Критичні періоди у розвитку мовлення дітей

Критичні періоди у розвитку мовлення дітей

На переконання І. Огієнка, можливість говорити, спілкуватися - це незамінний дарунок від природи людині, найважливіша основа, що на духовно й культурно зростає кожний народ. Саме своєчасний розвиток мовлення сприяє оволодінню рідним мовленням дітей дошкільного віку і має особливо важливе значення у зростанні дитини. Цілком зрозуміло, що без сформованої правильної мови діти не зможуть здобути міцних і ґрунтовних знань із основ наук. Критичні періоди в розвитку мовлення є передумовою до виникнення мовленнєвих порушень. Тому при оцінці порушень мовлення у дітей неоюхідно враховувати ці так звані критичні періоди, коли відбувається мисленнєвий розвиток тих або інших ланок мовленнєвої системи, у зв’язку з чим з'являються підвищена уразливість нервових механізмів мовленнєвої діяльності і ризик виникнення порушень її функції.

Виділяють три критичні періоди в розвитку мовленнєвої функції.

Перший (1-2 роки життя), коли формуються передумови мовлення і починається мовленнєвий розвиток, закладаються основи комунікативної поведінки, і рушійною силою стає потреба в спілкуванні. В цьому віці відбувається найінтенсивніший розвиток кіркових мовленнєвих зон, зокрема зони Брока, критичним періодом якого вважається вік дитини 14-18 міс. Навіть незначні несприятливі чинники, діючі в цьому періоді, можуть відбитися на розвитку мовлення дитини (див. таб. 2.1).

Таблиця2. 1

Критичні періоди в розвитку мовленнєвої функції у дітей

1 критичний період (1-2 рік життя)	2 критичний період 1 (3 роки)	3 критичний період (6-7 років)
Формуються передумови мовлення і починається мовленнєвий розвиток; закладаються основи комунікативної поведінки; рушійною силою розвитку мовлення стає потреба в спілкуванні	Інтенсивно розвивається зв'язне мовлення, відбувається перехід від ситуативного мовлення до контекстного	Початок розвитку писемного мовлення
Інтенсивний розвиток кіркових мовних зон, зокрема центру Брока	Неузгодженість у роботі центральної нервової системи, в нейроендокринній і судинній регуляції	«Зриви» нервової діяльності через зростання навантаження на ЦНС
Затримка мовленнєвого розвитку	Заїкання, мутизм, затримка мовленнєвого розвитку, недорозвинення мовлення	Заїкання

Другий (3 роки), коли інтенсивно розвивається зв'язне мовлення і відбувається перехід від ситуаційного мовлення до контекстного, що шмагає великої узгодженості в роботі ЦНС (мовнорухового механізму, уваги, нам'яті, та ін.). Виникаюча неузгодженість в роботі ЦНС, в нейроендокринній і судинній регуляції призводять до зміни поведінки, спостерігаються впертість, негативізм та ін. Можуть виникати заїкання, мутизм, відставання мовного розвитку. Дитина відмовляється від мовленнєвого спілкування, з'являється реакція протесту на високі вимоги дорослих. Виникаюче на цьому етапі заїкання може бути зумовлено нерівномірністю дозрівання окремих ланок мовленнєвої функціональної системи і різних психічних функцій. В літературі вони позначаються якеволюційні, тобто пов'язані з віковою фазою розвитку.

Третій (6-7 років) - початок розвитку писемного мовлення, зростає навантаження на ЦНС дитини. При підвищених вимогах можуть відбуватися «зриви» нервової діяльності з виникненням заїкання. Будь-то чи порушення мовленнєвої функції, що є у дитини, в ці критичні періоди вражаються найбільш сильно. Крім того, можуть виникнути і нові мовленнєві розлади. Логопед повинен добре знати критичні періоди розвитку мовлення дитини й ураховуваги їх.

Критичні періоди розвитку мовлення відіграють значну роль, вони можуть мати як. самостійне, значення, так і поєднуватися з іншими їм сприятливими. чинниками - генетичними, загальної ослабленості штпни, дисфункцією з боку нервової системи та ін. Динаміка вікового розвитку мовлення в перші роки життя значно варіюється залежно від розвитку організму і від впливу на нього навколишнього середовища.

Для розвитку мовленнєвої функціональної системи необхідні нормальне дозрівання і функціонування ЦНС. Мовлення, виступає одним з її найбільш могутніх факторів (і стимулів) розвитку дитини в цілому. Воно має значний уплив на формування особистості, вольові якості, характер, погляди, прагнення, відображає соціальне середовище, в якому і зростає дитина.

Для нормального розвитку мовлення необхідні певні умови: зрілість річних структур головного мозку; правильна і скоординована робота носових і дихальних систем, органів артикуляції; розвиток слуху і мовлення, рухових навичок, емоцій, формування потреби у спілкуванні.

Отже, розвиток мовлення у дитини проходить ряд етанів, кожен наступний із яких взаємопов'язаний і зумовлений попереднім, відсутність або затримка становлення однієї фази призводить до загримки, а то й до повного випадіння формування і розвитку наступної функції мовленнєвого апарату. Органічні ураження головного мозку іакож мають значний негативний уплив на розвиток мовлення як системи, яка виконує комунікативну, регулюючу та програмуючу функції. Причому значну роль відіграють як ступінь порушення, так і час, в який воно виникло, а також і те, як проходив фізичний розвиток дитини після ураження.