Принципи підсудності

 

Питання про принципи підсудності займає важливе місце в інституті підсудності кримінального провадження. Принципи підсудності виходять з принципів кримінального процесу. Оскільки кримінальний процес являє собою систему правових норм і заснованої на них діяльності, то в ньому теж можна виокремити основні вихідні положення, загальні правила, засади, які утворюють фундамент цієї системи.

Підсудність в кримінальному процесі найчастіше пов’язана з такими принципами, як:

- принципу доступу до правосуддя;

- на швидкий і всебічний розгляд справи кваліфікованим компетентним судом;

- принципу повноти й об’єктивності дослідження обставин вчинення правопорушення.

Перш ніж визначити поняття принципів кримінального судочинства та розкрити зміст самих принципів, необхідно зʼясувати поняття «принципи).

Принцип - наукова чи моральна засада, підвалина, правило, основа, від якої не відступають. Виходячи з визначення, поданого у Великому тлумачному словнику сучасної української мови, до його ознак належать головні вихідні положення будь-якої правової системи; спосіб здійснення або створення чогось; правило, яким керуються в житті [18, С. 145].

У юридичній літературі немає однозначної дефініції поняття «принципи (засади)». Як слушно зазначає О. П. Кучинська, його визначення залежить від контексту застосування та позиції того чи іншого автора [30, с. 37–38].

Зокрема, М. М. Михеєнко в основу визначення принципів (засад) поклав таку сукупність властивостей:

1) це найбільш загальні, вихідні положення, ідеї, що мають фундаментальне значення для кримінального процесу, визначають його спрямованість, побудову загалом, форму і зміст його стадій та інститутів;

2) принципи виражають панівні в певній державі політичні та правові ідеї, які стосуються завдань і способу здійснення судочинства в кримінальних справах;

3) вони повинні бути закріплені в нормах права;

4) принципи повинні повністю діяти у всіх або кількох стадіях процесу й обов’язково в його центральній стадії – стадії судового розгляду;

5) порушення будь-якого принципу означає незаконність рішення у справі й обов’язково тягне його скасування [36, С. 35].

В. М. Тертишник під принципами кримінального процесу розуміє найзагальніші положення, правила поведінки, головні ідеї, начала, що визначають сутність і зміст діяльності суб’єктів процесу, процесуальну форму здійснення правосуддя, створюють систему гарантій установлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості правосуддя, та які отримали закріплення в законі, звернені своїми правовими вимогами до всіх учасників процесу, мають загальнообов’язковий характер, забезпечуються заходами державного примусу і мають правовий механізм реалізації [52, С. 83].

На думку Л. М. Лобойка, принципи (засади) кримінального провадження – це закріплені в правових нормах вихідні положення, що виражають панівні в державі політичні та правові ідеї і визначають суть діяльності сторін обвинувачення і захисту та суду щодо досудового розслідування і судового провадження [32, С. 43].

В. Я. Тацій відзначає, що закріплення принципів (засад) в окремій главі КПК має виключно важливе значення, оскільки вони відображають сутність, зміст, структуру та форму кримінального провадження, характеризують його історичний тип, національні традиції, є керівними положеннями для закріплення його завдань, побудови стадій, окремих проваджень та інститутів, визначають предмет і метод процесуального врегулювання, рівень розвитку наукової думки та національної культури, панівну ідеологію та інші об’єктивні фактори. Тому він визначає загальні засади кримінального провадження як закріплені в нормах права визначальні, фундаментальні положення щодо закономірностей і найбільш суттєвих властивостей кримінального провадження, які обумовлюють їх значення як засобу для захисту прав і свобод людини і громадянина, а також для врегулювання діяльності органів та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес [25, С. 62].

В. Т. Нор під засадами кримінального провадження розуміє закріплені в Конституції України, загальновизнаних міжнародних актах та у кримінальному процесуальному законодавстві фундаментальні (базові) керівні для учасників провадження положення, що виражають і визначають найістотніші властивості провадження, вимоги до правил і способу діяльності насамперед органів і службових осіб, які ведуть кримінальне провадження, та є гарантіями забезпечення дотримання прав, свобод, законних інтересів тих учасників провадження, які залучаються до нього, а в підсумку – виконання завдань кримінального провадження [8, С. 39].

Загальні засади (принципи) відображають сутність, зміст та форму кримінального провадження держави, характеризують його історичний тип, національні традиції, визначають предмет та метод процесуального врегулювання, рівень розвитку теоретичної думки та національної культури, панівну ідеологію та інші об'єктивні фактори.

В. В. Навроцька під принципами (засадами) розуміє безпосередньо закріплені в законі основоположні ідеї, найзагальніші положення, що відзначаються стабільністю і системністю та визначають суть, зміст і спрямованість діяльності суб’єктів процесу, спосіб і процесуальну форму їх діяльності, порушення яких обов’язково має тягти за собою настання відповідних юридичних наслідків [39, С. 23].

Використовуючи термін «засади», В. В. Назаров та Г. М. Омельяненко розуміють під ним виражені в кримінальному процесуальному праві вихідні нормативно-керівні начала, що характеризують його зміст і закріплені в ньому закономірності суспільного життя, які набули нормативного закріплення в Конституції України, Кримінальному процесуальному кодексі та в інших законодавчих актах [40, С. 31].

В коментованому КПК України вказано, значення принципів кримінального процесу полягає в тому, що вони:

• є першоджерелом і становлять основу окремих інститутів кримінально-процесуального права;

• являють собою суттєві гарантії правосуддя, забезпечення прав і свобод людини, законних інтересів фізичних і юридичних осіб;

• синхронізують всю систему процесуальних норм і забезпечують узгодженість кримінально-процесуальних інститутів та єдність процесуальної форми;

• дають юридичну базу для тлумачення конкретних кримінально-процесуальних норм та вирішення суперечливих питань, «сприяють правильному пізнанню та застосуванню норм права»;

• служать основою й вихідним положенням для вдосконалення окремих кримінально-процесуальних інститутів і правових норм, розвитку процесуальної форми й процесуальних гарантій правосуддя.

Отже, поняття «засади» і «принципи» є тотожними, оскільки засади мають наскрізний характер і діють в усіх стадіях кримінального провадження.

Засади (принципи) кримінального провадження взаємопов’язані між собою та утворюють певну систему. Вони служать гарантією правосуддя, забезпечення прав та законних інтересів учасників кримінального провадження. Велике значення вони мають при подоланні прогалин у законі [30, С. 170].

Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) України вперше закріпив в окремій главі засади кримінального провадження. Така позиція законодавця показує, наскільки велике значення він надає головним положенням кримінального процесу. Проте КПК не визначив чітко саме поняття «засади кримінального провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність перед законом і судом;

4) повага до людської гідності;

5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;

6) недоторканність житла чи іншого володіння особи;

7) таємниця спілкування;

8) невтручання у приватне життя;

9) недоторканність права власності;

10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;

11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї;

12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;

13) забезпечення права на захист;

14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;

15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

16) безпосередність дослідження показань, речей і документів;

17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;

18) публічність;

19) диспозитивність;

20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;

21) розумність строків;

22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Важливим є принцип доступу до правосуддя та обов'язковість судових рішень - це правове положення, згідно з яким кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону, а також виконання судових рішень.

У кримінальному провадженні ця засада дістає вияв у таких положеннях:

- відмова у здійсненні правосуддя не допускається;

- спори про підсудність між судами не допускаються. Інакше право на доступ до правосуддя могло б опинитися під загрозою;

- кожному учаснику кримінального провадження гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки.

Справедливість є засадою, що покладається в основу діяльності суду у юридичних, у тому числі і в кримінальних, справах. Значення цієї засади у кримінальному процесі порівняно з іншими різновидами юридичних процесів суттєво підвищується, зважаючи на важливість питань, що розглядаються судом [31, С. 72].

Процесуальний аспект справедливості судового розгляду стосується справедливості процедури, застосованої судом. Справедливість у цьому сенсі виявляється через такі положення:

- суддя повинен дотримуватися всіх вимог справедливості (незалежності, неупередженості, публічності тощо) і повною мірою розглядати усі звинувачення про порушення прав сторін або свідків, в тому числі звинувачення про неправильне тлумачення доказів чи свідчень;

- судді повинні виказувати повагу до адвокатів, експертів, прокурорів та присяжних;

- держава повинна гарантувати належне і правильне виконання рішень судів. Однак нагляд за виконанням рішень має здійснюватися представниками суддівського Корпусу;

- судді повинні бути поінформовані про міжнародні конвенції та інші документи і засоби, що стосуються прав людини, і впроваджувати їх у межах, передбачених Конституцією та законодавством.

Справедливість судового розгляду не має жодної цінності, якщо вона призводить до явно несправедливих результатів.

Не менш важливим є принцип принцип рівності перед законом і судом, який на національному рівні знайшов відображення в Конституції України (частини 1, 2 ст. 24), де закріплюється, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. У частині З ст. 129 Конституції проголошується, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом є однією із основних засад судочинства. Положення цього принципу містяться в низці міжнародних актів. Зокрема, у ч. 1 ст. 14 МПГПП зазначається, що всі особи є рівними перед судами. У статті 14 КЗПЛ зафіксовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

Рівність учасників кримінального провадження перед судом покладає на суд обов'язок не надавати будь-яких переваг, що не обумовлені законом, будь-якому з учасників кримінального провадження. Так само недопустимою є будь-яка дискримінація. Тому становище конкретного учасника кримінального провадження не може бути покращено чи погіршено залежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Усі засади кримінального провадження тісно пов'язані між собою, обумовлюють один одного, утворюють певну систему. Вони також мають наскрізний характер і діють у всіх його стадіях. Для кожної стадії характерне їх вираження певною мірою, однак без обмежень всі вони без винятку діють у стадії судового розгляду.

 

Отже, значення загальних засад кримінального провадження як норм вищого ступеня нормативності полягає також у тому, що вони служать гарантією правосуддя, забезпечення прав і свобод людини, законних інтересів фізичних і юридичних осіб; є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин. Тому принципи підсудності виходять з принципів кримінального процесу.