ЗАВДАННЯ 5 страница

 

 

До основних етапів процедури формування земельної ділянки можна віднести:

– збір вихідних даних;

– отримання дозволу на розробку проекту землеустрою;

– розробка проекту землеустрою;

– погодження проекту землеустрою;

– затвердження проекту землеустрою;

– внесення даних до Державного земельного кадастру;

– складення договору оренди.

Відповідно до ст.22, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» [7], П.3 ст.123 Земельного кодексу України [1], та ст.50 Закону України «Про землеустрій» [2] необхідно отримати вихідні данні, а саме:

– витягу з генерального плану населеного пункту, план зонування території, детального плану;

– витяг по червоним лініям (вразі розташування земельної ділянки біля, вилиць, площ і т.п.);

– викопіювання з кадастрової карти (плану);

– довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Це надасть змогу мати представлення о площі, розміру, конфігурації, цільовому призначення та відведення земельної ділянки в цілому. Ці документи несуть інформацію про суміжні землевласники та землекористувачі, склад угідь на яких розташована земельна ділянка.

Передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч.2 та ч.3 статті 134 Земельного кодексу України [1], здійснюється в порядку, встановленому статтею 118, 123 Земельного кодексу України.

Подається клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

До клопотання додаються:

– викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки;

– письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки);

– копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);

– копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина копія документа, що посвідчує особу.

Згідно п. 3 ст. 123 Земельного кодексу України [1], п. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [7], та ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» [10], відбувається розгляд клопотання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні.

Дозвіл або відмова надається шляхом прийняття акту (рішення або розпорядження) відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку [1].

Укладеним між замовником і виконавцем договору на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, форму типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. N 266 [27].

Загальні вимоги до змісту документації із землеустрою встановленні ст.29 Закону України «Про землеустрій» [2].Документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Склад проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлений ст. 50 Закону України «Про землеустрій» [2]. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

– завдання на розроблення проекту землеустрою;

– пояснювальну записку;

– копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

– рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

– письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

– довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

– матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

– відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

– копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);

– розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

– розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

– акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

– акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

– перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

– викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

– кадастровий план земельної ділянки;

– матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

– матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно п.69, Додаток 12 «Порядку ведення Державного земельного кадастру» [21], ст. 26 Закону України «Про землеустрій» [2], встановлена процедура подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Подання замовником проекту землеустрою або її розробником від імені замовника, Державному кадастровому реєстраторові заяви (встановленого зразка) про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

До заяви додаються:

– проект землеустрою;

– електронний документ;

– інші документи;

– документ про оплату послуг з внесення відомостей до Держаного земельного кадастру.

Згідно п.70, 71 «Порядку ведення Державного земельного кадастру» [21], перевірка Державним кадастровим реєстратором, наданих документів та її облік шляхом реєстрації з присвоєнням реєстраційного номера, фіксацією дати їх реєстрації та створенням їх електронних копій.

Відмова у прийнятті заяви здійснюється Державним кадастровим реєстратором, безпосередньо у момент її подання з зазначенням рекомендацій щодо усунення причин, що є підставою для такої відмов.

Державний кадастровий реєстратор:

– розглядає, перевіряє та вносить відомості до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей;

– повідомляє заявника про здійснення дій, шляхом оприлюднення відповідних фактів на офіційному веб-сайті Держземагентства;

– повертає заявникові документацію із землеустрою з проставленою позначкою про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

– надає заявникові безоплатно витягу з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей.

Розробник подає на погодження до відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, оригінал проекту землеустрою, а до органів виконавчої влади, завірені ним копії проекту.

Ст.186¹ Земельного кодексу України [1], дає обґрунтування процедури погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до органу містобудування та архітектури.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки:

– природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з природоохоронним органом;

– історико-культурного призначення, земельної ділянки, розташованої на території історичних ареалів населених місць, земельної ділянки, на якій розміщені об'єкти культурної спадщини, підлягає також погодженню з органом охорони культурної спадщини;

– лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з органом лісового господарства;

– водного фонду підлягає також погодженню з органом водного господарства.

Розробник подає на погодження до відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів виконавчої влади – завірені ним копії проекту.

Органи виконавчої влади зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (копії такого проекту) безоплатно надати свої висновки про його погодження або відмову в такому погодженні.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації [21].

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення [11]

Обов'язкова державна експертиза проводиться за клопотанням (заявами) замовників чи розробників об'єктів державної експертизи, а при вирішенні земельних спорів-також за клопотанням відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Вибіркова державна експертиза проводиться за рішенням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи відповідно до закону.

Добровільна державна експертиза проводиться за клопотанням (заявами) замовників чи розробників об'єктів державної експертизи [11]. Державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності-шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості).

При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються:

– питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень;

– відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства;

– еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.

Проведення державної експертизи передбачає експертне дослідження, перевірку, аналіз і оцінку об'єкта державної експертизи та підготовку обґрунтованого та об'єктивного експертного висновку. Для проведення державної експертизи замовником подаються оригінали відповідної документації та матеріалів.

Відповідно до закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» [11], процедура проведення державної експертизи включає:

– перевірку наявності та повноти необхідних документів і матеріалів щодо об'єктів державної експертизи та їх реєстрацію (підготовча стадія);

– аналітичне опрацювання документів чи матеріалів щодо об'єктів державної експертизи, а в разі необхідності - проведення обстежень у натурі (на місцевості) та проведення на їх основі аналізу їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам (основна стадія);

– узагальнення окремих експертних досліджень, одержаної інформації, підготовку висновку державної експертизи та видачу його замовникам об'єктів державної експертизи (заключна стадія).

Строки проведення державної експертизи не можуть перевищувати 20 робочих днів від дня реєстрації об'єкта державної експертизи спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи.

Результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється [11].

У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам, правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.

Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов’язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Відповідно п.3, 4 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» [12], п.107 Порядку ведення Державного земельного кадастру» [21], Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

– особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

– органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Подання для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію:

– заяви за встановленою формою;

– оригіналу проекту землеустрою, який є підставою для формування земельної ділянки;

– проекту землеустрою у формі електронного документа;

– документу, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

– перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

– за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

– розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

– подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

– невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

– знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно п.8 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» надання заявнику (на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки) безоплатно витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку.

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України [1], передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Подання заявником органові державної реєстрації прав:

– заяви про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

– витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документах, відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки)

– документ, що посвідчує особу заявника або підтверджує повноваження

Згідно п.8, 10, 13, 16 «Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» [22], орган державної реєстрації прав:

– приймає заяву про державну реєстрацію;

– видає заявникові картку прийому заяви про державну реєстрацію;

– встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями;

– приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

У разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Державний реєстратор зупиняє розгляд заяви про державну реєстрацію на строк, що не перевищує п'яти робочих днів

Якщо заявник не усунув протягом п'яти робочих днів після отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію обставини, що були підставою для його прийняття, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

– вносить записи до Державного реєстру прав;

– формує витяг з Державного реєстру прав;

– видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові витяг з Державного реєстру прав разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав

Згідно п. 6, 10 ст. 123 Земельного кодексу України [1], та п. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [9], прийняття органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки здійснюються:

– затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

– вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

– надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Надання органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідно до їх компетенції засвідчені копії рішення для внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру.

Внесення Державним кадастровим реєстратором, після отримання рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, до Державного земельного кадастру відповідних відомостей, відповідно до п.76 «Порядку ведення Державного земельного кадастру» [21].

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок є складовою частиною договору оренди земельної ділянки. Тому укладення договору на проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, відповідно до Закону України «Про оцінку земель» [15].

Складання технічної документація з нормативної грошова оцінка земельної ділянки та підготовка витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно ст.15 Закону України «Про оренду землі» та «Типового договору оренди землі» затверджений постановою Кабінету Міністрів України здійснюється підготовка і підписання договору оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

– план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

– кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

– акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

– акт приймання-передачі об'єкта оренди;

– проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Подання заявником органові державної реєстрації прав, відповідно «Порядку ведення Державного земельного кадастру» [21]:

– заяви про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

– договору оренди землі;

– витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документах, відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки);

– документ, що посвідчує його особу або підтверджує повноваження;

– документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Орган державної реєстрації прав:

– приймає заяву про державну реєстрацію;

– видає заявникові картку прийому заяви про державну реєстрацію;

– встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями;

– приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

У разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Державний реєстратор зупиняє розгляд заяви про державну реєстрацію на строк, що не перевищує п'яти робочих днів, згідно норм «Порядку ведення Державного земельного кадастру» [21].

Якщо заявник не усунув протягом п'яти робочих днів після отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію обставини, що були підставою для його прийняття, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до п.18, 19, 20, 21 «Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України [22], Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

– вносить записи до Державного реєстру прав;

– формує витяг з Державного реєстру прав;

– видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові витяг з Державного реєстру прав разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав.

Таким чином маємо діючу процедуру надання земельної ділянки у оренду з обґрунтуванням нормами чинного законодавства, витягами за нормативної бази.

Відповідно до ст. 50 «Закону про землеустрій» [2], проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України [1].

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

– завдання на розроблення проекту землеустрою;

– пояснювальну записку;

– копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

– рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

– письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

– довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (Додаток Е);

– матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

– відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

– копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);

– розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

– розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

– акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);