Визначити причини та наслідки занепаду Русі і піднесення Галицько- Волинського князівства

Наприкінці 9 ст. посилилися відцентровані тенденції в державі, було втрачено політичну єдність, спалахнули численні міжусобні війни, зросла зовнішня загроза. У 12 ст. на території Русі одне за одним з’являються окремі самостійні князівства. У цю добу роздробленість набула ознак стійкої, прогресуючої тенденції. Так, якщо в 7 ст. утворилося 15 князівств, то їх кількість на початку 8 ст. сягала вже 50.

Феодальну роздробленість спричинили такі чинники:

1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення.

2. Зростання великого феодального землеволодіння.

3. Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади.

4. Зміна торгівельної кон’юктури, частковий занепад Києва як торгового центру, поява поліцентрії в зовнішній торгівлі.

5. Посилення експансії степових кочівників (печенігів, половців та ін..)

Падіння 1240 р. центру Давньоруської держави відкрило Батию шлях на Захід. Повернувшись у пониззя Волги, завойовники засновують нову державу в складі Монгольської імперії – Золоту Орду. З цього часу Давньоруська держава перестає існувати.На Русі встановлюється іноземне іго на довгих 238 років.

Уже перші наслідки завойовницьких походів монголів були катастрофічними для словянських земель:

1. Руйнація та падіння ролі міст.

2. Занепад ремесла і торгівлі.

3. Демографічні втрати

4. Знищення значної частини феодальної еліти.

Іншою була ситуація в південно-західній частині Русі, де 1199 р. з’явилося нове державне об’єднання – Галицько- Волинське князівство.

Виникненню та піднесенню Галицько- Волинської держави сприяла низка чинників:

1.вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників)

2. необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга;

3. енергійна об’єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199- 1205) та Данила Романовича Галицького (1238- 1264);

4. існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифікації торгівлі.

9. Охарактеризуйте причини литовської експансії на українські землі та їхнє становище у Великому Князівстві Литовському (14- 15 ст.)

Перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського тривало декілька віків. У середині 14 ст. розпочалося м’яке, «оксамитове», але досить активне литовське проникнення у землі колишньої Київської Русі. У цей час Литва намагалася толерантно ставитись до місцевого населення, органічно сприймати його традиції та досвід. Після укладення Кревської унії (1385) українські землі остаточно втрачають залишки автономії, а з 1480 р. потрапляють в епіцентр московського - литовського протистояння. Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів, Польща і Литва 1569 р. Укладають Люблінську унію. Утворюється нова держава – Річ Посполита. З цього моменту укр.. землі опиняються у складі Польщі.