ЗАВДАННЯ 4 страница

Управління у сфері використання та охорони земель слід розглядати як організаційно-правову діяльність уповноважених органів із забезпечення раціональної та ефективної експлуатації земель усіма суб'єктами господарювання у межах, визначених земельним законодавством України [76].

Перехід до ринкової економіки зумовив корінні зміни у формах і методах державного управління у сфері використання та охорони земельних ресурсів, а також його змісту. Набули широкого застосування економічні методи впливу на суб'єктів земельного законодавства, пов'язані з наданням податкових і кредитних пільг, виділенням коштів з державного або місцевого бюджету, звільненням від плати за земельні ділянки, компенсацією з бюджетних коштів зниження доходу власників землі і землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих і малопродуктивних земель тощо.

Разом з тим за умов ринкової економіки та роздержавлення права власності на землю важливим є поєднання економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель з методами адміністративного впливу на суб'єктів земельних правовідносин. За цих умов важливого значення набувають відповідні функції управління у галузі використання та охорони земель.

Термін "функція" (від лат.functio- виконання, здійснення) означає обов'язок, коло діяльності, призначення, роль. Функції управління - це відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які дають можливість здійснювати певний вплив на об'єкт управління з метою вирішення поставленого завдання, це також напрями управлінської діяльності, що мають правовстановлюючий, правозабезпечуючий чи правоохоронний характер.

Визначення змісту функцій управління та їх чітка класифікація необхідні для розробки раціональних основ системи управління. Функції державного управління у відповідній сфері розрізняють за критеріями: за органами, що їх здійснюють; місцем і значенням в управлінському процесі; юридичними наслідками, які тягнуть за собою їх здійснення, тощо. В. В. Горлачук поділяє функції управління на основні і спеціальні.

До основних належать:

- планування;

- координація;

- організація;

- регулювання;

- контроль.

Ці функції притаманні всім системам управління.

До спеціальних функцій відносять такі:

- надання і вилучення земель; моніторинг стану земельних ресурсів і динаміки його змін;

- ведення державного земельного кадастру;

- землеустрій; справляння плати за землю;

- державний контроль за раціональним використанням і охороною земель;

- вирішення земельних спорів; притягнення до юридичної відповідальності та інші.

Відповідні функції становлять зміст управління у галузі використання та охорони земель.

Суб'єктом управління у галузі використання та охорони земель є система уповноважених органів, які відповідно до земельного законодавства здійснюють організаційно-правову діяльність щодо забезпечення раціонального використання земельних ресурсів та їх охорони. їх розрізняють за обсягом і характером компетенції. У сфері земельних відносин певні управлінські функції мають органи загальної, міжгалузевої, галузевої і спеціальної компетенції [77].

До органів загальної компетенції, що здійснюють відповідні управлінські функції, належать Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві ради та місцеві державні адміністрації,

Одним з найважливіших органів міжгалузевого управління у сфері охорони і раціонального використання земель є Міністерство екології та природних ресурсів України, яке здійснює державне управління земельним фондом у комплексі з усіма іншими природними ресурсами (водами, надрами, лісами, атмосферним повітрям, флорою і фауною). Певні управлінські функції щодо земельного фонду мають у межах своєї компетенції також Міністерство аграрної політики України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державний комітет лісового господарства України, Національне космічне агентство України, Державний комітет України по водному господарству, Державний комітет будівництва та архітектури і житлової політики України, деякі інші центральні органи виконавчої влади.

Галузеве управління земельним фондом здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до відання яких належить відповідна частина земельного фонду, що не залежить від територіального розміщення земель. Органом спеціальної компетенції у сфері земельних відносин є Державний комітет України по земельних ресурсах.

Органи управління у галузі використання та охорони земель мають розгалужену систему, яка діє у межах повноважень, визначених земельним та іншими галузями права України. Зазначена система функціонує як єдиний взаємопов'язаний механізм [78].

Систему органів управління та охорони земель поділяють на два види: органи загальної компетенції та органи спеціальної компетенції. Особливістю управління у галузі використання та охорони земель органами загальної компетенції є те, що вони здійснюють зазначену діяльність і разом з тим вирішують інші завдання, віднесені до їхньої компетенції, - розвиток економіки, соціальної сфери, національної безпеки та оборони тощо. На відміну від них, для органів спеціальної компетенції управління у галузі використання та охорони земель є головним або одним з головних напрямів їхньої діяльності.

До системи органів загальної компетенції, які здійснюють управління у галузі використання та охорони земель, належать: Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади.

Систему органів управління спеціальної компетенції у даній сфері становлять: Міністерство екології та природних ресурсів України, Державний комітет України по земельних ресурсах.

Відповідно до ст. 75 Конституції України основними повноваженнями Верховної Ради України у галузі управління використання та охорони земель є: прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин; визначення засад державної політики у галузі використання та охорони земель; затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель; встановлення і зміна меж районів і міст; погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) особливо цінних земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин згідно з Конституцією України.

За ЗК України до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі використання та охорони земель на території республіки належить низка напрямів діяльності, пов'язаних з реалізацією загальнодержавної політики у сфері земельних відносин і захисту земельних прав громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави в цілому [2]. Серед них: розпоряджання землями, що перебувають у спільній власності територіальних громад; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводять органи виконавчої влади; координація контролю за використанням та охороною земель.

Повноваження Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин визначено ЗК України [2]. Зокрема, відповідно до п. 2 ст. 84 ЗК України він здійснює повноваження власника щодо земель державної власності згідно з законом у межах і порядку, визначених Кодексом; за погодженням з Верховною Радою України має повноваження на продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам п. 1 ст. 129 ЗК України [2]; уповноважений надавати у постійне користування земельні ділянки із земель державної власності юридичним особам у випадках, визначених статтями 9 і 150 ЗК України [2]; має право приймати рішення щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, для суспільних та інших потреб (п. 2 ст. 149); визначає порядок встановлення та зміни цільового призначення земель ч. 3 ст. 20 ЗКУ [2]; надає дозвіл на проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних природних парків, дендрологічних і ботанічних садів, археологічних пам'яток п. 3 ст. 97; затверджує методику грошової та експертної оцінки землі п. 8 ст. 128; здійснює інші повноваження.

Органи місцевого самоврядування (обласні, Київська і Севастопольська міські, районні, районні у містах, сільські, селищні та міські ради) виконують управлінські функції у сфері земельних відносин відповідно до статей 8-12 ЗК України [2], законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" [15. До їхніх повноважень належать: розпоряджання землями територіальних громад; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводять органи виконавчої влади; встановлення та зміна меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць; організація землеустрою; забезпечення реалізації державної політики у галузі використання та охорони земель та інші.

Повноваження місцевих державних адміністрацій визначено в ст. 17 ЗК України [2] та Законі України "Про місцеві державні адміністрації" від [16]. Вони, зокрема, розпоряджаються землями державної власності у межах, визначених ЗК України; беруть участь у розробці та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних програм з питань використання та охорони земель; координують здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; готують висновки щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуповують земельні ділянки; викуповують земельні ділянки для суспільних потреб у межах, визначених ЗК України; готують висновки щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст.

Серед повноважень Міністерства екології та природних ресурсів України як центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин ст. 14 ЗК України [2] виділяє: участь у розробці та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель; організація моніторингу земель; участь у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів; здійснення державної екологічної експертизи землекористування; внесення пропозицій щодо формування державної політики у галузі охорони та раціонального використання земель; міжнародне співробітництво з питань охорони земель тощо.

Cистема державних органів земельних ресурсів складається з Державного комітету України по земельних ресурсах та підпорядкованих йому Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, Державного комітету АР Крим по земельних ресурсах і єдиному кадастру, обласних, Київського і Севастопольського міських головних управлінь, районних відділів, міських управлінь (відділів) земельних ресурсів та інженерів-землевпорядників сіл і селищ.

Як зазначається у Положенні про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженому Указом Президента України від 14 серпня 2000 року, цей Комітет є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. У встановленому порядку він вносить пропозиції щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру і забезпечує її реалізацію, здійснює управління у цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.

Повноваження Держкомзему: координація робіт з проведення земельної реформи; участь у розробці та організації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель; ведення державного земельного кадастру, у тому числі державної реєстрації земельних ділянок і державного контролю за використанням та охороною земель; розробка економічного та правового механізму регулювання земельних відносин тощо.

 

2 РОЗДІЛ

ЗЕМЛЕВПОРЯДНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ТА МІСТОБУДІВНЕ ПРОЕКТУВАННЯ

 

 

2.1. Аналіз механізму робочого проектування лінійних інженерних комунікацій

 

 

Всі роботи з інженерного обладнання міста здійснюються відповідно до розробленого генерального плану та розроблених в його розвиток схем або проектів інженерних мереж: водопостачання, каналізації, теплопостачання, телефонізації, освітлення проекту вуличного і транспортного розвитку міста, озеленення, охорони навколишнього середовища.

Планомірність і взаємна ув’язка рішень з розвитку інженерних систем здійснюється на основі проектів розміщення будівництва. Галузеві управління адміністрації міста розробляють щорічно плани на проектування і будівництво об’єктів.

Проектна документація на будівництво або реконструкцію інженерних комунікацій, споруд повинна розроблятися з урахуванням повного забезпечення районів сучасними комунальними послугами: каналізацією, водопостачанням, теплопостачанням, електропостачанням, телефонізацією, радіофікацією, дощовою каналізацією, газифікацією, сміттєвидаленням.

Передпроектні матеріали і робочі креслення включають технічні умови на проектну розробку інженерних мереж каналізації, тепло та електропостачання, водопроводу, які повинні бути виконані уповноваженими службами. Також повинна бути зроблена копія частини генерального плану міста, на якій повинна бути нанесена справжня і проектована планування сусідніх ділянок, а також підземних інженерних комунікацій, до яких можна підключити відповідні мережі проектованого об'єкта.

Слід розробити архітектурно-планувальне завдання. У відповідності з ним будуть виконуватися проектні роботи: необхідно вказати межі та розміри ділянки, її цільове призначення, скласти перелік планованих споруд, виконати черговість робіт, зібрати інформацію про прилеглої території та перспективи її розвитку, скласти загальні вимоги архітектурно-планувального рішення.

Технічний проект, як правило, складається з шести документів. У його склад входить генеральний і дендрологічний план, проект інженерних мереж комунікації, проект вертикального планування, пояснювальна записка і кошториси.

Забудовникам, які здійснюють реконструкцію і реставрацію існуючих будівель, забудову кварталів, районів, необхідно керуватися комплексним проектом інженерного забезпечення, який передбачає реконструкцію всіх інженерних комунікацій і споруд з урахуванням вимог ДБН і методів їх прокладання в умовах реконструкції проїздів, вулиць, набережних, благоустрою парків, скверів і т. ін.

При прокладанні інженерних комунікацій і розміщенні споруд необхідно враховувати: порядок взаємного розташування нових поряд з існуючими мережами і можливість подальшого розвитку, максимальне збереження дорожніх покриттів і підвищення рівня благоустрою територій, збереження і надійне функціонування інженерних комунікацій, безпеку експлуатації і можливість проведення ремонтних робіт, максимальне збереження існуючих зелених насаджень.

Схема розроблена як підґрунтя для розробки плану зонування території міста. До неї ввійшли планувальні обмеження, зумовлені розміщенням промислових, комунально-складських та інших підприємств, водоохоронними зонами, екологічними обмеженнями. Крім того, виділяються території, які потребують складної інженерної їх підготовки.

Ключову роль в ландшафтному проекті і його документації грає генеральний план. Він є основою реалізації всієї задумки. Найчастіше генплан виконується в масштабі 1:200 або 1:100 для приватних володінь або 1:1000 або 1:500 для великих муніципальних об'єктів. У ньому необхідно відобразити доріжки, споруди, водойми, майданчики, газони, групи рослин і квітники. Важливу роль у складанні генерального плану грає зонування території і черговість робіт.

Окремо складається проект вертикального планування, в якому показуються водостоки. У нього можуть входити картограми земляних робіт, в яких вказуються місця підсипання і зрізки грунту, опис та план конструкцій майданчиків та доріжок, який складається з урахуванням необхідних санітарно-технічних норм.

В дендрологічному плані відображені головні принципи ландшафтного проектування. У нього входять проектовані пейзажі картин і їх об'ємно-просторові композиції, обрис і розміщення чагарників і дерев, а також гаїв, відкритих просторів і окремих рослин. До плану повинна додаватися експлікація, в якій знаходиться перелік використовуваної рослинності, вказуються її сорти і види, а також поштучне кількість рослин.

Проект інженерних комунікацій увазі складання плану мереж дренажу, водоспоживання, електропостачання, каналізації, теплопостачання, телефонних проводок, радіо і т.п. Тут важливо розрахувати необхідну воду, тепло та інше.

Проектні матеріали та робочі креслення включають і пояснювальну записку. У ній міститься докладний список вишукувальних робіт, існуючих комунікацій і споруд, а також проектна документація. Важливе місце в пояснювальній записці відводиться опису екологічних та природних умов, балансу території. У ній містяться рекомендацію щодо поліпшення хімічного і механічного складу грунту, можна знайти обгрунтування необхідної кількості добрив і режим грунтових вод.

В кінці складається кошторис. У ній відображено вартість різних видів робіт, спорудження будівель, а в кінці наводиться загальна кошторис по проекту.

Робочі креслення відображають основні рішення ландшафтного проекту.

Серед них важливе місце відводиться генеральним планом, в який можна внести поправки після затвердження. Виділяють креслення інженерних комунікацій, робочий проект дорожньої мережі та вертикального планування. Створюються розбивочні креслення і робочі креслення споруд.

Якщо ландшафтний проект в своєму технічність виконання щодо нескладний, тоді можна обмежитися використанням техно-робочого проекту. Він складається з передпроектних досліджень і документації, генерального і дендрологічного плану, пояснювальної записки і робочих креслень.

Секрети благоустрою ландшафтного проектування крояться в тому, щоб грамотно створити проектні матеріали. Тільки в цьому випадку можна уникнути переробок, а значить, і додаткових витрат. Це важлива стадія ландшафтного дизайну.

Натомість раніше діючих СНиП 1.02.01-85 в Україні введені нові державні будівельні норми ДБН А.2.2-3-97. Вони регламентують склад, порядок розробки, погодження та затвердження проектної документації.

Норми поширюються як на нове будівництво, так і на розширення, реконструкцію та технічне переоснащення об'єктів цивільного та промислового призначення.

Під розширенням слід розуміти будівництво додаткових приміщень, будівель і споруд, що зводяться в рамках єдиного будівельного комплексу, під реконструкцією - будівельні роботи, пов'язані зі зміною призначення об'єкта в межах існуючих будівельних габаритів складовою частиною реконструкції може бути капітальний ремонт об'єкта.

Нові норми є обов'язковими для застосування органами державного управління і нагляду, замовниками інвесторами, проектувальниками, підрядниками.

Право на розробку проектної документації або її окремих розділів надається проектним організаціям незалежно від форм їх власності, що мають відповідну ліцензію на виконання проектних робіт.

Проектування об'єктів повинне здійснюватися з дотриманням чинного законодавства України та нормативних документів на підставі завдання, затвердженого замовником, архітектурно-планувального завдання на проектування.

Вихідні дані, достатні для виконання проектних робіт на відповідній стадії, замовник зобов'язаний надати до початку виконання проектних робіт.

Проектні роботи виконуються на підставі договорів контрактів, укладених між замовником і проектувальником Замовлення на проектування об'єкта проектувальник одержує від замовника або за підсумками конкурсу.

Для узгодження і затвердження розробляється проект для будівництва - робоча документація.

Для узгодження і затвердження технічно нескладних об'єктів з використанням проектів масового та повторного застосування може встановлюватися один суміщена стадія - робочий проект. Замовник і проектувальник самі визначають складність об'єкта.

Для технічно складних об'єктів цивільного призначення додатково розробляється ескізний проект, для об'єктів промислового призначення - техніко-економічне обгрунтування інвестицій. Для окремих об'єктів після узгодження техніко-економічне обгрунтування інвестицій може розроблятися робоча документація, а після його затвердження - робоча документація.

Керівники проектних організацій повинні призначати відповідними наказами головних архітекторів та головних інженерів проектів на розробку всіх стадій проектування.

Відповідальними особами за технічні, економічні, естетичні та екологічні якості проекту є головний архітектор проекту або головний інженер проекту Вони готують договори, координують дії виконавців, ведуть переговори з замовниками, субпідрядниками та підрядниками. Відповідальними особами за якість певного розділу проекту є керівник і головний спеціаліст відповідного проектного підрозділу.

Ескізний проект, техніко-економічне обгрунтування інвестицій, проект і робочий проект повинні бути підписані керівництвом і основними виконавцями проектній організації. Титульний лист пояснювальної записки підписують керівник організації директор, головний інженер, головний архітектор, керівник майстерні відділу, головний архітектор інженер проекту, автори проекту. Розділи пояснювальної записки підписують головні фахівці відділів, автори розділів якщо вони є, виконавці Креслення підписують керівник майстерні відділу, головний архітектор інженер проекту, автори проекту, головні фахівці, виконавці. У пояснювальній записці мають бути вказані прізвища учасників проектування по кожному розділу проекту а в разі наявності субпідрядників - назви фірм або фізичних осіб субпідрядників.

Ескізний проект містить принципові рішення містобудівних, архітектурних, художніх, функціональних, екологічних вимог за завданням на проектування, підтверджує принципову можливість створення об'єкту, визначає його вартість. Для обгрунтування прийняття архітектурних рішень у складі графічної частини і пояснювальної записки ескізного проекту можуть додатково виконуватися інженерно-технічні та конструктивні розробки, схеми інженерного забезпечення об'єкта та обгрунтування ефективності інвестицій.

Ескізний проект розробляється з дотриманням існуючої містобудівної документації, архітектурно-планувального завдання, вимог охорони навколишнього природного середовища.

Після схвалення або затвердження органами містобудування та архітектури Ескізний проект є підставою для подальшої розробки проектної документації.

Техніко-економічне обгрунтування інвестицій розробляється для технічно складних об'єктів промислового призначення, в т ч транспортного, енергетичного, гідротехнічного, меліоративного та інших спеціальних видів будівництва техніко-економічне обгрунтування інвестицій інвестицій обгрунтовує необхідність і доцільність будівництва або реконструкції промислових об'єктів, в т ч їх технічну здійсненність і ефективність інвестіцій.В Техніко-економічне обгрунтування інвестицій інвестицій повинні розглядатися рішення в частині розміщення, потужності об'єкта, оцінки впливу проектованої діяльності на навколишнє середовище, відповідність архітектурним та іншим вимогам згідно із завданням на проектування техніко-економічне обгрунтування інвестицій після його узгодження або затвердження є підставою для подальшої розробки проектної документації.

Проект на будівництво об'єкта цивільного призначення розробляється на підставі вихідних даних, завдання на проектування, погодженого ескізного проекту (при його наявності).

Він повинен складатися з таких основних розділів:

· пояснювальна записка з вихідними даними,

· архітектурно-будівельне рішення, генплан, благоустрій територій, схема транспорту (при необхідності),

· технологічна частина (при необхідності),

· рішення з інженерного обладнання та зовнішніх інженерних мереж,

· оцінка впливів на навколишнє середовище Необхідність розробки визначається за участю державних органів охорони навколишнього природного середовища,

· організація будівництва,

· кошторисна документація,

· відомість обсягів робіт.

Проект на будівництво, розширення та реконструкцію об'єкта промислового призначення розробляється на підставі вихідних даних, завдання на проектування узгодженого техніко-економічне обґрунтування інвестицій (при необхідності).

Він повинен складатися з таких основних розділів:

· пояснювальна записка з вихідними даними,

· генеральний план і транспорт,

· технологічна частина

· рішення з інженерного обладнання та зовнішніх інженерних мереж,

· архітектурно-будівельні рішення,

· організація будівництва,

· оцінка впливу на навколишнє середовище відповідно до вимог ДБН А.2.2-1-95,

· кошторисна документація,

· збірки специфікацій на обладнання, матеріали, конструкції та вироби,

· відомості обсягів робіт,

· техніко-економічна частина, економічні показники

Склад і зміст розділів проекту на будівництво об'єктів цивільного та промислового призначення можуть уточнюватися і доповнюватися замовником у завданні на проектування залежно від призначення та складності об'єктів, що проектуються.

Робочий проект є сполученою стадією проектування, призначеної для узгодження і затвердження проектної документації, а також для будівництва об'єкта. Він виконується на підставі погодженої планувальної документації, державних програм розвитку галузі або узгоджених передпроектних пророблень, завдання на проектування, архітектурно-планувального завдання, вихідних даних і технічних умов на підключення до джерел інженерного забезпечення.

Робочий проект складається з пояснювальної записки з техніко-економічними показниками, робочих креслень, кошторисної документації та розділу організації будівництва.

Робоча документація призначена для будівництва.

Вона включає в себе:

· робочі креслення, які розробляються відповідно до вимог стандартів ДСТУ та ГОСТів,

· паспорт оздоблювальних робіт,

· кошторисну документацію,

· відомість обсягів будівельних і монтажних робіт,

· збірки специфікацій обладнання, виробів і матеріалів за ДСТУ Б А.2.4-10-95 ГОСТ 21.110-95,

· опитувальні листи та габаритні креслення на відповідні види обладнання та виробів,

· вихідні вимоги на розробку конструкторської документації на устаткування індивідуального виготовлення включаючи нетипове та нестандартизоване обладнання.

Обсяг та деталізація робочих креслень повинні відповідати вимогам стандартів "Системи проектної документації для будівництва".

Після затвердження проекту ескізного проекту, техніко-економічне обгрунтування інвестицій) за рішенням замовника робочі креслення можуть розроблятись підрядником чи іншим проектувальником за наявності ліцензії, в т ч з залученням авторів.

Деталіровочних креслення металевих конструкцій і технологічних трубопроводів повинні розробляти заводи-виробники, а деталіровочних креслення повітроводів - монтажні організації В окремих випадках проектувальник може брати на себе розробку деталіровочних креслень металевих конструкцій і технологічних трубопроводів за окрему плату.

Робочі креслення, як правило, підписують керівник майстерні (відділу), головний архітектор інженер проекту, головний спеціаліст відповідного розділу, виконавець та особа, відповідальна за нормоконтроль.

робоча документація розробляється після затвердження попередньої стадії проектування.

Вартість проектних робіт визначається відповідно до порядку і правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для нового будівництва, реконструкції і технічного переоснащення підприємств, будівель та споруд усіх галузей народного господарства України.

Розроблена проектна документація підлягає погодженню.

Ескізний проект і техніко-економічне обгрунтування інвестицій погоджують:

· з місцевими органами містобудування та архітектури - з питань розміщення, раціонального використання наміченої для відведення території, відповідності передбачених проектом рішень вимогам архітектурно-планувального завдання, діючої містобудівної документації,

· з органами місцевого самоврядування - з питань розміщення, використання наявних джерел постачання, інженерних комунікацій, умов їх розвитку (для отримання офіційних технічних умов при підготовці вихідних даних, необхідних для розробки П і Робоча документація), а також використання трудових ресурсів (при створенні нових робочих місць на виробничих об'єктах)

Проекти і робочі проекти погоджують з місцевими органами містобудування та архітектури якщо проект розроблений без попередньої розробки Ескізний проект і техніко-економічне обгрунтування інвестицій і з органами місцевого самоврядування які видавали технічні умови на підключення до джерел постачання чи інженерних комунікацій.

За наявності особливих умов розташування об'єкта історичні зони міст, зсувні території тощо необхідно за вказівкою органів містобудування та архітектури погодити проектну документацію з відповідними організаціями.

Проектна документація, розроблена у відповідності з державними нормативними документами і завірена підписом головного архітектора інженера проекту, не підлягає погодженню з органами державного нагляду, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

 

2.2 Склад процесу формування земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту Україні