Частина 1 18 страницаПолагаем, что все эти цифры позволяют лишь номинально судить о состоянии процесса формирования среднего класса в России. Чтобы получить реальную картину, необходимо ввести дополнительные критерии оценки принадлежности к среднему классу. Это могли бы быть, например, результаты опросов, позволяющие выявить степень инвестиционной активности населения, уровень лояльности к власти, а также данные о структуре занятости по отраслям, об удельном весе работающих по специальности, соответствующей полученному образованию. Кроме того, показатели официальной статистики должны быть скорректированы с учётом уровня инфляции и масштабов теневой экономики. Как известно, их показатели существенно искажают достоверность социально-экономической информации не только в России, но и на территории остального постсоветского пространства. С помощью грамотной экономической и социальной политики государства можно добиться увеличения этого слоя населения, обеспечив тем самым реальную основу будущего развития и благосостояния страны.
Дигтяренко А. НТУ «ХПИ» ИНФЛЯЦИЯ И БЕЗРАБОТИЦА В УКРАИНЕ Отечественная экономическая наука в ходе исторического процесса направлена на изучение рыночных отношений. Анализ последних исследований и публикаций подтверждает значительное внимание общества к инфляции и безработице как индикаторам деловой активности национальной экономики. На эти показатели влияют факторы разной природы. Например, интенсивность инфляции определяется взаимосвязью реального и финансового секторов экономики, а также параметрами денежной массы, установленными НБУ. Отклонение от естественного уровня безработицы обуславливается особенностями рынка труда, положениями законодательства по минимальной заработной плате, количеством рабочих мест и эффективностью поисков работы. Тот факт, что экономический подъём сопровождается развертыванием инфляции, а рецессия – ростом безработицы, был обоснован классической и кейнсианской теориями и доказан эмпирически (закон А. Оукена, кривая О. Филлипса). Существование такой зависимости даёт ориентиры для осуществления влияния денежно-кредитной и налоговой политики государства на макроэкономическую активность. В таких условиях актуальна задача определения базовых принципов денежно-кредитной политики (ДКП) государства («дорогих» или «дешёвых денег»). Сложность заключается в том, что при спаде производства проблемы инфляции решаются рестрикционной, а проблемы безработицы – экспансионной ДКП с разными механизмами действия. Решение этой проблемы следует искать через установление реальных параметров известных экономических закономерных связей между показателями макроэкономической динамики, инфляции и безработицы. В противном случае применение мирового опыта использования инструментов, методов и регуляторов ДКП будет продолжать носить исключительно механический характер.
Журавська К. ХІБС УБС НБУ НАСЛІДКИ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СОТ Набуття Україною членства в СОТ – один із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, системний чинник розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій. Україна приєдналася до низки секторальних «нульових» домовленостей про зниження ставок на такі групи товарів: сталь, іграшки, деревина, кольорові метали, фармацевтичні препарати, папір, сільськогосподарська техніка, меблі, інформаційні технології, наукове й медичне обладнання, будівельна техніка, дистильовані спирти, цивільна авіація. З метою ефективного захисту внутрішнього ринку Україна домовилася про перехідні періоди, які дають можливість поступово адаптувати чутливі сектори вітчизняної промисловості до діяльності в умовах конкуренції з державами-членами СОТ. Україна взяла на себе зобов’язання щодо забезпечення національного режиму та доступу на ринок в 11 основних секторах послуг, у яких повинен забезпечуватися вільний доступ на ринок для послуг та їх постачальників (за винятком, коли в зобов’язаннях Україною зазначено певні умови обмеження чи вимоги щодо доступу в конкретному секторі послуг). На жаль, регресійні процеси у світовій економіці призвели до різкого сповільнення розвитку орієнтованих на експорт галузей. Ця обставина об’єктивно ускладнює аналіз ситуації впливу членства України в СОТ від наслідків світової фінансової кризи. Зниження попиту й несприятлива цінова кон’юнктура на світових товарних ринках 2009 р. зумовили зменшення експортних поставок на 59,3 %. Але показники розвитку зовнішньої торгівлі України у 2010–2011 рр. засвідчили тенденцію виходу галузей економіки із кризи та характеризувалися нарощуванням обсягів як експорту, так і імпорту. Отже, для України вступ до СОТ означає визнання світом українського сегменту економіки конкурентоспроможним, проте нові умови торгівлі передбачають боротьбу за ринки збуту, нові технології, стандартизацію, якість продукції в умовах жорсткої конкуренції.
Калашник Т. НТУ «ХПИ» СОЦИАЛЬНОЕ ПАРТНЕРСТВО В УКРАИНЕ В условиях рыночной экономики всё большую актуальность приобретают социально-трудовые отношения. Возникает необходимость решения таких проблем, как обеспечение полной занятости, повышение производительности общественного труда, разрешение противоречия между трудом и капиталом, подъём материального благосостояния населения. Решение обозначенных проблем во многом зависят от типа социально-трудовых отношений страны. Сейчас в Украине происходят процессы, которые можно определить как формирование коллективного трудового права. В связи с кризисным состоянием экономики стало необходимым достижение баланса между нанимаемыми работниками, работодателями и государством. Согласование социально-экономических интересов между указанными субъектами, а также между ними и государством образовывает целую систему общественных отношений, которая в зарубежных странах получила название института социального партнерства. Институты пронизывают социально-экономические отношения от национального уровня до конкретного предприятия. В странах с развитой рыночной экономикой идеология социального партнерства глубоко проникла в социально-трудовые отношения, хотя его модели в разных странах отличаются своим организационно-правовым механизмом. Важность развития системы социального партнёрства заключается в возможности достижения относительного баланса интересов работников и работодателей на основе сотрудничества, компромисса, что ведёт к социальному консенсусу. Например, группа СКМ Рената Ахметова в 2011 г. инвестировала порядка 100 млн. гривен в проекты социального партнерства. Реализация социальных проектов является важной стратегией для группы, на предприятиях которой работает 260 тысяч человек. Но, несмотря на тенденции к позитивным изменениям в экономике, остаются такие конфликтогенные факторы, как низкий уровень оплаты труда, игнорирование администрацией предприятий интересов работников, нарушение условий коллективных договоров, неритмичность работы предприятий и вынужденные неоплаченные отпуска, противостояние работодателей и трудового коллектива, изменение формы собственности без учёта интересов рабочих, неблагоприятный социально-психологический климат, неудовлетворительная безопасность труда и т. п. Для развития социально ответственной работы государства и бизнеса следует в первую очередь определить место ответственности каждой из сторон. Необходимо понимать препятствия, которые стоят перед социальным партнерством в Украине, а также бесспорные преимущества этого подхода для гармоничного развития государства.
Китань М. НТУ «ХПИ» КРЕДИТНЫЙ РЫНОК И ЕГО МАКРОЭКОНОМИЧЕСКОЕ НАЗНАЧЕНИЕ Становление рыночной экономики и повышение её эффективности невозможно без использования и дальнейшего совершенствования кредитных отношений. Составляющими кредитного рынка являются совокупность кредитно-расчетных отношений, форм и методов кредитования, а так же система кредитно-финансовых институтов. Кредитный рынок аккумулирует свободные денежные капиталы, доходы и сбережения различных слоев населения и предоставляет их в ссуду фирмам, правительству и частным лицам. У предприятий всех форм собственности всё чаще возникает потребность привлечения заёмных средств для осуществления своей деятельности и извлечения прибыли. Анализ кредитного рынка Украины позволяет сделать вывод, что первые годы после обретения независимости были самыми противоречивыми, в течение которых изменялись ранее устоявшиеся тенденции, намечались новые. Это относится, например, к выравниванию процентных ставок отраслевых и универсальных банков. Другая тенденция состоит в сближении ставок кредитования государственных и коммерческих организаций, хотя ставки всё же и не сравнялись. В связи с этим целесообразно сохранить градацию по разделению ставок при кредитовании государственных и коммерческих структур, тем более что в ближайшем будущем всё ещё сохранится практика централизованного льготного финансирования государственных предприятий. Из-за размаха финансовых операций в экономике складываются мягкие кредитные ограничения. Значительная часть товаров и услуг реализуется в обмен на будущие доходы потребителя. Дополнительной статьей их расходов становится выплата процентов. В результате снижается ограничение спроса. Основное звено кредитной системы страны – коммерческие банки, осуществляющие определённый спектр банковских операций для своих клиентов на принципах коммерческого расчёта. Для этого они используют не только свой собственный капитал, но и привлечённый финансовый капитал в виде вкладов, депозитов, межбанковских кредитов и других источников. В кредитном рынке Украины сегодня доминирует рациональная денежно-кредитная политика. Она призвана минимизировать инфляцию, способствовать устойчивому экономическому росту, поддерживать уровень валютного курса на экономически обоснованном уровне.
Кравчук А. НТУ «ХПИ» НЕТАРИФНАЯ ПОЛИТИКА КАК ИНСТРУМЕНТ ПОДДЕРЖКИ ВЫСОКОТЕХНОЛОГИЧНЫХ ОТРАСЛЕЙ Сегодня Украина стоит перед серьёзной проблемой снижения конкурентоспособности отечественных промышленных предприятий в силу ускоренного старения существующих технологий. Устаревшая производственная база большинства предприятий не позволяет им производить продукцию, качеством и уровнем издержек отвечающую мировым стандартам. А ведь в советские годы на рынке технологий украинские предприятия были в числе лидеров. В Украине ещё сохранились уникальные предприятия ракетно-космического, военно-промышленного комплекса, авиастроительные, судостроительные и другие перспективные предприятия, которые при соответствующем обновлении технологической базы и государственной поддержке позволили бы Украине получать конкурентные преимущества на зарубежных рынках. Помимо технологической отсталости, существуют и другие проблемы, препятствующие реализации конкурентных преимуществ украинских предприятий на зарубежных рынках. Это и наличие неблагоприятного бизнес-климата, и коррупция, которой пронизана вся система власти, неэффективная система налогообложения, др. Но следует особо выделить непродуманную нетарифную отечественную политику, которая стимулирует вывоз сырья, полуфабрикатов, товаров с низкой добавленной стоимостью и оказывает серьёзное давление на перспективные высокотехнологичные отрасли украинской промышленности. Как показывает практика, большинство промышленно развитых стран, проводя политику свободной торговли, во времена кризисов переходит на политику жесткого протекционизма, даже в некоторых случаях в отношении стран-участниц совместного интеграционного объединения. При этом ограждаются в первую очередь высокотехнологичные отрасли. Политика протекционизма подразумевает использование этими странами преимущественно нетарифных инструментов, поскольку они являются более завуалированными по сравнению с тарифными методами, а явное изменение ими тарифных ставок грозит введением санкций со стороны стран торговых партнеров. Почему бы Украине, которая также находится сейчас в состоянии экономического кризиса, не перенять опыт развитых стран, используя активно рычаги нетарифного регулирования торгового оборота? Данные меры, наряду с применением других инструментов повышения конкурентоспособности, позволят усилить конкурентные позиции высокотехнологичных предприятий украинской промышленности на зарубежных рынках.
Крамар А. ХІБС УБС НБУ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Головна особливість сучасного світу – його стрімка глобалізація. Вона стосується всіх сфер життя суспільства, значно впливає на наш розвиток. Глобалізація – це феномен ХХ сторіччя. Вона має об’єктивний характер і пов’язана насамперед із тим, що в міру просування суспільства шляхом соціального прогресу людство все більше усуспільнюється. Глобалізація охоплює всі сфери життя людства, зокрема й ринок праці в українській державі, адже вплив глобалізації на нашу країну також є помітним і неминучим. Глобалізація виробництва, посилення взаємозалежності національних економік і, як наслідок, виникнення й постійний розвиток міжнародного ринку праці, що охоплює потоки трудових ресурсів, які перетинають національні кордони, призводять до трудової міграції громадян України. Тож указана тема є досить актуальною в ХХІ ст. У світі сформувався постійний міжнародний ринок робочої сили. Основні такі ринки утворилися в США, Канаді, країнах Західної та Північної Європи і Латинської Америки. Своєрідними центрами притоку іммігрантів за останні роки стали Ізраїль, Південно-Східна Азія, Австралія й Нова Зеландія. Як свідчить статистика України, за останні роки значно скоротилася міграція української робочої сили на зовнішні ринки. За даними Державного комітету статистики, 2012 р. міграційний приріст (скорочення) становив 30 422 осіб, кількість вибулих – 10 497, кількість прибулих – 40 919. Проте на економічний розвиток країни й на суспільні проблеми цей факт відчутно не вплинув. Отже, глобалізаційні процеси впливають на робочу силу в Україні. Люди виїжджають за кордон в пошуках роботи, а держава втрачає кваліфіковану робочу силу. Урядові України слід звернути увагу на таку проблему економіки, як міграція робочої сили, і здійснити певні дії щодо зменшення еміграційних процесів. Адже ми втрачаємо висококваліфіковані кадри, які могли б значно підвищити ВВП країни та підняти рівень її соціально-економічного розвитку.
Кузнецова Н. ХНАМГ МОДЕЛЬ «ПОТРІЙНОЇ СПІРАЛІ» І МОЖЛИВОСТІ Актуальним завданням на етапі становлення засад постіндустріальної економіки України є формування такої моделі державного управління науково-технологічною сферою, яка надає змогу провести модернізацію вітчизняної матеріальної галузі народного господарства, системи науково-технологічного навчання й підвищення наукової кваліфікації, надати сучасні науково-технологічні послуги як цілісну систему продукування знань у контексті розвитку національної інноваційної системи. Вона повинна ґрунтуватися на засадах ефективного державного управління науково-технічною діяльністю з урахуванням парадигми сучасного світового розвитку, а також відбивати основні тенденції трансформації сфери поширення й упровадження наукових знань в Україні. У цьому контексті особливої уваги набуває концепція «потрійної спіралі» (Triple Helix), розроблена професором Стенфордського університету Генрі Іцковичем (1996 рік): університет – уряд – бізнес. Сутність цієї концепції полягає в тому, що університети створюють ідеї, уряд формує нормативну базу, бізнес забезпечує ресурсами. За принципами моделі «потрійної спіралі» працює науковий парк «Київська політехніка» Київського політехнічного інституту (КПІ), створений відповідно до Закону України від 22 грудня 2006 р. За юридичною формою це корпорація, яка на основі поєднання інтересів учасників об’єднує 55 іноземних та українських високотехнологічних компаній; близько 100 наукових груп і лабораторій КПІ, що створюють для них конкурентоспроможні нововведення; понад 20 інженерних факультетів, які готують для компаній високоякісний персонал; кілька венчурних та інвестиційних фондів, які за потреби є інвесторами окремих стартап-проектів (тільки-но створені компанії, що знаходяться на стадії розвитку і будують свій бізнес або на основі нових інноваційних ідей, або на основі нових технологій). До роботи наукового парку залучають дедалі більше студентів, які не лише працюють у його компаніях, а й створюють у структурі бізнес-інкубатора парку власні маленькі компанії для виведення на ринок своїх винаходів і проектів. Ключовим пріоритетом і реальним двигуном конкурентоспроможності в майбутньому стають наука, інновації, технології, освіта й підприємництво. У суспільстві, яке ґрунтується на знаннях, освітній заклад повинен відігравати розширену роль, беручи «капіталізацію знань» за академічну мету. Навчання в таких університетах має заохочувати підприємницьку діяльність випускників у створенні власних стартап-проектів. Уряд повинен стимулювати цей процес, даючи замовлення й купуючи продукцію й маленьких фірм, що додасть нової динаміки всій економічній системі. У довгостроковій перспективі саме університети стають центрами, які генерують технології та нові форми підприємництва, залишаючи за собою й наукові дослідження.
Лебедева О., Толстых Н. БГТУ им. В. Г. Шухова ПРОБЛЕМЫ ТРУДОУСТРОЙСТВА Экономика постиндустриальной эпохи принципиально изменила отношение к факторам производства. Всё более явной становится зависимость экономического развития стран от качества человеческих ресурсов, которыми они располагают. Поэтому профессионально-образовательные характеристики человеческих ресурсов, составляющие интеллектуальный потенциал страны, стали одним из основных факторов, определяющих ее экономическое развитие. В связи с этим спрос на образовательные услуги учреждений высшего профессионального образования вырос, и рынок образовательных услуг уже несёт на себе как экономическую, так и социальную нагрузку. «Образовательные услуги высшего профессионального образования» –своеобразная система, включающая такие взаимосвязанные элементы, как сумма получаемых знаний, престиж вуза, диплом и т. п. Именно совокупность этих элементов и определяют конечную стоимость. Но, на наш взгляд, она должна включать еще такой элемент, как трудоустройство молодых специалистов. Анализ статистических данных показал, что в 2011 г. уровень занятости среди населения с высшим профессиональным образованием составил 81,5 %, со средним и начальным профессиональным образованием соответственно 73,7 % и 73,2 %. А в машиностроении уровень занятости среди специалистов с высшим профессиональным образованием (как в сельском и рыбном хозяйстве, образовании и педагогике, металлургии) составляет 77–79 %. Итак, можно сказать, что трудоустройство молодого специалиста – это сложная, но вполне решаемая задача. Для такого специалиста важно быть открытым к изменениям, коммуникабельным, способным к постоянному обучению и переобучению. Молодым специалистам необходимы значительные знания в смежных отраслях, дополнительное образование, умение быстро адаптироваться в быстроизменяющихся обстоятельствах.
Лемешкина В. БГТУ им. В. Г. Шухова РОССИЯ В ВТО: «ЗА» И «ПРОТИВ» Официальное присоединение России к ВТО открывает новый этап в развитии ее внешней торговли. Решение вступить в ВТО было не простым для руководства страны. Дискуссии вокруг этого вопроса не затихают до сих пор. Кто-то полагает, что ВТО укрепит статус России в мире и сделает ее активным участником мировой торговли. Иные, напротив, считают, что отечественные товары не выдержат конкуренции с импортными аналогами. Руководство страны смотрит на членство в ВТО оптимистично, ожидая повышения конкурентоспособности российских товаров на мировом рынке и инвестиционной привлекательности России, а также стимулирования процессов модернизации. Позитивный настрой разделяют и некоторые известные экономисты, считая, что обострение конкуренции снизит монополизацию экономики страны, сократит инфляцию, приведет к росту ВВП на 3,7 % в период 2012–2016 гг. Существует масса подобных прогнозов, не имеющих пока под собой никакой опоры на факты. Именно поэтому противники вступления России в ВТО нашли аргументы в противовес сторонникам. Они прогнозируют «двойной удар» ВТО по промышленности: ухудшение ценовой конкурентоспособности и денежно-кредитной политики. Основными пострадавшими станут авиастроение и производство сельскохозяйственной техники. Определённые проблемы возникнут и с сельским хозяйством: чтобы выдержать конкуренцию с дешевыми сельскохозяйственными товарами из Западной Европы, Австралии, Бразилии, Аргентины, нужны гигантские субсидии (десятки миллиардов долларов в год). В бюджете России на поддержку сельского хозяйства выделено около 800 млн. дол., что в 50 раз меньше. После отмены последних таможенных и тарифных барьеров производство сельскохозяйственной продукции России может прекратиться. Не лучше ситуация и на рынке энергоресурсов. У нас уже сегодня бензин стоит столько же, сколько и в Америке, алюминий – дороже, чем в Европе, а газ для промышленности – дороже, чем в США. У отечественного бизнеса нет интереса вкладывать капитал в обрабатывающие отрасли России. Таким образом, вопросов больше, чем ответов. Сложно сказать однозначно, к чему приведет вступление России во ВТО. Поэтому о будущем России остается только гадать.
Марута Д. НТУ «ХПІ» ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ Інноваційний шлях розвитку країни – єдина можливість досягти зростання обсягів виробництва продукції, підвищення її конкурентоспроможності не шляхом збільшення витрат ресурсів, а шляхом активізації використання нових знань і сучасних комунікаційних технологій. Досвід розвинених країн світу підтверджує, що ключову роль у забезпеченні умов інноваційного розвитку, у формуванні національної системи відіграє держава, оскільки саме вона встановлює стратегічні цілі, забезпечує ресурсну підтримку, зокрема бюджетне фінансування, податкове стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності, кредитування тощо. Економічне зростання України та її поступова інтеграція до європейських ринкових структур неможливі без розвитку високотехнологічних виробництв і всебічного реформування інноваційної сфери країни. Серед напрямків розвитку національної інвестиційно-інноваційної системи України – забезпечення постійного підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників на основі технологічної модернізації національної економіки, прискорення рівня їх інноваційної активності, упровадження нових продуктів, послуг, технологій, методів організації та управління господарською діяльністю для забезпечення стабільного економічного зростання. На нашу думку, доцільно дослідити особливості формування інноваційного розвитку Харківського регіону, який перебуває на одному з перших місць зі здійснення інновацій (після м. Києва). За багатовимірною інвестиційною класифікацією регіонів Харківська область є найпріоритетнішою з надходження прямих іноземних інвестицій. За статистичними даними, 2011 року в Харківському регіоні було зосереджено 18 % підприємств, що впроваджували інноваційну продукцію. Протягом року введено 877 нових технологічних проектів, освоєно виробництво 191 інноваційного виду продукції, з яких 62 – нові види техніки. Промисловці Харківщини брали активну участь в інноваційній діяльності країни 2011 року, кількість промислових підприємств області, що займались інноваційною діяльністю, становила 8,7 % від їх загальноукраїнської кількості (2010 року – 11 %, 2009 року – 9,6 %). Харківські виробники помітно впливають на стан сфери високотехнологічних виробництв нашої країни і спектр їх інноваційної діяльності. Слід визначити, що область перевищує загальнодержавний показник питомої ваги підприємств, які займалися інноваційною діяльністю, у загальній кількості промислових підприємств. Серед регіонів Східної України Харківська область за цим показником помітно випереджає такі промислово орієнтовані області, як Луганська (13,5 %), Донецька (10,6 %), Дніпропетровська (8,7 %). Обсяг фінансування інновацій 2011 р. становив 806,0 млн. грн. (проти 525,9 млн. грн. 2010 р.). При цьому власні кошти підприємств-новаторів не тільки продовжують домінувати у структурі фінансування інновацій, а й узагалі залишаються вирішальним чинником здійснення проектів (їх обсяг становив 745,9 млн. грн.). Отже, Харківський регіон є перспективним, активно розширюється, випереджає за рівнем розвитку декілька основних регіонів України, має всі шанси успішно формувати нові стратегії, винаходити інноваційні методи розв’язання сучасних проблем.
Матяш Н. КрНУ ім. М. Остроградського ПРОБЛЕМИ НАДАННЯ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ Останнім часом виникла потреба щодо надання захисту населенню й суб’єктам господарювання від можливих ризиків утрати життя, здоров’я, майна, заробітку чи доходу за умови виникнення загрозливих ситуацій. Зважаючи на те, що у світовій спільноті цивілізованість, гуманність та ефективність розвитку держави звикли оцінювати ще за рівнем забезпечення соціальних потреб, постає питання оцінки розвитку страхування в Україні. Страхування в Україні – вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі виникнення страхових випадків, визначених страховим договором або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів і доходів від розміщення коштів цих фондів.Тобто законодавство визначає лише юридичні й економічні передумови формування страхових відносин. Соціальний зміст страхування на макрорівні виявляється у процесі надання страхового захисту окремим громадянам, групам населення, суб’єктам господарювання. Так, за офіційними даними, кількість населення, що користується добровільним страхуванням в Україні, становить лише 10–12 %, а в європейських країнах цей показник досягає 60–70 %. Актуальною проблемою страхового ринку є відсутність довіри населення й суб’єктів господарювання до страхових компаній, невпевненість громадян у майбутньому, відчуття втрати соціальної перспективи, що призводить до того, що люди не мають можливості довгострокового планування життя, і не сприяє страхуванню від ризиків (довгостроковому, наприклад, страхуванню життя). Усі ці чинники є взаємопов’язаними та взаємозалежними. Варто зазначити, що попередню політику держави, спрямовану на розвиток страхового ринку шляхом зростання чисельності страхових фірм в Україні, слід змінити. Тому нова політика держави щодо ефективного функціонування страхового ринку має вирішити такі актуальні питання: пошук можливих напрямків удосконалення законодавчого й методологічного складників галузі страхування; посилення надійності страхового ринку й гарантованість його прозорості; створення ефективного механізму контролю за ринком і забезпечення розвитку саморегулювання у страховій галузі; розвиток довгострокового страхування життя, яке дасть змогу реалізовувати заощадження населення у вигляді довгострокових інвестицій.
Мирошников Е. НИУ «БелГУ» ИМИДЖЕВАЯ РЕКЛАМА: ПОНЯТИЕ, ИНТЕРПРЕТАЦИЯ, ФУНКЦИИ, ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ В последние годы в России стали предметом научного анализа понятия «имидж» и «имиджевая реклама». «Имидж» понимают как целенаправленно формируемый образ какого-либо лица, явления, предмета, призванный оказывать эмоционально-психологическое воздействие на кого-либо в целях популяризации, рекламы и т. п. Созданием положительного имиджа занимается реклама и Public Relations. В настоящее время в законодательстве, правовой и экономической науке, маркетинге отсутствует единый подход к понятию «имиджевая реклама» и роли данного института в развитии торгового оборота. Исследователи рекламы и PR, маркетологи при определении этого понятия исходят из того, что имиджевая реклама направлена на увеличение узнаваемости какого-либо продукта, услуги, фирмы и т. д. Так, А. Романов под имиджевой рекламой понимает брэндинг – деятельность по созданию долгосрочного предпочтения к товару. С ним соглашаются Д. Галкин и Е. Ларикова, утверждая, что имиджевая реклама – это реклама, направленная на создание благоприятного имиджа компании рекламодателя, его товаров и услуг. Такая реклама нужна тем рекламодателям, которые хотят создать устойчивое положительное мнение потребителей обо всех своих товарах и о компании в целом, т. е. нужна всем, кто ставит перед собой амбициозные цели: оставить своих конкурентов далеко позади себя, занять прочные позиции на своем рынке, существенно увеличить клиентскую базу и объёмы продаж. Другие исследователи отмечают сходство имиджевой рекламы и рекламы корпоративной, престижной (или PR). На наш взгляд, такое отождествление неверно, т. к. все вышеуказанные способы продвижения товара на рынок выполняют различные функции. В юридической литературе исследования, посвящённые имиджевой рекламе, практически отсутствуют. О. Бойкова предлагает оригинальное определение: имиджевая реклама – демонстрация товарного знака в отрыве от демонстрации конкретного товара. Такой подход основан на выявлении сущностной стороны имиджевой рекламы, что отличает его от приведенных выше определений, использующих функциональный подход. Важнейшими функциями имиджевой рекламы являются: 1) формирование у потребителей ассоциации товарного знака с высоким качеством товаров и услуг; 2) «сохранение» зарегистрированного товарного знака. Для юриспруденции особое значение имеет вторая функция имиджевой рекламы, реализация которой позволяет избежать досрочного прекращения правовой охраны товарного знака. Так, ст. 1486 Гражданского кодекса Российской Федерации предусматривает санкцию в виде досрочного прекращения правовой охраны товарного знака в отношении всех или части товаров, для индивидуализации которых товарный знак зарегистрирован, вследствие его неиспользования правообладателем непрерывно в течение любых трёх лет после его государственной регистрации. Использование в данном случае имиджевой рекламы даже при фактическом отсутствии у предпринимателя намерения реализовывать товары, выполнять работы, оказывать услуги позволяет сохранить право на использование товарного знака в дальнейшем.
|
