Обладнання й оформленняОсновні принципи проектування музейних будівель. Варіанти проектування музейних приміщень. Острівне розташування музею. Проектування музею у складі культурного центру. Проектування на вільній ділянці. Проектування у тісно забудованих районах міста. Матеріали, які використовуються для оформлення приміщень. Розташування фондосховищ, службових кабінетів, експозиційних залів. Вхідні приміщення, експозиційні зали, приміщення для масово-освітньої роботи, приміщення для науково-дослідної роботи, адміністративні приміщення, фондосховища, приміщення обслуговуючого призначення. Архітектурно-художнє вирішення експозиційних залів, обладнання й оформлення їх. Форма приміщень, декор, світло, колір, опоряджувальний матеріал. Розпланування залів, організація внутрішньої будови залів, оформлення стін, стелі, підлоги, розробка системи музейного освітлення, проектування музейного обладнання і спеціальних меблів. Організація простору. Художнє оформлення експозиційних залів. Влаштування і обладнання фондових приміщень. Функції схоронності пам’яток, доступність їх для обмеженого огляду. Вимоги освітлення поверхів. Структура фондосховища: приймальня, розбиральня, ізолятор, кімнати для основного фонду, кімнати для допоміжних матеріалів, кабінети наукових співробітників, реставраційна майстерня, фотолабораторія, столярна, картонна майстерні. Освітлення, опалення, водопровід, вентиляція, протипожежні пристрої, умеблювання. Стенди, стелажі, шафи, скрині, ящики. Броньовані кімнати з сейфами для дорогоцінних речей. Тема 5. Наукове комплектування фондів Значення комплектування музейних фондів та його організація. Функції збирання матеріалів. Визначення комплектування. Етапи комплектування. Підготовча робота: перевірка стану музейних фондів і визначення потреби в предметах, бібліографічна й науково-дослідна робота. Зв’язки з установами й організаціями, книжковими колекторами, букіністичними й антикварними магазинами. Наукове планування: складання тематики комплектування музею на рік, створення і поглиблення розділів експозиції, розширення наукової та освітньо-виховної роботи (організація виставок, лекцій тощо), координація планів відділів, складання єдиного плану музею з комплектування фондів, планування відряджень, експедицій. Збирання матеріалів та його способи (обстеження історичних місць, організація розвідок, розкопки стародавніх поселень, експедиції до сіл, відрядження на підприємства). Місця збирання матеріалів. Фотофіксація та обміри знахідок. Дослідження в архівах. Обстеження меморіальних місць, приватних колекцій, сільських осель (народознавчі матеріали). Визначення предметів музейного значення – найважливіший етап комплектування фондів. Критерії наукового визначення терміну “пам’ятка”. Категорії предметів музейного значення. Речові пам’ятки (знаряддя праці, інструменти, зброя, одяг, прикраси, предмети побуту). Писемні пам’ятки (рукописи, документи, першодруки книг, журналів, газет, листівок, афіш). Нумізматичні колекції (збірки монет, медалей, жетонів, значків). Художні пам’ятки (твори живопису, графіки, скульптури, ужиткового мистецтва, види народної творчості – різьба по дереву, кості, каменю, художні вишивки). Природничо-історичні пам’ятки. Науково-технічні предмети (інструменти, деталі, машини, устаткування). Меморіальні пам’ятки. Типові вироби. Унікальні й рідкісні пам’ятки. Достовірність пам’яток, їх стан збереження, виразний зовнішній вигляд.
Тема 6. Облік і зберігання музейних фондів Роль обліку і зберігання (фондова робота) в музеях. Первинний облік, інвентаризація та каталогізація. Облік музейних колекцій як визначення предметів, що надійшли до музею і точна фіксація відомостей про них. Етапи обліку. Первинний облік. Інвентаризація. Інвентарна книга. Шифри. Каталогізація, як форма обліку. Науково-довідковий апарат музеїв (НДА). Система картотек. Топографічна картотека. Науково-інвентарні картки. Систематична картотека. Тематична картотека. Предметна картотека. Хронологічна картотека. Іменна картотека. Географічна картотека. Ілюстративна картотека. Форма карток. Паспорти пам’яток археології, історії, архітектури. Використання в картотечній системі/комп’ютерної техніки. Зберігання музейних колекцій. Музейні фонди. Основний музейний фонд (оригінальні пам’ятки історії, матеріальної і духовної культури). Систематизація матеріалів основного фонду за історико-хронологічним порядком з дотриманням географічних зон. Збереження пам’яток за матеріалами виготовлення: скло, кераміка, метал. Використання тематичної системи зберігання. Розподіл колекцій за категоріями пам’яток (знаряддя праці, зброя, предмети побуту, прикраси тощо). Фонд науково-допоміжних матеріалів. Зберігання його окремо від основного фонду. Окреме зберігання в музеях коштовностей, фотоматеріалів, рукописів, книг. Режим зберігання. Вимоги до просторих, світлих, теплих, сухих приміщень з опаленням, електроосвітленням тощо. Умови для роботи з пам’ятками у фондових приміщеннях. Вимоги до забезпечення рівномірної температури і належної вологості в музейних приміщеннях. Використання термометрів, гігрометрів, психрометрів, гігрографів. Журнал реєстрації умов зберігання речей. Зволоження і підсушення повітря. Захист від прямого сонячного світла. Повітряний режим. Боротьба зі шкідниками рослинного і тваринного походження. Обережне поводження з колекціями. Функції головного хранителя фондів. Консервація і реставрація колекцій як важливі засоби їх збереження та відновлення первісного вигляду. Умови для зберігання груп металевих виробів. Зберігання золотих і платинових виробів. Чутливість до зовнішніх впливів срібних виробів. Очищення мідних і бронзових виробів. Кип’ячення предметів із олова. Вимоги до реставрації свинцевих виробів лише фахівцями. Чищення залізних предметів. Збереження кераміки. Очищення предметів з каменю. Вироби із скла, фарфору і фаянсу. Захист предметів з дерева. Промивання і просочування кістяних виробів. Зберігання і консервація документів і фотоматеріалів. Підклеювання, дезинфекція і реставрація архівних документів. Консервація творів живопису. Твори станкового живопису. Освітлення (штучне) для акварелі, пастелі, графіки. Просушування і чищення виробів з тканини. Провітрювання виробів з хутра і шкіри.
Тема 7. Експозиційна робота музеїв Роль експозицій, види їх і сучасна організація. Систематичні експозиції. Типологічні експозиції. Цілеспрямовані експозиції. Комплексно-тематичні експозиції. Етапи експозиційної роботи. Наукова підготовка експозиції. Визначення назви, цілеспрямованість, хронологічні межі, зміст структури, художнього оформлення експозиції. Вивчення фондів музею. Складання планів експозиції. Тематична структура (перелік тем, підтем, вузлових питань). Тематико-експозиційний план (повний опис експозиції з викладом мети, завдань, послідовним переліком тем, підтем, комплексів, текстів, цитат, всіх експонатів, графіки залів, меблів). Затвердження плану. Добір і виготовлення експонатів. Експонати з оригіналів та групи допоміжних матеріалів. Основні категорії оригінальних пам’яток (історичні, археологічні, етнографічні, меморіальні тощо). Допоміжні матеріали (копії експонатів, скульптури, картини, малюнки, фотографії, схеми, карти, плани, моделі, макети, панорами, діорами). Поділ допоміжних матеріалів за просторовою ознакою на об’ємні й плоскі. Підготовка пояснювальних матеріалів. Пояснювальні тексти: провідні, цитати, допоміжні. Етикетаж: номенклатурний (заголовковий), анотаційний (пояснювальний), орієнтувальний. Монтаж експозиції – заключний етап експозиційної роботи. Виконавці. Колірне вирішення. Добір фактури. Фони. Експозиційний пояс. Прийоми групування експонатів: центральне, комплексне і лінійне. Прийом концентрації. Особливості монтажу різних за матеріалами груп експонатів. Відкриття і фіксування експозиції. Акт прийняття експозиції науковими співробітниками. Охоронний опис експонатів. Фотофіксування експозиційних залів і експозиційних комплексів. Оповіщення про відкриття виставки в засобах масової інформації. Науковий звіт про відкриття експозиції. Доповнення й оновлення експозиції. Вивчення сприйняття експозиції глядачами.
Тема 8. Науково-дослідна робота музеїв Завдання науково-дослідної роботи: глибоке вивчення історії краю, міста, села, дослідження музейних колекцій та наукова обробка їх, опрацювання окремих тем, пов’язаних з експозицією музею, розробка експозицій, розробка питань методики, техніки музейної справи. Організація науково-дослідної роботи в музеях. План науково-дослідної роботи музею, затверджений вченою радою. Розвідки, експедиції, відрядження, архівні дослідження. Результати НДР – виставки, розділи експозицій, каталоги, методичні розробки екскурсій, науковий опис цінних експонатів, статті, монографії. Видавнича діяльність музеїв як різновид наукової діяльності (підготовка і видання монографій, збірників, наукових праць, каталогів, альбомів, путівників, буклетів). Мета видавничої справи. Фахові журнали, періодичні видання музеїв. “Праці Київського історичного музею”, “Матеріали з археології Північного Причорномор’я” Одеського археологічного музею, “Матеріали з етнографії та мистецтвознавства” музею етнографії та художнього промислу НАНУ у Львові. Публікації Кіровоградських обласних краєзнавчого та художнього музеїв. Участь музеїв у публікації документальних джерел, мемуарів. Путівники, буклети, каталоги, альбоми, листівки, плакати.
Тема 9. Освітньо-виховна робота музеїв Мета освітньо-виховної роботи. Основні етапи: вивчення історичної галузі, відповідно профілю музею; вивчення експозиційних матеріалів; організація активного сприйняття відвідувачами експозиції, її пропаганда. Риси освітньо-виховної роботи на сучасному етапі, підвищення наукового рівня, залучення ширшого кола громадян, урізноманітнення форм організаційного обслуговування відвідувачів, облік і вивчення інтересів відвідувачів, розвиток пересувних видів роботи, розвиток міжнародних зв’язків. Форми і види освітньо-виховної роботи: екскурсії, лекції, зустрічі з відвідувачами, тематичні вечори й конференції, походи, робота пересувних музеїв, виставок, радіо-телепередачі. Екскурсійна робота як основний вид освітньо-виховної діяльності музеїв. Види екскурсій: за змістом (тематичні, оглядові), за складом відвідувачів, за цільовим призначенням, за місцем проведення, за способом пересування, за методом роботи. Етапи екскурсійної роботи: вивчення літератури, вивчення матеріалів експозиції й фондів, написання тексту екскурсії, проведення екскурсії. Форми проведення екскурсії: характеристика окремих експонатів, аналіз матеріалу експозиції, емоційна розповідь. Частини екскурсії: вступна, основна, заключна. Музейна аудиторія. Лекції. Зустрічі з відомими людьми. Тематичні вечори. Науково-теоретичні й науково-практичні конференції. Робота з школярами. Дні відкритих дверей, тижні музею на підприємстві, дні підприємств у музеї. Позамузейна масово-освітня робота.
Тема 10. Фондова робота в музеї Музейні предмети музеїв історичного профілю. Особливості музейних фондів. Речові, образотворчі, писемні, кінофотофоноджерела. Музейна цінність предмету. Типовий музейний предмет. Унікальні музейні предмети. Науково-допоміжні матеріали музеїв. Завдання наукової організації фондів музею. Основний фонд. Обмінний фонд. Колекційний фонд. Дублетний фонд. Структура фондів музею. Методика вивчення музейних предметів. Визначення (атрибуція) музейних предметів. Визначення матеріалу. Спосіб виготовлення. Розмір предмету, форма і конструкція. Дослідження надписів, штампів, печаток, фабричних марок, геральдичних знаків. Тема 11. Історичні музеї на сучасному етапі Мережа історичних музеїв України на сучасному етапі. Музеї Кримського півострова. Національний історико-археологічний музей-заповідник “Херсонес”. Севастопольська картинна галерея. Музей героїчної оборони і звільнення Севастополя. Історико-археологічний музей, Музей історії оборони Аджимушкайських каменоломень, Картинна галерея і музей історії Ельтигенського десанту державного історико-культурного заповідника Керчі. Феодосійська картинна галерея ім. І.К. Айвазовського. Державний музей дельтапланеризму і парапланеризму у Феодосії. Ялтинський історичний музей. Лівадійський та Алупкинський палаци. Одеські музеї: археологічний НАН України, державний історико-краєзнавчий, літературний, муніципальний приватних колекцій ім. О.В. Блещукова. Музеї Середнього Подніпров’я. Дніпропетровський історичний музей ім. Д. Яворницького. Національний заповідник “Хортиця”. Музей-дворище історії Приазовського козацтва в Новозаводському районі Донецької області. Краєзнавчі музеї Харківщини. Історичний та художній музеї Харкова. Музей “Кобзаря” Т.Г. Шевченка, обласний художній музей в Черкасах, Державний історико-культурний заповідник в Кам’янці, Чигиринський краєзнавчий музей. Державний історико-культурний заповідник “Батьківщина Тараса Шевченка” в с. Шевченковому, Шевченківський Національний заповідник “Тарасова гора” в Каневі, Канівський історичний музей, Національний історико-культурний заповідник “Чигирин”. Музеї Поділля і Полісся. Краєзнавчі музеї Вінниччини, Хмельниччини, Тернопільщини, Волині. Музей-заповідник в Кам’янці-Подільському. Меморіальний комплекс “Козацькі могили” на Рівненщині. Житомирський Державний музей космонавтики імені С.П. Корольова. Національний архітектурно-історичний заповідник “Чернігів стародавній”. Новгород-Сіверський історико-культурний музей-заповідник “Слово о полку Ігоревім”. Музеї Київщини. Національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав”. Музей Трипільської культури. Національний музей народної архітектури та побуту в Пирогово. Музеї Києва. Музеї Карпатського регіону. Історико-меморіальний музей Олекси Довбуша. Музеї Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької областей, Львова (історичний, галерея мистецтв, народної архітектури та побуту та ін.). Музеї Кіровоградщини. Обласні краєзнавчий та художній музеї. Філіали обласного краєзнавчого музею – хутір Надія, меморіальний музей М. Кропивницького. Міські, районні, сільські державні, народні, громадські музеї. Провідні музеї Франції, США, Великобританії, Німеччини, Скандинавії, Росії, Східної Європи. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ Охорона і збереження пам’яток історії та культури Тема 12. Класифікація пам’яток Основні види пам’яток історії: археології, пам’яток містобудування і архітектури, пам’ятки мистецтва, документальні пам’ятки. Пам’ятки історії – приміщення, споруди, пам’ятні місця і предмети, пов’язані з важливими історичними подіями в життя народу, розвитком суспільства, держави, науки, техніки, культури і побуту, Великою Вітчизняною війною і т. д. Пам’ятки археології – городища, кургани, залишки древніх поселень, укріплень, виробництва, каналів, доріг, давні місця поховань, кам’яні скульптури, наскальні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару давніх населених пунктів. Пам’ятки містобудування і архітектури – архітектурні ансамблі, комплекси, історичні центри, квартали, майдани, вулиці, залишки давнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також пов’язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти. Пам’ятки мистецтва – твори монументального, образотворчого декоративно-ужиткового та інших видів мистецтв. Документальні пам’ятки – акти органів державної влади і органів управління, інші письмові і графічні документи, кіно-фотодокументи і звукозаписи, а також давні та інші рукописи і архіви, записи фольклору і музики, рідкісні друковані видання.
Тема 13. Традиції пам’яткоохоронної роботи на Україні Археологічні пам’ятки. Поховання, стоянки поселення, скарби, предмети трипільської, ямної, Чорноліської, Сабатинівської, Буго-Дністровської, Дніпро-Донецької та інших культур. Мельгуновський курган. Мегалітичний комплекс на Дністрі. Давні поселення на Хортиці. Стародавні пам’ятки Києва. Наслідки археологічних розкопок часів столиці Київської Русі. Монастирі, собори, церкви Києво-Руської доби. Городище русичів. Найдавніші вітчизняні писемні пам’ятки. Шанобливе відношення русичів до місць давніх поховань. Діяльність українських гетьманів у відбудові і спорудженні православних храмів. Гетьманські палаци і бібліотеки. Церкви козацької доби. Козацькі поховання. Хортиця. Літописи. Перші археологічні музеї на Україні (поч. XIX ст.). Університетські музеї. Діяльність наукових товариств. (Одеське товариство історії та старожитностей, засноване 1839р.). Київський комітет з розшуку старожитностей (1835 р.). Тимчасова комісія для упорядкування давніх актів (1843–1921 рр.). Київський центральний архів древніх актів (1852 р.). “Памятники изданные Временной комиссией для разбора древних актов”. Історичне товариство Нестора Літописця в Києві і Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка у Львові (1873 р.). Внесок у пам’яткоохорону діяльність Південно-Західного відділу географічного товариства в Києві (1873 р.), Таврійського товариства історії, археології та етнографії, Харківського наукового товариства (1887 р.), Тернопільського історико-краєзнавчого гуртка (1892 р.), Товариства дослідників Волині (1896 р.), Наукового товариства в Києві. Губернські вчені архівні комісії. Церковні історико-археологічні товариства, комісії. Київське товариство охорони пам’яток старовини і мистецтва (1910 р.). Доля історико-культурної спадщини українського народу часів визвольних змагань (1917–1920 рр.). Функціонування в період революції, Першої світової і громадянської воєн, інтервенції Одеського товариства історії та старожитностей, Таврійської вченої комісії, Київського товариства охорони пам’яток старовини і мистецтва, історичного товариства Нестора Літописця, Центрального Комітету охорони пам’яток старовини і мистецтва в Україні (1917 р.), Відділу охорони пам’яток старовини та музейної справи (1917 р.), Культурної комісії з питань повернення пам’яток з Росії (квітень 1918 р.). Діяльність у справі виявлення, вивчення, охорони пам’яток у 1920-х р. Всеукраїнського комітету з охорони пам’яток мистецтва й старовини, секції охорони пам’яток старовини й мистецтва на Поділлі, Кабінету вивчення Поділля, Київського губернського комітету охорони пам’яток мистецтва й побуту, Чернігівської підсекції охорони історичних пам’яток старовини і мистецтва комісії ВУАН, наукових товариств Полтави, Львова, Харкова, Кременчука, Вінниці, Катеринослава, Києва та ін. Руйнування пам’яток архітектури (церков, соборів) у 1930-х р. Реорганізація структури краєзнавчих осередків у СРСР. Доля пам’ятників у роки Великої Вітчизняної війни. Діяльність Товариства дослідників української історії, письменства та мови в Ленінграді, українського товариства шанувальників вивчення Кубанської області. Спорудження в УРСР пам’ятників революціонерам, діячам більшовицької партії і держави. Співробітництво Товариства охорони українських історичних пам’яток за кордоном (Прага, 1930–1940 рр.) з Українською установою довір’я в Празі, Українським музеєм визвольної боротьби в Празі, Українським історичним кабінетом у Празі. Українські церкви у Чехії, Український музей в Нью-Йорку, Музей імені Симона Петлюри в Парижі, Український музей в Свиднику (Словаччина), українські музеї Канади, Австралії. Ліквідація у Празі в повоєнний час Товариства охорони українських історичних пам’яток та Українського музею визвольної боротьби. Музеї народної архітектури і побуту в УРСР. Пожвавлення діяльності краєзнавчих музеїв у 1960-х роках. Створення Добровільного товариства охорони пам’ятників історії і культури УРСР (1966). Недоліки в охороні творів народного дерев’яного зодчества, археологічних пам’яток (Кримська, Миколаївська, Київська, Львівська області), відзначені в постанові Ради Міністрів УРСР 20.02.1967 р. Порушення в областях наказу Держбуду УРСР від 23.10.1967 р. в частині заборони художніх цінностей із монастирів, церков, замків без дозволу цього відомства. Пам’яткоохороне законодавство Радянської України. Постанова Ради Міністрів УРСР від 20.02.1967 р. №125 “Про стан і заходи по дальшому поліпшенню охорони та збереження пам’ятників архітектури, мистецтва, археології та історії в УРСР”. Закон УРСР “Про охорону та використання пам’ятників історії та культури” від 13.07.1978 р. Облік, реставрування основних груп пам’ятників історії і культури в 1970–1980-х рр. Археологічні розкопки. Увічнення подій і відомих діячів історії у меморіальних дошках, монументах, обелісках. Відкриття меморіалів Великої Вітчизняної війни. Проблеми передачі пам’яток архітектури релігійним громадам, зняття монументальних пам’ятників на рубежі 80–90-х років. Націоналізація архівних документів Компартії України. Відкриття пам’ятників, меморіальних дощок, обелісків, музеїв національної історії. Діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців, Спілки архівістів України. Передача в держархіви справ на реабілітованих у 1920–1980-х рр. осіб. Стан містобудівної спадщини Києва. Культові споруди міст України. Почаївські гори. Залишки Ольвії. Стан пам’яток археології. “Чорна археологія”. Палац кримських ханів у Бахчисараї. Пам’ятки Переяслава-Хмельницького. Мала Хортиця. Пам’ятки Шевченківського краю. Підготовка багатотомного “Зводу пам’яток історії та культури України”. Наукові конференції пам’яткознавців. Зняття з обліку ряду історико-революційних пам’ятників. Проблема збереження пам’яток архітектури і археології в умовах приватизаційних процесів. Діяльність Товариства охорони пам’ятників і культури Української РСР в 1960–1980-х рр.: підготовка пропозицій щодо ремонту, реставрації та відкриття пам’ятників, проведення науково-практичних конференцій, видання збірників, статей, брошур, буклетів, путівників. З’їзди УТОПІК. Діяльність обласних організацій. Пленуми УТОПІК. Засідання Колегії Головної ради Товариства. Червона Книга культурної спадщини України. Заходи до 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Часописи “Вісник УТОПІК”, “Відлуння віків”, “Пам’ятки України”. Розгляд Верховною Радою України питань охорони і збереження пам’яток історії і культури. Контроль за виконанням відповідного законодавства. Затвердження програм. Парламентські слухання. Діяльність комітету ВР з питань культури та духовності. Укази Президента України. Функції Кабінету Міністрів України в організації пам’яткоохоронної діяльності. Постанова уряду від 09.09.2002 р. про затвердження комплексної програми паспортизації об’єктів культурної спадщини на 2003–2010 рр. Діяльність Міністерства культури України. Процес створення Державної служби охорони спадщини. Проблеми підготовки фахівців археологів, музейників, етнографів, реставраторів, архітекторів, істориків, мистецтвознавців, пам’яткоохоронців у вищих навчальних закладах системи Міністерства вищої освіти та науки України. Координуючі функції місцевих органів влади (держадміністрації та виконкоми і ради) в пам’яткоохоронній діяльності управлінь та відділів культури і туризму і архітектури та містобудування. Держархіви областей. Державні краєзнавчі музеї. Співробітництво державних структурі з УТОПІК, церковними організаціями у пам’яткоохоронній діяльності. Функції правоохоронних структур у охоронні історико-культурної спадщини (МВС, прокуратура, суди). Труднощі у вирішенні державними структурами на початку XXI ст. проблем охорони та збереження пам’яток історії і культури в Києві, Луцьку, Кам’янець-Подільському, Одесі, Запоріжжі, Херсонській, Львівській, Волинській областях. Зменшення кількості зареєстрованих пам’яток на рубежі тисячоліть. Тема 14. Правова охорона пам’яток історії та культури Правова охорона пам’яток у незалежній Україні. Закони “Основи законодавства України про культуру” (14.02.1992р.). “Про основи містобудування” (16.11.1992р.), “ Положення про Державний реєстр національного культурного надбання”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1992 р. Закони України “Про Національний архівний фонд і архівні установи”, “Про музеї та музейну справу”, “Про ввезення, вивезення і повернення культурних цінностей” (21.09.1992 р.), “Про природно-заповідний фонд України”, “Про архітектурну діяльність”, “Земельний кодекс України” (25. 10. 2001 р.). Закон України “Про охорону культурної спадщини” (2000 р., зміни 2001–2002 рр.): визначення термінів, класифікація об’єктів культурної спадщини, управління охороною культурної спадщини, забезпечення охорони пам’яток, захист традиційного характеру середовища та об’єктів культурної спадщини, відповідальність за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, міжнародні договори у сфері охорони культурної спадщини, державна реєстрація об’єктів культурної спадщини, особливості здійснення права власності на пам’ятки. Закони України “Про тимчасову приватизацію пам’яток культурної спадщини”, “Про охорону археологічної спадщини”.
Тема 15. Збереження пам’яток історії та культури Причини старіння, пошкодження і втрат пам’яток. Нерухомі й рухомі пам’ятки. Агресивні впливи зовнішнього середовища. Геологічна основа пам’ятників. Гідрологічні і біологічні впливи. Впливи антропогенної діяльності. Культурні цінності і воєнні конфлікти. пам’ятники і соціальне середовище. Порушення законодавства. Науковий пошук, виявлення і облік нерухомих пам’яток. Мета наукових досліджень пам’яток. Археологічні дослідження. Пошук. Виявлення нових пам’яток. Методика виявлення нерухомих пам’яток. Наукова інвентаризація пам’яток. Обміри пам’яток. Фотофіксація. Визначення культурної цінності нерухомої пам’ятки. Збір культурних цінностей. Значення обліку пам’яток. Паспорт. Профілактика збереження, охорона і відновлення пам’ятників. Засоби профілактики. Обмеження вимог щодо використання пам’яток. Технічні умови утримання пам’яток. Види виробничо-реставраційних робіт. Діагностика старіння і деформацій, ремонт, консервація пам’яток. Пристосування пам’яток для корисних цілей. Реставрація нерухомих пам’яток. Реконструкція, відновлення і відтворення. Ремонтні і будівельні роботи.
Тема 16. Міжнародне співробітництво у справі охорони та збереження пам’яток Зарубіжний досвід міжнародного співробітництва: Гаазька конференція миру 1899 р. Друга Гаазька конференція з питань охорони пам’яток у Брюге (1937 р.). “Вашингтонський пакт” (1935 р.): угода про охорону історичних, архітектурних пам’яток, музеїв, наукових закладів 20 країн Латинської Америки. УРСР – член ЮНЕСКО (1954 р.). “Міжнародна конференція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту”, Гаага, 1954 р. (УРСР ратифіковано 1957 р.). Початок роботи постійного представника УРСР при ЮНЕСКО (1962 р.). Рекомендації ЮНЕСКО про заходи попередження, а також боротьбу із незаконним вивезенням та ввезенням історико-культурних цінностей. 1964 рік – рік охорони пам’яток. Діяльність Римського центру, Міжнародного союзу архітекторів, Міжнародного союзу офіційних туристичних організацій, Міжнародного центру досліджень в галузі консервації і реставрації культурних цінностей, Міжнародної ради музеїв, Міжнародної ради архівів, Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ІКОМОС). Конвенції ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню та передачі прав власності на культурні цінності від 14.11.1970 р., та про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини від 16.11.1972 р. Занесення до списку всесвітньої спадщини Софіївського заповідника і Києво-Печерської лаври (1990 р.). Створення Українського національного комітету ІКОМОСу (1990 р.). Участь його членів у Генеральній Асамблеї ІКОМОСу. Дотримання принципів “Венеціанської Хартії” (1964 р.), “Флорентійської Хартії” (Міжнародна Хартія по охороні історичних садів та ландшафтів, 1981р.). “Міжнародної Хартії по охороні та використанню археологічної спадщини” (Лозанна, 1990р.). Положення про порядок повернення культурних цінностей, які незаконно вивозяться і ввозяться, затверджене рішенням глав урядів держав – учасниць СНД 09.10.1992 р. Договір про автентичність та історичну реконструкцію культурної спадщини. Ризька Хартія, укладена делегатами Естонії, Латвії, Литви, Білорусії та України, Канади, США, Великобританії, науково-практична конференція у Києві “Охорона і реставрація пам’ятників у світлі Закону України “Про охорону культурної спадщини”, організована УТОПІК, ІКОМОС, Управлінням охорони пам’яток історії, культури та історичного середовища Київської міської держадміністрації у рамках Міжнародного дня пам’яток і пам’ятних місць (2001 р.). Київська резолюція 2002 р. міжнародного семінару “Проблеми та досвід збереження історичних територій та об’єктів культурної спадщини, спеціалістів із захисту історико-культурної спадщини з Вірменії, Австрії, Франції, Ізраїлю, Нідерландів, Польщі, Росії, Сербії, Чорногорії, США, України, Узбекистану. XIII Генеральна асамблея ІКОМОС. Угода про співробітництво і співдружність між УТОПІК і Товариством опіки над пам’ятниками Польської республіки (1989 р.). Національний інститут пам’яток культури Болгарії (1957 р.). Співробітництво в галузі охорони і реставрації пам’яток України з АРС. Досвід пам’яткоохоронної діяльності в США, Англії, Канаді, Франції, Німеччині, Угорщині.
Тема 17. Регіональні аспекти пам’яткоохоронної справи в Україні (на прикладі Кіровоградщини) Розкопки Мельгуновського кургану (Червона або Лита могила) – започаткування скіфології. Відкриття сабатинівської і чорноліської культур. Найдавніші пам’ятки на території Кіровограда. Кам’яні статуї. Проблема розорювання курганів. Випадки “чорної археології”. Історія спорудження, стан збереження і діяльності фортеці св. Єлизавети. Архітектурні пам’ятки міст Центральної України XIX ст.: казенні, громадські, культові будинки. Комплекси споруд кавалерійського училища. Пам’ятки архітектури XX ст. Руйнація давніх пам’яток, церков. Реставраційні роботи. Пам’ятники В. Григоровичу, М. Гоголю, О. Пушкіну, В. Леніну, С. Кірову, Й. Сталіну, революціонерам, визволителям області, землякам, полеглим у Великій Вітчизняній війні. Зняття з обліку пам’яток авторитарним діячам радянської доби. Увічнення пам’яті І. Микитенка, Ю. Яновського, М. Кропивницького, В. Винниченка, Б. Хмельницького, І. Сірка, козаків. Відкриття меморіальних дощок Є. Маланюку, М. Вороному, пам’ятника ангелу-хранителю з нагоди 250-річчя Кіровограда. Головні віхи історії обласної організації УТОПІК (кін. 1960-х – поч. 2000-х рр.). Ініціатива у відкритті нових пам’ятників землякам. Облікова робота. Пропаганда історико-культурної спадщини. Активісти товариства (Є. Чабаненко, В. Калиниченко, А. Губенко, Є. Шкода, В. Проскаченко, В. Перебійніс, Ю. Матівос та ін.). 4. Структура залікового кредиту з ОІМ та ОЗПІК
5. ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙ Змістовний модуль І Тема 1 Вступ до курсу “Основи історичного музеєзнавства” (2 год.) 1. Предмет і завдання курсу. 2. Історіографія музеєзнавства на рубежі ХХ – ХХІ ст. 3. Класифікація музеїв. Тема 2 Історія музейної справи (2 год.) 1. Передісторія музеїв. 2. Музеї в Україні у дорадянську добу. 3. Історичні музеї УРСР. 4. Музеї історії незалежної України в 1990-х – на поч. 2000-х рр. Тема 3 Комплектування, облік і збереження фондів (2 год.) 1. Організація комплектування фондів. 2. Облік музейних предметів. 3. Організація зберігання музейних предметів. Тема 4 Експозиційна робота музеїв (2 год.) 1. Види і планування виставок. 2. Добір і підготовка експонатів та пояснювальних матеріалів. 3. Монтаж і відкриття експозицій. Тема 5 Науково-дослідна і освітньо-виховна робота музеїв (2 год.) 1. Науково-дослідна робота музеїв. 2. Освітньо-виховна робота музеїв: а) основні форми діяльності; б) екскурсії як засіб презентації музейної колекції; в) музейна аудиторія. Тема 6 Історичні музеї України на сучасному етапі (2 год.) 1. Дніпропетровський історичний музей імені Д. Яворницького – найбагатший музей Середнього Подніпров’я. 2. Національний заповідник “Хортиця”. 3. Державний історико-культурний заповідник “Гетьманська столиця” у Батурині. 4. Історичні та історико-краєзнавчі музеї Черкащини.
Змістовний модуль ІІ Тема 7 Класифікація пам’яток (2 год.) 1. Пам’ятки історії. 2. Пам’ятки археології. 3. Пам’ятки містобудування та архітектури. 4. Пам’ятки мистецтва. 5. Документальні пам’ятки. Тема 8 Традиції пам’яткоохоронної діяльності (2 год.) 1. Пам’яткоохоронна діяльність на українських землях у дорадянський час. 2. Охорона і збереження пам’яток історії і культури в УРСР. 3. Пам’яткоохоронна діяльність органів влади і громадських організацій у незалежній Україні. Тема 9. Правовий захист пам’яток. Закон України про охорону культурної спадщини (2 год.) 1. Повноваження органів влади та управління у сфері культурної спадщини. 2. Законодавче забезпечення охорони пам’яток. 3. Захист тра
|
