РЕЖИМЫ ТРЕНИЯ В ПОДШИПНИКЕ СКОЛЬЖЕНИЯ

Для того щоб створити уявлення про вже напрацьовані люд­ством моделі побудови держави, розглянемо основні принципи правової держави демократичного режиму, які можуть стати в пригоді у процесі державотворення.

Як зазначалося, витоки ідеї правової держави можна знайти ще в працях давньогрецьких мислителів Платона й Арістотеля. Ідейно-теоретичні підвалини концепції правової держави заклали ПІ. Монтеск’е (концепція розподілу влади), Ж. Ж. Руссо (ідея народного суверенітету) та І. Кант (кон­цепція держави як об’єднання людей, які підкоряються право­вим законам) [1].

Основна проблема концепції правової держави полягає у співвідношенні держави та права: що має переважати — право над діяльністю законодавця (парламенту та інших державних органів) чи супервлада парламенту?

У першому випадку розуміють встановлення міри свободи й відповідальності державних органів та особистості залежно від волі громадян (права), у другому — відповідно до рішень власне парламенту. Однак останній шлях призводить до заміни права законом, абсолютизації волі законодавця. У такий спосіб можна оголосити правовою будь-яку державу, де діє принцип формаль­ної ієрархії юридичних норм (конституція — закони — підзаконні акти).

Світова політологічна думка виокремлює такі принципи пра­вової держави:

• загальність правління правових законів;

• розподіл влади;

• пріоритет прав і свобод людини;

• юридична взаємовідповідальність держави та особистості.

Загальність правління правових законів полягає в тому, що і громадянин, і держава (законодавчі, виконавчі та судові ор­гани) керуються у своїй діяльності виключно законом. Тільки законодавчий орган може їх ухвалювати, змінювати або скасову­вати (знову-таки згідно з відповідними законодавчими про­цедурами).

Основою всього життя є правління Конституції країни.

На відміну від громадян, які повинні діяти за принципом: дозволено все, що не заборонено законом, державним органам, які пов’язані з адміністративним управлінням, заборонено все, що не дозволено законом.

У правовій державі правлять не окремі особи, а закони, що є основними регуляторами суспільного життя. Порушення зако­нів має каратися знову-таки в межах законів.

Розподіл влади передбачав оптимальне співвідношення ком- петенцій між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади, узгодження суперечностей між ними, а також між особис­тістю, державою й суспільством.

Обрана демократичним шляхом законодавча влада реалізує народний суверенітет, формулює норми суспільного й державно­го життя, що є обов’язковими для виконання всіма громадянами та суспільними інститутами.

Своєрідний правовий контроль у державі здійснює Конститу­ційний суд, а виконавча влада реалізує закони, ухвалені парла­ментом, формується ним і звітує перед ним.

Якщо вища посадова особа держави (президент) обрана без­посередньо населенням, вона в межах законодавства також під­звітна парламенту. Проте й сама вона має юридичні важелі впливу на законодавчий орган. Наприклад, може розпустити парламент і призначити згідно з конституційними нормами до­строкові, позачергові вибори.

Судова влада є арбітром і покликана вирішувати спірні пи­тання між законодавчою та виконавчою гілками влади, а також між ними й громадянами. Вона має бути незалежною й діяти ви­ключно на основі чинних у державі законів.

Пріоритет прав і свобод людини означає гарантію законодав­чого забезпечення прав людини та її основних свобод, їх захист виконавчою владою.

Згідно з Паризькою хартією для нової Європи кожна людина має право на свободу думки, совісті, поглядів, переконань, релігії, зборів, пересувань і т. ін. Кожен має право брати участь у віль­них і справедливих виборах, володіти власністю, працювати і т. ін. Ніхто не повинен затримуватися правоохоронними та ін­шими органами без юридичних підстав, надання захисту, спра­ведливого судового розгляду в разі офіційно висунутих йому звинувачень і т. ін.

Під юридичною взаємовідповідальністю держави та особис­тості розуміють одночасне забезпечення виконання прав і сво­бод громадян з відповідальністю останніх перед державою й сус­пільством.

Основними методами забезпечення відповідальної поведінки громадян є стимулювання, переконання, підвищення рівня пра­вової та політичної культури.

Водночас правова держава має застосовувати згідно із законо­давством певні санкції за невиконання загальноприйнятих юридичних норм поведінки.

Формами відповідальності держави перед особистістю є звіти виконавчих органів перед законодавчими, достовірна інформа­ція для громадян (за винятком тієї, що становить державну таєм­ницю), судове оскарження дій посадових осіб за ущемлення прав громадян і т. ін.

Звичайно, кожна держава має певні відмінності у внутрішній побудові, однак загальні принципи у тій чи іншій модифікації людство вже сформулювало, і це є надбанням загальносвітової політологічної та правової думки.

Політичний аспект проблеми правової держави полягає в то­му, що її формування є кордоном, який розділяє перехід від тота­літаризму до демократії.

Є й суто правовий аспект цієї проблеми. Він полягає в тому, що держава як джерело формування права на певному етапі сус­пільного прогресу й сама потрапляє під “п’яту” права та стає правовим явищем.

Проте правова держава не є вінцем суспільного розвитку. Найрозвиненіший ступінь суспільства — не просто правова дер­жава, а правове соціальне суспільство, в якому встановлюється безумовне верховенство права, абсолютне й непорушне пану­вання його принципів і цінностей. У такому суспільстві окрім досягнення правосуддям статусу вищої влади в державі та ут­вердження культури права значно розширюються права лю­дини, які набувають безпосередньо юридичного та соціального значення.

Підсумовуючи, зазначимо такі засадничі принципи правової держави:

• громадяни можуть робити все, що не заборонено законом;

• держава може робити лише те, що визначено законом;

• правосуддя має бути незалежним і ґрунтуватися на пре­зумпції невинності.

Але недостатньо досліджувати лише правові норми регуляції суспільного життя. Інтереси розбудови розвиненого громадянсь­кого суспільства потребують урахування соціальних регуля­торів. Це дає підстави говорити не лише про правову, а й про соціальну державу, основними принципами якої є такі:

• забезпечення гідних умов для життя людини;

• соціальна, екологічна, морально-психологічна відповідаль­ність власника, держави за наслідки своєї діяльності [1].

Сутність сучасної демократичної держави відповідає не тільки правова, але й соціальна форма, якщо сутнісним змістом правової держави є захист свобод людини від обмежень з боку держави, то соціальна держава, навпаки, передбачає активну політику з метою забезпечення права, яке можна визначити як право на достойне існування.

Соціальна держава – це держава, яка прагне до забезпечення кожному громадянину достойних умов існування, прав на соціальний захист, на участь в управлінні виробництвом.

Перші ознаки соціальної держави стали проявлятися з кінця XIX ст. у формі діяльності уряду боротьби з бідністю і покращенню становища робітничого класу. Німеччина стала першою країною, де були прийняті соціальні закони, що передбачають страхування за старістю, хворобою, а також встановлюють пенсії за старістю. У США імпульсом для соціалізації держави стали соціальні перетворення В.Вільсона. Президент закликав відмовитися від підходу до держави тільки як до "нічного сторожа", завдання якої – охорона власності. На його думку, активна діяльність держави в соціально-економічній сфері може стати основою загального добробуту. Основні напрями соціальної політики американської держави були визначені "новим курсом" президента Ф.Рузвельта – програмою виходу з країни з глибокої економічної кризи 1929-1933 pp., названої "великою депресією"[15].

Правова держава – це держава, обмежена у своїх діях законами, що захищають свободу та інші права особи, підпорядковують владу волі суверенного народу.

Отже, проблема державотворення є ключовою під час розбудо­ви системи управління суспільством і соціальними процесами, що відбуваються в ньому. І за оптимального вибору моделі з урахуванням політичної, правової, психологічної культури (про що поговоримо пізніше) можна побудувати суспільство без со­ціальних катаклізмів і катастроф, забезпечити його еволюцій­ний розвиток.

ВИСНОВКИ

Справді, в останні роки країни Заходу зіткнулися з деякими проблемами в реалізації державою своїх соціальних функцій. Серед причин можна виділити і спад економіки деяких країн, і необхідність збільшення інвестицій у виробництво для його технічного переозброєння, і тенденції до дебюрократизації управління. До цього слід додати демографічну ситуацію, що змінилася в більшості країн: збільшення частки людей похилого віку стосовно іншого населення. Забезпечення їх права на достойне існування вимагає збільшення соціальних витрат. У багатьох країнах ця проблема отримує нове вирішення: не тільки держава, але й структури громадянського суспільства беруть на себе відповідальність за розподілення соціальної допомоги, створюючи недержавні форми соціального страхування і соціальної підтримки.

Право народжується державою, як система певних узаконених у державі правил, воно закріплює відповідні державні структури, наділяє їх повноваженнями, встановлює механізм реалізації цих повноважень, регламентує зміст і порядок вирішення різноманітних відносин (між державними органами і громадянами, останніх між собою тощо), які виникають і розвиваються в державі. Тому держава може бути або правовою, або не існувати взагалі.

Без певних юридичних процедур правова держава неможлива. Тому правова держава має характеризуватись і певними складовими елементами, ознаками. І саме в цих ознаках зосереджені практичні проблеми, які стримують подальший розвиток України відповідно до принципів правової держави.

 

РЕЖИМЫ ТРЕНИЯ В ПОДШИПНИКЕ СКОЛЬЖЕНИЯ

Рассмотрим условия перехода от одного вида трения к другому в присутствии жидкого смазочного материала. Если количество масла ограничено, но достаточно для образования адсорбированного монослоя и граничной пленки, то при трении первичный слой на вершинах неровностей поверхностей быстро износится, и трение при граничной смазке перейдет частично в трение без смазочного материала. Правда, благодаря подвижности полярно-активных молекул адсорбированный монослой быстро восстанавливается, но на восстановление граничной фазы за счет передвижения масла из впадин неровностей потребуется значительное время. После восстановления граничной пленки условия трения улучшаются. Это может привести к ко­лебаниям коэффициента трения.

Весь смазочный материал через какой-то период срабатывается. Если же, помимо расхода на образование граничной пленки, имеется избыток масла, который заполняет впадины неровностей, то он служит для восстановления изнашиваемой граничной пленки. В этом случае трение при граничной смазке устойчиво. С увеличением подачи масла до необходимой для создания гидродинамического эффекта на выступах неровностей поверхностей или на макрогеометрических неровностях сопрягаемых тел трение при граничной смазке переходит в трение при полужидкостной смазке. Последний вид трения вне зависимости от скорости скольжения поверхностей и вязкости смазочного материала присущ любой паре трения при наличии достаточного количества смазочного материала.

Рассмотрим более подробно подшипник скольжения. Пусть нагрузка, геометрические размеры, диаметральный зазор подшипника, вязкость смазочного материала сохраняются постоянными. Будем изменять скорость вращения цапфы. При малой скорости скольжения поверхностей гидродинамический эффект их полного отделения не наблюдается, так как масло выдавливается из зазора. Трение только полужидкостное. С увеличением скорости скольжения гидродинамические силы возрастают и взаимодействие поверхностей снижается, наконец, при некоторой скорости произойдет полное разделение поверхностей и наступит режим трения при жидкостной смазке. Дальнейшее увеличение скорости скольжения приведет к повышению внутреннего трения в слое смазочного материала, и коэффициент трения возрастет. Минимальный коэффициент трения соответствует началу трения при жидкостной смазке.

Аналогичное явление наблюдается при изменении вязкости смазочного материала: при малой вязкости масла жидкостной смазки не будет, но после достижения минимального коэффициента трения с увеличением вязкости масла повышается сопротивление трению. Противоположно действует удельная нагрузка: при большом давлении на опору условия для жидкостной смазки неблагоприятны, снижение нагрузки до некоторой величины приводит к «всплыванию» цапфы: дальнейшее уменьшение нагрузки сопровождается увеличением толщины несущего слоя смазочного материала и сопротивления трению. Таким образом, режим трения в подшипнике определяется вязкостью η, скоростью скольжения v и давлением р, точнее, фактором .

Наглядное представление об условиях перехода одного режима трения в другой дает диаграмма Герси (рис. 7.2), в которой коэффициент трения f связан с параметром , который называют характеристикой режима подшипника.

		Рис. 7.2. Диаграмма режимов трения в подшипнике (диаграмма Герси): 1 — трение несмазанных поверхностей; 2 — трение при граничной и при полужидкостной смазке; 3 — трение при жидкостной смазке

 

 

б а

 

На диаграмме Герси линия а-а, проходящая через точку минимума коэффициента трения, разделяет области трения при жидкостной и других видах смазки. Последняя является областью неустойчивого коэффициента трения. Допустим, что подшипник работает в режиме граничной смазки и по какой-либо причине повысилось давление. Тогда значение уменьшится, и начальная точка на диаграмме переместится влево вверх. Сила Р трения возрастет, температура поверхностей и смазочного материала повысится, вязкость смазочного материала понизится, и сила трения еще более возрастет. При граничной смазке с повышением нагрузки возрастает температура, и граничная пленка местами разрушается – трение будет происходить без смазочного материала. Линия b-b отделяет область трения при граничной смазке от области трения несмазываемых поверхностей.

Фактор является характеристикой режимов трения при полужидкостной и жидкостной смазке. При других видах трения вязкостные свойства смазочного материала можно не принимать во внимание. Что касается изменения коэффициента трения при малых, близких к нулю, значениях характеристики режима, то в зависимости от материалов деталей и среды кривая от точки, соответствующей коэффициенту трения покоя (скорость скольжения v = 0), может монотонно убывать либо возрастать и, пройдя через максимум, снижаться вплоть до критического режима (минимального коэффициента трения).

Диаграмма Герси пригодна также для анализа явлений тре­ния в подпятниках и парах трения с возвратно-поступательным движением. В этих парах, как следует из диаграммы, на протяжении одного хода возможны различные режимы трения.

В заключение коснемся вопроса о смазывании водой. Молекулы воды гидроксильной группы ОН способны прикрепляться к чистой поверхности металлов, пластмасс и резины. На неметаллах образуется прочный ориентированный монослой. В условиях отсутствия гидродинамической смазки в парах металл – пластмасса и металл – резина осуществляется адсорбционное смазывание водой. В парах металл – металл такое трение быстро переходит в трение без смазочного материала.