Розділ 1. Суд як учасник кримінального процесу

 

Оппиан пишет: мальчик Дионис любит раздирать козленка, потом снова оживлять. Рисунок на вазе: Дионис «менадически» разрывает молодого оленя и танцует – в руках окровавленные куски мяса. На многих изображениях Дионис сумасшедший, бешеный, дикий – слово «менадический» относится к нему в первую очередь. Безумием наградила его Гера, согласно Эврипиду и Платону. Однако Аполлодор и Нонний думают, что молоком Геры он лечится от безумия.

Итак: Дионис бог делира и помрачения, безумный и заражающий безумием. Нелепо вопрошать о причинах, лучше поразмыслить о значении божественного безумия.

«В конечных и преходящих вещах таится изначально им присущий зародыш гибели; время их рождения – время их смерти» (Гегель. «Логика»).

«Дионис: чувственность и жестокость. Преходящее становление можно истолковать как наслаждение силой эротической и разрушительной, как беспрерывную жажду творения» (Ницше. «Воля к власти»).

Безумный бог! Безумие как нормальная теистическая функциональность. Возможно ли сие вообще уразуметь?

Определенный мир – пролонгация определенного бога. Безумный бог раскрывает суть безумного мира. Что это за мир? Можно ли его найти и признать? Здесь никто не посодействует, исключая бога самого.

Мы предчувствуем его дух сплошных противоречий и агрессивных оппозиций, мы предчувствуем его дух в беспредельном кипении жизни и в беспощадном уничтожении. Но в его делириуме горит дивное творчество и восторженная очарованность. Суть этого безумия – в двойственности. Еще шаг и… помрачение, блуждание в лабиринтах интенсивного кошмара. Вселенская тайна, мистерия порождающей жизни. Любовь, что стремится к зачатию, оттенена безумием, равно как творческий порыв. Платон знает о безумии философа, «вакхической мании». Шеллинг: «Со времен Аристотеля ни один философ не сказал ничего значительного без легкой интонации безумия, вернее, без постоянного внимания к безумию» («Вечность»).

Кто хочет зачать живое, должен уйти в черные глубины, где пребывают неукротимые силы жизни. И когда он вернется, колоритом безумия будут окрашены его глаза, ибо там смерть и жизнь неразделимы. Первичная тайна – безумие, лоно раздвоенности, единство раздвоения. Чтобы принять это к сведению, не надобно читать философов, это жизненный опыт всех народов во все времена.

И данный опыт гласит: пробуждение жизни стимулирует пробуждение смерти. Напряженность жизни приближает смерть, волшебство нового становления – результат экстатических объятий жизни и смерти, вспышка новой жизни на мгновенье устраняет роковую границу.

Старики и больные тревожно или спокойно принимают смерть со стороны, они размышляют о смерти по мере иссякновения жизни. Но в юности растет предчувствие смерти в сложном расцвете собственной жизни, это предчувствие волнует и пьянит. И если стерильная жизнь монотонно продвигается к своему концу, то жизнь как дикое переплетение любви и смерти вообще не знает категории времени.

Поэтому в центральных событиях – в рождении и пубертации – люди издревле распознавали присутствие смерти и демонию бездны. Наука, не имея ни желания, ни мужества исследовать глубины бытия, уклоняется от беспощадной серьезности проблемы и предпочитает объяснять соответствующую обрядовость древних страхом перед призраками и т. д. Но мы далеко не уйдем, если с высоты нашего превосходства будем представлять пращурам аккуратный список их заблуждений и суеверий. Они чувствовали жизнь и смерть куда интенсивней нас. Процесс рождения сотрясает основы жизни независимо от сопутствующих страданий, процесс рождения особенно манифестирует связь жизни и смерти, актуальность потустороннего, демонического здесь необходима и неизбежна. Разве это пустое заблуждение? Не повторяются ли в наших лицах черты умерших? Не живет ли каждый от предыдущей смерти? В новорожденном не проступает ли предок из незримого мрака смерти?

Потому так близки божества рождения и плодородия демонам бездонной тьмы и зачастую совпадают с ними.

Смерть стимулирует бурную ферментацию жизненных соков – так вздымается дионисийское, музыкальное, трагическое, мятежное. Это угрожает цивилизованному, привычному существованию, где смерть постоянно вытесняется ежедневными заботами. Рихард Вагнер сказал: «Музыка устраняет цивилизацию, как дневной свет – пламя свечи». Дионисийское, музыкальное бросает человека на порог безумия, где необузданность, с трудом покоренная цивилизацией, вырывается в безграничность деструктивных метаморфоз.

Дионис не только опален дыханием бездны, он сам – живущий в бездне монстр. Его маска выражает единую двойственность близкого и дальнего, жизни и смерти. От него расходятся круги диких, сумасшедших возбуждений, эротических, опьяняющих фасцинаций, однако рьяную волну восторга пересекает режущая боль, однако неистовое упоение жизнью распадается в холоде вечной ночи. Вполне справедливо называют безумным этот дионисийский мир. Шеллинг говорит об «агрессивном безумии в центре каждой вещи, о безумии, которое лишь проясняет свет высшего понимания» («Вечность»).

 

Перевод Е. Головин

[1]Лены, фиазы – женщины, приверженные дионисийской религии. (Здесь и далее – примеч. перев.)

 

[2]Празднества в честь Диониса.

 

[3]Друг Ницше; его книга «Психе» серьезно повлияла на исследование античности.

 

[4]Разновидность культа Диониса.

 

[5]Жрецы Диониса.

 

[6]Празднества в честь Диониса.

 

[7]Разновидность экстатических поклонниц Диониса.

 

[8]Вильямович‑Моллендорф (1845–1910) – знаменитый исследователь античности, резкий противник Ницше. Вальтер Ф. Отто часто ссылается на его книгу «Вера эллинов».

 

[9]Изначально «карнавал» – праздник, устроенный по возвращении Диониса из Индии.

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….....3

Розділ 1. Суд як учасник кримінального процесу………………………….…..7

1.1. Поняття, склад суду та його функції……………………………..…...7

1.2. Процесуальний порядок розгляду справ судом….………….……...16

Розділ 2. Підсудність у кримінальному процесі………..……………………...26

2.1. Поняття і значення підсудності у кримінальному процесі…………26

2.2. Принципи підсудності………………………………………………...33

2.3. Загальна характеристика видів підсудності………………………….41

Розділ 3. Передача справ за підсудністю………………………………………49

3.1. Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.....................................................................................................................49

Висновок………………………………………………………………………….58

Список використаних джерел…………………………………………..………62

Вступ

Актуальність теми. Одне із центральних завдань сучасної судово-правової реформи пов'язане з побудовою нової судової системи з чітким визначенням компетенції судів та підсудності справ.

Суд — здійснює судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень та дій під час провадження розслідування в кримінальній справі.

Перевіряє законність та обґрунтованість вже вчинених або тих, що вчиняються процесуальних рішень і дій, прийнятих суб'єктами досудового розслідування. Рішення і дії дізнавача, слідчого та прокурора можуть бути оскаржені до суду першої інстанції і повинні бути розглянуті при підготовчому провадженні або при розгляді справи по суті.

Суд вирішує питання, пов'язані з підготовкою справи до судового розгляду; вирішує питання про винуватість чи невинуватість підсудних шляхом постановлення вироків.

Судові рішення, які набрали законної сили обов'язкові для всіх органів, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Такі рішення судових органів можуть бути скасовані або змінені лише судами вищого рівня в порядку апеляційного, касаційного провадження чи провадження за нововиявленими обставинами. Суд вирішує всі питання, які зв'язані зі зверненням вироку до виконання; застосування примусових заходів медичного і виховного характеру.

Нинішня ідеологія змін, яка передбачає зміцнення правового захисту і гарантій прав і свобод людини, обумовила спрямування вектору розвитку держави на розширення судової юрисдикції і встановлення нових правил судочинства на демократичних засадах, закріпила заборону створення надзвичайних судів та втілення в життя принципу спеціалізації організаційних начал судової діяльності. Все це вимагає чітко визначити, який суд, в якому складі і де повинен розглянути ту чи іншу справу по першій інстанції.

Правова реформа в Україні окреслила нову актуальну проблему встановлення підсудності справ різним складам суду, відповідно до їх нової диференціації. Особливого значення дане питання набуває внаслідок введення суду присяжних, що потребує чіткого визначення оптимального кола справ, яке доцільно надати на розгляд такого складу суду.

Дана проблематика особливо актуалізується внаслідок прийняття нового КПК України, який увібрав в себе новітні досягнення юридичної теорії та здобутки практики. Проведення активної кодифікаційної роботи українським законодавцем зумовлює беззаперечну важливість дослідження зазначених правових проблем.

Разом з тим, можна стверджувати, що проблематика підсудності кримінальних справ, а вона існує і важлива для реалізації функцій судової влади, - поки що не привернула до себе належної уваги українських правознавців. Потреба у досліджені теми підсудності необхідна, перш за все, тим, що в сучасній вітчизняній юридичній літературі висвітлення інституту підсудності носить вузькоспеціалізований характер, що не дозволяє в повній мірі розкрити значення правил підсудності для побудови демократичної системи правосуддя. В той же час в судовій практиці виникло багато спірних питань щодо визначення підсудності, які потребують теоретичного осмислення та розробки практичних рекомендацій з огляду на нові концепції в правовій думці сучасності.

Вирішення завдань реального забезпечення реалізації прав людини та громадянина, гарантованих Конституцією України, міжнародно-правовими актами, зумовлюють потребу творчого переосмислення як теоретичних концепцій сучасного кримінального процесу, так саме і дослідження проблем, що виникають в правозастосовній практиці.

Дослідження проблематики підсудності кримінальних справ та її видів потребує вивчення низки питань кримінально-процесуальних відносин, які виникають при здійсненні правосуддя, зокрема, в науковій і навчальній літературі.

Теоретичною основою дослідження категорії підсудності кримінальних справ, її видів, також значення суду в кримінальному процесі стали праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених. Вагомий внесок у розробку інституту підсудноста та функцій правосуддя зробили такі учені-правознавці: Л. Д. Удалова, Тацій В.Я., Шевчук М., Д. П. Письменний, Лобойко Л.М., Міхєєнко М.М., В. Г. Гончаренко, В. Т. Нор, М. Є. Шумило, Рыжаков А.П., Сиза Н., Оверчук С. В., Назаров В.В., та інші.

Метою бакалаврської роботи є вивчення значення суду в сучасному кримінальному процесі України, здійснення правосуддя та стадіях кримінального судочинства, поняття підсудності та її види.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

· Дати загальну характеристику суду як учаснику кримінального процесу;

· Дослідити поняття і значення підсудності у кримінальному процесі;

· Охарактеризувати види підсудності;

· Дати аналіз принципам підсудності;

· Дати загальну характеристику направленню кримінального провадження з одного суду до іншого;

· Визначити процесуальний порядок розгляду справ судом.

Об’єкт дослідження - інститут підсудності та її види у кримінальному процесі, також суд та його склад.

Предметом дослідження є визначення функцій правосуддя та принципів кримінально-процесуального права, через які реалізуються принципи підсудності, передача справ за підсудністю.

Методологічна основа бакалаврської роботи. При написанні бакалаврської роботи використовувалися як загальнонаукові, так й спеціальні юридичні методи дослідження. Методологічну основу складає діалектичний метод, який є загальним методом пізнання закономірностей розвитку природи і суспільства. Важливе значення у науковому дослідженні відігравав системно-структурний метод, формально-логічні та спеціально-юридичні методи аналізу, зокрема історичний, діалектичний, порівняльно-правовий методи, абстрагування та узагальнення, формально-логічний та інші. Використання вказаного методологічного інструментарію дозволило вирішити поставлені завдання.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження мають теоретичне та прикладне значення. Викладені у бакалаврській роботі узагальнення і висновки сприяють поглибленому розумінню поняття та значення суду та підсудності у кримінальному процесі, здійснення правосуддя законним складам суду та види підсудності, а також для майбутніх наукових досліджень з кримінального процесу.

Структура бакалаврської роботи. Робота складається із вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, об`єкт та предмет дослідження а також короткий опис літератури. Основна частина присвячена дослідженню визначеної проблеми і складається з трьох розділів, які містять шість підрозділів. У висновку сформульовані основні результати бакалаврської роботи. Загальний об’єм роботи – 67 сторінок.

 

Розділ 1. Суд як учасник кримінального процесу