Загальні підходи до організації садово-паркових об’єктів

Не вивчивши минуле, не можна працювати над сьогоденням. Цей принцип застосуємо до першої групи, в яку можна віднести численні монографії, в яких висвітлені теми історії розвитку та загальної проблематики ландшафтної архітектури та садово-паркового будівництва, створення композиції садів і паркових ландшафтів, а також посібники для ландшафтних архітекторів та спеціалістів в сфері садово-паркового будівництва.

Прагнення облаштувати своє помешкання з’явилось у людини як тільки вона почала будувати перше житло. Мабуть, початок садового дизайну пов’язаний з уявою про рай на Землі. Так людина відчула гармонію свого буття з навколишньою природою, і з моменту втрати раю не згасає бажання відродити хоча б його куточок біля свого дому. І як би люди не називали свої помешкання: «замки», «фортеці», «палаци» або «сучасні котеджі» – вони намагаються нерозривно пов’язати їх з природою, починаючи з античних часів і до сьогодення. «Сад, – як писав англійський філософ Френсіс Бекон в XVI столітті, – самое чистое из всех человеческих наслаждений. Оно более всего освежает дух человека, без него здания и дворцы – всего лишь грубые творения его рук» [10].

В книзі «Современный ландшафтный дизайн» автори в стислому викладі ознайомлюють із історією ландшафтного дизайну починаючи із античних часів і до теперішнього часу. Оскільки дана книга створена фахівцями-дизайнерами Л. І. Іваховою і С. С. Фесюк, вона спрямована більш на практичне застосування, оскільки містить практичні рекомендації з облаштування присадибної ділянки відповідно до вимог сучасного ландшафтного дизайну.

Розглядаючи розвиток ландшафтної архітектури у різні часи необхідно знати її визначення, що вона собою представляє. В цьому нам допоможе на праця Антоновича Є. А. «Російсько-український словник-довідник з інженерної графіки, дизайну та архітектури». Цей словник-довідник містить тлумачення близько 2000 термінів, понять і визначень, які найчастіше зустрічаються в спеціальній або навчальній літературі з інженерної графіки, дизайну та архітектури.

Згідно з автором, ландшафтна архітектура – це творча діяльність, спрямована на організацію ландшафту відповідно до практичних та естетичних потреб людини, а саме: збереження природних ландшафтів або природних компонентів ландшафту; перетворення природних ландшафтів у відповідності з визначеною функцією, штучне відтворення природного середовища; формування системи озеленення населених місць та її складових; створення нових, а також збереження, реставрація та реконструкція існуючих садів, парків, скверів, інше; формування рекреаційних територій; створення природно-декоративних елементів ландшафту, елементів благоустрою та декоративного оздоблення територій, малих архітектурних форм [2].

Більш детально і поглиблено з історією ландшафтної архітектури, основними прийомами формування пейзажу, теоретичними основами ландшафтного проектування, порядком ландшафтних проектних досліджень і оформленням документації знайомить Нехуженко Н. А. у своїй праці «Основи ландшафтного проектування та ландшафтної архітектури» [19]. Дана книга являється навчальним посібником складеним за матеріалами лекційного курсу «Ландшафтне проектування» для студентів вищих навчальних закладів. Вона представляє інтерес не тільки для студентів, які вивчають дану дисципліну, а й для професіоналів – ландшафтних дизайнерів, а також широкого кола читачів, захоплених створенням власного саду.

Термін «ландшафтна архітектура» вперше з'явився в США приблизно 200 років потому, проте мистецтво озеленення присадибних ділянок сягає своїм корінням далеко вглиб віків. Відомо, що вже первісні люди змінювали місця своїх стоянок в залежності від своїх потреб. Це і заклало основу появи ландшафтного дизайну в цілому, і його практичної спрямованості, зокрема. В міру того як розвивалося землеробство, зростав і загальний рівень життя людей, відкривалися нові можливості для творчого прояву.

Перші сади з'явилися на території найдавніших цивілізацій в Єгипті та Стародавній Месопотамії ще в Х-ХV століттях до нашої ери. Єгипетські сади мали сувору й замкнуту композицію. Частіше за все зелені насадження розташовувалися навколо головної будівлі, використовувалася велика кількість штучних водоймищ, алей, клумб і павільйонів.

Однією з найбільш відомих пам'яток садово-паркового мистецтва є легендарні «висячі сади» Семіраміди, створені у Вавилоні на території Стародавньої Месопотамії. Сад розташовувався на чотирьох сходинах террас, які звужувалися догори. На нижніх ярусах терас зростали дерева, на верхніх – чагарники та квіти. Для будівництва терас жителі Месопотамії використову-вали сирову цеглу, а оскільки цей матеріал не відрізняється міцністю, то й від садів до нас дійшли лише письмові спогади.

Садово-паркове мистецтво Стародавньої Греції відрізнялося більшою свободою в плані проектування та загальної структури композиції. Тут існувало три типи садів: герони – священні гаї з величезною кількістю скульптур, архітектурних споруд, джерел і лісових насаджень; філософські сади, які створювалися для роздумів людини про її існування, та приватні сади, основним елементом озеленення яких були квіти.

Ландшафтний дизайн досяг вершин свого розвитку в Стародавньому Римі. Створенню парків і садів тут приділялася величезна увага. Сади розбивалися на схилах, тому мали багатоярусну структуру. Нерідко їх прикрашали скульптурами, фонтанами і різними архітектурними спорудами. Для озеленення широко використовувалися чагарники і квіткові рослини.

В період Середньовіччя сади почали носити більш практичний характер. В них почали висаджувати фруктові дерева, трави, що застосовувалися в медицині, широке поширення набули квіти.

В період Відродження знову спостерігається підйом у розвитку культури і повернення до античних мотивів. Сади періоду Ренесансу вражали своєю розкішшю. Розташовуючись навколо палаців, вони гармонійно доповнювали їх внутрішнє і зовнішнє оздоблення. Сади мали рівневу, замкнуту структуру. Вузькі алеї набувають першочергове значення, об'єднуючи між собою пишні зелені тераси. Каскадні фонтани, скульптури, павільйони, балюстради, мальовничі ставки і витіюваті сходи – ось обов'язкові атрибути садів епохи Відродження. В цей час досягає свого апогею і мистецтво фігурного стриження дерев і чагарників.

Ландшафтний дизайн поєднує в собі елементи як мистецтва, так і науки. Його результат – функціональне, естетично приємне розширення внутрішнього житлового простору зовні. Одна з фундаментальних функцій ландшафтного дизайну – гармонійне поєднання сучасних технологій (будівель) і природного оточення.

Ландшафтний дизайн в його сучасному вигляді зародився наприкінці XIX століття, і причиною тому став технічний прогрес, що призвів до тотальної урбанізації. Міський простір теж потребує розумної організації та озеленення, усвідомили архітектори і садівники, які тепер працювали разом, щоб надати місту нового вигляду і створити нове поняття – громадські парки і сади.

На сьогодні в ландшафтному дизайні спостерігається тенденція повернення до природи – на піку популярності зараз "дикі" ділянки і еко-сади, а садове мистецтво набуло незліченної кількості незвичайних форм – озеленення дахів і стін хмарочосів, створення зелених екосистем в будівлях.

Ще одна праця, в якій за основну лежить історія розвитку садово-паркового мистецтва, починаючи з Стародавньої Персії, Вавилону та Єгипту є «Садово-паркове мистецтво: Коротка історія розвитку та методи створення художніх садів». Автор описує перші регулярні сади Стародавньої Греції та Римської імперії. Також описаний розвиток садово-паркового мистецтва у Франції, Італії, Німеччині, Англії, Голландії. Розглядається історія розвитку садово-паркового мистецтва в Київській Русі, Московському князівстві, Російській Імперії та в Україні[4].

А ось працю Ільясової Н.І. та Довлетярової Е.А. «Современный ландшафтный дизайн» на мою думку можна назвати універсальною, оскільки розкриває 12 тем, що охоплюють основні проблеми ландшафтної архітектури та дизайну а саме: історію ландшафтної архітектури світу, стилі садового дизайну, основні принципи ландшафтного проектування і дизайну, декоративна дендрологія, технологія і організація робіт з ландшафтного дизайну, декоративні пристрої для оформлення альпінарію, квітників, газону, вертикального озеленення і застосовувані для цього конструкції. Праця розрахована на широке коло читачів і є цікавою як для студентів, так і для професіоналів в галузі ландшафтного дизайну та архітектури, а також є основним навчально-методичним комплексом для проведення курсів підвищення кваліфікації за темою «Сучасний ландшафтний дизайн»

На думку автора високого значення історичних ландшафтів, як цілісних природно-архітектурних комплексів відіграє історія, оскільки вона існує у взаємозв'язку з конкретними природними територіями. При вивченні історичних ландшафтів всі штучні насадження поділяють на сади і парки. Так садами вважають насадження відносно невеликого розміру, що виникли при будинку і палаці, а парками – обширні насадження, де палац і будинок не грають основного значення в їх оздобленні, а з'являються при них.

Стиль – це узагальнений образ засобів художньої виразності, обумовлених єдністю творчих прийомів. Поряд із загальноприйнятими історичними стилями паралельно існують індивідуальні стилі, та й взагалі, чітких меж між стилями, як і епохами, що їх породили, не існує. Якогось конкретного "ідеального" стилю не існує і бути не може, тому стиль, як і все в реальному житті, постійно перетвориться.

За словами авторів, стиль – це жива мова композиції який, як і будь-який інший переймає окремі риси з інших напрямків. Звідси виникає переплетення стилів, їх спорідненість. Однак надмірне запозичення породжує в кращому випадку еклектику – змішання стилів, у гіршому кітч – несмак. Кордон, на якій слід зупинитися у виборі або створенні свого власного стилю, визначити важко. Тут потрібні крім наявності смаку ще і чіткі знання багатьох наукових і практичних дисциплін наголошують Н.І. Ільясова і Е.А. Довлетярова [11].

Окремо хочеться виділити працю Сокольської О.Б. «История садово-паркового искусства». Оскільки крім висвітлення історичних, соціально-економічних шляхів та напрямків розвитку садово-паркового мистецтва, а також зв'язку з містобудуванням та архітектурою. Автор звертає увагу на особливості зміни ландшафту у зв'язку з розселенням народів світу і розвитком садово-паркового мистецтва. Представлені основні стилістичні напрямки та їх вплив на сучасні концепції ландшафтної архітектури. Особливої уваги заслуговує узагальнення передо-вого історичного вітчизняного і зарубіжного досвіду паркобудівництва [26].

Творче самовираження в стильному ландшафті неможливо без знайомства зі стилями та напрямками, які склалися в результаті історичного розвитку цього виду діяльності, без розуміння законів, керуючих нашими відчуттями прекрасного, без знання сучасних напрямків дизайну, які в комплексі і формують гармонію ландшафту наголошує Шешко П.С. у своїй праці «Ландшафтный дизайн» [32].

Стилі ландшафтного дизайну так само різноманітні, як стилі архітектури або стилі іншого виду мистецтва. Сьогодні в ландшафтному дизайні розглядають близько 10 різних стилів: англійський, італійський, американсь-кий, російський, китайський, японський, французький, ісламський, сільський, екологічний тощо. Всі вони мають індивідуальні особливості й характеристики, та й проектування багато в чому відрізняється. Справа залишається тільки за смаком кожного зауважує автор.

До основних і часто використовуваних стилів ландшафтного дизайну відносять регулярний й пейзажний.

Регулярний стиль. Мова йде про сад, що має чітко виражену вісь композиції. У такому проекті вона – основна і є ключовою крапкою всього декоруємого простору. Коли проектується такий стиль, усе впирається на чітку симетрію й строгу геометрію.

Якщо говорити про регулярний стиль ландшафтного дизайну, у проекті використовують безліч ідей класицизму, а в основі перебуває порядок у всім: весь план такого ландшафту – чіткий і дотримує всієї строгості основних ліній. Як правило, такий стиль ландшафтного дизайну реалізують на плоских поверхнях.

За парками або садами регулярного стилю потрібний ретельний відхід, оскільки вони можуть втратити свою строгість і точність ліній через деякий час. Якщо все робити правильно такий проект ландшафту прослужить кілька десятків років. Якщо говорити про декоративні рослини, то отут підбираються такі, які добре адаптовані до стрижки.

Найчастіше, регулярний стиль ландшафтного дизайну використовують, коли декорують території урядових резиденцій і інших державних відомств.

Отже, виділимо основні особливості регулярного стилю ландшафтного дизайну:

• Формується за принципами класицизму

• Виражена вісь композиції

• Чітка симетрія

• Строга геометрія

• Чіткий план зі строгими лініями

• Необхідність постійного догляду

• Підбираються рослини, які потребують підстригання

Пейзажний стиль явив себе світові на початку XVIII століття у Великобританії. На нього вплинув спосіб життя, і мислення людей того часу. Тоді тільки сформувався буржуазний клас, який представляв собою суспільство людей без знатної і довгою родоводу. XVIII століття відоме, як «Епоха освіти». Люди намагалися отримати знання про архітектуру, історію, про традиції та культуру інших країн. Ж. Руссо і інші філософи пропагували повернення до природи. Це зіграло свою роль. Люди почали звертати увагу на дизайн садів. Заможні англійці почали оригінально оформляти присадибні ділянки. Стиль цього ландшафтного дизайну назвали пейзажні.

Сьогодні пейзажний стиль в моді. Він дозволяє створити ландшафтний дизайн, який імітує ліс, луг, поле, тобто природний пейзаж. На фоні такої природи добре відпочивається. Людина отримує необхідне в наш час розслаблення. Для пейзажного стилю характерна м'якість ліній. Тут не має голої землі або доріжок покладених плиткою. По стінах будівель повзуть в'юнкі рослини і чагарники. Часом вони обвивають стовбури дерев. Кути території так само ретельно маскуються.

Пейзажний стиль є зручним, оскільки не потребує частого догляду за садом. Рослини, кущі і дерева підрізають тільки в тому випадку, якщо їх гілки заважають проходу, закривають доступ сонячного світла в будинок. Зелені насадження в пейзажному стилі повинні виглядати максимально природними.

Особливості пейзажного стилю:

• Пейзажний стиль може представляти собою луг з культурних і дикорослих трав. Обов'язкові квіти-медоноси. Вони будуть залучати на садову ділянку метеликів, бджіл та інших комах, надаючи дизайну додаткову чарівність.

• Якщо ви хочете внести якісь декоративні споруди, то виконуйте їх з натуральних матеріалів, переважно з дерева. Гармонійно впишуться в дизайн дерев'яні альтанки, пеньки, ворота з тонких колод.

• Доріжки виготовляються з дикого каменю, спилів дерев. Гарні звивисті стежки, вкриті гарною травичкою.

• Для декору пейзажного стилю не можна використовувати рослини, не характерні для даної місцевості. Краще вибрати зелені насадження, які зроблять природу натуральною.

• Розподіляти рослини, кущі та дерева в саду потрібно так, щоб усім вистачило світла і тіні. Про це треба подбати під час планування дизайну.

• Водойма прекрасно вписується в пейзажному стилі, але басейн тут явно не підійде. Гармоніювати будуть лише водойми, в яких відчувається природний характер. У воду можна посадити водяні лілії та інші рослини, які призначені для прикраси поверхні ставка.

У XIX ст. в створенні садів і парків намічається зближення або й перемішування обох стилів, яке часто називають еклектикою (гр. еклектікос – здатний вибирати). Це й зрозуміло, адже поділ цих стилів досить умовний. Часто в ландшафтному парку можна зустріти елементи регулярного стилю, і навпаки. В сучасних садах і парках обидва напрями займають рівноправне місце.

Як і будь-яке мистецтво, ландшафтне озеленення постійно зазнає змін. З'являється та зникає безліч стилів, але насолода, яку надає людині милування живою природою протягом багатьох століть, залишається незмінною.

Необхідним при плануванні ділянки є зонування ділянки залежно від функцій, які повинні виконувати різні частини вашої ділянки. Зонування ділянки залежить від того, щоб ми хотіли робити поруч зі своїм будинком: відпочивати, займатися спортом, працювати на городі, обідати, грати з дітьми і т.д. Складіть список цих занять, що допоможе визначитися із зонуванням радить Павленко Л. Г. у своїй праці «Ландшафтное проектирование. Дизайн сада» [20].

Автор присвятив книгу з питань проектування приватних садів. У ній викладені принципові засади планувань, зонування, стилістики та інших аспектів проектування саду. Книга дає змогу ознайомитися з різноманітними прийомами планувань реальних ділянок, виконаних самим автором. У своїй праці Павленко Л.Г. наводить наступну класифікацію функціональних зон присадибної ділянки:

В’їзна зона. Парадність і зручність – ось критерії в її проектуванні. Перед входом у будинок бажано мати невеликий майданчик. Добре, якщо тут буде лава і квітники, що підкреслюють парадність входу. Якщо потрібно ізолювати в'їзну частину від дороги – можна спроектувати закритий палісадник (огорожа з рослин), не забуваючи при цьому про естетику – адже в'їзна зона є особливою ділянкою.

Зона відпочинку. Це пов'язана з будинком територія, на якій ви проводите своє дозвілля, приймаєте гостей, обідаєте в теплу пору року. Критеріями проектування в даному випадку виступають зручний зв'язок з будинком, ізольованість від зовнішніх поглядів, естетика оточуючих посадок. Ізолювати зону відпочинку можна, використовуючи зелені куліси, трельяжі, повиті ліанами. Композицію доповнять квіти, газон, водна гладь, а також тіньовий куточок для полуденного відпочинку.

Спортивна зона. Стіл для пінг-понгу, баскетбольний кошик, майданчик для бадмінтону вдасться розмістити навіть на невеликій території. При цьому необхідно прослідкувати за розташуванням сторін світу і не орієнтуєнтувати вісь майданчика чітко на південь, щоб сонце не сліпило очі учасникам парних ігор. Необхідно передбачити захист від попадання м'яча до сусідів.

Зона саду і огороду. Тут важливі аспекти освітленості, захищеності від холодних вітрів; зону городу бажано прикрити декоративними прийомами (в цій якості можуть виступати, скажімо, куліси на висоті 0,7-1,0 м, перголи, трельяжі) або оформити її у стилі аптекарського садка і включити в загальну композицію ділянки. Якщо площа невелика, то фруктові дерева можна розосередити, вписавши в загальну дендрологічну концепцію.

Дитячий ігровий майданчик. Бажано розташовувати її в зоні видимості з дому, щоб дітей зручніше було контролювати. Площадка повинна добре висвітлюватися, однак частина її необхідно розміщувати в тіні (скажімо, поряд з деревом). Устаткування для ігор та занять виготовляється з екологічних, теплих і нетравматичних матеріалів, при цьому перевага віддається дереву і пластику.

Господарська зона. Її краще сховати від очей, приєднавши до зони городу або розташувавши поблизу господарських приміщень, літніх споруд, лазні.

Від якості проектування на етапі функціонального зонування залежить, чи зручно вам буде відпочивати і працювати у вашому саду.

Наступна праця, яка допоможе вирішити низку питань по-самостійному облагородженні своєї присадибної ділянки є книга «Ландшафтний дизайн для" чайників "! У ній є все, що вам знадобиться: поради щодо складання плану ділянки, рекомендації з вибору рослин, ідеї тематичних ландшафтів. Крім того, автори дають безліч корисної інформації по догляду за ділянкою і розповідають, на чому можна заощадити, щоб отримати не просто сад, а сад вашої мрії – з клумбами, водоймами, альтанками, дитячими майданчиками та цікавими рішеннями проблемних ділянок [9].

Як зробити оформлення садової ділянки вишуканим і неповторним, який стиль вибрати, як проявити свою індивідуальність – ці та багато інших питань допоможе вирішити книга «Ландшафтный дизайн. Красиво, просто, эффективно». У книзі наведено 92 схеми планування саду, опис основних принципів і тенденцій в садовому дизайні, рекомендації з використання аксесуарів і освітлення. Підкаже, як правильно вибрати рослини для клумб, розкриє секрети композиції та догляду за квітниками. Цікаві ідеї – сад з лазнею, затінений сад, сад на даху та інші не залишать байдужим нікого [17].

В.С. Кукушин, С.Н. Кружилин у своїй праці «Ландшафтная архитектура», яка являється навчальним посібником, адресований студентам спеціальності "Садово-паркове та ландшафтне будівництво", виклали методичні основи ландшафтного дизайну. Також наведена характеристика основних типів ландшафтів, висвітлено принципи просторової композиції садово-паркового ландшафту, а також дана методика ландшафт-ного проектування рекреаційних зон, сільських територій і виробничих зон [15].