Аналіз вольових порушень у дитячому віці

Негативні якості характеризують вольову слабкість людини. Крайній ступінь слабовілля людини перебуває за межами норм. До вагомих розладів складної вольової дії призводять абулія, апраксія, гіпобулія та ін.

Ослаблення (зниження) вольової діяльності пов'язане з такими порушеннями.

Абулія пов'язана з нездатністю прийняти необхідне рішення, діяти. Причина полягає у порушенні динамічного співвідношення між корою великих півкуль і підкіркою.

Апраксія - складне порушення цілеспрямованості дій, яке викликається локальними розладами лобних ділянок мозку. Вона виявляється в порушенні довільної регуляції рухів, дій і поведінки в цілому [55].

Гіпобулія - зниження вольової активності. Пов'язана з ослабленням потягів, у зв'язку з цим падає апетит, зменшується активність, спостерігається в тій чи іншій мірі при розумової відсталості, органічних ураженнях ЦНС, шизофренічних дефектах.

Ступор - рухове заціпеніння, що виявляється в абсолютній або майже повній знерухомленості, з підвищенням м'язового тонусу.

Субступорозний стан - загальмований стан без повної знерухомленості. При цьому можливе застигання в тих чи інших позах на короткий час (стоячи біля ліжка, з піднятою рукою або ногою).

У дітей рідко спостерігається ступор з повною нерухомістю, більш характерні його часткові прояви у вигляді рудиментарних ознак загальмованості і епізодичного утримування однієї якої-небудь пози (застигання з ложкою, піднесеної до рота, з піднятою рукою при одяганні і т. д.).

Посилення (підвищення) вольової діяльності.

По-перше, це походить від недостатнього затримання рухів. Підвищена активність волі спостерігається у осіб цілком нормальних, у яких імпульси до руху викликають нервовий розряд так швидко, що струм, який затримує рух не встигає виникнути. Сюди відносяться люди з украй рухомим і гарячим темпераментом, постійно жваві і балакучі люди, якими рясніють слов'янська і кельтська раси і з якими настільки різко контрастують холоднокровні, важкі на підйом англійці. Якщо взяти двох індивідів, одного - з підвищеною, іншого - із зниженою активністю волі, то не можна вирішити, який з них має в своєму розпорядженні більшу кількістю життєвої енергії [14, с. 334].

По-друге, підвищена активність волі проявляється від надмірної сили імпульсу. Але в той же час безладні імпульсивні дії можна спостерігати і тоді, коли нервові тканини зберегли нормальний ступінь внутрішньої напруги, а затримують центри діють правильно або навіть з надмірною силою. У таких випадках сила імпульсивної ідеї ненормально велика, і те, що за інших обставин промайнуло б як проста дія, викликає жагуче, нестримне прагнення до дії [14, с. 337].

Підвищена вольова діяльність пов'язана з такими порушеннями.

Гіпербулія - підвищення вольової активності, пов'язане з посиленням потягів. Може проявлятися у підвищенні апетиту, агресії, активному або навіть розгальмованій поведінці; нерідко ці симптоми поєднуються.

Рухове збудження проявляється або в прагненні до руху, або в більш-менш доцільних діях.

Кататоністичне збудження - одноманітно повторювані (стереотипні), безглузді рухи або імпульсивні рухові акти. У дітей молодшого віку може виявлятися у вигляді одноманітного бігу по колу, таких стереотипних рухів, як підстрибування, потрушування кистями рук і т. д. Старші - кричать, співають, сваряться, без кінця про щось говорять, викрикують незв'язні фрази.

Маніакальне збудження характеризується цілеспрямованою, але надзвичайно активною, рухливою і невтомною поведінкою. Виразність збудження може варіюватися від такого, при якому можливе навіть деяке збільшення продуктивності, до повної хаотичності у вчинках і діях, змінюється також і мовна активність від підвищеної балакучості до мовної незв'язності.

Тривожне збудження. Залежно від ступеня вираженості це нездатність всидіти на місці, метання із сторони в сторону, заламування рук, прагнення до самоушкодження, ридання, стогони, голосіння.

Парабулія. Сюди відносяться: ехопраксія - копіювання жестів і рухів оточуючих, ехолалія - повторення почутих слів і речень, негативізм (активний чи пасивний) - опір впливам ззовні, мутизм - відмова від мови, стереотипія — повторення одних і тих же рухів або дій, каталепсія, або воскова гнучкість, — збереження хворим доданої йому пози, патологічна сугестивність — беззаперечне підпорядкування інструкціям оточуючих [19, с.161-162].

Ще одним порушенням є слабка воля.

Кожен з вас по собі знає, як нелегко іноді буває слідувати голосу совісті. Якщо ми чинимо всупереч совісті, природно, ми проявляємо слабку волю, але завжди при цьому лукавимо з собою - прагнемо виправдати будь-який свій непорядний вчинок, придумуючи найрізноманітніші виверти. Ці людські слабкості помітив ще в XVII в. великий французький філософ і письменник Франсуа Ларошфуко. «Люди не можуть втішитися, - писав він, - коли їх обдурять вороги чи змінять друзі; але коли вони обманюють самі себе, вони часом бувають задоволені». Але це задоволення собою триває не вічно [37, с. 87].

Особливості формування вольових якостей у дітей і школярів. Із вступом до школи змінюється характер дитини. Учіння стає провідною діяльністю молодшого школяра. У процесі індивідуального виконання класних і домашніх завдань у дитини розвивається самоконтроль, організованість, самостійність та інші вольові якості. В умовах навчання формуються навчальні інтереси - важливі мотиви поведінки учнів. Учителі знають, яке велике значення мають інтереси у вольовій діяльності школярів і постійно намагаються їх стимулювати.
Треба сказати, що воля молодшого школяра ще слабо розвинена. Вольові дії хоча і стали в результаті сімейного і шкільного виховання більш продуманими, проте не втратили імпульсивного характеру. Безпосередні бажання і почуття залишаються найсильнішими мотивами поведінки. Ці недоліки волі поступово ліквідовуються у підлітковому віці [55].

Маленькі школярі, особливо учні I-II класів, відрізняються значною імпульсивністю і нестриманістю. Вони постійно бігають, стрибають, возяться один з одним, їм важко цілий урок нерухомо висидіти за партою. Така поведінка є результатом підвищеної потреби дитини в русі, що поєднується з ще недостатнім умінням управляти своєю поведінкою [4, с. 274-275].

Молодший шкільний вік. Вступ до школи знаменує новий етап у розвитку вольової сфери особистості дитини. Під впливом пред'явлених до неї вимог починається посилений розвиток витримки (стриманості) і терпіння як основи дисциплінованої поведінки, яка до кінця першого року стає звичною для дитини.

Дослідження Є. Ігнатьєва [17], В. Селіванова та інших показують, що у школярів 1-3-го класів помітно зростає вміння виявляти вольові зусилля, що наочно виражається в їх розумовій діяльності. Починають формуватися довільні розумові дії: довільне запам'ятовування і пригадування навчального матеріалу, довільна увага, спрямоване і стійке спостереження, завзятість у вирішенні розумових завдань. Якщо в 1-му і 2-му класах школярі здійснюють вольові дії головним чином за вказівкою дорослих, в тому числі і вчителя, то вже в 3-му класі вони набувають здатність здійснювати вольові акти відповідно до власних мотивів. При необхідності утриматися від якої-небуть дії діти самі створюють умови, що виключають привабливі дії, наприклад відвіртаються, щоб не дивитися на цікаві картинки, заборонені для розглядання (Ш. Чхартішвілі [50]), або беруться за іншу справу [18, с. 210-211].

Наростаюче прагнення до самостійності і розвиток самосвідомості нерідко штовхають школярів молодших класів на навмисну непокору загальним правилам. Таку поведінку вони вважають вираженням своєї дорослості і незалежності. Часто, захищаючи свої рішення, судження і вчинки, школярі проявляють впертість. Навіть знаючи, що вони не праві, діти гаряче відстоюють свою думку. Прояв упертості молодші школярі розцінюють як прояв ними завзятості, наполегливості. Приводом для прояву впертості у навчальній діяльності служить конфлікт між учнем і вчителем з приводу «несправедоливої оцінки».

Не можна не відзначити і прояв вже в 3-му класі високого рівня такої вольового якості, як рішучість, яка певною мірою може бути пов'язаною з усе ще досить високою в цьому віці імпульсивністю. Прояв сміливості молодшими школярами в чому залежить від того, чи знаходиться дитина в групі однолітків або виявляє сміливість самостійно.

У молодших школярів зростає витримка (стриманість), вміння зстримувати свої почуття. Витримка проявляється спочатку в підпорядкуванні вимогам дорослих. Виникає і закріплюється вона саме в молодшому шкільному віці, коли правила поведінки в школі починають регламентувати поведінку дітей.

Дівчата більш стримані, ніж хлопчики, у яких імпульсивність сильніша (Є. Ігнатьєв, В. Селіванов). Автори пояснюють це особливим становищем дівчаток у сім'ї, де вони виконують ряд домашніх доручень з організації побуту і мають більше обмежень, що сприяє вихованню у них стриманості. Водночас школярі молодших класів ще не вміють володіти собою і стримувати різкість тону, розв'язність поведінки або емоційну збудженність, викликану випадковими обставинами. Відсутність витримки проявляється і в переважання мимовільної уваги над довільною, що прзводить до легкого відволікання дітей від навчальних завдань, тобто до ненавмисного порушення учнями молодших класів дисципліни.

С. Пєтухов [28] показав, що третьокласники проявляють ініціативність в грі і вченні краще, ніж у праці. Завзятість у молодших школярів розвинена ще слабо, навіть у третьокласників (А. Полтев [30]). Хлопчики здатні проявити завзятість у рухливих іграх, фізичній роботі, але у них може не вистачати її при виконанні домашнього завдання або для того, щоб дисципліновано вести себе на уроках [18, с. 211-212].

Демонстрація учням їх просування до мети. Учитель повинен так організувати навчальну діяльність молодшого школяра, щоб він бачив свій рух до мети, а головне - усвідомив, що це просування є результатом його власних зусиль [18, с. 213].

Отже, вольова сфера молодших школярів є ще досить нерозвиненою у порівнянні із дорослими. Порушення, які найчастіше виникають у дітей полягають у тому, що їх воля найчастіше є ще слабкою, більшою мірою вони керуються імпульсами і власними бажаннями. Часто вони нездатні до самоконтролю діяльності, при чому ця діяльність найчастіше детермінується дорослими, які є авторитетом.

Сміливість вони проявляють переважно у групі однолітків, а поодинці чи в присутності старших її вияв є меншим. Також доволі поширеним явищем є наявність ліні, як однієї з негативних вольових якостей.

Розвинути волю молодших школярів дозволять спеціальні завдання, які при систематичному їх використанні з боку батьків та вчителів допоможуть дитині розвинути всі необхідні якості.