Студопедия — Георг Кершенштейнер ШКОЛА БУДУЩЕГО - ШКОЛА РАБОТЫ
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Георг Кершенштейнер ШКОЛА БУДУЩЕГО - ШКОЛА РАБОТЫ






У своєму дослідженні про людський розум Джон Локк писав: «Отже, припустимо, що свідомість — це є, так би мовити, чистий аркуш паперу, на якому не накреслено ніяких знаків, ніяких ідей». Це вчення про душу новонародженого, як про tabula rasa, яке є, безперечно, правильним у тому розумінні, якого надавав йому Локк, а саме, що новонароджений не має ніяких природжених уявлень, — все ж таки майже два століття плутало людство щодо можливості накреслити на такому білому аркуші перші-ліпші письмена за власною волею і приводити всі без розбору людські душі, з допомогою тих самих методів, до того досконалого стану, який з часів Юстуса фон-Мезера, Гердера та Лессінга позначається словом «освіта» (Biklung).

Тут ми маємо подвійну помилку. Кожен з цих «білих аркушів», з якими ми стикаємось у незліченної кількості народжених, є своєрідний і єдиний у своєму роді аркуш. Ця своєрідність і неповторність виявляються як у дії, так і в протидії. Не знайдеться таких двох «аркушів», хоч би як старанно їх добирали, які сприйняли б цілком ті ж самі накреслення знаків, вигаданих для них навколишнім оточенням; і навіть тоді, коли в тому чи іншому випадку вдається на таких двох «аркушиках» тим самим грифелем накреслити однакові письмена, «аркушики» ці переробляють всередині себе, причому кожен на свій лад, форму і забарвлення цих знаків.

Висловлюючись мовою «Психології» Шлейермахера, кожна душа має своєрідну і єдину у своєму роді сприйнятливість та самовільність. Коли навколишнє оточення починає накладати мільйони відбитків на білому аркуші душі, то, внаслідок своєрідності цієї здатності до сприймання, на одному «аркуші» лишаються одні, а на другому — інші знаки, і навіть там, де маємо однакову як за характером, так і за силою сприйнятливість щодо тих самих подразнень, внутрішня своєрідність життя цих «аркушиків» дуже швидко починає по-своєму перетворювати сприйняті враження.

Більше того, цей процес сприймання й перетворення в різних душах відбувається різними темпами. Чим далі йде вперед розвиток, то менш пасивно чекає душа випадкового впливу оточення; тим активніше (sua sponte), разом із ростом духовної організації, вибирає вона з оточення те, що відповідає її своєрідності.

Усяка окрема людська свідомість, так само, як і тіло, в якому вона вміщена, виявляє себе не в одній-єдиній функції, яка відрізнялася б від випадку до випадку тільки сприйнятливістю, самовільністю, темпом її перебігу й розвитку, але у кожної окремої людини ми маємо справу з цілим пучком або, краще сказати, з системою нерозривно переплетених між собою функцій, які всіма сторонами різко відмінні одна від одної для кожної людської свідомості зокрема. Якщо ми поширимо цю відмінність на всі вегетативні, тваринні, найвищі емоціональні і суто розумові функції, то ми відразу ж дістанемо наочне уявлення про своєрідність і неповторність кожної людської істоти.

Назвемо цю своєрідність і неповторність функціональних виявів комплексу психічних функцій психічною індивідуальністю, коротше,— індивідуальністю людини. При цьому ми залишимо осторонь усе, що становить той чи інший зміст свідомості, що, певна річ, як і скрізь, де ми пробуємо відокремити форму від змісту, можливо зробити тільки шляхом теоретичної абстракції, здійснити яку на практиці не вдається. У цьому випадку можна сказати: індивідуальність — це своєрідна і єдина у своєму роді манера впливу та протидії окремої людини оточенню, в тому виді, в якому вона по суті своїй зумовлена спадковістю, і в тій формі, якої вона набирає у своєму розвитку, в залежності від життєвих умов. Якщо ми захочемо далі об'єднати в цьому самому понятті і нерозривно пов'язаний з формою зміст свідомості, а також пов'язані зі змістом розумові сприймання оточення, які самі собою вже містять певні формальні закони свідомості, то ми вживемо так щасливо знайдений Едуардом Шпрангером вираз «індивідуального» або «типового життєвого явища».

І от індивідуальність, цей нерозривний клубок різноманітних функцій, у своїй своєрідності й неповторності становить об'єкт того процесу, який ми називаємо педагогічним процесом. Вона є матеріал для педагога так само, як дерево чи мармур є матеріалом для скульптора. Це один із основних фактів, з якого повинні виходити всі теорії педагогіки. Кожна така індивідуальність має свої особливі своєрідні можливості розвитку, незалежно від загальних законів свідомості, яким a priori підлягає всяка свідомість. Всі спроби «освічувати», тобто формувати індивідуальність повинні виходити з цих можливостей розвитку. Та «сприйнятливість до освіти», про яку докладніше говоритимемо нижче, є не що інше, як широта розвитку цього, до часу народження дитини ще не певного щодо змісту, функціонального комплексу. Ця широта розвитку, — її можна собі уявити за браком кращого порівняння у вигляді променевого конуса з певним кутовим отвором, вершком якого є уявна точка «я», — у деяких людей як відносно окремих функцій, так і відносно всього індивідуального функціонального вузла буває дуже вузька. Тоді ми маємо справу з зігвартовськими «неприступними» натурами. Напрям їхнього розвитку доступний лише в дуже помірних розмірах зовнішньому впливові, але висота їхнього розвитку, до моменту кульмінаційного завершення закладених у ній можливостей, може бути дуже значною.

В інших індивідуальностей, і так званих «гнучких» натур Зігварта, «аморфних» натур Рібо, широта розвитку може дуже часто досягати значних розмірів, хоч, правда, це ще нічого не говорить про рівень висоти. Рібо гадав (і можливо, він мав рацію), що вони за свою сприйнятливість до освіти розплачуються непостійністю і тлінністю тієї форми, якої надав їм процес освіти. Вони дуже сильно підпадають зовнішнім впливам, і ніхто з певністю не може сказати, чи збережуть вони взагалі, чи розвинуть далі ту форму, якої їм надав процес освіти.

Але немає таких індивідуальностей, які були б цілком позбавлені сприйнятливості до освіти. Існування таких індивідуальностей неможливе, бо всі функціональні вияви, оскільки вони не є природженими інстинктами, спочатку не мають певного напряму в розумінні свого змісту. Тільки поступово стає виразним напрям збудних функцій, без того, проте, щоб кожному окремому пориванню був наперед призначений якийсь цілком певний прямолінійний напрям розвитку.

Георг Кершенштейнер ШКОЛА БУДУЩЕГО - ШКОЛА РАБОТЫ

 

КЕРШЕНЙТЕЙНЕР ГЕОРГ (1864-1932), педагог. Германия.
После окончания Мюнхенского университета (изучал математику и естествознание) работал преподавателем среднего учебного заведения, в, 1818г. возвращается в alma mater в должности профессора, избирается депутатом рейхстага. В советской педагогике со времен Крупской утвердилось мнение о К. как о педагоге, выражающем интересы «империалистической буржуазии», яром враге пролетариата. Правда состоит в том, что он принадлежал к тем педагогам, которые нетерпимо относились к революции, но не отрицал реформ, требовал уважения к законам государства. Возможно, К. высказывал подобные идеи более убедительно, чем другие педагоги, из-за чего и стал самым реакционным из них. Но эти же убеждения, конечно, привнесли в его педагогику дух социальности.
Анализируя состояние современной школы, К. пришел к выводу о необходимости ее реформирования. Старая школа, утверждал он, это школа чисто книжного знания, она целиком приспособлена только к слушанию, к пассивному восприятию чужого знания, мешает формированию личности ребенка, нужных для жизни черт его характера. Годы детства до половой зрелости, отмечал К., отличаются живой активностью, потребностью в работе, творчестве, познанию. Вопреки книжному восприятию дети в своем большинстве рассуждениям предпочитают практическую деятельность в соответствии с поговоркой «пробовать выше, чем изучать». До школы у них больше возможности для этого. В мастерской, кухне, саду, конюшне и т.д. они всегда полны желанием трудиться и воспринимать знания. Но с приходом в школу мир детства рушится, заканчивается вся предыдущая деятельность с ее радостным восприятием. Новая народная школа, считает К., должна стать естественным продолжением светлого и продуктивного детства. Такой может быть только трудовая школа. В ней, разумеется, сохраняется учеба, овладение знаниями. Умение хорошо писать, считать - также работа, труд, который влияет на развитие характера и воли ребенка. Но для новой школы нужно нечто большее - разносторонний ручной труд, который стал бы для детей источником умственного и иного развития. Важно, чтобы он был связан с профессией и домашней работой родителей, тогда семья станет естественным продолжением школы и наоборот. Наконец, школе труда стоит позаботиться о понимании ребенком общественного значения труда. Важности служения товарищам, сотрудничества с ними. О своем видении трудовой школы К. рассказал в статье «Школа будущего - школа работы».
Теперь о социальной стороне педагогических взглядов К. Он выступал идеологом так называемого гражданского воспитания, за что и подвергался жесткой критике педагогов-марксистов. Новая трудовая школа должна отвечать не только природным и интеллектуальным стремлениям ребенка, но и его социальным инстинктам. Здесь К. имел в виду «служение товарищам» и государству. Трудовая школа с ее кухнями, мастерскими и садами нужна для того, чтобы дети овладевали полезными профессиями, знаниями, навыками и любили свою работу. Но она необходима и для воспитания людей, понимающих и поддерживающих цели государства, с благодарностью служащих ему, уважающих законы. Тогда их не прельстят безумные призывы революционеров, «нездоровым идеям» они противопоставят свою гражданскую убежденность. Ради этого, считал К., нужно даже создавать «дополнительные 2-3 летние школы» для уже работающих подростков, где обучение было бы сопряжено с гражданским воспитанием. Педагогическая система К. ориентирована уже не на сословную, а на классовую систему воспитания. Отсюда его идеи о различных подходах к воспитанию и образованию детей разных по имущественному положению слоев населения, его предложения о системе школ, в которой оказывались и «тупики» и льготные условия для продолжения образования. При этом он исходил и из интеллектуальных возможностей тех или иных детей к овладению знаний.
Педагогика К. интересна тем, что различные по своей идеологии педагоги видели в ней то, что хотели видеть. Объективно же она в значительной степени ориентирована на природосообразность, имеет гуманистическую направленность, вносит существенный вклад в теорию и практику трудового обучения и воспитания, формирование гражданственности.
Сказалось и следование К. как традициям немецкого воспитания, так и вдохновляющим особенностям его времени, когда после первого объединения Германии происходило быстрое развитие экономики. Поэтому в немецкой педагогике в прошлом и настоящем идеи К. рассматриваются как проявление прагматизма. Любопытно, что термин трудовая школа был принят и советской школой.







Дата добавления: 2015-08-30; просмотров: 808. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Условия, необходимые для появления жизни История жизни и история Земли неотделимы друг от друга, так как именно в процессах развития нашей планеты как космического тела закладывались определенные физические и химические условия, необходимые для появления и развития жизни...

Метод архитекторов Этот метод является наиболее часто используемым и может применяться в трех модификациях: способ с двумя точками схода, способ с одной точкой схода, способ вертикальной плоскости и опущенного плана...

Примеры задач для самостоятельного решения. 1.Спрос и предложение на обеды в студенческой столовой описываются уравнениями: QD = 2400 – 100P; QS = 1000 + 250P   1.Спрос и предложение на обеды в студенческой столовой описываются уравнениями: QD = 2400 – 100P; QS = 1000 + 250P...

Внешняя политика России 1894- 1917 гг. Внешнюю политику Николая II и первый период его царствования определяли, по меньшей мере три важных фактора...

Оценка качества Анализ документации. Имеющийся рецепт, паспорт письменного контроля и номер лекарственной формы соответствуют друг другу. Ингредиенты совместимы, расчеты сделаны верно, паспорт письменного контроля выписан верно. Правильность упаковки и оформления....

БИОХИМИЯ ТКАНЕЙ ЗУБА В составе зуба выделяют минерализованные и неминерализованные ткани...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия