Методи виміру потенціалу підприємства

 

Існуючі теорії оцінки вартості компаній та їхніх активів мають багатовікову історію. Зокрема, правила експертної оцінки бізнесу з продажної ринкової вартості були розроблені відомим німецьким ученим-математиком Г. Лейбніцем ще у XVIII столітті. Перші згадування про оцінку як метод бухгалтерського обліку і рекомендації з його використання при обліку в продажних цінах та із собівартості з'явилися ще раніше – у XVI столітті в працях основоположників бухгалтерського обліку Л. Пачолі та А. ді Пієтро. Сформовані закордоном традиції й основні підходи, не тільки підсумовування витрат з конкретного майнового об'єкта в грошовому вираженні, але і безліч інших досить цікавих методів, цілком можуть бути застосовані для проведення оцінки бізнесу в сучасних умовах.

Будь-яку вартість можна розглядати з позицій колишніх, сучасних та майбутніх результатів з урахуванням того, що розширене відтворення можливе тільки тоді, коли в грошовому еквіваленті отримані результати покривають понесені для їх досягнення витрати. Враховуючи причинно-наслідковий зв'язок та методологічну нерозривність цих категорій, зазначимо, що кожна з них має рівносильну ціноутворювальну функцію в практиці оцінки земельних ділянок, будівель і споруд. Інакше кажучи, залежно від умов розв'язання конкретного практичного завдання вартість об'єкта нерухомості чи земельної ділянки формується або колишніми витратами на створення (упорядкування) об'єкта, або вартістю сучасних чи майбутніх грошових потоків, очікуваних від його використання.

Класифікацію методів оцінки можна провести відповідно до різних ознак, залежно від типів зв'язків ресурсів, процесів та отриманих результатів. Якщо оцінка проводиться з позицій ефективності понесення витрат на створення об'єкта чи упорядкування земельного масиву, то очевидно, що вартість об'єкта оцінюється постфактум. Коли враховується тільки теперішня ситуація, яка склалася на ринку (у певному регіоні), то можна казати про поточну оцінку вартості об'єктів. У тому разі, коли визначають майбутню корисність від господарського використання об'єкта, тобто обчислюють розмір чистого потоку капіталу, що буде отриманий інвестором-власником від експлуатації земельної ділянки, будівлі чи споруди, очевидно, що можлива вартість об'єкта розраховується аналітиком апріорно. Відповідно до цього з усієї різноманітності методів визначення вартості потенціалу виокремлюють три традиційні підходи: витратний, порівняльний та результатний (дохідний).

За класифікаційну ознаку зручно брати градації, що характеризують взаємозв'язок людини з головними характеристиками процесу її праці. Зрозуміло, що градацій цих взаємозв'язків у будь-якій господарській (та й у будь-якій іншій) діяльності людини може бути тільки три: результати (прибуток, ефект); витрати; сукупність результатів і витрат. З урахуванням цих градацій і постали три групи методів оцінки власності: 1) результатний (дохідний); 2) витратний; 3) порівняльний (результатно-витратний). Ці групи методів можуть бути виділені й на основі іншої ознаки класифікації – урахування часу, що береться до уваги під час оцінки. Так, якщо враховується тільки минулий час, то методи зараховуються до групи витратних; якщо тільки дійсний час – до порівняльних (ринкових); якщо до уваги береться тільки майбутній час – до групи результатних (дохідних).

Загальну класифікацію можливих методів вартісної оцінки земельно-майнового комплексу підприємства та окремих його компонентів, що можуть бути використані для оцінки відповідних можливостей підприємства, наведено на рисунку 7.1.

Стисло економічну суть трьох зазначених підходів до оцінки майна підприємства, з огляду на необхідність врахування можливостей його ефективного використання, можна пояснити так:

- витратний (майновий) – визначає вартість об'єкта за сумою витрат на його створення та використання;

- порівняльний (ринковий) – визначає вартість на базі зіставлення з аналогами, що вже були об'єктами ринкових угод;

- результатний (дохідний) – оцінює вартість об'єкта на засаді величини чистого потоку позитивних результатів від його використання.

Слід зазначити, що кожен з указаних підходів реалізується за допомогою специфічних методик, які залежать від об'єкта оцінки.

Слід зазначити, що концепції і методи доповнюють один одного. Звичайно, було б дивним використовувати всі можливі методи для оцінки одного об'єкта. Звичайно, при оцінці вартості потенціалу підприємства залежно від цілей оцінки, шуканої вартості, поставлених умов, стану самого об'єкта і стану економічного середовища використовують сполучення двох-трьох методів найбільш доречних у даній ситуації.

 

 

 

Рисунок 7.1 – Загальна класифікація методів оцінки потенціалу

підприємства

 

Методи дисконтованих грошових потоків, ринку капіталу і галузевих коефіцієнтів орієнтовані на оцінку підприємства, як діючого і яке буде надалі функціонувати. Методи чистих активів і угод, навпаки, застосовуються у випадку, коли інвестор намагається закрити компанію або істотно скоротити обсяг її випуску. Метод капіталізації варто застосовувати до тих компаній, що встигли нагромадити активи в результаті капіталізації їх у попередні періоди; цей метод найбільш адекватний при оцінці «зрілих» за своїм віком компаній.

Проводячи вибір необхідних методів для проведення процесу оцінки підприємства необхідно уявляти переваги і недоліки, які несе в собі кожна з концепцій (табл. 7.1).

 

Таблиця 7.1 – Переваги і недоліки концепцій оцінки вартості потенціалу підприємства

Підхід	Переваги методів	Недоліки методів
Витратний підхід	- Аналіз варіантів найліпшого та найефективнішого використання земельної ділянки; - техніко-економічний аналіз можливостей нового будівництва та різного роду поліпшень; - остаточне збалансування величини ринкової вартості підприємства з його можливостями за кожним зі структурних елементів; - оцінка об'єктів загальнодержавного чи унікального характеру; - оцінка потенціалу за умови малоактивного та нерозвинутого ринку капіталу, нерухомості землі тощо	- Використання «колишньої» господарської інформації потребує їх приведення до одного часового періоду, механізм розрахунків у цьому аспекті не можна назвати досконалим; - ігнорування перспектив розвитку підприємства та ринкового середовища; - повністю випадають із кола досліджень індивідуальні можливості ефективного використання об'єкта
Порівняльний підхід	– Орієнтація на поточні фактичні ціни та ринкові умови діяльності дає змогу уникнути розбіжності між розрахунковою величиною вартості та її ринковим еквівалентом; – достовірна фактична інформація підвищує точність аналітичних розрахунків та відображення специфіки об'єкта оцінки, з урахуванням фактично досягнутих фінансово-економічних результатів; – дає змогу врахувати не тільки внутрішні особливості об'єкта, а й ринкову ситуацію у цілому (співвідношення попиту та пропонування, ціни на супутні об'єкти тощо)	– Потребує існування розвинутого, цивілізованого та прозорого ринку об'єктів оцінки; – неможливість оцінки унікальних чи специфічних об'єктів за браком аналогів для порівняння; – ігнорування перспектив розвитку підприємств у майбутньому; – значні витрати часу та ресурсів на збирання та опрацювання великого масиву інформації як про об'єкт оцінки, так і його аналогів; – необхідність використання складних розрахункових процедур для встановлення адекватних поправок проти аналога, що не завжди можливо (навіть з причин недостатності кваліфікаційного рівня аналітика)

Продовження таблиці 7.1

Результатний підхід	- Урахування перспектив діяльності та розвитку підприємства як цілісного земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу, виходячи з колишнього досвіду, досягнутих результатів та сформованих ринкових умов; - можливість урахування специфіки ринкових умов для певного об’єкта за допомогою правильного визначення рівня дисконту чи коефіцієнта капіталізації	- В аналітичних розрахунках використовується прогнозна (імовірнісна), а не фактична господарська інформація; - аналітичні процедури формування ставок дисконтування та капіталізації мають надто суб'єктивний характер; - неможливість досягнення абсолютно точних результатів через тривалість періоду оцінки та нестабільність реальних процесів припливу та відпливу капіталу

 

Таблиця 7.2 наочно показує, що в багатьох випадках необхідно застосовувати різні методи оцінки вартості потенціалу підприємства, що дозволить, урешті-решт, одержати більш достовірний результат.

 

Таблиця 7.2 – Ієрархія чинників, що формують вартість об’єкта оцінки

Загальні чинники, безпосередньо не пов'язані з об'єктом оцінки	Локальні чинники, які безпосередньо пов'язані з окремим класом об'єктів оцінки	Індивідуальні чинники, які безпосередньо зумовлені і конкретним об'єктом оцінки
Економічні: - система оподаткування; - джерела фінансування; - попит і пропонування ринку; - національна політика у галузі; - стратегія зовнішньоекономічних відносин тощо	Фізичні: - типові габаритні розміри та тенденції їх зміни; - залежність від інфраструктури; - мінімальний рівень фізичної придатності; - стандарти безпеки; - естетичні стандарти	Матеріально-технічні: - наявність та якість виробничих запасів; - кількісні та якісні характеристики наявних основних фондів; - стан будівель, споруд, виробничі та загальні господарські площі тощо
Соціальні: - культурно-освітній рівень населення; - статево-вікова структура населення; - густота заселення території; - структура населення за національностями; - рівень соціальної інфраструктури	Умови продажу: - рівень майнового забезпечення ринкових угод; - особливі умови угод; - мотивація попиту та пропозиції; - регіональна відокремленість; - необхідність страхування; - умови поставки	Ринково-ситуаційні: - обсяг та динаміка попиту (пропозиції) стосовно об'єкта оцінки; - постачальники, партнери та покупці; - урегульованість ринку; - ринкова інфраструктура

Продовження таблиці 7.2

Політичні: - податкове законодавство; - земельні кадастри; - спеціальні нормативно-законодавчі акти; - рівень політичної стабільності; - стратегія національного розвитку; - механізми ліцензування і патентування	Місцезнаходження: - транспортна доступність; - навколишнє природне оточення; - інфраструктура об'єкта; - якість ґрунтів	Соціально-трудові: - чисельність персоналу у розрізі окремих категорій; - освітньо-кваліфікаційні характеристики; - соціальний клімат; - якість менеджменту; - рівень трудової дисципліни
Природні: - екологічна ситуація регіону; - місце розташування; - геологічні, геодезичні, топологічні, сейсмічні та інші характеристики території; - наявність та якісні характеристики родовищ корисних копалин	Фінансово-економічні: - дата оцінки та дати аналогічних ринкових угод; - обсяги, умови та терміни кредитування; - особливі умови фінансування; - рівень наукової прогресивності; - способи господарського використання	Структурно-функціональні: - тип загальної організаційної структури та структури управління; - рівень децентралізації управління; - Рівень спеціалізації підрозділів; - система інформаційних потоків

 

Залежно від технології оцінки аналіз названих чинників проводиться з різних позицій. Так, у разі визначення вартості потенціалу витратними методами основна увага приділяється витратним чинникам, хоч беруться до уваги і чинники оточення та (частково) функціональні характеристики об'єкта. За оцінки потенціалу порівняльними методами основна увага приділяється чинникам оточення та функціональним особливостям, а результати використання об'єкта та витрати на їх досягнення мають другорядний (допоміжний) характер.

І нарешті, за визначення вартості потенціалу згідно з результатною концепцією найбільшого значення набувають саме результати використання об'єкта, а функціональні характеристики та чинники оточення мають допоміжний характер.

Розглянемо основні підходи і методи оцінки вартості потенціалу підприємства більш докладно.