на развитие психики детей, на становление их личности.Диалектический подход предполагает и осуществление принципа детерминизма — причиной обусловленности тех или иных изменений определенными факторами внешнего и внутреннего порядка, взаимосвязи всех сторон психического развития. Принцип ненанесения ущерба. Таким образом, изучая психику ребенка, следует учитывать методологические принципы психологического исследования. Возможность использования метода наблюдения в психологии вообще и детской психологии в частности основана на методологическом принципе единства сознания и деятельности. Поскольку психика ребенка формируется и проявляется в его деятельности — в действиях, словах, жестах, мимике и т.д., мы можем на основании этих внешних проявлений, на основании актов поведения судить о внутренних психических процессах и состояниях.

32. Методологические принципы и стратегии научных исследований в детской психологии.

Психика ребенка очень чувствительна и поддающаяся внешним неблагоприятным воздействиям, грубое вмешательство может затормозить или исказить психическое развитие ребенка. Поэтому при изучении детской психологии пользуются следующими принципами:

1) гуманизма и педагогического оптимизма. Главное содержание его выражается в требовании "Не навреди!" Психолог должен, прежде всего знать психологические особенности, причины поведения ребенка, тактично, чутко, уважительно относиться к ней, верить в ее будущее.

2) научности и объективности. Этот принцип предусматривает изучение психического развития, его механизмов и закономерностей согласно основам детской психологии, а не других наук или по аналогии с психических особенностей взрослого. При этом важно учитывать законы и закономерности детского развития, особенности детской психики на каждом возрастном этапе.

3) детерминизма. Любое психическое явление взаимосвязано с другими, объясняется комплексом внешних и внутренних причин: условиями жизни, воспитанием, особенностями социального окружения, характером общения ребенка со взрослыми и сверстниками, спецификой ее деятельности и активности

4) единства сознания и деятельности. Сознание формируется в деятельности, "руководит" ею, а усложнения деятельности, освоение новых ее видов обогащает и изменяет сознание. Это означает, что изучать сознание можно опосредованно, через изучение деятельности ребенка;

5) развития психики, сознания в деятельности. Все психические особенности ребенка находятся в становлении, основным условием их проявления и развития является деятельность. Она не только выступает одним из условий развития психики, но и одним из путей ее изучения. Поэтому для изучения психических особенностей ребенка нужно организовать соответствующую деятельность (творческое воображение, например, можно зафиксировать в рисовании или при составлении сказок);

6) историзма (генетический подход к изучению психики ребенка). При изучении явлений детской психологии необходимо с выяснять, как они возникли, развиваются и изменяются под влиянием взаимодействия ребенка со взрослым, ее деятельности и общения со сверстниками.

7) комплексности, системности и последовательности. Изучение ребенка должно происходить последовательно, через определенные промежутки времени. При этом необходимо исследовать не отдельные параметры, а прослеживать все аспекты развития, чтобы не только контролировать, но и прогнозировать его переход, ставить педагогические задачи. Важно также определить место каждого качества в структуре психики, ее взаимосвязь с другими сторонами психического развития

8) тщательности и регулярности. Соблюдение его предусматривает детальное, системное отслеживание процесса формирования психики детей с использованием соответствующих методов исследования;

9) возрастного, индивидуального и личностного подхода. Общие законы психического развития проявляются у каждого ребенка индивидуально, своеобразно и неповторимо. Каждый ребенок усваивает речь, учится ходить, действовать с предметами, при этом путь ее развития остается индивидуальным.

Три основные стратегии исследований в детской и возрастной психологии: исследование путем "поперечных срезов" "продольное изучение" и изучение развития отдельных сторон детской психики в процессе их активного формирования, в процессе целенаправленного обучения и воспитания (экспериментально-генетическая, формирующая стратегия).

Поперечный срез - массовые исследования, при которых полученные результаты суммируются и усредняются. Достоинство: за короткое время можно получить статистически достоверные данные о возрастных различиях психических процессов, установить как влияет определённый фактор на основные тенденции псих. развития. Недостаток: почти ничего нельзя узнать о самом процессе развития, его природе и движущих силах, невозможно учесть индивидуальные особенности.

Продольный срез - изуч. развития одних и тех же детей на протяжении довольно продолжительных отрезков жизни; в основном ограниченное небольшим числом испытуемых. + даёт возможность установить качественные изменения в псих. развитии, личности ребёнка и выявить их причины. - результаты на изучении небольшого числа детей опасно распространять на всех детей.

Экспериментально-генетическая стратегия - не просто описание и измерение того/иного псих. явления, а стремление его активно сформировать, исходя из предпосылок о закономерностях его возникновения и применения в обычных условиях. На основе - создаются эффективные методы обучения и воспитания детей.

1. Изучение психики детей в процессе активного формирования тех или иных ее сторон (экспериментально-генетический путь исследования) основывается на теоретических положениях, выдвинутых Л.С. Выготским, согласно которым ведущую роль в психическом развитии играет обучение.
33. Методы исследования в детской психологии.

Напомним, что метод — это способ, при помощи которого собираются научные факты. Методы детской психологии можно разделить на четыре группы

1 группа отличается по организационным критерием и включает:

сравнительный метод, который еще называют методом возрастных или поперечных срезов Он предусматривает одновременное изучение определенного психического явления в разных возрастных групп с целью выявления его динамики;

лонгитюдный - предусматривает исследование динамики определенного психического явления в одних и тех же конкретных детей или их групп в течение длительного времени (нескольких лет);

комплексный - в исследованиях принимают участие различные специалисты (физиологи, гигиенисты, педагоги и психологи)

2 группа это эмпирические методы (исследовательские), к которым относится:

наблюдения;

самонаблюдения;

эксперимент - естественный, лабораторный

3 группа - психодиагностические методы - выявляют актуальный уровень развития психики или личности ребенка (тесты)

4 группа - дополнительные методы, которые сами по себе не обеспечивают достаточной объективности результатов - анализ продуктов деятельности, анализ классных и школьных документов, биографические методы, беседа, интервью

5 группа - методы обработки результатов, включающие количественную обработку методами математической статистики (корреляционный, дисперсионный, факторный анализы) и качественную обработку путем дифференциации результатов за типами, видами, вариантами, их категоризации.

Наблюдение предполагает целенаправленное восприятие и фиксацию психологических фактов. Любое наблюдение имеет четко поставленную цель. Перед наблюдением составляют схему, которая в дальнейшем поможет правильно интерпретировать данные. Еще до начала наблюдения исследователь должен предположить, что он может увидеть, иначе многие факты могут быть пропущены из-за незнания об их существовании. Подчеркнем, что нет несущественных фактов, каждый из них несет определенную информацию о психологической жизни ребенка.

Наблюдение позволяет увидеть естественные проявления ребенка. Не зная о том, что выступает объектом изучения, малыш ведет себя свободно, раскованно. Это позволяет получить объективные результаты. В процессе наблюдения у исследователя складывается целостное представление о личности ребенка. Объективность наблюдения достигается при соблюдении трех условий.

Первое условие: ребенок не знает, что он является объектом изучения. Известный психолог М.Я.Басов доказал, что возраст с трех до семи лет наиболее благоприятен для наблюдения, потому что дети этого возраста еще далеки от полного осмысления своего положения как испытуемых и своей роли в отношениях с наблюдателем.

Второе условие: наблюдение проводится не от случая к случаю, а систематически. Ведь в процессе наблюдения перед исследователем предстает целая группа фактов и бывает очень трудно отделить характерное, существенное от случайного и второстепенного.

Третье условие, обеспечивающее объективность наблюдения, состоит в правильной позиции исследователя. Часто, находясь под влиянием социальных стереотипов, педагог искаженно воспринимает и интерпретирует психологические факты. Отрицательное отношение к ребенку приводит к тому, что взрослый не замечает положительных черт или объясняет их как случайные, выделяя и подчеркивая негативные стороны. И наоборот, положительное отношение к малышу, предпочтение его другим детям заставляют педагога обращать внимание только на позитивные стороны, преувеличивать достижения, а отрицательные моменты не видеть. Чтобы избежать подобных ошибок, необходимо составить объективное мнение о ребенке на основе научного наблюдения. А затем обратиться к мнению родителей и других взрослых, работающих с ребенком.

Объективность наблюдения во многом зависит от умения правильно зафиксировать психологические факты в протоколе. Такая «фотографическая запись», по определению М. Я. Басова, подробно описывает мимические, пантомимические выражения эмоций, дословно, без изменений передает речь ребенка в прямой форме, отмечает паузы, интонацию, силу голоса, темп, указывает, к кому речь обращена. Запись, называя действия, подробно отражает все операции, из которых состоят эти действия. «Фотографическая запись» представляет целостную картину ситуации, в которую включен ребенок, поэтому в протоколе отмечают реплики взрослых, сверстников, адресованные ребенку, действия окружающих, направленные на него.

Поскольку наблюдения фиксируются в протоколе в описательной форме, обрабатывать их (особенно с помощью математических методов) достаточно сложно. Необходимо учитывать, что собрать быстро большой фактический материал с помощью наблюдения нельзя, так как одновременно можно наблюдать только за одним ребенком. При наблюдении взрослый не может вмешаться в детскую деятельность, вызвать необходимое психическое явление, он занимает выжидательную позицию.

Различают несколько видов наблюдения: полное и частичное, включенное и невключенное. Полное предполагает исследование всех психических проявлений, частичное — одного из них, например речи или игры. Наблюдение зависит от позиции наблюдателя, который может быть включен в группу детей и взаимодействует с ними, одновременно наблюдая, или находится вне детской деятельности.

Эксперимент предполагает специально созданные условия для изучения психики ребенка. Эти условия определяются методикой проведения эксперимента, которая содержит цель, описание материала, хода исследования, критериев по обработке данных. Все рекомендации, указанные в методике, строго соблюдаются, ведь они подчинены цели исследования.

Одним из видов психологического эксперимента являются тесты, которые представляют из себя систему специально подобранных заданий, предлагаемых детям в строго определенных условиях. За выполнение каждого задания ребенок получает оценку в баллах. Оценка должна быть объективной и не з