ЗАВДАННЯ 6 страница

– акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

– перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

– кадастровий план земельної ділянки;

– матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

– матеріали погодження проекту землеустрою.

Також до складу проекту землеустрою входить Вихідна земельно-кадастрова інформація, яка несе в собі данні про землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки:

– кадастровий номер земельної ділянки (у разі присвоєння);

– форма власності на землю та код;

– цільове призначення та код;

– категорія земель та їх код;

– шифр та номер рядка за формою 6-зем;

– інформацію про площі земельної ділянки;

та відомості про земельну ділянку яка відводиться:

– кадастровий номер земельної ділянки (у разі присвоєння);

– форма власності на землю та код;

– цільове призначення та код;

– категорія земель та їх код;

– шифр та номер рядка за формою 6-зем;

– обмеження у використанні;

– інформацію про суб’єкта господарювання.

При розробленні проекту відведення отримані та проаналізовані:

– реєстраційні документи Замовника;

– правовстановлюючі документи на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці;

– графічні матеріали, щодо розташування земельної ділянки та витяг з плану для ведення ДЗК (по матеріалах чергового кадастрового плану м. Запоріжжя);

– витяги по генеральному плану та по червоним лініям з містобудівного кадастру м. Запоріжжя;

– умови відведення, правовий статус земельної ділянки, кількісна характеристика земельної ділянки, розподіл земель між власниками та користувачами;

– інші документи та інформація що мають відношення до запроектованої до відведення земельної ділянки.

На основі цих та інших документів складена пояснювальна записка, яка обґрунтовує норми, порядок та ситуацію щодо відведення земельної ділянки.

До складу проекту землеустрою входить звернення ПП «ТРАНС» до Запорізької міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке обґрунтовує підстави надання земельної ділянки та орієнтовну площу земельної ділянки (додаток Ж).

Рішенням Запорізької міської Ради про надання дозволу ПП «ТРАНС» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення під’їзної залізничної колії з постом чергового, входить до складу проекту землеустрою та є обов’язковим.

Завдання на виконання робіт обґрунтовує:

– підстави розроблення проекту землеустрою;

– характеристику об’єкта;

– вихідні данні розмір, місце розташування, наявні обмеження, умови надання земельної ділянки;

– кінцевий результат,;

– замовник;

– виконавець.

Також до проекту землеустрою входить лист Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради про можливість передачі в оренду земельної ділянки та оформлення документації відповідно до чинного законодавства, та погодження Департаменту архітектури та містобудування.

До матеріалів геодезичних вишукувань відносять:

– журнал геодезичних вимірювань;

– схема прив’язки меж земельної ділянки до пунктів ДГМ;

– відомість обчислення координат кутів повороту теодолітного ходу;

– відомості про обчислення площі земельної ділянки.

Ці данні несуть інформацію про координати земельної ділянки, площі, виміри, кути поворотів та прив’язку меж земельної ділянки до Держаної геодезичної мережі.

Кадастрові плани земельних ділянок – картографічні документи, що містять графічне зображення земельних ділянок із зазначенням місця розташування їх меж, меж земель, обмежених (обтяжених) правами інших осіб, контурів земельних угідь, контурів об’єктів нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках, та кадастровий номер земельної ділянки. Кадастровий план земельної ділянки – складова частина документації із землеустрою.

Відповідно ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» [12] на кадастровому плані земельної ділянки відображаються:

– площа земельної ділянки;

– зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності);

– координати поворотних точок земельної ділянки;

лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки;

– кадастровий номер земельної ділянки;

– кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності);

– межі земельних угідь;

– межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту;

– контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.

Кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі. Порядок складання та затвердження вимог до оформлення кадастрових планів земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі зміни відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, власнику (користувачу) земельної ділянки за його заявою Державний кадастровий реєстратор видає Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складовою частиною якого є кадастровий план, що містить внесені відомості.

Матеріали землевпорядного проектування складаються з:

– плану земельної;

– плану обтяжень у користуванні земельною ділянкою;

– збірного кадастрового плану земельної ділянки;

– акту погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами, за наявністю суміжників.

Згідно ст. 50 «Закону про землеустрій» до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки входить перелік обмежень земельної ділянки, який несе інформацію про наявність обмежень у використанні земельною ділянкою та код.

Довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями за даними форми 6-зем (Додаток Е) несе в собі інформацію про таке:

– місце розташування земельної ділянки;

– форма власності на землю;

– категорія земель на земельній ділянці;

– вид цільового призначення земельної ділянки;

– вид угідь;

– агровиробнича група ґрунтів;

– зареєстровані обмеження у використанні земельною ділянкою;

– кадастровий номер (за наявністю);

– землекористувач або землевласник (за наявністю).

Довідка надається Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області.

До матеріалів перенесення в натуру на місцевість меж земельної ділянки входять такі документи:

– креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру, несе в собі інформацію про прив’язку земельної ділянки до об’єктів нерухомості або до межових знаків;

– лист ПП «ТРАНС» про закріплення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) межовими знаками.

Історико – архівна довідка про земельну ділянку несе в собі історичну інформацію, картографічний матеріал, інформацію про місце знаходження земельної ділянки та надає висновок про наявність підйомного археологічного матеріалу. Видається ДП «Науково-дослідним центром «Охоронна археологічна служба України» Інститут археології Національної академії наук.

План земельної ділянки – графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Обмеження щодо використання земельних ділянок регламентується нормами Земельного кодексу України. Право обмеженого використання земельної ділянки обтяжує (обмежує) право власності на земельні ділянки і дає можливість користуватися земельною ділянкою або її частиною в обсязі, передбаченому законом або договором.

Перехід права власності на земельну ділянку не є підставою для припинення встановленого права обмеженого використання цієї ділянки іншими особами.

Права на земельну ділянку можуть бути обмежені законом або договором:

– забороною на продаж або інше відчуження певним особам або дозволів на відчуження певним особам протягом установленого строку;

– правом на переважну купівлю у разі її продажу;

– умовою розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків у визначеному проектом порядку;

– забороною на зміну цільового призначення земельної ділянки, зовнішнього вигляду нерухомого майна, реконструкції або знесення будинків, будівель, споруд без погодження в установленому порядку;

– умовою здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

– забороною на провадження окремих видів діяльності;

– умовою додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт, у тому числі щодо охорони ґрунтового покриву, тваринного світу, рідкісних рослин, пам'яток природи, історії і культури, археологічних об'єктів, які розміщені на земельній ділянці;

– умовою надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в

До складу містобудівної документації входять:

– витяг по червоним лініям з містобудівного кадастру м. Запоріжжя;

– план для ведення ДЗК (по матеріалам чергового кадастрового плану м. Запоріжжя);

– витяг по генеральному плану з містобудівного кадастру м. Запоріжжя;

– лист департаменту містобудування та архітектури від про надання переліку обмежень у використанні земельної ділянки;

– лист-погодження Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від про відведення земельної ділянки.

Витяг по червоним лініям з містобудівного кадастру несе інформацію про границі між всіма видами вулиць (проїздів) і основними місто-утворюючими елементами: зонами житлової забудови й водних басейнів, промисловими, зеленими, технічної зонами.

Черговий кадастровий план - актуалізоване в часі графічне зображення місцезнаходження земельних ділянок у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район) із зазначенням номерів кадастрових зон та кварталів, їх меж, розмірів і кадастрових номерів земельних ділянок, меж земельних угідь, земельних сервітутів, територіальних зон, відповідно до Наказу «Про затвердження Порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам» [31].

Генеральний план – вид містобудівної документації, що регулює містобудівну діяльність в містах і інших поселеннях, визначає умови безпеки мешкання населення, забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних і екологічних вимог, раціональне визначення меж землекористувань, зон житловою, суспільної, промислової забудови, територій, що особливо охороняються, зон різної містобудівної цінності, розміщення місць прикладення праці, розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, впорядкування територій, збереження історико-культурної спадщини і антропогенних ландшафтів.

Правовстановлюючі документи на будівлі і споруди:

– технічний паспор;

– – договір купівлі-продажу;

– витяг з Державного реєстру право чинів;

– витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Технічний паспорт розробляється проектно-вишукувальної організацією після виконання спеціальної геодезичної зйомки шляхів і прилеглої території. Вартість геодезичних робіт з розробки технічного паспорта шляху не загального користування залежить від місця розташування шляху, його протяжності, кількості стрілочних переводів, типу навколишньої забудови та інших параметрів. Технічний паспорт залізничної колії не загального користування затверджується керівництвом організації і узгоджується з начальником станції примикання.

Правовстановлюючі документи суб’єкта земельних відносин:

- виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

-довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДПОУ) Головного управління статистики у Запорізькій області.

- паспорт громадянина України та ідентифікаційного кода.

Документи розробника проекту землеустрою:

– свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

– ліцензія Державного агентства земельних ресурсів України на проведення робіт із землеустрою;

– кваліфікаційний сертифікат інженера – землевпорядника.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» [2], розробниками документації із землеустрою є:

– юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників;

– фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками.

Розробники документації із землеустрою мають право:

– виконувати роботи із складання документації із землеустрою;

– погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою, строк виконання робіт, їх вартість та порядок оплати;

– вимагати індексації вартості виконаних робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом;

– авторства на створену ними документацію із землеустрою;

– здійснювати авторський нагляд за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою;

– вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування;

– вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою.

Розробники документації із землеустрою зобов'язані:

– дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою;

– інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою;

– виконувати всі умови договору;

– виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

 

 

2.3. Державне регулювання в механізмі державної реєстрації права користування чужою земельною ділянкою

 

 

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки -внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, зміст якого складають право володіння, користування та розпоряджання майном.

Між тим, залежно від змісту наданих прав та обов’язків частиною першою статті 395 Цивільного кодексу України [3] встановлено, що речовими правами на чуже майно є, зокрема право користування (сервітут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до статті 182 Земельного Кодексу [2] право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 Кодексу).

Таким нормативно-правовим актом є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), статтею 4 якого встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить, зокрема на праві користування (сервітут), праві користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), праві забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Вказані речові права на нерухоме майно є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

Відповідно до загальних засад цивільного законодавства під правомочністю користування розуміється можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб. Прикладом є право користування чужим майном (сервітут), право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (стаття 401 Кодексу).

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України (стаття 102 Земельного кодексу України).

В даному випадку під чужим майном розуміється майно, яке належить іншим особам на праві власності.

Суб'єктами речових прав на нерухоме майно можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, до яких статтею 2 Земельного кодексу України [2] віднесено фізичні та юридичні особи, державу Україна, Автономну Республіку Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

При цьому, вищевказані речові права користування чужим майном не можуть належати власнику цього майна, якого законодавством наділено усіма складовими права власності, а саме користування, володіння, розпорядження.

Так, поєднання в одній особі власника та користувача нерухомого майна призводить до припинення похідного речового права на таке нерухоме майно.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати на підставі договору або у порядку спадкування частини перша та друга статті 407, частина перша статті 413 ЦевільногоКодексу України [3].

Як приклад можна навести такий випадок встановлення права користування чужим майном (сервітуту) відповідно до закону, а саме, статтею 377 ЦевільногоКодексу України [3] передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Законодавство не містить вимог до форми договорів про встановлення права користування чужим майном (сервітуту), права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), однак враховуючи положення статей 182, 208, 209 ЦевільногоКодексу України [3] та статті 126 Земельного кодексу України [2] вказані договори укладаються в письмовій формі та, за домовленістю сторін, можуть бути нотаріально посвідчені.

Щодо набуття речового права на підставі заповіту слід зазначити, що відповідно до статті 1225 ЦевільногоКодексу України [3] до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Також можливість спадкування права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), права користування чужим майном (сервітут).

Землевпорядна організація має зареєструвати частину земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, у Державному земельному кадастрі через державного кадастрового реєстратора за місцем розташування земельної ділянки. Територіальний орган Держземагентства зобов’язаний здійснити державну реєстрацію частини земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня подання необхідних документів.

На підтвердження державної реєстрації видається витяг із Державного земельного кадастру.

Договір земельного сервітуту набирає чинності не одразу після підписання, а лише після проведення державної реєстрації відповідного права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Для державної реєстрації права земельного сервітуту необхідно звернутися до державного реєстратора територіальної реєстраційної служби або до нотаріуса.

Право власності на земельну ділянку, на яку поширюватиметься право земельного сервітуту, має бути попередньо зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

На підтвердження державної реєстрації прав земельного сервітуту буде видано витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

До документів, що підтверджують відповідно виникнення, перехід та припинення права користування чужим майном (сервітут), відносяться, зокрема:

- укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

- рішення суду, що набрало законної сили, щодо інших речових прав на нерухоме майно;

- заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

- закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно.

При цьому, враховуючи підпункт 16 пункту 27 Порядку, перелік документів, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права користування чужим майном не є вичерпним.

З набранням чинності з 1 січня 2013 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку (пункт 7 «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону).

Для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі договору, відповідно до якого речове право на нерухоме майно набувається у зв'язку з настанням або ненастанням певної події, заявник додатково повинен надати документ, що підтверджує факт настання або ненастання такої події.

Для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник подає документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем або органом державної податкової служби на визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) приймає рішення про державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно, відмінного від права власності, або рішення про відмову в такій реєстрації.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав вносить записи до Державного реєстру прав.

Пунктом 22 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, визначено які відомості державний реєстратор вносить до запису про інші речові права та суб'єкта цих прав у разі проведення державної реєстрації виникнення інших речових прав на нерухоме майно, відмінних від права власності.

Після внесення записів до Державного реєстру прав державний реєстратор формує витяг з Державного реєстру прав та оформляє його у двох примірниках, один з яких державний реєстратор долучає до реєстраційної справи.

За результатами проведення державної реєстрації прав користування чужим майном згідно зі статтею 281 Закону орган державної реєстрації прав надає органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформацію, зокрема про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (земельний сервітут).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 року № 118 затверджено Порядок надання інформації про зареєстровані земельні ділянки органу державної реєстрації прав та про зареєстровані речові права на земельні ділянки органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, пунктами 11 та 12 якого передбачено, що орган державної реєстрації прав надає органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформацію про зареєстровані права, що міститься в Державному реєстрі прав, зокрема про державну реєстрацію права користування (сервітут) земельною ділянкою.

У разі проведення державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку зазначаються також відомості про вид речового права та строк його дії (ознаку безстроковості).

Інформація про зареєстровані права надається одночасно з проведенням державної реєстрації, зокрема права користування (сервітут) земельною ділянкою.

Державна реєстрація права користування чужим майном (сервітуту), права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) здійснюється шляхом внесення в установленому порядку відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вже зазначалося, вищевказані речові права на нерухоме майно є похідними від права власності, а тому їх державна реєстрація проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно.

Аналогічне положення міститься в пункті 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

Державна реєстрація інших речових прав на нерухоме майно, відмінних від права власності, проводиться за заявочним принципом.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Якщо об'єкт нерухомого майна розміщений у межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, заява про державну реєстрацію прав подається до одного з таких органів на вибір заявника, частини 1,2 статті 16 Закону.

Керуючись пунктами 25 та 26 Порядку державної реєстрації прав слід зазначити, що у разі проведення державної реєстрації інших речових прав на нерухоме майно, відмінних від права власності, заінтересованою особою є правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло таке речове право.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені Порядком.

До документів, що підтверджують відповідно виникнення, перехід та припинення права користування чужим майном (сервітут), права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) відносяться, зокрема:

-укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

-свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

-рішення суду, що набрало законної сили, щодо інших речових прав на нерухоме майно;

-заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

-закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно.

При цьому, враховуючи підпункт 16 пункту 27 Порядку, перелік документів, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права користування чужим майном не є вичерпним.