Гарантування конституційних прав на землю та захисту земельної власності.З метою подальшого удосконалення державної політики, визначення правової, економічної та соціальної основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, для забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля, Верховною Радою України, 19 червня 2003 року прийнятий Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Саме цим законодавчим актом України остаточно визначені основні завдання державного контролю за використанням та охороною земель, а саме: - забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; - забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; - запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; - забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів. Також цим Законом визначені основні принципи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель: - забезпечення раціонального використання та охорони земель як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави; - пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні земельних ресурсів над економічними інтересами; - повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок порушення земельного законодавства України; - поєднання заходів економічного стимулювання і відповідальності у сфері використання та охорони земель. Також діючим законодавством України, визначені повноваження державних органів влади, місцевого самоврядування у сфері контролю за використанням земельних ресурсів а також органи державного управління, які безпосередньо впроваджують заходи щодо контролю за використанням та охороною земель в Україні. Функції здійснення державного контролю за використанням та охороною земель були покладені на державні органи земельних ресурсів, у складі яких з 2003 року діяв спеціальний підрозділ — Держземінспекція України. Інспекційні органи були створені на рівні кожної області у складі обласних управлінь земельних ресурсів та мали державних інспекторів на рівні кожного адміністративного району. Наприкінці 2010 року з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень Указом Президента України було створено Центральний орган виконавчої влади – Державну інспекцію сільського господарства України, яка на сьогодні забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, зокрема у сфері використання та охорони земель. Структурні підрозділи, які створені в інспекції, охоплюють велике коло напрямків державного контролю за дотриманням земельного законодавства, родючості ґрунтів, насінництва та розсадництва, охорони прав на сорти рослин, експлуатації та технічного стану машин, дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки, якості та безпечності сільськогосподарської продукції, дотримання правил виробництва виноробної продукції. Служби, які ввійшли до складу Держсільгоспінспекції, і раніше виконували свої функції, але їх розрізненість не давала можливості повноцінно проводити державну політику у сфері здійснення державного нагляду в агропромисловому комплексі. Необхідність державного управління земельним фондом зумовлена економічним значенням землі для життєдіяльності суспільства та незамінністю в сфері матеріального виробництва та інших галузях господарської діяльності. Зміст державного управління земельним фондом полягає у забезпеченні раціонального використання і ефективної охорони земель на основі проведення організаційно правових та адміністративно-управлінських заходів у поєднанні з стимулюючими мірами економічного характеру. Загальне державне управління здійснюється державними органами загальної та спеціальної компетенції і має територіальний характер. Воно розповсюджується на всі землі в межах території України, незалежно від категорії земель та суб'єктів, що ними володіють. Конституція України гарантує непорушність прав власності. Право безперешкодно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю належить до числа фундаментальних свобод особи в умовах ринкової економіки. Гарантування прав на нерухоме майно і, в тому числі, на землю є особливо відповідальною функцією держави, від ефективності здійснення якої залежить довіра до неї громадян, власників землі та землекористувачів, інвесторів, а отже – це привабливість економіки в цілому, зменшення інвестиційних ризиків тощо. Створення дієвої системи гарантування прав на нерухоме майно належить до принципових умов набуття членства у Європейському Союзі. Вирішення цього завдання можливе за рахунок реалізації таких заходів: - кодифікувати та гармонізувати земельне законодавство, адаптувати його до вимог Європейського Союзу; розробити та прийняти нову редакцію Земельного кодексу України; - провести аналіз регуляторної активності органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин на предмет відповідності чинному земельному законодавству, не допускати імітування (дублювання) функцій державних органів земельних ресурсів виконавчими органами міських, селищних та сільських рад, захищати законні права власників землі та землекористувачів від неправомірного регуляторного впливу органів місцевого самоврядування, в т.ч. щодо встановлення ними не передбачених законодавством додаткових вимог у питаннях відведення, надання (вилучення) земельних ділянок, ведення земельного кадастру тощо; - створити організаційно-правове середовище та забезпечити ведення Державного земельного кадастру як єдиної державної системи необхідних, достовірних і своєчасних відомостей та документів про стан земель та їх використання, що має включати Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень, забезпечити прийняття закону “Про державний земельний кадастр”; - подбати про розробку та затвердження проектів землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проектів розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів; - забезпечити упорядкування адміністративно-територіального устрою, розробку та затвердження документації із землеустрою щодо встановлення меж населених пунктів, районів, областей, АР Крим, міст Києва та Севастополя; - сприяти прийняттю закону “Про державну інвентаризацію земель” і забезпечити проведення такої інвентаризації, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, що спричинені неналежною реєстрацією земельних ділянок, переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки за рахунок коштів державного бюджету; - провести інвентаризацію земель в межах територій, де втрачено достовірну земельно-кадастрову інформацію про стан земельних ресурсів, їх розподіл серед власників землі та землекористувачів (м. Київ, Обухівський район Київської області тощо), забезпечити при потребі суцільне переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки державними органами земельних ресурсів; - запровадити дієву систему гарантування (відновлення) державою прав на нерухоме майно, в т.ч. через відновлення меж земельних ділянок, інтегрувати топографо-геодезичну та картографічну діяльність до складу земельно-кадастрових робіт; - створити та забезпечити функціонування гарантійного фонду Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень; - забезпечити реєстрацію у складі Державного земельного кадастру в межах єдиної інформаційної системи відомостей про обтяження прав власності (заборони розпорядження нерухомим майном), обмежень права користування земельними ділянками (охоронні зони, прибережні захисні смуги, водоохоронні зони, санітарні зони тощо) та земельних сервітутів.
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки. На підставі проведеного аналізу стверджується, що держане регулювання в сфері встановлення обмежень у використанні земельною ділянкою (земельний сервітут) має бути віднесене до сфери земельного права, так само як аналіз та розробка теоретичних аспектів – до науки земельного права. Розкриття змісту поняття “земельний сервітут” дозволило авторові обґрунтувати неприпустимість змішування понять “земельний сервітут” та “право земельного сервітуту”. Для характеристики користування чужою земельною ділянкою потрібно застосовувати поняття "земельний сервітут", а використання поняття "право земельного сервітуту" є неточним та юридично не зовсім коректним. Обгрунтовано, що дослідження та законодавча регламентація державного управління земельних відносин сьогодні мають базуватись на реаліях правової системи, яка вимагає нових підходів до вивчення земельного сервітутного права та у будь-якому разі з урахуванням історичного еволюційного шляху розвитку земельного сервітутного права в України. На основі проведеного аналізу дано розгорнуту характеристику державного регулювання земельних відносин, як способу реалізації права загального землекористування. Доведено, що земельні сервітутні правовідносини мають регулюватись виключно земельним законодавством. Цивільне законодавство може бути застосовано до їх регламентації тільки у деяких випадках, а саме, у частині визначення основних категорій цивільного права, які застосовуються при регулюванні земельних сервітутних відносин; у разі виникнення при реалізації земельного сервітуту суміжних правовідносин, що мають цивільно-правовий характер; при виникненні прогалин у земельному законодавстві. Критичний аналіз масиву підзаконних нормативних актів, що стосуються держаного регулювання земельних відносин, свідчить про їх невідповідність положенням ЗК України, що може породжувати неоднозначне тлумачення норм вказаного інституту у правозастосуванні. У зв’язку з цим існує необхідність приведення зазначенх нормативних актів у відповідність до норм ЗК України, вдосконалених у частині існуючих у них прогалин.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141. 2. Земельний Кодекс України. – К.: Атака, 2001. – 96 с. 3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356. 4. Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 р. № 8580-IV // Законодавство України про землю / укл. О.М. Роїна. – 4-е вид., перероб. і доп. – К.: КНТ, 2006. – 532 с. 5. Закон України «Про Генеральну схему планування території України» від 7 лютого 2002 р.№ 3059-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 30. – Ст. 204. 6. Закон України "Про використання земель оборони" від 27 листопада 2003 р. № 1345-IV // Офіційний вісник України. - 2003. - № 52. - Кн. 1. - Ст. 86. 7. Закон України «Про транспорт» від 04.09.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – 47 с. 8. Закон України «Про залізничний транспорт» від 17.04.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – 53 с. 9. Закон України "Про оренду землі" в ред. Закону України від 2 жовтня 2003 р. № 161-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 46-47. - С. 280. 10. Закон України «Про охорону земель» від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №39. – Ст. 349. 11. Закон України «Про охорону навколишнього середовища» від 25.06.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №41. – Ст. 546. 12. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 05.01.2013 р. // Офіційний вісник України. – 2013. – № 41. –135 с. 13. Закон України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 52. – Ст. 221. 14. Закон України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р. №2456-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №34. - Ст. 502. 15. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05 1997 р. – К.: Парламентське вид-во, 1997. –100 с. 16. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 01.01.1999 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – С.190. 17. Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 01.01.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 39. – С.190. 18. Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 01.01.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – 348 с. 19. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – 9 с. 20. Закон України «Про оренду землі» від 01.01.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. –43 с. 21. Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – 93 с. 22. Закон України «Про плату за землю» // Законодавчі акти та нормативні документи. – К.:Держкомзем України, 1998. – 465 с. 23. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. № 1552-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №51. – Ст. 553. 24. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.200 р. № 1805-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №39 – С. 333. 25. Закон України «Про планування і забудову територій» від 20.04.200 р. № 1699-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №31 – С. 250. 26. Закону України «Про трубопровідний транспорт» від 04.009.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №41. – Ст. 68. 27. Закон України «Про екологічну мережу України» від 24.06.2004 р. № 1864-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №45. – Ст. 502. 28. Закон України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 р. №1280-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 12. - Ст. 155. 29. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 р. // Офіційний вісник України. – К., – 2012. – С. 562. 30. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 22.06.2011 р. // Офіційний вісник України. – К., – 2011. – С. 56. 31. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку Типового договору оренди землі» від 03.03.2004 р. // Офіційний вісник України. – К., – 2004. – С. 153. 32. Правила охорони електричних мереж, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. N 209 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 10. - Ст. 28. 33. Типовий договір оренди землі, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 9. – Ст. 527. 34. Постанова Кабінету Міністрів України «Про програму створення єдиної автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру» від 02.12.1997 р. №1355 // Землевпорядний вісник. – 2000. - № 1. – С. 25–28. 35. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Статуту залізниць України» від 06.04.1998 р. // Офіційний вісник України. – К., – 1998. – С. 48. 36. Постанова Кабінету Міністрів України «Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 04.03.2004 р. // Офіційний вісник України. – К., – 2004. – С. 157. 37. Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем): офіц. вид. – К.: Держкомзем України, 1998. – (Нормативний документ Державного комітету України по земельних ресурсах). 38. Тимчасовий порядок ведення Державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02.07.2003 р. №174 // Законодавство України про землю / упоряд. О.М. Роїна. – 4-е вид., перероб. і доп. – К.: КНТ, 2006. – 532 с. 39. Тимчасові методичні вказівки щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру // Землевпорядний вісник. – 1998. – № 4. – С. 43-47. 40. Порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель: вказівка Держкомзему України від 20.02.2002 р. – 74 с. 41. Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи / Держкомзем України. – К. Урожай, 1998. – 96 с. 42. Про положення про Державний комітет України по земельних ресурсах: Указ Президента України від 14.08.2000 р.// Офіційний вісник України. – 2000. – № 33. – Ст. 1401. 43. Наказ Міністерства охорони здоров’я України “Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів” від 19.06.96 N 173 // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів. - № 14717/2000. 44. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища “Про затвердження Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок” від 5 листопада 2004р. № 434 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 47. - Ст. 3123. 45. Нормы отвода земель для магистральных водоводов и канализационных коллекторов СН 456-73. - 1973 р. 46. Визначення розмірів земельних ділянок для об’єктів електричних мереж. ДБН В.2.5-16-99 // К.: Держбуд України, 1999. 47. “Порядок встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності міста Вінниці, на яких розташовані або планується розміщення стаціонарних малих архітектурних форм (МАФ)”, затверджений рішенням Вінницької міської ради від 21 вересня 2004 р. № 844 // Поточний архів Вінницької міської ради за 2004р. 48. Абрамов В.Я. Сервітут у новому Цивільному кодексі та його аналіз з точки зору римського приватного права // Наукові записки. – К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2002. – Т. 20. Спец. випуск у двох частинах. – Ч. 2. - С. 325-327. 49. Абрамовичъ К. О крестьянскихъ сервитутахъ въ губерніяхъ Западныхъ, Прибалтійскихъ и Царства Польскаго. – СПб: Тип. М. Меркушева, 1895. – 230 с. 50. Адиханов Ф.Х. Соотношение норм гражданского права и норм земельного права в регулировании земельных отношений в условиях рынка земли // Государство и право. – 2001. - № 1. – С. 32-39. 51. Азімов Ч. Сервітути в цивільному праві України // Вісник Академії правових наук України. - 2000. - №1. – С. 107-114. 52. Бондар О. Правове регулювання земельних відносин майнового характеру: актуальні проблеми // Право України. – 2000. - № 6. – С. 53-55. 53. Васин В., Янина Е. Сервитут // Закон. - 2001. - № 5. - С. 82-84. 54. Горожеєва Л.І., Горожеєв А.В. Права на землю як основа земельної реформи в Україні // Проблеми права на зламі тисячоліть. Матеріали міжнародної наукової конференції. Наукове видання. - Дніпропетровськ, вид-во ІМА-Прес, 2001. - С. 100-104. 55. Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на земельні ділянки: Дис….канд. юрид. наук: 12.00.06 - К., 2003. – 181 с. 56. Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.06 - К., 2003. – 20 с. 57. Гуревський В.К. Гарантії прав на землю // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. Вип. 15. - О.: "Юридична література", 2002. - С. 185-190. 58. Гуревський В.К. Поняття та види земельних сервітутів // Земельне право України: Підручник / За ред. Погрібного О.О., Каракаша І.І. - К.: Істина, 2003. - С. 112-117. 59. Довгерт А.С. Новий Цивільний кодекс України // Цивільний кодекс України. - К.: Істина, 2003. - С. 3-18. 60. Жариков Ю.Г. Правовое регулирование земельных отношений // Право и экономика. – 1997. - №15 - 16. – С. 87-92. 61. Жариков Ю.Г. Разграничение сферы действия земельного и гражданского законодательства при регулировании земельных отношений // Государство и право. – 1996. - № 2. – С. 44-54. 62. Забелышенский А.А. Некоторые вопросы современной концепции земельного права // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1995. - №6. – С. 27-28. 63. Карлова Н.В. Изменение прав на землю: понятие, основания // Экологическое право. – 2003. - № 6. – С. 15-17. 64. Ковальчук Т.Г. Правові аспекти юридичних засобів охорони земель // Вісник київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – Випуск 61. – С. 68-72. 65. Конишева О.В. Правове забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12..00.06. – Х., 2002. – 20 с. 66. Копейчиков В.В. Реализация субъективных прав граждан // Советское государство и право. – 1984. - №3. – С. 13-19. 67. Корсунова А.С. Ограничения права собственности на землю // Закон. - 2003. - № 11. - С. 57-62. 68. Косарев И.Э. Право ограниченного пользования чужим недвижимым имуществом (сервитуты) // Известия высших учебных заведений. Правоведение. - 1996. - № 3. – С. 99-108. 69. Костицький В. Плата за природокористування (економіко-правові питання) // Право України. - 1997. - № 8. - С. 35-39. 70. Костяшкін І. Правові аспекти права загального землекористування громадян // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2002. - Спецвипуск №1. - С. 159. 71. Костяшкін І.О. До питання про об’єктний склад права загального землекористування громадян // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. - 2003. - №2. - С. 99-105. 72. Костяшкін І.О. До питання реалізації права загального землекористування громадян // Молодь у юридичній науці: Зб. тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених "Другі осінні юридичні читання". - Хмельн.: В-во ХІУП, 2003. - С. 187-189. 73. Костяшкін І.О. Проблеми правового забезпечення права загального землекористування громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2003. - Випуск 51. - С. 134-136. 74. Краснов Н.И. О соотношении земельного и гражданского права при переходе к рыночной экономике // Государство и право. - 1994. - №7. – С. 53-60. 75. Краснова М.В. Правові аспекти гарантій прав на землю // Вісник київського університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2004 – Випуск 58. – С. 99 – 107. 76. Краснова М.В. Правові аспекти гарантій прав на землю // Вісник київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2004. – Випуск 59. – С. 144 - 148. 77. Крассов О.И. Юридическое понятие «земельный участок» // Экологическое право. – 2004. - №2. – С. 12-17. 78. Крассов О.И. Понятие и содержание правового режима земель // Экологическое право. - 2003. - № 1 (спецвыпуск). - С. 20-24. 79. Крассов О.И. Право частной собственности на землю. - М.: Юристъ, 2000. – 379 с. 80. Лащенко Р.М. Лекції по історії українського права. - К.: Україна, 1998. – 254 с. 81. Лисина Н.Л. Правовой режим земель поселений: Учеб.-практ. пособие. – М.: Дело, 2004. – 296 с. 82. Локоть Т.В. К вопросу о значеніи сервитутовъ въ поземельныхъ отношеніяхъ нашихъ западныхъ окраинъ // Научное обозрение. – б. р. – 52 с. 83. Луняченко А.В. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення, які належать громадянам на праві власності: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.06. - К., 2002. – 16 с. 84. Пікалов Е., Юрченко А. Договір про встановлення сервітуту // Юридичний журнал. - 2003. - № 5. - С. 63-67. 85. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. - М.: Статут, 1998. – 353 с. 86. Проект Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України”, зареєстрований у ВР України 10 березня 2003 р. за № 4224. 87. Сидоренко В.Н. Земельный кадастр: зарубежный опыт ведения // Экологическое право. – 2003. - № 4. – С. 41-45. 88. Скловский К.И. Собственность в гражданском праве. Учебно-практическое пособие. - М.: Дело, 2000. – 512 с. 89. Титова Н. До концепції нового основного земельного закону України // Право України. - 2000. - № 4. - С. 68-73. 90. Титова Н. Землі як об’єкт правового регулювання // Право України. - 1998. - № 4. - С. 10-15. 91. Третяк А.М. Класифікатор земель України за цільовим призначенням. – К., 2000. – 41 с. 92. Третяк А.М. Класифікатор прав на чужі земельні ділянки (земельних сервітутів), частина 3. – К, 2000. – 24 с. 93. Уваров А. Некоторые аспекты регулирования земельных отношений органами местного самоуправления // Хозяйство и право. – 2003. - № 11. – С. 82-86. 94. Федорович В.І. Система земельного права України // Актуальні питання реформування правової системи України. Зб. наук. статей за матеріалами І Міжвузівської науково-практичної конференції 27-28 травня 2005 р. – Луцьк, 2005. – С. 196 - 200. 95. Харьков В. Правовое регулирование земельных сервитутов в гражданском и земельном законодательстве // Хозяйство и право. – 2000. - № 9. – С. 29-35. 96. Цемко В.П., Новоторов А.С. и др. Оптимизация использования и охраны земельных ресурсов. - К.: Наукова думка, 1989. – 292 с. 97. Цивільне право України: академічний курс: Підруч. у двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавничий дім» Ін Юре», 2003. – Т. 1. Загальна частина. – 520 с. 98. Черемнова А.І. Поняття права земельного сервітуту та його законодавче визначення // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. Вип. 16. - О.: "Юридична література", 2002. - С. 532-535. 99. Черноморец А.Е. Об основных направлениях развития земельного права и совершенствования земельного законодательства // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. - 1995. - № 6. - С. 43-45. 100. Чубуков Г.В. Земельная недвижимость в системе российского права // Государство и право. – 1995. - № 9. – С. 42-51. 101. Шульга М.В. Актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в сучасних умовах: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.06. - Х., 1998. – 42 с. 102. Шульга М.В. Правовий режим земель населених пунктів // Земельне право: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. - С. 293-325. 103. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Під ред. Ю.С. Шемшученка та ін. – К.: «Укр. Енциклопедія», 2003. - Т. 5 – С. 680. 104. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: "Укр. енциклопедія", 1998. - Т. 2. - С. 549. 105. Юрченко А.Д., Будзилович І.С., Переходюк М.Г. Історія розвитку права власності на землю в Україні (друга половина XVII – перша половина XIX століття) // Землевпорядкування. – 2001. - №3. – С. 63-66. 106. Янчук В.В. Правовой режим пахотных угодий (на материалах Украинской ССР): Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1982. – 24 с.
|
