Методичні підходи до оцінки машин і обладнання

 

У процесі оцінки машин і обладнання використовуються методи прибуткового, порівняльного і витратного підходів.

Прибутковий підхід в оцінці машин і обладнання базується на оцінці очікувань інвестора і передбачає розрахунок поточної (дисконтованої) вартості доходів, які за прогнозами можуть бути отримані від володіння об'єктом. Уживання методів дисконтованих грошових потоків або капіталізації прибутку доцільно в тому випадку, якщо здійснюється «системна оцінка» машин і обладнання, під час якої потік доходів і витрат може бути зіставлений з об'єктом оцінки, або об'єктом оцінки виступає обладнання, за допомогою якого виконуються безпосередньо оплачувані роботи. Обмеження сфери вживання прибуткового підходу було пов'язано з тим, що дохід створюється не тільки за рахунок використання машин і обладнання, але й інших елементів виробничої системи, що складається, крім того, з будівель, споруд, передавальних пристроїв, оборотних і нематеріальних активів.

Використання методів прибуткового підходу передбачає здійснення розрахунків у такій послідовності (табл. 9.1).

1. Розрахунок чистого операційного доходу від функціонування виробничо-технологічної системи (підприємства в цілому, цеху або ділянки).

2. Визначення за допомогою методу залишку частини доходу, що може бути локалізований і співвіднесений з оцінюваними машинами і обладнанням.

3. Визначення вартості об'єктів машин і обладнання за допомогою методів дисконтування або капіталізації.

Метод капіталізації доходу застосовується при оцінці машин і обладнання головним чином у випадках «системної оцінки», оскільки в основному тільки в цих випадках можлива і доцільна локалізація відповідного потоку доходів і витрат і співвідношення його з об'єктом оцінки. Крім оцінки виробничо-технологічних систем цей метод застосовується також при оцінці так званого бізнесутворюючого обладнання (наприклад, дорогих транспортних засобів), за допомогою якого виконують безпосередньо оплачувані роботи.

В зв'язку з тим, що кожний підхід має не тільки переваги, але і недоліки, для забезпечення більшої обґрунтованості і точності оцінки в загальному випадку рекомендується використовувати одночасно декілька методів, припускаючи, що істинна вартість оцінюваного об'єкта лежить в інтервалі значень, отриманих різними методами.

 

Таблиця 9.1 – Порядок дій при розрахунку вартості машин і обладнання

Метод дисконтованих чистих доходів	Метод прямої капіталізації доходів
1. Виділяють (ідентифікують) машинний комплекс виробничої системи, що підлягає оцінці, і розраховують чистий дохід від функціонування цілої системи. При цьому чистий дохід складається з чистого прибутку, амортизації і податку на прибуток
2. Визначають поточну вартість виробничої системи за формулою:   V = I * F1+Vт * F2, де I – чистий дохід, що генерує всією системою і визначений на етапі 1; Vт – залишкова вартість майна системи на кінець останнього року експлуатації машинного комплексу; F1 – функція одиничного ануітету; F2 – функція поточної вартості грошової одиниці	2. Визначають частину чистого доходу, який відноситься до земельної ділянки:   Iзем = Vзем*r де Iзем – поточна вартість земельної ділянки в грошових одиницях базового року; r – реальна ставка дисконту
3. Визначають частину чистого доходу, яка відноситься до будівель і споруд:   Iзд = Vбуд * (Kам * r) де Vбуд – поточна вартість будівлі (споруди) в грошових одиницях базового року; Кам – коефіцієнт амортизації будівель
4. Розраховують вартість машинного комплексу, віднімаючи з вартості всієї системи вартість землі, будівель:   V обл = V - Vзем - Vбуд	4. Методом залишку визначають частину чистого доходу, який відноситься до машинного комплексу:   Iобл = I – Iзем – Iбуд,   де I – чистий дохід від функціонування всієї виробничої системи
5. Методом прямої капіталізації визначається вартість машинного комплексу: Vобл = Iобл / (Kам + r) де Кам – коефіцієнт амортизації для машин і обладнання, які входять до складу машинного комплексу (визначається по формулі чинника фонду відшкодування)
Якщо необхідно визначити вартість окремої машини або одиниці обладнання у складі машинного комплексу, то розрахунок проводять за допомогою пайового коефіцієнта:   Vод.маш = V обл * jод, де jод – коефіцієнт, частка даної машини або одиниці обладнання в балансовій вартості машинного комплексу

 

У міжнародних і вітчизняних стандартах оцінки справедливо наголошується, що, хоча вибір конкретного методу в основному обумовлений характером доступної інформації, особливостями ринку і специфікою самого оцінюваного об'єкту, результат оцінки повинен бути один – ринкова вартість, якщо всі застосовані методи у всіх своїх елементах ґрунтувалися на ринковій інформації. Чисто теоретично це може бути і правильно, проте в практичних розрахунках величина вартості, отриманої різними методами, як правило, різна. Причому відмінності ці можуть бути досить істотні. Для їх подолання можна рекомендувати різні підходи – усереднювання оцінок, отриманих різними методами, завдання інтервалів оцінки, вибір провідного методу, найадекватнішого умовам і об'єкту оцінки, та ігнорування оцінок, отриманих іншими методами.

Описані методи прибуткового підходу використовують у випадках, коли можливо розрахувати чистий дохід від тієї або іншої виробничої системи і велику частину цього доходу віднести до машин і обладнання. Як свідчить досвід, значна частина верстатного парку в цехах підприємств проводить проміжну продукцію (деталі, вузли, напівфабрикати) або виконує допоміжні роботи внутрішнього призначення (транспортні, складські, ремонтні), дохід від яких важко визначити.

Значні обмеження у використанні прибуткових методів виникають також за відсутності випробуваного джерела інформації щодо вартості земельної ділянки, будівель і споруд, а також через загальну економічну нестабільність та інфляційні процеси, що заважають прогнозуванню розмірів грошових потоків, витрат і процентної ставки доходів. За таких несприятливих умов важливого значення для оцінки машин і обладнання набуває метод рівновеликого аналога. Він передбачає вибір функціонального аналога, який виконує однакові з оцінюваним об'єктом функції, хоча і може відрізнятися від нього продуктивністю, терміном служби, якістю продукції й іншими показниками. У такому разі потрібно також орієнтуватися на оцінку доходу від використання об'єкта оцінки, але лише на ту його частину, якої він відрізняється від доходу об'єкта-аналога (функціонального аналога).

Вартість оцінюваного об'єкта виводиться з ціни об'єкту-аналога за умови забезпечення їх однакової прибутковості, або однакової ефективності.

При використанні витратного підходу вартість машин і обладнання визначається витратами на їх створення, придбання і установку. Цей підхід застосовується, в основному, під час оцінки спеціальних об'єктів, що не мають близьких аналогів. Базою розрахунків в цьому випадку, так само як і під час оцінки будівель і споруд, є вартість відтворювання або вартість заміщення, яка потім коректується на величину сукупного зносу.

Під вартістю відтворювання машин і обладнання розуміють вартість відтворення їх повної копії в поточних цінах на дату оцінки або вартість придбання нового об'єкту, цілком ідентичного (функціонально, конструктивно і параметрично) об'єкту оцінки в поточних цінах. Вартість заміщення машин і обладнання – мінімальна вартість придбання аналогічного нового об'єкту в поточних цінах.

Витратний підхід до оцінки вартості (відновлення або заміщення) машин і обладнання реалізується в методах:

− розрахунку за ціною однорідного об'єкту;

− поелементного розрахунку;

− індексному (трендовому);

− розрахунку вартості за укрупненими нормативами.

Метод розрахунку за ціною однорідного об'єкта заснований на коректуванні собівартості конструктивно подібного об'єкта виходячи з припущення, що величини собівартості виготовлення об'єкта оцінки і однорідного об'єкта формуються. Розрахунки за даним методом здійснюються в наступній послідовності.

1. Вибір об'єкту, однорідного з об'єктом оцінки за технологією виготовлення, використаними матеріалами, конструкцією. Ринкова ціна такого об'єкта повинна бути відомою.

2. Визначення рентабельності однорідного об'єкта. Для спрощення розрахунків допустимо приймати коефіцієнт рентабельності (Крент) для продукції, що користується підвищеним попитом, в інтервалі 0,25-0,35; для продукції, що має середній попит – 0,1-0,25; для низькорентабельної продукції – 0,05-0,1. Якщо ж об'єкт не користується попитом на ринку, то Крент = 0, а вартість такого об'єкта знаходитися на рівні його собівартості.

3. Розрахунок повної собівартості однорідного об'єкта за формулою:

 

, (9.1)

 

де Спод – повна собівартість виробництва однорідного об'єкта;

ПДВ – ставка податку на додану вартість;

ПП – ставка податку на прибуток;

Крент – показник рентабельності продукції;

По – ціна однорідного об'єкта.

4. Розрахунок повної собівартості об'єкта оцінки. Для цього в собівартість однорідного об'єкта вносяться коректування, що враховують розбіжність в конструктивних параметрах об'єктів:

 

, (9.2)

 

де Сп – повна собівартість виробництва оцінюваного об'єкта;

Коц, Код – конструктивний параметр об'єкта оцінки і однорідного об'єкта відповідно;

5. Розрахунок повної відновлювальної вартості об'єкта оцінки (без ПДВ):

, (9.3)

 

де Воц – повна відновлювальна вартість об'єкта оцінки;

Метод поелементного розрахунку («оцінка на основі ресурсно-технологічної моделі») використовується у випадках, коли гіпотетично оцінюваний об'єкт можна зібрати власними силами з наявних на ринку складових частин, ціни на які відомі. Використання даного методу здійснюється у декілька етапів.

1.Складання переліку основних складових частин об'єкта оцінки (комплектуючих вузлів, агрегатів, блоків, прибудов).

2.Збір цінової інформації за кожною складовою частиною і її приведення до дати оцінки (шляхом індексації).

3. Розрахунок повної собівартості об'єкта оцінки за формулою:

 

, (9.4)

 

де Сп – повна собівартість об'єкту оцінки;

Ві – ринкова вартість 2-го комплектуючого вузла, агрегату, блоку, прибудови;

Кі – кількість і-х комплектуючих вузлів, агрегатів, блоків, прибудов;

Вз – вартість збору.

3.Розраховується відновлювальна вартість об'єкта оцінки за формулою:

4.

. (9.5)

Індексний (трендовий) метод оцінки. Використання даного методу засновано на актуалізації базової вартості об'єкта оцінки (первісної балансової або відновлювальної вартості за попередньою переоцінкою) на дату оцінки за допомогою індексу зміни цін або динамічних рядів індексів цін для відповідної групи машин або обладнання за відповідний період:

 

, (9.6)

 

де Вбаз – базова вартість об'єкта;

І – індекс (динамічний ряд індексів) зміни цін.

Як індекси цін, що використовуються для приведення вартості машин і обладнання до дати оцінки, можуть застосовуватися: зведений індекс цін виробників промислової вартості основних фондів, середні індекси цін по галузях і товарних групах, що розробляються Держкомстатом України, індекси загальної інфляції і валютні курси.

Можливе здійснення індексації витрат, з яких складається собівартість оцінюваного об'єкта. При цьому використовуються цінові індекси ресурсів. Для визначення залишкової вартості машин і обладнання з відновної вартості віднімається сумарний знос: фізичний, функціональний і зовнішній.

Очевидно, що нормативна переоцінка основних фондів є окремим випадком індексного методу оцінки.

Як індекси зміни цін можуть використовуватися:

– індекс-дефлятор валового внутрішнього продукту;

– зведений індекс цін виробників промислової продукції;

– індекс інфляції, вживаний для індексації вартості основних фондів;

– середні індекси цін по галузях і товарних групах, що розробляються Центром інформаційно-статистичних робіт Держкомстату;

– опубліковані в засобах масової інформації індекси загальної інфляції і валютні курси.

Даний метод доцільно використовувати лише при визначенні вартості обладнання в обміні, тобто коли йдеться про оцінку вартості з метою продажу, здачу в заставу, оренду, лізинг. Дійсно, якщо обладнання було призначено для демонтажу і вивозу, його новий власник навряд чи оплачуватиме вартість фундаменту, монтажних і пуско-налагоджувальних робіт, врахованих у відновлювальній вартості цього обладнання. В протилежному випадку, тобто в припущенні подальшого використання об'єкту оцінки по місцю його справжньої установки, до ринкової вартості, визначеної даним методом, необхідно додати витрати на транспортування, монтаж й інші так звані настановні витрати.

Метод розрахунку вартості за укрупненими нормативами дозволяє за наявності технологічної спільності серед різнотипних машин і обладнання розраховувати собівартість за єдиною методикою і єдиними укрупненими нормативами виробничих витрат. Під нормативами витрат розуміють відносні або питомі показники, що характеризують витрати будь-якого ресурсу на одиницю чинника, що впливає на ці витрати. Такі чинники вибираються залежно від специфіки об'єкту і його виробництва. Нормативи, що об’єднують декілька статей витрат, вважаються укрупненими.

Після розрахунку відновлювальної вартості машин і обладнання на дату оцінки розраховується величина сукупного зносу: фізичного, функціонального і зовнішнього.

Для оцінки фізичного зносу використовуються методи терміну життя або укрупненої оцінки технічного стану.

Відсоток фізичного зносу при вживанні методу терміну життя, як і при розрахунку зносу будівель і споруд, розраховується як відношення ефективного віку машин і обладнання до терміну їх економічного життя.

Використання методу укрупненої оцінки технічного стану було засновано на експертній оцінці відсотка фізичного зносу за спеціальною оцінною шкалою (табл. 9.2).

Функціональний знос – втрата вартості об'єкта, викликана або появою більш дешевих машин і обладнання, або виробництвом більш економічних і продуктивних аналогів; визначається, як правило, експертно.

Зовнішній знос був пов'язаний з втратою вартості об'єкта в результаті зміни стану зовнішнього середовища і визначається методом парних продажів як різниця в цінах продажів двох об’єктів.

 

Таблиця 9.2 – Шкала для визначення фізичного зносу машин і обладнання

Фізичний знос %	Оцінка технічного стану	Загальна характеристика технічного стану
0-20	Добре	Пошкоджень і деформацій немає. Є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елемента, і усуваються в період поточного ремонту
21-40	Задовільне	Елементи в цілому придатні для експлуатації, проте вимагають ремонту вже на даній стадії експлуатації
41-60	Незадовільне	Експлуатація елементів можлива лише за умов проведення ремонту
61-80	Аварійне	Стан елементів аварійний. Виконання елементами своїх функцій можливе лише за умов проведення спеціальних охоронних робіт або повної заміни цих елементів
81-100	Непридатне	Елементи знаходяться в непридатному до експлуатації стані

 

Коефіцієнт фізичного зносу визначається за наведеною шкалою або залежно від фактичного стану об'єкта, оціненого експертним шляхом («добре», «задовільно» і т. д.), або залежно від прогнозованого залишкового терміну служби, вираженого у відсотках.

Порівняльний підхід передбачає визначення ринкової вартості на основі інформації про сформовані ціни на аналогічні машини і обладнання, угоди з купівлі-продажу яких не є одиничними. Даний підхід реалізується в таких методах:

- прямого порівняння (ринкових порівнянь);

- статистичного моделювання ціни.

Метод ринкових порівнянь є найуніверсальнішим і очевидним під час проведення оцінки машин і обладнання в умовах наявності ефективно функціонуючого ринку і різноманітної інформації про нього. Практичне вживання цього методу передбачає:

1) аналіз ринку машин і обладнання і збір цінової інформації. Джерелами такої інформації можуть бути каталоги машин і обладнання, цінові довідники, газети, журнали, довідкові ціни, поширювані через комп'ютерні мережі, біржові бюлетені, тендерна документація, періодичні виставки і ярмарки виробників машин і обладнання і т. ін.;

2) виявлення аналогів і визначення ступеня їх подібності з об'єктом оцінки. Основними вимогами, що висуваються до аналога, є його тотожність об'єкту оцінки за функціональним призначенням, повна кваліфікаційна подібність та часткова конструкторська подібність;

3) внесення поправок до цін аналогів і отримання підсумкової ринкової вартості об'єкта оцінки за формулою:

В =Ван*К1*К2*...*Кп*І, (9.7)

 

де В – вартістьоб'єкта оцінки;

Ван – вартість аналога;

К1, К2...Кп – поправочні коефіцієнти;

І – індекс цін за період між датою оцінки і датою продажу аналога.

Розрахунок поправочних коефіцієнтів (К) на технічні параметри здійснюється за формулою

 

(9.8)

 

(якщо j-a характеристика збільшує величину оцінної вартості об'єкту) або за формулою:

 

(9.9)

 

(якщо j-а характеристика зменшує величину оцінної вартості об'єкту):

де П(о)j – j-а характеристика об'єкту оцінки;

П(а)j – j-а характеристика аналога.

Якщо аналогами виступають декілька об'єктів, то для кожного з них здійснюються розрахунки, а отримані результати усереднюються.

Метод статистичного моделювання ціни передбачає розгляд об'єкту оцінки як представника певної сукупності однорідних об'єктів з відомими цінами. Для цієї сукупності розробляється парна (одночинник) або багаточинник регресійна модель залежності ціни від одного або декількох споживчих параметрів. Одержувана в результаті розрахунків середньостатистична ціна коректується за допомогою коректувальних коефіцієнтів.