Педагогическая деятельность, ее сущность, виды, структура

План

1. Сутнісна характеристика бізнес-плану

2. Цілі розробки бізнес-плану

3. Формування інформаційного поля бізнес-плану

4. Загальна методологія розробки бізнес-плану

1. Сутнісна характеристика бізнес-плану

За умов ринкової системи господарювання жодне підприємство не може працювати прибутково без ретельно підготовленого плану. Досвід організації підприємництва свідчить, що планування діяльності організації набуває все більшого значення у зв’язку зі швидкими змінами в середовищі функціонування підприємcтва. Що більш динамічним та невизначеним стає середовище діяльності, то більше порядку має бути на самому підприємстві, то більше уваги слід приділяти розробці стратегій та оперативних дій для їх реалізації. Брак чіткого плану є незаперечним свідченням незадовільного управління підприємством. Успіх підприємницького проекту, незалежно від його масштабів, сфери діяльності, форми організації бізнесу, неможливий без чіткого уявлення про перспективи діяльності, без опрацювання надійних орієнтирів і реального плану господарювання.

Виникнення будь-якої підприємницької ідеї (чи буде це створення нового бізнесу, чи вдосконалення діяльності вже наявного) ставить багато різноманітних запитань: хто виступає як конкретний споживач, яким є ринок продукту підприємства, які кошти необхідні для реалізації проекту, чи виправдовує себе проект економічно тощо. Задля отримання відповідей на ці запитання й складається бізнес-план.

В економічній літературі бізнес-план розглядається в кількох аспектах:

¾ як самодостатній інструмент внутрішньофірмового планування і аналог стратегічного плану;

¾ як інструмент ділового планування, насамперед планування відносин з контактними аудиторіями організації, від яких залежить обсяг її фінансових ресурсів (кредиторами, інвесто-
рами);

¾ як плановий документ, що розробляється на рівні структур­ного підрозділу підприємства.

На базі синтезу цих підходів найбільш повно висвітлює сутність бізнес-плану таке визначення: бізнес-план — це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шля­хи й засоби її реалізації, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.

Необхідно розрізняти метод бізнес-планування та конкретний результат застосування цього методу на практиці — плановий документ. Метод бізнес-планування застосовується за побудови системи знань щодо перспектив розвитку підприємства і дає змогу реалізовувати на практиці такий принцип науки планування, як комплексність.

У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні і слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту.

Бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві найважливіші функції:

1) зовнішню — ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;

2) внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) — опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.

Традиційно бізнес-план розглядається як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори та кредитори ніколи не вкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться з ретельно підготовленим бізнес-планом. Такий план має переконати потенційних інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.

Не менш важливою є внутрішня функція бізнес-плану, у межах якої можна виділити два напрямки його застосування:

1) як інструменту стратегічного планування та оперативного управління діяльністю підприємства. Розробка бізнес-плану потребує визначення не тільки стратегічних напрямків і цілей діяльності, а й оперативних дій для досягнення таких. Можна сказати, що бізнес-план є основою поточного планування всіх аспектів діяльності підприємства, він сприяє глибшому усвідомленню працівниками особистих завдань, пов’язаних зі спільним для них бізнесом;

2) як механізму аналізу, контролю й оцінки діяльності підприємства. Бізнес-план дає змогу аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності в процесі реалізації підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та своєчасно коригувати напрямки розвитку бізнесу.

Отже, за ринкової системи господарювання бізнес-план — це активний робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства; це документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту.

Специфіка бізнес-плану полягає в тім, що це комплексний документ, який відображає всі основні аспекти підприємницького проекту. У ньому розглядається широке коло проблем, на які може натрапити підприємець, і визначаються способи розв’язан­ня цих проблем. Водночас слід зазначити, що принципи управління за допомогою бізнес-плану передбачають необхідність урахування в процесі розробки конкретного бізнес-плану багатьох специфічних для даного підприємницького проекту факторів. Це дає можливість класифікувати бізнес-плани за певними ознаками, які охарактеризовані в табл. 1.

Зміст бізнес-планів різних видів визначається також особливостями, іманентно притаманними тому чи іншому бізнесу. До основних факторів впливу належать:

¾ стан зовнішнього середовища підприємства (стабільне, турбулентне);

¾ масштаб бізнесу (малий, середній, великий);

¾ кількість бізнес-ліній;

¾ характеристики продукції (споживчий або інвестиційний товар, традиційний або інноваційний продукт);

¾ джерела фінансування (власний, позичковий, пайовий (акціонерний) капітал, змішане фінансування);

¾ специфічні галузеві чинники.

Метод бізнес-планування застосовується переважно на мікроекономічному рівні, однак його елементи можуть використовуватись і на інших рівнях економіки країни. Відомі приклади розроб­лення регіональних та регіонально-галузевих бізнес-планів.

Найбільшу користь підприємству приносить такий бізнес-план, який включено в систему регулярного менеджменту. Для цього необхідно:

¾ визначити центри фінансової відповідальності в організаційній структурі;

¾ запровадити систему бюджетування (регулювання та контролю руху грошових потоків);

¾ забезпечити ефективний обмін інформацією між підсистемами бюджетного управління та бізнес-планування;

¾ запровадити механізм актуалізації бізнес-плану (порівняння планових та фактичних показників) та схему «ковзного» бізнес-планування (постійного коригування планових показників для урахування змін у зовнішньому середовищі).

¾ Запровадження бізнес-плану в повсякденну діяльність підприємства має на меті перетворення його на постійно діючий управлінський інструмент. При цьому розпочинати доцільно з бізнес-плану для внутрішнього користування, в якому дається об’єктивна оцінка слабких місць підприємства або проекту. Бізнес-планам для зовнішніх користувачів досить часто бракує реалістичності, тому основу їх складання повинен становити максимально достовірний та життєздатний «внутрішній» бізнес-план.

 

2. Цілі розробки бізнес-плану

Розробка бізнес-плану — це достатньо трудомісткий процес. Практика свідчить, що для розробки середньої складності бізнес-плану (залежно від досвіду та підготовленості підприємця) необхідно до 200 годин. Навіщо тоді підприємцеві бізнес-план?

Опрацювання бізнес-плану як комплексного багатофункціонального документа має кілька цілей.

По-перше, бізнес-план — це інструмент для залучення зовніш­нього капіталу, необхідного для реалізації підприємницького проекту. Бізнес-план містить відомості не лише про виробничі, ринкові, організаційні, а й про фінансові аспекти майбутнього біз­несу. Фінансові розрахунки, що наводяться в бізнес-плані, пояснюють, скільки необхідно стартового капіталу, на які цілі будуть витрачатися гроші, як будуть повертатися борги потенційним кредиторам, який рівень ризику бізнесу тощо. Усе це створює надійне, реальне підґрунтя для побудови ділових, конструктивних взаємин з тим, у кого підприємець має намір позичити гроші для реалізації свого проекту.

Таблиця 1

КЛАСИФІКАЦІЯ БІЗНЕС-ПЛАНІВ

Критерій	Вид бізнес-плану	Ключові моменти
1.За ауди-торією користувачів	1. Бізнес-план для внутрішнього корис-тування (робочий бізнес-план)	Містить конфіденційну інформацію стосовно перспектив розвитку підприємства, відповідні розрахунки є максимально реалістичними
2. Бізнес-план для зов-нішнього користуван-ня (офіційний бізнес-план):	Розробляється з метою налагодження ділового співробітництва та створення сприятливого іміджу підприємства в заінтересованих контактних аудиторіях
— для подання кредиторам	Особлива увага приділяється обґрунтуванню кредитоспроможності позичальника та способів зниження кредитного ризику
— для подання потенційним інвесторам	Особлива увага приділяється показникам ефективності інвестицій та гарантіям безпеки вкладеного капіталу
— для подання органам державної влади	Містить інвестиційні або інші зобов’язання організації-розроблювача. Особлива увага приділяється зобов’язанням покупця об’єкта приватизації, соціальним аспектам і охороні довкілля, у разі участі в тендері — рівню цін на товари, які передбачається реалізувати державі
— для подання потен-ційним контр­агентам	Особлива увага приділяється діловій репутації підприємства, доказам його надійності та фінансової стійкості
2. За харак-тером об’єкта	1. Бізнес-план нового підприємства	Плановий документ визначає цілі освоєння нової стратегічної зони господарювання та характеризує його ефективність. Детально обґрунтовується вибір сфери бізнесу, організаційно-правова форма підприємництва, проектується оптимальна організаційна структура управ­ління
2. Бізнес-план діючого підприємства	Визначає напрямки та цілі розвитку підприємства, зосеред-жує увагу на забезпеченні його конкурентоспроможності через реалізацію відповідних бізнес-проектів
3. За масштаб-ббом пробле-ми, що розв’язується	1. Локальний бізнес-план	Розробляється для підприємницьких проектів, реалізація яких не спричиняє принципових змін у діяльності підприємства
2. Концептуальний бізнес-план	Розробляється для обґрунтування кардинальних стратегіч­них змін у діяльності підприємства
4. За цільо-вим призна-ченням	1. Бізнес-план інвестиційного проекту	Обґрунтовує доцільність утілення в життя певної підприємницької ідеї, оформленої у вигляді комплексу відповідних заходів — проекту, тобто системи сформульованих цілей, використовуваних для їх досягнення фі­зичних об’єктів, технологічних процесів, документації, ресурсів, а також управлінських рішень і заходів з їх виконання
	2. Корпоративний бізнес-план	Призначений для регулювання поточної діяльності підприємства, узагальнює цілі експлуатації існуючих стратегічних зон господарювання та характеризує її ефективність, визначає перспективні напрями діяльності
5. За документальним оформленням	1. Інвестиційна пропозиція	Відповідні планові документи різняться за рівнем деталізації матеріалу
2. Сублімований бізнес-план
3. Розгорнутий бізнес-план
6. За ситуаційними особливо­стями обґрунтування1	1. Бізнес-план реорганізації підприємства	Визначає цілі та порядок проведення організаційних змін, зумовлених новими умовами господарювання
2. Бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства	Розробляється для обґрунтування антикризових заходів, що вживатимуться для відновлення фінансової стійкості підприємства
3. Бізнес-план інноваційного проекту	Особлива увага приділяється обґрунтуванню реалістичності та ринкової життєздатності запропонованих інновацій, правовому захисту об’єктів інтелектуальної власності
4. Бізнес-план диверсифікації діяльності	Розробляється для обґрунтування доцільності освоєння нових сфер бізнесу

_________

¹ Перелік може бути розширено за рахунок інших видів бізнес-планів, оскільки в таблиці наведено лише ті з них, які розглядаються в посібнику.

 

 

По-друге, на початковій стадії реалізації підприємницького проекту бізнес-план служить основним інструментом комунікації між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та робітниками. За допомогою бізнес-плану підприємець має переконати своїх майбутніх ділових партнерів, а також найманих працівників, що підприємницька ідея справді є перспективною, а головне, що в підприємця є обґрунтована реальна програма успіш­ної реалізації такої ідеї. Бізнес-план стандартизує процедуру ознайомлення з бізнесом, заощаджує час, упорядковує контакти.

По-третє, бізнес-план — це спосіб моделювання системи управління майбутнім бізнесом. Практика свідчить, що успіх підприємницької діяльності визначають три фактори:

· правильне розуміння реальної ситуації в даний момент;

· чітка постановка цілей, що їх бажає досягти підприємець;

· якісне планування процесів переходу з одного стану в інший.

Бізнес-план має розв’язати всі ці проблеми. План з його конкретними комерційними цілями та програмою дій для їх досягнення спрямовує просування бізнесу до успіху.

По-четверте, бізнес-план — це спосіб попереднього визначення перешкод та запобігання виникненню проблем на шляху до успіху. Опрацювання бізнес-плану примушує підприємця моделювати ситуації, розробляти різні сценарії, з’ясовувати проблеми, які можуть стати на заваді підприємницькому проекту. Це дає змогу завбачити багато проблем, уникнути ускладнень або належ­ним чином до них підготуватися та заздалегідь визначити способи подолання перешкод. Звичайно, бізнес-план не може запобігти всім можливим помилкам, але він дає шанс підприємцеві ще раз обдумати, чи відповідатимуть його дії ситуації, яка може виникнути.

По-п’яте, бізнес-план — це спосіб розвитку особистих управлінських якостей підприємця. Коли підприємець складає бізнес-план, він має охарактеризувати всі сторони майбутнього бізнесу. У процесі розробки бізнес-плану підприємець набуває досвіду оцінки умов конкуренції, засобів просування товарів на ринок, використання переваг власного бізнесу, фінансового планування тощо. Навіть коли ця інформація ґрунтується на самих тільки припущеннях, процес її усвідомлення дає корисний досвід управління.

По-шосте, бізнес-план уможливлює перевірку реалістичності підприємницької ідеї ще до її практичної реалізації. Можливо, що в результаті підготовки бізнес-плану з’ясується, що за даних економічних умов здійснення підприємницького проекту є нереальним або економічно недоцільним. Звичайно, це досить сумний висновок, але його ліпше зробити тоді, коли бізнес існує лише в проекті, а не тоді, коли на нього вже витрачено гроші та сили.

Реалізація будь-якого підприємницького проекту потребує ретельної підготовчої роботи. У рамках цієї роботи потрібно обґрун­тувати реальність та економічну доцільність ідеї, опрацювати зважену програму її реалізації, переконати потенційних інвесторів, кредиторів та інших економічних партнерів у доцільності вкладання коштів у реалізацію даного проекту. Усе це має знайти відображення в бізнес-плані. Сам бізнес-план як комплексний, багатофункціональний документ поступово стає обов’язковим елементом компетентного управління також і вітчизняними підприємствами та організаціями.

 

3. Формування інформаційного поля бізнес-плану

Процес розробки бізнес-плану розпочинається з формування інформаційного поля, тобто зі збирання інформації щодо майбут­нього бізнесу.

Інформаційне поле бізнес-плану — це сукупність документів чи даних правового, політичного, економічного, комерційного, науково-технічного, зовнішньоекономічного та соціального характеру, які забезпечують інформаційні потреби підприємця в процесі опрацювання бізнес-плану.

Яка конкретно інформація необхідна підприємцеві для розроб­ки бізнес-плану?

Підприємницька ідея, втілена в будь-якій продукції, може бути успішною лише тоді, коли ця продукція знайде споживача. За умов ринкової економіки споживачам неможливо продати товар, який вони не хочуть купувати. очевидним є й протилежне — легко продати те, чого люди бажають і що можуть купити. Саме для цього збирають маркетингову інформацію, тобто інформацію про:

· потенційних споживачів продукції майбутнього бізнесу, їхні запити і незадоволені потреби;

· технічні, експлуатаційні та споживчі якості аналогічних видів продукції й ціни на них;

· особливості просування даної групи продукції на споживчий ринок, інші відомості, що характеризують ринок майбутнього бізнесу.

Раніше ніж вийти з товаром на ринок, товар необхідно спочатку виготовити. Часто приваблива з маркетингових позицій підприємницька ідея наражається на нездоланні перешкоди виробничого характеру, як от: брак необхідної сировини й мате-
ріалів, машин та устаткування, робітників і спеціалістів відповідної кваліфікації тощо. Тому збирання виробничої інформації (технологія виробництва даної продукції, машини й устат-
кування, сировина й матеріали, спеціальності та кваліфікація робітників, потреба у виробничих площах), установлення контактів і проведення попередніх переговорів з потенційними постачальниками та партнерами по виробничій кооперації є необхідним елементом формування інформаційного поля бізнес-плану.

Завдання підприємця полягає не лише в тому, щоб виготовити і довести свій продукт до споживача. Зробити це треба так, щоб окупити всі витрати на виробництво та реалізацію продукту та ще й отримати певний прибуток. Інакше підприємницька ідея просто не має права на реалізацію. З цього погляду підприємця інтересує також і фінансова інформація
(рівень рентабельності аналогічної продукції, необхідний стар­товий капітал, потреби в коротко- та довгострокових кредитах, особливості руху готівки, оподаткування, страхування тощо).

З погляду системного підходу будь-який підприємницький проект — це відкрита система, яка може існувати за умови актив­ної взаємодії з навколишнім діловим середовищем. Це означає, що успіх реалізації підприємницького проекту багато в чому залежатиме від того, як вдало він буде пристосований до реальної дійсності. Отже, для опрацювання бізнес-плану необхідна також інформація про загальноекономічні й галузеві фактори, що впливають на процес реалізації підприємницького проекту (загальноекономічна ситуація, соціальні та політичні умови, законодавчі обмеження, сприятливі можливості й загрози, тенденції розвитку галузі).

Таким чином, зусилля підприємця в процесі формування інформаційного поля бізнес-плану мають бути зосереджені в основному на пошуку маркетингової, виробничої, фінансової та загальноекономічної інформації (рис 1). При цьому підприємці-початківці зазвичай не мають достатніх коштів для проведення маркетингових, науково-технічних та інших досліджень з метою отримання найоб’єктивнішої первинної інформації. Тому основними джерелами інформації для опрацювання бізнес-плану, як правило, є:

· власний досвід практичної діяльності;

· безпосередні контакти з майбутніми споживачами, постачальниками, торговими агентами;

· відомості про конкурентів, які отримують, збираючи всі наявні дані про них, контактуючи з їхніми працівниками;

· статистична інформація про стан і тенденції розвитку галузі (сфери майбутньої діяльності);

· поточні аналітичні огляди економічної та ринкової си-
туації;

· рекламні матеріали, інформаційно-комерційні матеріали виставок, ярмарків та науково-практичних конференцій;

· публікації з питань підприємництва тощо.

Корисним є також самостійне опитування потенційних споживачів.

Рис. 1. Інформаційне поле бізнес-плану

 

Цінність бізнес-плану залежить від корисності інформації, яку він містить. Корисна інформація відповідно до відомого в менеджменті принципу Джойгоу не може бути отримана з поверхових чи неправдивих відомостей («сміття там — сміття тут»). Тому в процесі формування інформаційного поля бізнес-плану особливу увагу звертають на якість базової інформації. основними показниками якості інформації вважають:

1) об’єктивність (інтегральний показник, що поєднує оцінки повноти, точності та несуперечливості інформації);

2) актуальність (відповідність конкретним інформаційним потребам);

3) своєчасність (здатність задовольняти інформаційні потреби в прийнятний для використання термін);

4) комунікативність (зрозумілість для відповідного суб’єкта господарювання);

5) наочність (очевидність).

Водночас інформаційне поле бізнес-плану не може складатися тільки з фактичної інформації. Будь-яке передбачення майбутнього, у тому числі й розробка бізнес-плану, завжди характеризується тією чи іншою мірою невизначеності. Навіть найліпший біз­нес-план завжди ґрунтується на певних припущеннях стосовно можливих обсягів продажу та їх динаміки, можливих цін на продукцію бізнесу, частки та місткості ринку тощо. Кожне з таких припущень треба стисло, але чітко охарактеризувати в бізнес-плані. Тільки після ретельного аналізу таких передбачень і припущень потенційні інвестори та кредитори зможуть оцінити рівень їхньої ймовірності.

 

4. Загальна методологія розробки бізнес-плану

Запорукою успіху підприємницької діяльності є успішний початок справи. Процес складання бізнес-плану є специфічним у кожному конкретному випадку, тому практично неможливо дати якусь універсальну (стандартну) схему його розробки.

Найбільш складною є процедура опрацювання бізнес-плану для започаткування нового бізнесу. Узагальнення підприємницького досвіду дає змогу виділити в процесі розробки такого бізнес-плану три стадії: початкову; підготовчу; основну.

Якщо йдеться про розробку бізнес-плану для розширення вже наявного бізнесу, то необхідність у початковій стадії відпадає. обґрунтовуючи проект удосконалення діяльності підприємства, теж можна обмежитися лише основною стадією.

Розгляньмо докладніше кожну зі стадій розробки бізнес-плану.

Початкова стадія. Опрацювання бізнес-плану для заснування нового бізнесу починається з розробки концепції, тобто тих принципових рішень, які закладаються в його основу. У межах роботи над концепцією майбутнього бізнесу:

1) здійснюється пошук підприємницької ідеї;

2) вибирається сфера діяльності;

3) обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу;

4) приймається рішення щодо способу започаткування бізнесу.

найвідповідальнішим етапом, від якого багато в чому залежать усі інші рішення щодо створення бізнесу, є пошук ідеї майбутнього бізнесу. Джерелами таких ідей найчастіше бувають: вивчення запитів і побажань споживачів; критичний аналіз товарів, які випускають інші фірми; бесіди з продавцями торговельних закладів; вивчення технічної літератури та па-
тентної інформації; результати власних досліджень і розробок. Для пошуку підприємницьких ідей використовуються різноманітні методи («мозкового штурму», конференції ідей, «колек-
тивного блокнота», контрольних запитань, фокальних об’єктів тощо).

Вибір сфери підприємницької діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, послуги, будівництво, фінансова діяльність тощо) здійснюється з урахуванням:

1) суті та спрямованості самої ідеї майбутнього бізнесу;

2) особистих факторів (власний практичний досвід та потенціал, наявність відповідної освіти та знань, відповідність сфери бізнесу інтересам і вподобанням самого підприємця);

3) зовнішніх факторів (реальна економічна ситуація, законодавчо заборонені сфери й види діяльності, необхідність ліцензування діяльності, державні пріоритети в розвитку окремих галузей, сучасні й майбутні потреби споживачів, рівень конкуренції в галузі, стадії життєвого циклу виробів, наявність необхідних ресурсів, інші специфічні зовнішні фактори).

Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в межах пев­ної організаційної форми. Процедура вибору організаційно-пра­вової форми бізнесу передбачає:

1) визначення форм організації бізнесу, які відповідають законодавству України (рис. 1.2);

2) визначення особливостей, переваг і недоліків кожної з цих форм;

3)визначення критеріїв вибору форми організації бізнесу (рівень відповідальності, ситуація з податками, обсяг фінансових потреб для започаткування бізнесу, рівень контролю за фірмою, мож­ливість залучення інших власників, наявність управлінських здібностей у підприємця, можливість зростання бізнесу в майбут­ньому чи простота його ліквідації);

4) безпосередній вибір форми організації бізнесу (табл. 1.2).

До основних питань опрацювання концепції майбутнього бізнесу належить також вибір способу започаткування бізнесу. Традиційно розглядають три основні способи започаткування бізнесу:

1) створення нового підприємства «з нуля»;

 

2) придбання фірми, що вже існує;

3) придбання франшизи, тобто ліцензії, яка надає підприємцеві (фірмі) право на продаж (виробництво, здійснення певної діяльності) товарів чи послуг великої фірми, яка вже добре відома споживачам.

Крім того, існують кілька нетрадиційних способів започаткування бізнесу, до яких, зокрема, належать:

· прямий маркетинг (сукупність операцій, за допомогою яких продавець доводить товари та послуги до покупців, спрямовуючи свої зусилля на заздалегідь визначену аудиторію та використовуючи один або більше засобів інформації та комунікації з метою отримання замовлення по телефону, поштою або внаслідок персонального візиту до клієнта);

· започаткування бізнесу виходом зі складу якоїсь великої компанії;

· пересувна торгівля;

· надомний бізнес.

 

Таблиця 2

 

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Основні фактори вибору форми організації бізнесу	Індивідуальна підприємницька діяльність	Індивідуальне сімейне та приватне підприємство	Господарські товариства
товариства з обмеженою відповідальністю	товариства з додатковою відповідальністю	повне товариство	командитне товариство	акціонерне товариство
1. Відповідальність власників	необмежена	обмежена	обмежена	обмежена внеска­ми та додатко- во часткою май- на власників у наперед визначених розмірах	необмежена	необмежена —учасників, обмежена — вклад­ників	обмежена
2. Оподаткування	податки як з фізичних осіб	подвійне оподатку­вання	подвійне оподаткування	подвійне оподаткування	подвійне оподат­кування	подвійне оподат­кування	подвійне оподаткування
3. Фінансові потреби	обмежені капіта­лами власників та позичками	обмежені капітала­ми власника (сім’ї) та позичками	обмежені капіталами всіх учасників та позичками	обмежені капіталами всіх учасників та позичками	обмежені капіта­лами всіх учас­ників та позичками	обмежені капіта­лами учасників та вкладників, мож­ливе залучення нових вкладів	обмежені сумою від продажу акцій, має широкі можливості й для залучення додаткових коштів
4. Контроль за фірмою	власники повніс­тю контролюють бізнес	власники повністю контролюють бізнес	учасники обирають дирекцію, яка веде справи товариства	учасники обирають дирекцію, яка веде справи товариства	усі учасники зай­маються спіль­ною підприємницькою діяльністю	вкладники не бе­руть участі в уп­равлінні товари­ством	власники акцій без­посередньо не керують бізнесом
5. Можливість зміни власника	бізнес може бути проданий на підставі самостійно­го рішення власника	фірма може бути продана на підставі самостійного рішен­ня власника	для зміни власника необхідна згода інших учасників	для зміни власника необхідна згода інших учасників	для зміни власника необхідна згода інших учас­ників	для зміни власника необхідна згода інших учас­ників	акції вільно продаються та купуються (у ЗАТ потрібна згода реш­ти акціонерів)

Підготовча стадія. Наявність концепції власного діла ставить перед підприємцем велику кількість цілком конкретних запитань. Чим його бізнес відрізнятиметься від бізнесу конкурентів? Що сприятиме або заважатиме його становленню та розвитку? На які конкурентні переваги слід орієнтуватися? Якими мають бути програма дій та пріоритети діяльності майбутнього бізнесу? Отримати відповіді на них — це завдання підготовчої стадії розробки бізнес-плану.

Отже, на підготовчій стадії:

1) збирається та аналізується маркетингова, виробнича, фінансова й загальноекономічна інформація про майбутній бізнес (процес формування інформаційного поля бізнес-плану). Що більше інформації буде зібрано, то більш обґрунтованими будуть наступні розрахунки;

2) з’ясовуються сприятливі можливості та загрози розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі. Для вивчення факторів зовнішнього середовища всю їх сукупність, як правило, поділяють на три групи: загальноекономічні фактори; галузеві фактори; конкуренти;

3) оцінюються сильні та слабкі сторони фірми. Сильні сторони фірми — це її особливі, унікальні або принаймні оригінальні способи конкурентної боротьби. Слабкі сторони — це те, в чому фірма відстає від конкурентів;

4) визначається місія фірми, тобто головне призначення, специфічна роль, особливий шлях у бізнесі, що відрізнятимуть її від конкурентів;

5) формулюються конкретні цілі діяльності фірми, тобто чітко визначається те, чого фірма хоче досягти за певний проміжок часу;

6) аналізуються стратегічні альтернативи та вибирається стратегія діяльності фірми. Вибираючи стратегію, підприємець, як правило, орієнтується на одну з можливих типових стратегій бізнесу: контролю за витратами; диференціації; фокусування.

У разі розробки бізнес-плану діючого підприємства невід’єм­ним елементом інформаційної бази має бути історична фінансова звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Відповідно до П(С)БО № 1 фінансова звітність в Україні складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до відповідних звітів. У додатку А наведено орієнтовний перелік питань, за допомогою яких можна одержати інформацію, необхідну для розробки бізнес-плану.

Основна стадія — це безпосереднє опрацювання бізнес-пла­ну. Головна мета цієї стадії — довести економічну доцільність створення даного бізнесу, переконливо показати, як саме гроші чи інші ресурси потенційного інвестора забезпечать йому очікуваний зиск. Інвестор має побачити прибуток не після, а до того, як вкладе гроші в запропонований проект. Звичайно, зробити це можна за допомогою ретельно підготовленого бізнес-плану. При цьому сформульовані на початковій і підготовчій стадіях концеп­ція, місія, цілі та стратегія майбутнього бізнесу створюють «каркас» бізнес-плану, визначають його спрямованість, логіку побудови і зміст відповідних розділів.

 

 

Вопросы билетов ХИМИЯ

1. Периодическая система элементов Д.И.Менделеева в свете учения о строении атома. Дать характеристику химическому элементу с порядковым номером ___ по его положению в ПСХЭ Д.И.Менделеева.

Ответ:

Закон открыт 1 марта 1869года.
Закон: Свойства химических элементов, а также формы и свойства соединений элементов находятся в периодической зависимости от зависимости заряда ядер их атомов.

Физический смысл- возрастание положительных зарядов атомных ядер характеризуется периодическое повторение строения внешнего энергетического уровня, т.к свойства элементов зависит от числа электронов на внешнем энергетическом уровне, то и оно периодически повторяется.

Строение атома: Атом состоит из атомного ядра и электронной оболочки. Ядро атома состоит из протонов (p⁺) и нейтронов (n ⁰). Электронная оболочка атома состоит из движущихся вокруг ядра электронов (е ^-).
Характеристика элемента

1)Порядковый номер

2)заряд ядра

3) протоны, нейтроны, электроны.

4)кол-во энергетических уровней

5)кол-во электронов на внешнем уровне

6)электронная формула

7)s, p, d, f –элемент

8)металл или неметалл

9)Формула оксида его характер

 

 

2. Типы химической связи. Механизм образования ковалентной связи. Привести примеры.

 

Ответ:

Химическая связь - это взаимодействие двух атомов, осуществляемое путем обмена электронами.

Виды связей:

1. Ковалентная(полярная и неполярная, донорно-акцепторная, сигма, пи -связи)

2. Ионная

3. Металлическая

4. Водородная

Ковалентная связь- это химическая связь между атомами, возникающая путем обобществления электронов с образованием электронных пар.

Неполярная ковалентная связь образуется между одинаковыми атомами

Например: H₂

H + H = H:H H-H

Ковалентная полярная связь

Пример: H + Cl = H Cl
Донорно- акцепторная связь- разновидность ковалентной связи, при которой атом, который поставляет пару электронов называется донор, а атом, который предоставляет свою свободную орбиталь называется акцептор.

NH4 H

H N H + H =[ H: N: H ]⁺

H H

 

3. Типы химической связи. Механизм образования ионной связи. Привести примеры.

 

Ответ:

Виды связей:

1)Ковалентная(полярная и неполярная)

2)Ионная

3)Металлическая

4)Водородная

Ионная связь- химическая связь-между ионами за счет электростатического напряжения.

Механизм: Атом металла теряет электрон, а атом неметалла - приобретает. В результате этого возникает катион металла и анион неметалла. Они образуют соединение за счет электростатического притяжения между ними.
Пример: NaCl

 

Na + Cl = Na Cl

 

 

4. Основные классы неорганических соединений, их классификация и номенклатура.

Классы:

1. Оксиды

2. Кислоты

3. Основания

4. Соли
Оксиды- химические соединения, состоящие из двух элементов, один из которых кислород в степени окисления -2

Классификация:

1) Солеобразующие
а) Основные (CaO)

б) Кислотные (CO2(IV))

в) Амфотерные (Al₂O₃)

2) Несолеобразующие (H2O)

Основания — электролиты, диссоциирующие в водных растворах на катион металла и анион гидроксогруппы.

Классификация

1) По числу OH групп

а)Однокислотные(NaOH)

б) Двукислотные (Ca(OH)₂)

в) Многокислотные (Al(OH)₃)

2) По растворимости в воде

а) Растворимые (NaOH)

б)Нерастворимые(Cu(OH)₂)

Кислоты- электролиты, диссоциирующие в водных растворах на катионы водорода и анионы кислотного остатка.

Классификация:

По составу

а) Кислородсодержащие (H₂SO₄)

б) Бескислородсодержащие (HCl)