Картофельные ватрушки с курицей

По цілком зрозумілим причинам, про націоналізм як політичну течію та напрям суспільно-політичної думки в СРСР до початку «перебудови» не могло бути і мови. Комуністи не допускали навіть натяку на існування політичної та ідейної альтернативи своїй доктрині. До середини 1980-их років націонал-патріоти у різних радянських республіках являли собою сукупність людей, які були об’єднані наростаючою тривогою за становище власного регіону та його народу: предметом їх хвилювання слугували політичне становище республік у межах СРСР, ступінь забезпечення прав та свобод громадян, забезпечення політичного плюралізму та участі народу в управління країною, деградація економіки, проблеми екології та національної культури, забезпечення мовного рівноправ’я тощо. В них не існувало оформленої політичної програми, а їх ідеологія знаходилася у зародковому стані і являла собою суміш націонал-більшовизму (спроба поєднати власні національні та комуністичні цінності), елементів православного монархізму і так званого «антисіонізму».

Вдалий досвід діяльності національних фронтів в радянських прибалтійських республіках наприкінці 1980-их років, загальне наростання націоналістичної хвилі на периферії СРСР (діяльність національних культурно-просвітницьких, гуртків, клубів, товариств в республіках) та нездатність Центру протистояти їй, значне підвищення політичної температури в партійно-державному апараті, де сформувалася впливова демократична опозиція КПРС і союзному Центру, конфронтація Горбачова та Єльцина – все це давало стимули для розвитку націонал-патріотичного руху.

На початку 1990-их років із колишнього аморфного націоналізму із синкретичною ідеологією численних культурно-просвітницьких, духовно-релігійних, екологічних груп та клубів націоналістичної орієнтації почали виокремлюватися формування, які у своїй діяльності притримувалися більш-менш чітких ідеологем. В ідейному спектрі російського націоналізму в цей період оформлюється течія православного монархізму, послідовники якої виступали за реставрацію монархії в Росії і збереження єдності країни (Радянський Союз розглядався ними як продовження і модифікації Російської імперії). Своє організаційне втілення ці ідеї знайшли в частині організацій, що відкололися від «Пам’яті»: Християнсько-патріотичному союзі (заснованому за ініціативи групи «За духовний та біологічний порятунок народу» В.Осипова 17 грудня 1988 року), Православно-монархічному орден-союзі (утвореному у травні 1990 року на чолі з С.Енгельгард-Юрковим), Всеросійській партії монархічного центру (сформованою влітку 1990 року прибічниками обрання царя на Земському соборі Ю.Антоновим С. Воробйовим, А.Моргуновим, А.Березіним) та в ряді інших маловпливових організацій монархічного напряму. Ідеологія православного монархізму носила ретроспективний характер та була по суті продовженням лінії «чорної сотні» початку ХХ століття з її екзальтованою підтримкою «непорушності основ самодержавства», акцентованим антисемітизмом, антилібералізмом; подекуди в якості своєї платформи монархічні організації текстуально відтворювала програму Союзу руського народу.

Поряд з монархістами існували організації, які вважали республіку найбільш підходящою для Росії моделлю політичного устрою. Проте республіканізм не був тотожний демократизму: переважна більшість російських націоналістів доволі негативно ставилися до цінностей відкритого суспільства і виступали за встановлення сильної авторитарної влади. Серед представників республіканської течії в національно-патріотичному русі можна виокремити: Національно-республіканську партію (НРП) Віктора Антонова та Миколи Лисенка, що була утворена на базі Руського національно-патріотичного центру у квітні 1990 року і виступала за пропорційне представництво націй в політичному керівництві країни, економіці і культурі, боротьбу з сіонізмом і «захист морально-релігійних цінностей Руської православної церкви». У своїй концепції «Руська національна надідеологія як основа політичної стратегії НРП» остання висловлювалася за поступову дезінтеграцію СРСР, із якого повинна було виокремитися східнослов’янське ядро – Росія, Україна та Білорусія, які повинні приєднати до себе «історично руські території» (Північний Казахстан, Придністров’я, частину Прибалтики). Разом із тим розробники концепції М.Лисенко та М.Павлов замість «біологічного» визначення поняття «руський» пропонували визначення за культурними ознаками (вони погоджувалися визнавати руськими всіх тих хто вважає і усвідомлює себе руським», думає, говорить і пише на російській мові», «поважає та любить руський народ і його історію»).

Від більшості націонал-патріотичних організацій Руська національно-демократична партія відрізнялася своєю антихристиянською, антимонархічною і ринковою орієнтацією. Її установчий з’їзд відбувся 18 травня 1991 року. Головою партії був обраний президент асоціації кооперативів «Росія» Віктор Корчагін. Суть програми Руської партії Корчагіна зводилася до звинувачення на адресу сіоністів, які обвинувачувалися у злочинному захоплені влади під час жовтневого перевороту, «розгортання червоного терору і громадянської війни», «створення сіоністської економіки». В зв’язку з цим партія закликала «сприяти репатріації євреїв із Росії, згідно їх вільного волевиявлення», а також утворити єдину та неподільну «Руську державу Росія у межах території компактного проживання східних слов’ян», спрощення на її території національних автономій. В число програмних вимог РП входили також: формування «всіх владних структур» на національно-пропорційній основі; оголошення землі та всіх інших природних ресурсів суспільним надбанням, що не є предметом купівлі-продажу; створення багатоукладної економіки; «непримиренна боротьба з ідеологіями, ворожими руській національній ідеї, руському народу та Росії».

Серед національно-партійних об’єднань початку 1990-их років виокремлювалася невелика група партій, які намагалися надати демократичному руху в межах СРСР національного забарвлення, поєднавши в ньому національні та демократичні цінності. Мова йде в першу чергу про Національно-демократичну партію Росії (засновники – А.Доброхотов, Є.Крилов та Р.Перін). Метою своєї діяльності партія проголосила: «побудову правового ненасильницького демократичного суспільства, що забезпечував би повну реалізацію прав та свобод особи» і в першу чергу, свободу економічної діяльності в рамках багатоукладної ринкової економіки. Специфіку своєї діяльності організатори партії бачили в особливій увазі до проблем національного рівноправ’я, до захисту «прав та національної гідності росіян». В зв’язку з цим члени партії визначали собі в якості початкових завдань: сприяння найшвидшому національному відродженню Росії, «відновлення національного рівноправ’я в засобах масової інформації», «недопущення національної мімікрії». З 1 по 14 травня 1990 року в Москві організаційно-партійною групою Союзу Конституційних демократів був проведений референдум з метою створення Конституційно-демократичної партії (Партії народної свободи) (КДП). У референдумі взяли участь групи та організації РСФРР, України, Білорусії та Узбекистану. КДП проголосила своєю метою «розвиток економічної, політичної та інших свобод всього народу, побудова структур громадянського суспільства», відродження лібералізму як системи соціального захищеності і стимулу до активного суспільного та господарського життя громадян. Партія розглядала право та закон як основу регулювання повноцінного життя суспільства ненасильницьким справедливим шляхом.

Націонал-патріотичні партійні об’єднання виникали і на республіканській периферії. Більшість націоналістичних партій Прибалтійських республік (Литовський національний союз, Латвійська партія відродження, Партія національної незалежності Естонії) у своїх установчих документах ставили собі за мету відновлення незалежності власних національних республік на демократичній багатопартійній основі; взяти під контроль представницьких громадських органів (комітетів громадян та демократизованих органів самоуправління республік) організацію життя на місцях; здійснити дерадянізацію суспільного ладу, права та освіти, провести приватизацію майна, що знаходиться у державній власності; повернути чи компенсувати законним власникам суспільне майно, здійснити радикальний перехід до ринкового господарства, надавши приватним підприємцям все необхідне для активної господарської та комерційної діяльності; забезпечити створення незалежних від держави профспілок та інших організацій для захисту інтересів громадян.

Програмні принципи націоналістичних партій слов’янських республік СРСР та Молдови (Національно-демократичної партії Білорусії, Української національної партії, Партії словянського відродження, Національно-християнської партії Молдови) стосувалися

 

 

Картофельные ватрушки с курицей

- супер идея! Для картофельных ватрушек: ● пол кило картошки ● 1 яйцо ● 0.5 чайной ложки соли ● 2 столовых ложки муки ● зелень ● сыр Для начинки: ● 250 грамм куриного фарша ● 2 луковицы ● специи ● 1 столовая ложка майонеза ● немного чеснока Приготовление: Фарш обжарить с луком и специями с добавлением чеснока и майонеза.Картофель сварить в подсоленной воде, воду слить, картофель размять, добавить яйцо, муку, зелень. Тесто остудить, разделить на кусочки. Из каждого кусочка сделать небольшую лепёшку, выложить их на смазанный противень застеленный пергаментом. Каждую смазать взбитым яйцом, выложить сверху начинку, посыпать тёртым сыром.Выпекать при 160 градусах четверть часа.

 

КАРТОФЕЛЬ ЗАПЕЧЕННЫЙ С СОСИСКАМИ ИНГРЕДИЕНТЫ: Картофель - 1 кг Сосиски 6 шт Сыр твердый - 100 г. Майонез - 5 ст ложек Соль, перец - по вкусу ПРИГОТОВЛЕНИЕ: 1. Картофель нарезать на две части и расположить на протвине смазаном предварительно растительным маслом, оставляя между картофелинами не большое расстояние для вставки сосисок. Картофель сверху посолить и поперчить по вкусу, смазать майонезом и посыпать тертым сыром. 2. Поместить картофель в разогретую духовку и запекать 20 мин при температуре 180 градусов. 3. Подготавливаем сосиски, порезать их пополам, верхушки каждой разрезать крест на крест. 4. Достаем картофель, и добавляем к нему сосиски. Смазываем еще разок майонезом и посыпаем сыром. Помещаем опять в духовку и готовим еще 10 мин при температуре 200 градусов.

 

 

 

КОТЛЕТЫ С КАРТОШКОЙ В СОУСЕ Ингредиенты: ● фарш - 400 гр ● лук,чеснок ● яйцо ● булка(замочить в холодном молоке) ● мука-2 ст. л. (для панировки) Для соуса: ● 2 ст.л сметаны ● 1 ст.л кетчупа ● 0.5 стакана воды ● соль,перец Приготовление: 1. Приготовить фарш(как на котлетки),разделить,каждый шарик обвалять в муке.Уложить в смазать форму,а середину картофель. 2. Запекать в разогреть в духовке 15 минут,при 220*. 3. Для соуса смешать все ингредиенты. 4. Залить соусом и оставить в духовку на 20 минут. 5. При подаче посыпать зеленью.