Дослідження проблеми педагогічної занедбаності дітей

Система роботи школи з педагогічно занедбаними учнями повинна поєднуватися із системою національного виховання і передбачати цілеспрямовану, планову, взаємопов'язану, керовану діяльність складових її частин від директора до бібліотеки й медперсоналу.

Основна виконавча ланка в цій системі - класні керівники. Важливо, щоб у цій роботі забезпечувалася наполегливість з 1-го по 11-й класи, що сприятиме глибшому вивченню особистості, а отже, і добору найефективніших засобів впливу.

Класні керівники повинні вивчати та обліковувати важковиховуваних дітей. На кожного важковиховуваного класний керівник заводить спеціальний щоденник спостережень, до якого записує насамперед соціально-психологічну характеристику учня. Уній він відмічає причини виникнення важковиховуваності, у чому вони проявляються, виділяє позитивні та негативні якості особистості, особливості сімейного виховання; намічає засоби виховного впливу на учня, контролю ефективності заходів. Раз на півріччя робиться висновок про досягнуті результати виховної роботи й намічається план подальшої роботи з кожним із таких учнів.

До обов'язків класного керівника входить вивчення інтересів, здібностей, нахилів важковиховуваних учнів і залучення їх до роботи в гуртках, спортивних секціях як у школі, так і в позашкільних закладах.

Робота із батьківським комітетом класу, з сім'ями важковиховуваних учнів, неблагонадійними родинами повинна бути спрямована на підвищення їх педагогічних знань, на надання конкретної індивідуальної методичної допомоги [11, 33].

У роботі методичних об'єднань вчителів слід приділяти увагу й питанням подолання чи запобігання неслухняності школярів, зокрема: як працювати над усуненням прогалин у знаннях учнів; як розвивати їхнє мислення, увагу, пам'ять; як формувати у відстаючих учнів навички раціонального ставлення до організації навчальної праці, індивідуальний підхід до слабо-встигаючих у процесі навчальне-виховної роботи.

За сучасних складних соціальне-економічних умов велика увага приділяється превентивному вихованню. Це заходи, спрямовані на вдосконалення способу життя без порушень норм моралі, що сприяє збереженню здоров'я та життя дітей, виявлення негативних змін у поведінці дітей, вивчення причин і умов, що передують скоєнню злочину, попередження їх у подальшому, організацію змістовного дозвілля, надання допомоги в самовихованні дітям, схильним до порушень.

Разом з тим передбачається формування правової свідомості, переконань, почуттів, що регулюють поведінку: законність обраної мети, справедливість, протидія порушникам, підвищення правової культури, формування здорового способу життя, попередження асоціальних проявів, профілактика вживання наркотичних речовин.

Так виховний процес важких дітей в межах школи має здійснюватися наступним чином:

- Директор школи вивчає особливості контингенту учнів школи, причини важковиховуваності, передовий досвід роботи з цими учнями, визначає шляхи вдосконалення роботи з ними та їх сім'ями.

- Заступник директора з виховної роботи планує виховну роботу з важковиховуваними, неблагонадійними сім'ями, координує та узгоджує план роботи школи у цьому напряму з планами роботи класних керівників.

- Класні керівники виявляють та вивчають Інтереси, здібності, нахили важковиховуваних учнів, залучають їх до позакласної, позашкільної діяльності.

- Психолог здійснює психологічну профілактику та корекцію відхилень у поведінці неповнолітніх.

- Вихователь надають індивідуальну допомогу з метою ліквідації прогалин у знаннях.

- Педагог-організатор залучає до роботи в гуртках, секціях, клубах, товариствах за інтересами (у школі, позашкільних закладах, за місцем проживання).

- Органи учнівського самоврядування залучають важковиховуваних учнів до різних видів суспільне корисної діяльності, виконання доручень, надають їм шефську допомогу.

- Батьківський комітет школи співпрацює з педагогічним колективом в організації педагогічного всеобучу батьків, заслуховує на своїх засіданнях важковиховуваних та їх батьків.

- Бібліотекар планує розвиток читацьких інтересів важковиховуваних.

- Медичний персонал дає педагогам відомості про стан здоров'я, попереджує про нервово-психічні порушення у неповнолітніх [33, 34].

Загальноосвітня школа дуже непривітна до дітей, які «псують» шкільні показники низькими оцінками, поведінкою, невмінням спілкуватися, небажанням брати активну участь у масових заходах. Що тільки не робили з такими дітьми: влаштовували всезагальні приниження, виносили догани, намагалися залучити батьків до перевиховання і, зрештою, створювали для них спеціальні класи. Але жодна з цих спроб перевиховання не була результативною. Занурення в себе, агресія, невпевненість у собі, гальмування саморозвитку - ось до чого призводили подібні дії.

Ясна річ, потрібні радикальні, нестандартні підходи в роботі з цими дітьми, і звісно, неймовірні зусилля й талант педагогів. Але передусім - любов до дітей та до своєї професії.

Звичайно необхідно зламати існуючі стереотипи ставлення до таких дітей та почати працювати по-новому. Щоразу на початку уроку вчитель повинен цікавилася настроєм дітей, їхніми інтересами, тим, що вони хотіли б зробити на уроці. А після уроку в кожного запитувати, що не вдалося зробити, чому, цікавитися, на якому етапі дитина зупинилася.

Щоб підвищити ефективність роботи з дітьми, потрібно залучити до виховного процесу батьків. Це не просто, позаяк вони, як правило, не дуже хочуть йти назустріч школі. На батьківських зборах збирається половина, а то й менше, батьків.

Тож вчитель повинен сам до них іти. Під час зустрічі з батьками вчитель приділяє багато часу розмові, необхідно бути обережним, щоб їх нічим не образити. Потрібно обговорювати проблеми, які їх хвилюють, що вони хочуть змінити, чим допомогти своїй дитині. Починати діяти треба з незначних кроків. Приміром, домовлятися з батьками, що вони не забуватимуть щоранку будити дитину до школи, годуватимуть її, увечері ненав'язливе цікавитимуться шкільними справами.

Тоді батьки починають розуміти свою значущість, що вчителі є зацікавленими в успішному розвиткові дитини. Вони усвідомили, що можуть значно більше допомогти своїй дитині, що вона в них не така вже й погана. І настає час, коли батьки самі йдуть до школи.

Дуже важливо, щоб батьки самостійно заговорили про проблеми дітей, школи, щоб почали радитись одне з одним, ділитися досвідом, доповнювати виступи інших.

Така робота засвідчила помітну зміну ставлення не лише батьків, а й дітей до школи. Таким чином, робота школи і вчителя, зокрема, полягає в тому, щоб допомогти дитині стати успішною. Усі батьки зацікавлені в успіху дитини, їм тільки слід підказати, як це зробити, при цьому не закликаючи та не повчаючи. Роль учителя у цьому процесі - співпраця з дітьми та батьками.