Студопедия — ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: ОЧІКУВАННЯ, СУПЕРЕЧНОСТІ, РОЗЧАРУВАННЯ
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: ОЧІКУВАННЯ, СУПЕРЕЧНОСТІ, РОЗЧАРУВАННЯ






 

Термін “трансформація” етимологічно означає перетворення, зміну певних форм, перехід системи в новий стан. Щодо суспільства це поняття використовується для позначення масштабних перетворень соціального організму з метою отримання нової якості. Концепція трансформації має у своїй основі поступальний розвиток від чогось старого, збанкрутілого, до нового, прогресивного. На жаль, у нинішньому українському суспільстві названих прогресивних змін поки-що не відбулося.

Окресленою проблемою нині займається чимало українських науковців, серед яких О.Донченко, О.Злобіна, Є.Головаха, В.Тихонович, В.Андрущенко, В.Тарасенко, А.Маковецький та ін. Опубліковано ряд солідних праць теоретико-соціологічного характеру (Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. Збірник наукових статей. – К., 1998; Донченко О.А. Суспільство і особистість: особливості соціально-психологічної адаптації //Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства. – К., 2002; Тарасенко В.І., Іваненко О.О. Проблеми соціальної ідентифікації українського суспільства (соціотехнологічна парадигма). – К., 2004 та ін.).

Метою статті є показати складність перебігу трансформаційних процесів у сучасній Україні та їх негативний вплив на економічні та соціальні процеси, на свідомість і діяльність людей.

Реформи, які повинні були відбутися, мали на меті змінити життя суспільства на краще, забезпечити майбутнє громадян. Та час минає, а реформи не виправдали надій людей, і ілюзії почали швидко розвіюватися. Та це не єдине, що спричинило недовіру до реформ і демократії. Внаслідок переходу від тоталітарного до демократичного типу суспільства відбулося також розширення діапазону свободи, що має як позитивні, так і негативні моменти. Відсутність чітко відпрацьованих психологічних механізмів реалізації свободи спричиняє складність включення людини в ритм суспільного життя. Звідси й стереотип сприйняття демократії як хаосу, безладдя, що, з одного боку, тяжіє до автократичних громадсько-політичних цінностей, а з іншого – до вседозволеності, безконтрольності та “свободи волі” [1, с.8]. Люди відчули себе ошуканими, а ентузіазм й оптимізм змінилися недовірою до демократичних і ринкових механізмів як таких, що здатні поліпшити стан справ.

Нарешті утворилося своєрідне “посттравматичне тимчасове плато”: після всіх переживань і невиправданих очікувань український соціум увійшов у стадію стресу. Триває руйнування старої соціальної структури. Чутливість масової психіки до будь-яких соціальних змін різко знизилася. Населення України перейшло у фазу адаптації до реальної ситуації, яка складається з 2-х етапів:

1) первинного пристосуваня до ситуації невизначеності, перебудова старої системи цінностей і норм, панування законів масового масштабу;

2) персоналізації, здійсненя життєвих виборів на основі власних потреб та інтересів, знаходження кожною людиною свого місця, своєї життєвої позиції [2, с.493].

На цю фазу адаптації досить негативно впливає суперечливийй характер тих суспільних змін, що відбуваються в державі. Суспільні перетворення відбуваються надто швидкими темпами, що ускладнює адаптацію громадян і призводить до порушення стійких норм взаємодії особистості з соціальним середовищем, унеможливлює адекватну реакцію на зміни і, як наслідок, часто до неприйняття ринкових реформ, небажання бути суб′єктом розбудови держави нового типу.

Ця суперечливість соціальних ситуацій зумовлена, передусім, впровадженням різних форм власності аж до приватної, порушення зміни усталеної системи соціальних статусів, значно розширюючи для особистості можливості вибору напрямів і форм діяльності, що спричиняє зростання внутрішньої психологічної напруги особистості. Як зазначає Ж.Тощенко, соціологи все частіше, досліджуючи реальне функціонування суспільної свідомості, зустрічаються з особливим типом її прояву – парадоксами, що можуть бути розглянуті як особлива форма суперечностей, а це вимагає більш глибокого з’ясування причиново-наслідкових зв’язків, породжуючи взаємовиключні настанови та орієнтації людей [3, с.138].

Ці парадокси існують у свідомості людей, тому і вважаються “уявними” і ще раз доводять про неготовність населення до тих змін, що відбуваються. Наприклад, Попова І. наводить такі парадокси: в економічній сфері – прийняття ідей ринкової економіки і неприйняття “носіїв і творців” ринку – підприємців, банкірів, менеджерів, торговців; у правовій свідомості – декларування прихильності до правопорядку і законності і, одночасно, визнання можливості порушення законності “для користі справи” [4, с.138]. Низький рівень матеріального забезпечення способи життя до таких способів існування, де виживає найсильніший. Зберегти себе, вижити в таких соціальних катаклізмах людина може тільки за рахунок механізмів виживання: включення так званого зниження рівня вимогливості до себе, зниження самооцінки, мінімізації потреб, небажання розібратися в ситуації, ідеалізація минулого. Ще один шанс вижити в сучасних умовах – це для одних здійснити перехід від актуалізаторського до маніпулятивного способу самореалізації, для інших – назавжди залишитись маніпулятором.

За охарактеризованої ситуації в українському суспільстві з’являється такий феномен, як невизначеність, порушення загальноприйнятих правил, традиційних способів діяльності в усіх сферах життя. Назване явище соціологи називають аномією, яка має місце в багатьох країнах світу. Факти, виявлені моніторинговими дослідженнями Інституту соціології НАН України впродовж 1992-2002 років, свідчать, що й економічна свідомість населення розколота: одні групи орієнтуються на перехід до ринку, інші – на соціалістичну економіку (“потрібно повернути економіку до стану, в якому вона перебувала на початку перебудови”), треті вважають, що економіці України потрібні лише окремі зміни [5, с.552].

За такої ситуації зростає невпевненість людини. Вона губиться, втрачає свій життєвий стрижень, смисл життя. Зростає невпевненість у можливостях покращити умови свого життя, досягти життєвого успіху. Крім того, загроза залишитися без роботи, а отже, і втратити соціальний статус викликає сумнів у цінностях власних особистісних рис, у своїх здібностях. Зростає неспокій і невпевненість людини в собі. Ці два чинники породжують ворожість до інших людей, вбачаю в них потенційних конкурентів, претендентів на життєві блага. Настанову людина намагається нейтралізувати конкуренцією, що знову посилює ту ж таки ворожість і неспокій. Утворюється, так би мовити, замкнуте коло, з якого людина не може вийти. Слід зазначити, що в умовах кризи конкуренція значно посилюється, стає жорсткою.

За таких умов людина стає неспокійною, невпевненою в собі й через це – ворожою до інших, вона болісно, як свою особисту поразку, сприймає будь-який чужий успіх, у будь-якій сфері, навіть ніяк не пов′язаній зі сферою її власної діяльності [6, с.384]. Як наслідок, виникає болісна заздрість, агресивність і знову ж таки ворожість до оточення, відчуття особистої невдачі на тлі чужих перемог. Все це досить відчутно відбивається на процесах пристосування до новостворених умов і фактично призводить до такого явища, як дезадаптація.

Не менш вагомою проблемою перехідного періоду є існування політичної кризи. Це фактично такі умови, коли політичні інститути не спрпоможні виконувати свої функції, що стає причиною їх руйнації. В Україні політична криза фактично проявляється в незгоді та постійній конфліктності владних структур, (особливо виконавчої та законодавчої гілок влади), що негативно відбиваються на загальному стані суспільства. Особливої гостроти названа криза досягла у березні-квітні 2007 року, породивши Указ Президента про розпуск Верховної Ради. Враховуючи наявну ситуацію, можна зробити висновок, що без глибокого, всебічного й виваженого реформування політичних інститутів, відносин і процесів неможливо забезпечити їх стабільність, потрібну для ефективного державного управління і зниження рівня конфліктності в суспільстві. Ключовим компонентом реформи політичної системи має стати гармонізація відносин між державою та суспільством.

Ще одне негативне явище, яке не менш, ніж попередньо розглянуті, отруює життя громадян України та утруднює перебіг адаптаційних процесів. Це бандитизм, рекет, та корупція. Феномен корупції найбільше наносить шкоду політичному та економічному розвитку суспільства. Його існування свідчить про слабкість політичної, соціальної, правової та економічної системи держави. Останнім роками простежується зростання впевненості людей у тому, що країною керує мафія, злочинний світ. Якщо в 1994 році серед прихильників такої думки були 34% опитуваних, то у 1998 році – вже 43%. Майже 30% населення значну роль у керівництві Україною віддають працівникам держапарату (“чиновниками”). Останні ж у громадській думці частіше асоціюються якщо не з мафією, то з корупцією, яка може проявлятися в різних формах (хабарництво, кумівство, розкрадання державних коштів, ухиляння від сплати податків, незаконні витрати надходжень, шахрайство на виборах тощо) [7, с.103].

Корупція – вкрай негативне явище; суспільна небезпека полягає в тому, що вона підриває авторитет держави та її структур, завдає шкоди утвердженню державних основ управління суспільством, побудові та функціонуванню державного апарату, обмежує конституційні права і свободи громадян, призводить до гальмування і викривлення соціально-економічних реформ, перешкоджає розвитку ринкових відносин. Спостерігається також значне зниження загально духовного і морального рівня населення, деформація багатьох моральних цінностей, взаємне відчуження між людьми. Можна сказати, що відбувається занепад української духовності, який набуває трагізму. Україна переживає поворотний момент у своїй історії, що відділяє її минуле від майбутнього. Відбувається руйнування всього попереднього соціуму з його системою моральних та культурних цінностей. Традиційні цінності і норми, які десятиліттями регулювали життя і відносини людей, зруйновано, а нові ще не набули поширення. Сучасне суспільство з його жахливими злочинами – вбивствами, сімейними і національними зрадами, гнівом і обманами – це не лише результат безрелігійного, безбожного виховання, а й наслідок аморальних учинків наших сучасників.

Найбільше від цієї ситуації потерпає молодь, яка досить болісно долає згадані вище проблеми. Якщо попереднє покоління живе ще в більшості ідеалами минулої епохи, то сьогоднішня молодь не здатна (а можливо просто не має бажання) розв'язувати питання вибору орієнтирів, які були би важливими для внутрішнього, духовного “Я” [8, с.112]. Нехтування моральністю, що досить часто спостерігається В сучасній соціальній дійсності, негативно відображається на духовній культурі, оскільки немає культури без моралі, і навпаки. На сьогоднішній день державним структурам необхідно посилити контроль за діяльністю ЗМІ, які відкрито пропагують жорстокість, насильство, аморальність. Адже ці негативи легко засвоюються і проникають у суспільство, деформуючи як індивідуальну так і суспільну мораль загалом. Низький рівень моральності та відсутність почуття совісті посилюють прагнення одних людей за рахунок інших переступати через їх інтереси для досягнення власних цілей.

Дослідники констатують про наявність у сучасній Україні ще однієї кризи – ідентифікаційної. Як уже згадувалось, існування в українському соціумі економічної, політичної, духовної та інших кризових станів призводить до того, що людина не знає, з чим себе ідентифікувати. Звідси й ситуація соціальної невизначеності, дезорганізованості. Можна сказати, що в масовій свідомості немає якоїсь однієї позиції, яка б об’єднувала людей. Та ж національна ідея, навколо якої вже понад десять років точаться дискусії, гуртує лише 8,6% громадян України, майже таку ж саму кількість єднають патріотичні почуття (9%) і національна незалежність (9,9%). На запитання анкети, чи пишаєтесь Ви тим, що є громадянином України, позитивну відповідь дали лише 40% респондентів [5, с.551]. Ці результати опитування засвідчують небажання громадян ідентифікуватися з таким суспільством. Люди дедалі більше відчувають себе чужими у своїй країні. Все, що їх сьогодні об’єднує, це спільні життєві проблеми, почуття втрати нормального життя, невдоволення владою, страх перед майбутнім, про що свідчить наведена таблиця [там само, с.551].

Сьогодні об’єднує людей в українському суспільстві: спільні труднощі життя 34,7 %, невдоволеність владою 28,4 %, Страх перед майбутнім 28,7 %, Родинні чи товариські почуття 27,8 %, Відчуття втрати нормального життя 24,0 %, Релігія 11,8 %, Національна належність 9,9 %, Патріотичні почуття 9,0 %, національна ідея побудови української держави 8,6 %

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що наявність кризового стану практично в усіх сферах життєдіяльності українського населення негативно відображається на існуванні кожного індивіда, ускладнюючи процеси його ідентифікації, спричиняючи невизначеність людини у соціальному просторі, невпевненості у завтрашньому дні тощо. Низький рівень матеріального забезпечення, неможливість забезпечити належні умови існування для себе і своєї сім’ї, та й взагалі адаптуватися до складних умов соціальної дійсності призводить до виникнення такого явища, як дезадаптація, коли людина зневірюється у всьому, “опускає руки”, відчужується від продуктів своєї діяльності, ізолюється від суспільства. Ось чому в українському соціумі постають серйозні проблеми подолання зазначених явищ, без чого неможливий прогресивний розвиток суспільства, кожного індивіда.

 

Література

1.Злобіна О.Г., Тихонович В.О. Особистість сьогодні: адаптація до суспільної нестабільності. – К., 1996. – 100 с.

2.Донченко О.А. Суспільство і особистість: особливості соціально-психологічної адаптації //Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства. – К., 2002.

3.Тощенко Ж. Т. О парадоксах общественного сознания //СОЦИС. – 1995. – № 1.

4.Попова І.М. Соціальна політика і парадокси буденної свідомості //Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. Збірник наукових статей. – К., 1998.

5.Тарасенко В.І., Іваненко О.О. Проблеми соціальної ідентифікації українського суспільства (соціотехнологічна парадигма). – К.: Інститут соціології НАН України, 2004. – 576 с.

5.Луньов О. Вплив кризи у державі на формування і розвиток людської особистості //Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: матеріали методологічного семінару Академії педагогічних наук України (17 листопада 1998 року). – К., 1998.

7.Погляд влади, погляд громади щодо протидії корупції на Буковині. – Чернівці, 2005. – 2000 с.

8.Кібаль Ю. Морально-духовна криза суспільства та проблеми самовизначенності молодої людини у сучасному релігійному просторі //Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві. Матеріали Міжнародної наукової конференції (м.Чернівці, 18-19 квітня 2005 року). – Чернівці: Рута, 2005. – 152 с.

 







Дата добавления: 2015-08-30; просмотров: 513. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

Условия приобретения статуса индивидуального предпринимателя. В соответствии с п. 1 ст. 23 ГК РФ гражданин вправе заниматься предпринимательской деятельностью без образования юридического лица с момента государственной регистрации в качестве индивидуального предпринимателя. Каковы же условия такой регистрации и...

Седалищно-прямокишечная ямка Седалищно-прямокишечная (анальная) ямка, fossa ischiorectalis (ischioanalis) – это парное углубление в области промежности, находящееся по бокам от конечного отдела прямой кишки и седалищных бугров, заполненное жировой клетчаткой, сосудами, нервами и...

Основные структурные физиотерапевтические подразделения Физиотерапевтическое подразделение является одним из структурных подразделений лечебно-профилактического учреждения, которое предназначено для оказания физиотерапевтической помощи...

Анализ микросреды предприятия Анализ микросреды направлен на анализ состояния тех со­ставляющих внешней среды, с которыми предприятие нахо­дится в непосредственном взаимодействии...

Типы конфликтных личностей (Дж. Скотт) Дж. Г. Скотт опирается на типологию Р. М. Брансом, но дополняет её. Они убеждены в своей абсолютной правоте и хотят, чтобы...

Гносеологический оптимизм, скептицизм, агностицизм.разновидности агностицизма Позицию Агностицизм защищает и критический реализм. Один из главных представителей этого направления...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия