Частина 1 23 страница

Чому ж людина стає наркоманом? Що штовхає її на перший крок уживання з наркотиками? Звідки беруться наркомани й токсикомани? Багато соціологів, психологів і лікарів намагаються дати відповідь на ці запитання, однак однозначної відповіді немає. Причини наркоманії, шляхи й механізми її поширення складні та різноманітні. Основні причини, чому молодь починає вживати наркотики, є цікавість, бравада, прагнення до незвичайних відчуттів, вплив оточення. При цьому стає очевидним, що більш «досвідчені» товариші підігрівають цікавість, яка доповнюється власною самовпевненістю й наївністю початківця. Бажання випробувати надзвичайні відчуття, спробувати щось, про що знають інші, підсилює прагнення бути, як усі, не виглядати білою вороною. Сприятливою умовою при цьому є відсутність батьківського контролю за життям і дозвіллям дитини. Але після насолоди приходить розчарування та страшне горе, яке полягає в тому, що наркотики вже вживаються не для того, щоб було добре, а для того, щоб не було погано.

Нині в нашій країні проводять роботу, спрямовану на подолання цієї страшної залежності. Основний напрям боротьби з наркоманією в нашій країні – це профілактика захворювання. Я вважаю, що потрібно боротися з наркоманами не лише там, де вони є, але й там, де можуть з`явитися, тому державний комітет України у справах сім’ї та молоді забезпечує просвітницькі заходи через мережу спеціалізованих служб для дітей, молоді та їхніх батьків з питань профілактики наркоманії, пропаганди здорового способу життя й формування практичних навичок протистояння шкідливому впливу наркотиків. Активна протидія наркотизації суспільства стала одним із стратегічних напрямів діяльності органів внутрішніх справ, тому з їхнього боку був розроблений комплекс заходів, спрямованих на випередження та протидію розповсюдження наркотиків у державі.

Але цього недостатньо для подолання проблеми наркоманії, тому що залишаються відкритими такі питання, як низький рівень життя населення нашої країни, відсутність здорової соціальної обстановки, політична нестабільність, незадовільна загальноекономічна й духовно-етична атмосфера. Якщо ці питання не вирішувати, то наркоманія не тільки не зникне в нашій країні, а й буде набирати нових масштабів.

Отже, питання наркоманії постало перед суспільством здавна. Ніхто й не підозрював, що ця хвороба призведе до великих втрат, а найголовніше – до втрати молодих, енергійних, талановитих особистостей, у руках яких знаходиться майбутнє нашої держави. Боротьба з наркоманією наразі не втрачає своєї актуальності, але, на жаль, докладених зусиль недостатньо для подолання цієї залежності, тому що продовжує популяризуватися наркобізнес, і від цього страждає сучасне суспільство, а в першу чергу – молодь. Якщо його не зупинити, то реальна ціна, яку сплатить суспільство в майбутньому, – знищення генофонду!

 

Омельяненко О.

НТУ «ХПИ»

ИНТЕРНЕТ С ТОЧКИ ЗРЕНИЯ СОЦИОЛОГИИ

Очень сложно представить себе существование нынешней цивилизации без использования высоких технологий, к созданию которых человечество шло долгие века. В большинстве своём страны мира являются постиндустриальными, то есть такими, для которых характерно превалирование теоретического знания и производства услуг над производством товаров. Для всех обществ подобного типа существенно то, что информация становится производственным ресурсом. К слову, Украина ещё не является абсолютно постиндустриальным государством, однако имеет ряд серьёзных предпосылок для определения такой модели развития.

Итак, доминантами современного общества признаются информация и знание. Рассмотрим ряд терминов.

Социология – наука об обществе, т. е. о сформированном типе социальной организации, социальных связей и отношений между людьми. Она занимается поиском закономерностей, законов и механизмов.

Компьютерная социология – отрасль социологии, начавшая формироваться около двадцати лет назад. Она использует вычислительные методы для анализа и моделирования социальных процессов и явлений. Уильям Симс Брейнбридж называет компьютерную социологию «новым социологическим подходом, использующим компьютерное моделирование и искусственный интеллект для развития теории и эмпирических исследований».

Интернет – всемирная сеть объединённых компьютерных сетей. В настоящее время под этим термином понимается не физическая сеть, что подразумевалось изначально, а расположенная в ней информация. Так что же представляет собой Интернет с точки зрения социологии?

В наши дни всё чаще можно услышать такие термины, как «Интернет-сообщество», «виртуальная реальность» и др. Всемирная сеть весьма многогранна, и взаимодействие в ней опосредовано. С помощью Интернета можно общаться без географических границ, не выходя из дома, получать разнообразную информацию, прилагая к этому минимум усилий и т. д. В последнее время прослеживается тенденция ухода от объективной реальности и перенесения различных взаимодействий на просторы сети. Однако тут проявляется парадоксальность этого явления. По сути, феноменальность Интернета заключается в том, что человек, проецируя себя на виртуальное пространство и «превращаясь» в последовательность байт, всё же остаётся реальным человеком, ведущим реальное общение, хотя оно идет путём передачи пакетов данных на физическом уровне сети. Другими словами, общение остается общением и в сети, но нет физического контакта между людьми в объективной, а не виртуальной реальности. Откровенно говоря, это утверждение нуждается в правке. Находясь в виртуальном пространстве, можно получить огромное количество различной информации, однако всё это не является заменой тому, что нужно увидеть своими глазами, и тому, что мы воспринимаем в объективной реальности.

Резюмируя вышесказанное, можно выделить несколько главных положений, характеризующих Интернет с точки зрения социологии. Во-первых, всемирная сеть является неотъемлемой частью постиндустриального общества как практически всеобъемлющее и открытое хранилище информации. Во-вторых, Интернет – важный феномен, требующий тщательного изучения с позиции социологии в связи с формированием виртуального общества. В-третьих, необходимо задуматься о целесообразности контроля социализации (процесса включения человека в общество) в сети. Также следует отметить, что с помощью всемирной сети социологи могут производить различные исследования, в частности опросы. Интернет в таком случае выступает системой каналов, по которым социолог может связаться с респондентами – опрашиваемыми.

 

Пахай В.

НТУ «ХПИ»

РОЛЬ ГОСУДАРСТВЕННОГО ЯЗЫКА В ЖИЗНИ ОБЩЕСТВА

Проблема государственного языка всегда была и является достаточно острой в Украине. Государственный язык является фундаментом государственности. От того, какой язык будет определён как государственный, зависит целостность и устойчивость общества.

Государственный (или официальный) язык – это язык, за которым в той или иной стране или в пределах иной юридически определённой территории законодательно закреплён самый высокий юридический статус в установленных законом случаях по сравнению с остальными языками, которые могут использоваться там же. Роль государственного языка сложно переоценить: с его помощью не только передаётся информация, но и выполняется ряд важных социальных функций. Он обеспечивает доступ граждан к власти и богатству или, наоборот, лишает такой возможности. Например, для занятия государственных постов или просто трудоустройства необходимо владение официальным языком. Государственный язык обязателен для изучения всеми гражданами, используется во всех образовательных, официальных учреждениях. Незнание языка приводит к потере возможности (полностью или частично) участвовать в жизни общества. Выбор государственного языка может стать, с одной стороны, источником конфликтов, а с другой – способствовать социальной и политической интеграции граждан. Также официальный язык играет важную роль во внешней политике, поскольку он является визитной карточкой государства на международных встречах.

Очень важно правильно оценить языковую ситуацию в стране и принять такую модель государственного языка, которая бы способствовала согласию и интеграции всех граждан.

 

Прокопчук Р.

НТУ «ХПИ»

ЭФФЕКТИВНОСТЬ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ HR-БРЕНДИНГА

В настоящее время компании усиленно продолжают поиск путей повышения эффективности управления персоналом, что вполне обоснованно. Постепенно собственники и топ-менеджеры компаний осознают важность управления данным ключевым ресурсом. Внедряются и совершенствуются системы мотивации, подбора, оценки, развития и т. д.

Сравнительно недавно в HR-практику вошел такой новый термин, как HR-брендинг, стала появляться литература на эту тему, анализироваться конкретные результаты применения на практике. HR-брендинг (еmployer branding – развитие бренда работодателя) – совокупность усилий компании по взаимодействию с существующими и потенциальными сотрудниками, что делает её привлекательным местом работы, а также активное управление имиджем компании в глазах партнёров и потенциальных сотрудников.

Во многих компаниях HR-брендинг проявляется стихийно, т. е. им не занимаются целенаправленно, что приводит к негативным или нейтральным отзывам на рынке. С целью большей эффективности HR-брендинг обязан осуществляться на протяжении всех стадиях трудовой жизни сотрудников, но не должен быть слишком очевиден на стадии найма, необходимо информировать о подходе к управлению людьми в компании. Например, брендинг работодателя должен давать информацию о следующих процессах: введение в должность; система поощрений; управление внутренними коммуникациями; эффективная управленческая деятельность и увольнение.

Большинство руководителей убеждены, что силы и деньги стоит вкладывать лишь во внешний брендинг, что совершенно не верно. Внутренний PR играет не меньшую роль в HR-брендинге, чем внешний. Текучесть кадров снижается, качество бизнес-процессов повышается, осуществляется удовлетворение собственных амбиций. Мы удовлетворяем амбиции и руководства компании или собственника, т. к. положительный имидж работодателя – это реальная возможность увеличения стоимости деловой репутации компании, которая имеет вполне чёткую материальную выраженность. Изначально необходимо наладить все внутренние HR-процессы: сформировать внутренний HR-бренд компании, т. е. стать самым привлекательным работодателем для своего работающего персонала, а потом уже приступать к реализации процедур внешнего HR-брендинга, формируя его внешние атрибуты и переходя к различным промо-акциям, работе со СМИ, наружной рекламе и самопродвижению (слухи).

По большому счёту HR-брендирование решает две основные проблемы:

1) проблему рекрутинга (появляется возможность привлекать большее число кандидатов, а следовательно, и возможность выбрать подходящего именно этой компании сотрудника, который будет иметь схожие с компанией ценности и мотиваторы которого организация будет в состоянии удовлетворить);

2) проблему удержания персонала (используя технологии брендинга, работа ведётся не только на внешнего потребителя, а образ компании промоутируется в сознании уже работающего персонала).

 

Рубаха М.

НТУ «ХПИ»

ГЕНДЕРНАЯ СОЦИАЛИЗАЦИИ ДЕТЕЙ В СОВРЕМЕННЫХ МОЛОДЫХ СЕМЬЯХ

Молодые семьи – неустойчивые ячейки общества. Они постоянно проходят процесс адаптации в современном обществе, всё время испытывают дисбаланс между своими идеалами и существующими в обществе ценностями. Молодые семьи адаптируются к профессии, работе, учёбе и их условиям, к коллективу, приспосабливаются к особенностям и условиям жизни по месту жительства, к новому образу жизни, а время, которое раньше было предназначено для себя, теперь нужно отводить детям, менять свой досуг. Молодым семьям приходиться изменять свои роли, по-другому «строить» свои семейные отношения.

Проблема формирования семьи молодыми людьми в условиях глобализации подчёркивают немецкие социологи семьи П. Блоссфелд и Х. Хофмейстер. По их мнению, молодые люди испытывают состояние «неопределённости» и неуверенности в будущем, а потому не торопятся создавать семью. Небывалое увеличение возраста вступления в брак и уменьшение числа детей в семьях связано с возрастающей неспособностью молодёжи принимать на себя долгосрочные обязательства (такие, как брак и дети). Эта неспособность обусловлена неуверенностью в своих экономических возможностях в условиях глобализации, особенно в странах, где акцентируется роль мужа в качестве добытчика.

В условиях глобальной экономики вынуждены работать оба супруга, потому что всегда есть риск потери работы для одного «добытчика». Жёны настолько загружены работой, что это уже не проблема ролевого конфликта и «перегруженности», как это было 25 лет назад. Это проблема полной несовместимости профессиональной карьеры и семьи для значительной части женщин. В современном обществе женщины стали принимать намного большее участие в финансовом положении семьи, а мужчины стали уделять больше времени на воспитание детей. Это непосредственно сказывается на гендерной социализации ребенка. В традиционном обществе были чётко закреплены нормы поведения в семье мужа, жены и детей. Сейчас же, если можно так выразиться «смешались» гендерные роли в семье. Семейный статус женщины по-прежнему определяется статусом домашней хозяйки и воспитательницы детей. Новизна состоит сегодня в том, что женщины вторгаются в сферу деловой активности быстрее и охотнее, чем мужчины в область домашнего хозяйства.

На фоне «общей социальной трансформации» женщины стали чаще подвергать сомнению традиционное распределение ролей в семье и добиваться нового гендерного уклада, основанного на равных возможностях в труде и общественной жизни. Мужчины в современном обществе уже не так сильно начинают гнаться за званием «кормилец» и пусть неохотно, но начинают выполнять домашнюю работу. Всё это сказывается на ребёнке, на его интерпретацию гендерных различий. Возникает новый уровень воспитания – андрогинный. Естественно, каждое явление имеет свои плюсы и минусы. К плюсам можно отнести тот факт, что ребёнку, выросшему в андрогинной семье, будет проще приспособиться к условиям современного общества, так как индивид будет проявлять и феминные, и маскулинные идеалы. Тем самым его адаптация будет проходить в более мягкой форме. А минусом является то, что со временем стираются представления о том, какой должна быть женщина, а каким должен быть мужчина. Естественно, это не произойдет сразу, выявить этот феномен можно будет только в прошествии некоторого времени.

 

Сапрошин С., Касьян А.

НТУ «ХПИ»

ВРЕД И ПОЛЬЗА КОМПЬЮТЕРНЫХ ИГР: ВЗГЛЯД СТУДЕНТА

Сегодня широко распространены компьютерные игры. Уже долгое время не утихают споры на тему, наносят ли они человеку вред. Существует немало противников компьютерных игр, но в то же время есть множество людей, которые не представляют жизни без игры. Как известно, долгое времяпровождение за компьютером может достаточно негативно влиять на здоровье человека.

Мы провели опрос ста респондентов в социальной сети «В контакте» на тему вреда и пользы компьютерных игр и получили такие результаты: 6 % респондентов считают, что игры несут вред для людей, 53% уверены, что игры безвредны, а 31 % опрашиваемых затруднились ответить на этот вопрос.

Одни игры развивают память, быстроту реакции, а другие вызывают агрессию, жестокость, требуют минимум общения со сверстниками. Однако есть такие игры, которые способствуют расслаблению, так как позволяют человеку отвлечься от повседневных забот и приятно провести время. Психологи выявили, что пагубно действуют на психику «бродилки» и «леталки». Это преимущественно динамические игры, от них очень тяжело оторваться ввиду их безостановочного сюжета. Меньше воздействуют на психику «гонки» и «спортивные», они нейтральны: вреда не приносят, но и пользы от них тоже никакой, только напрасная трата времени. Ещё один класс игр – стратегии. Этот вид признан большинством не только не вредным, но даже полезным за счет развития мышления игрока.

Можно долго рассуждать на тему пользы и вреда компьютерных игр. Однако самое смешное кроется в том, что сами они не обладают ни признаком вредности, ни признаком полезности точно так же, как и любой другой предмет.

 

Федько Ю.

НТУ «ХПІ»

ПРОБЛЕМА АЛКОГОЛІЗМУ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ

Алкоголізм – важка хронічна хвороба, яка здебільшого важко лікується. Вона розвивається за рахунок регулярного й тривалого вживання алкоголю та характеризується особливим станом організму: нестримним потягом до алкоголю й деградацією особистості. Проблема алкоголізму серед підлітків є дуже актуальною, адже Україна, за результатами опитування Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), посідає перше місце в списку серед інших країн за рівнем уживання алкоголю серед неповнолітніх. Підлітковий алкоголізм дуже небезпечний, тому що призводить до значних фізичних руйнацій несформованого організму, до розвитку тяжких психічних захворювань; збільшує кількості девіантних учинків, скоєних підлітками та більш тяжких протиправних дій; підлітковий алкоголізм важче вилікувати, ніж алкоголізм дорослих; він призводить до погіршення подальшої соціальної адаптації та соціальної деградації молодої людини.

Раніше пияцтво серед підлітків не було таким поширеним, як нині. Чому ж такий великий попит на алкогольні напої серед українських дівчат і хлопців? Причини збільшення вживання алкоголю підлітками, на нашу думку, такі: 1) поширення реклами алкогольних напоїв на телебаченні, у газетах і журналах, на плакатах та білбордах, бо саме вона має значний вплив на свідомість підлітків, стимулює вживання алкоголю; 2) послаблення контролю за продажем алкоголю підліткам, слабка відповідальність продавців; 3) байдужість навколишніх до пияцтва підлітків, послаблення неформального контролю з боку суспільства, батьків, вчителів; 4) збільшення продажу пива й слабоалкогольних напоїв, уживання яких стає модним атрибутом сучасного життя (є думка, що вживання цих напоїв безпечно та не викликає залежність, що призводить до збільшення саме слабоалкогольного й пивного алкоголізму серед підлітків; 5) зменшення доступних способів проведення вільного часу (білети в кіно, у спортивні та розважальні центри занадто дорогі, тому малозабезпеченим підліткам (а таких більше) краще купити алкоголь і покращити собі настрій за меншу ціну.

Основні мотиви споживання алкоголю серед підлітків: бажання здаватися дорослішим; переконаність у тому, що це «модно» й підвищить повагу інших до себе; бажання потрапити до певного кола однолітків, де споживання спиртних напоїв є звичайним явищем; із метою розслабитися, позбутися відчуття сором’язливості, полегшити спілкування; підняти настрій; для «анестезії» від образи, горя або фізичного болю; для задоволення цікавості, бажання отримати нові відчуття та спробувати нові смаки. Основна маса потреб, що формують ці мотиви, може бути задоволена іншими засобами, крім уживання алкоголю. Так, наприклад, можна вести активний спосіб життя, займатися туризмом, брати участь у різних конкурсах і вступати в різні спортивні та творчі гуртки, цікавитися якимсь видом занять (живописом, музикою, колекціонуванням тощо). Це забезпечить і веселе проведення часу, і підняття настрою, і знайомство з новими людьми. Але все це потребує власних зусиль, вияву активності, до якої значна частина підлітків не звикла.

Для зменшення підліткового алкоголізму потрібне втручання держави. Боротьба проти пияцтва передбачає: 1) заборону реклами алкогольних напоїв; 2) посилення контролю за незаконним продажем пива та слабоалкогольних напоїв підліткам, посилення покарання за продаж алкоголю неповнолітнім; 3) пропаганду здорового способу життя, відкриття спортивних гуртків, обладнання майданчиків для ігор, відкриття таборів відпочинку; 4) відкриття безкоштовних гуртків, секцій, доступних розважальних закладів для проведення вільного часу підлітків; 5) посилення контролю батьків, вчителів, медиків за вживанням підлітками алкоголю.

 

Хайло І.

НТУ «ХПІ»

СОЦІАЛЬНЕ СИРІТСТВО В УКРАЇНІ

Слово «сирота» завжди викликає почуття співчуття. На жаль, в Україні велика кількість дітей залишаються самі при живих батьках. Соціальні сироти – діти, які залишилися без піклування батьків (унаслідок того, що батьків позбавили батьківських прав, визнали недієздатними, такими, що пропали безвісти тощо). Нині в Україні до цієї категорії належать 95 % дітей-сиріт. Негативно позначилася на стані дитинства в Україні та призвела до збільшення кількості соціальних сиріт і зростання таких установ, як школи-інтернати та дитячі будинки, саме криза сімейних стосунків. Вона виявляється в аморальній поведінці батьків, великій кількості конфліктних і неповних сімей, обмеженості сімейного спілкування, зниженні відповідальності батьків за виховання дітей та зосередженні уваги на задоволенні власних потреб. Безпосередніми причинами соціального сирітства є:

1) добровільна відмова батьків (частіше матері) від своєї неповнолітньої дитини. Найчастіше це відмова від новонародженого в пологовому будинку;

2) примусове вилучення дитини із сім’ї, коли батьків позбавляють батьківських прав для захисту прав, життя та інтересів дитини. Таке трапляється переважно з неблагополучними родинами, де батьки не контролюють і не займаються вихованням своїх дітей, не забезпечують їм належні умови існування.

Неспроможність біологічних батьків доглядати за дитиною часто зумовлена декількома причинами: алкоголізм, наркоманія батьків, нестача коштів, недієздатність, відбування батьками покарання у виправних колоніях або звинувачення їх у скоєнні злочину, психічні розлади в батьків, жорстоке ставлення до дитини та ухилення від її виховання. Тому в особі соціальних служб та спеціальних відомств держава повинна захистити дитину й забезпечити нормальне життя. Але адаптувати дітей до суспільного життя без родини дуже непросто. Статистика свідчить, що кожна десята дитина щорічно втікає з притулку, кожна третя опиняється в місцях позбавлення волі, кожна п’ята стає безхатченком, кожна десята зводить рахунки з життям. Діти-сироти, які не мають позитивного досвіду сімейного життя й перебуваютьв державних установах, часто повторюють долю своїх батьків (наприклад, згодом позбавляються батьківських прав, розширюючи поле соціального сирітства). Саме родина навчає дитину побутовим навичкам, розподілу бюджету, сімейнім ролям, відповідальності за інших членів родини, плануванню майбутнього й раціональної поведінки.

На нашу думку, для зменшення соціального сирітства потрібні: 1) економічна, законодавча, соціальна підтримання сім’ї, материнства й дитинства, яка має забезпечити достатній життєвий рівень багатодітним родинам і сім’ям з дітьми, що переживають кризу; поширити установи, які безкоштовно надають психологічну, педагогічну, фізичну допомогу таким родинам; 2) відродження, розвиток і пропаганда кращих традицій виховання, заснованих на гуманізмі, любові й повазі до дитини; повернення «виховання» в навчальні заклади; 3) реорганізація життєдіяльності системи установ для дітей-сиріт, зокрема поширення практики дитячих будинків сімейного типу; 4) удосконалення й розвиток системи влаштування дітей-сиріт шляхом підтримання родин, які усиновили дітей; 5) створення ефективної системи виявлення сімей і дітей, що перебувають у складній життєвій ситуації, завдяки телефону «Гаряча лінія», на який можуть надходити повідомлення громадян, учителів, лікарів, дільничних міліціонерів стосовно дітей, які потребують захисту та піклування.

Реалізація цих дій допоможе якщо не викорінити, то хоча б зменшити таке явище, як соціальне сирітство.

 

Харченко А.

НТУ «ХПИ»

ГЕНДЕРНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ В СОВРЕМЕННОМ МИРЕ

Вопросы, связанные с особенностями пола человека и его психологическими и социальными различиями, в последнее время входят в число наиболее обсуждаемых в обществе. Роль мужчины и женщины в социальной среде сегодня претерпевает значительные изменения. Данная проблема волнует таких современных учёных-психологов и социологов, как Т. В. Бендас, Ш. Берн, Д. Майерс, И. С. Кон, О. А. Воронина, И. С. Кле­цина, Е. П. Ильин и др.

Изучение мужчины и женщины, их сходств и отличий имеет отношение не только к человеку, но и к обществу в целом. Как утверждает Т. В. Бендас, общая психология долгое время игнорировала пол как важнейший аспект человеческой природы. Социальная психология также не признавала гендер как аспект, определяющий взаимодействия людей в социуме.

В своих работах Ш. Берн подчёркивает, что разделение людей на мужчин и женщин является центральной установкой восприятия нами различий, имеющихся в психике и поведении человека. Многие считают, что эти различия связаны с генетическими, анатомическими и физиологическими особенностями мужского и женского организма. Идея противоположности мужского и женского начал встречается в мифах и традициях всех известных обществ. Она закреплена в разнообразных социальных институтах (таких, как семья, армия). Но факт телесного несходства мужчин и женщин ещё не говорит о том, что именно отсюда происходят и все наблюдаемые различия между ними. Помимо конституциональной стороны эти различия имеют социокультурный контекст: они отражают то, что в данное время в данном обществе считается свойственным мужчине, а что женщине.

В настоящее время в мире гендерные исследования проводятся такими учёными, как Ф. Л. Джеймс, К. Хорни, К. Уэст, С. Фаррел, Т. С. Баранова, Ю. Е. Алёшина. Они призваны обосновать возможности изменения идентичности мужчин и женщин в ситуации социальных преобразований. Причиной такого внимания к вопросам гендерного неравенства является интенсивное распространение феминистских идей. Женщины всё чаще играют роль наёмных работников, берут на себя ответственность за содержание семейного бюджета. Мужчины же, наоборот, всё больше уходят в семью, в домашнее хозяйство и заботу о детях. Всё более распространённым становится эгалитарный тип семейных отношений, но также есть семьи, в которых женщина (или отец) может играть роль и отца, и матери одновременно. Поэтому сегодня очень важно проводить анализ гендерных изменений в обществе.

Исследование таких отношений постепенно становится неотъемлемой частью большинства социальных и гуманитарных наук, при этом разные науки и научные сообщества обладают разной степенью чувствительности к включению гендерной тематики в своё интеллектуальное поле. Наиболее гендерно сенситивными оказываются антропология, психология, социология, отчасти филология и философия; гендерно нечувствительными – политология, история, экономика. Российская социология в настоящее время находится в стадии включения гендерного подхода в теорию, методологию и область эмпирических исследований. Новизна гендерного подхода в российской социологии имеет институциональный и когнитивный эффект. Развитие гендерного подхода в российской социологии предполагает социологически информированный анализ становления гендерных исследований на Западе.

 

Холодна О.

НТУ «ХПІ»

ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Перехід до ринкових відносин, що розпочався за часів становлення української державності, ставить перед суспільством безліч складних завдань, серед яких важливе місце відведено розвиткові бізнесу (підприємницької діяльності).

Для розвитку підприємництва потрібні деякі умови. Серед них – стабільність державної економічної та соціальної політики, пільговий податковий режим, розвинену інфраструктуру підтримання підприємництва, існування ефективної системи захисту інтелектуальної власності, формування гнучких ринкових механізмів підвищення ділової активності підприємців. Підприємці повинні мати можливість вільного виходу на зовнішній ринок. Слід створити доступну для підприємців кредитну систему, надати можливість купувати потрібні засоби виробництва, сировину й комплектувальні вироби.

На процес ведення бізнесу впливають насамперед такі чинники: політична система, економічна система, законодавча система, культура й релігія.

1. Політична система. Політичні чинники серйозно впливають на різні види бізнесу. Особливо це помітно в Україні, де політична система перебуває у фазі становлення. Часті зміни урядів, неузгодженість дій між різними гілками влади призводять до дестабілізації ситуації в нашій країні. І, як наслідок, знижуються показники країни в різних світових рейтингах. Це зумовлює відтік інвестицій і відлякує потенційних інвесторів.

2. Економічна система. Стан економіки країни залежить сьогодні не тільки від внутрішніх чинників, але й багато в чому і від зовнішніх. Тісний взаємозв’язок економік різних країн впливає й на внутрішні чинники розвитку бізнесу. Остання світова криза показала, що як би далеко (географічно) Україна не знаходилася від епіцентру економічного потрясіння, однак кризова хвиля докотиться й до неї. Це призводить до погіршення економічної ситуації в конкретній країні та зниження прибутковості бізнесу.

3. Законодавча система. Зміни в законодавстві прямо впливають на ведення бізнесу. Ці зміни відбуваються й на досить високому рівні (так, уведення податкового обліку в Україні значно вплинуло на діяльність підприємств), й у сфері конкретної галузевої проблематики (наприклад, коло питань, пов’язаних з уведенням тих чи інших санкцій і правил, змінами в законодавстві про працю).

В Україні, на жаль, чергові вибори зумовлюють зміни законодавчої та податкової бази країни. Кожен новий уряд починає перекроювати бюджет країни під себе, то збільшуючи оподаткування, то обіцяючи знизити високі податки, лише збільшують їх кількість. Усе це призводить лише до погіршення умов для розвитку будь-якого бізнесу в країні.

4. Культура й релігія. Міжнародний бізнес працює в різних культурах і релігіях, тому ті самі параметри початку бізнесу (обсяг залученого капіталу, чисельність службовців, виробничі фонди, методи стимулювання продуктивності праці тощо) можуть у різних культурних і релігійних середовищах давати різні результати. Особливо ці відмінності важливі в Україні для бізнесу й для виходу українських компаній на міжнародний ринок.