Правила рецензування наукового джерелаЯк складати рецензію 1. Визначте предмет наукового аналізу (доповідь, реферат, журнальна стаття, твір, автореферат, дисертація тощо). 2. З’ясуйте ступінь актуальності теми дослідження (для науки в цілому, певної галузі знань, розв’язання практичних завдань тощо). 3. Проаналізуйте зміст наукової роботи і з’ясуйте ступінь її новизни й оригінальності в розв’язанні певних питань, проблем тощо. 4. Встановіть переваги рецензованої роботи в контексті її теоретичного й практичного значення та зазначте конкретні сфери доцільного використання її матеріалів та результатів. 5. Схарактеризуйте виявлені недоліки та прорахунки в рецензованій роботі. Обов’язково аргументуйте свої зауваження. 6. Подайте об’єктивно, лаконічно, ясно й чітко загальну оцінку роботи. 7. Сформулюйте висновки з урахуванням виду й жанру рецензованого наукового джерела, його мети й поставлених автором завдань. 8. Перевірте записаний текст рецензії на узгодженість між змістом і формою, на відповідність чинним нормам української мови. 9. Здійсніть самоконтроль виконаної роботи. 10. Відредагуйте (у разі потреби) текст рецензії.
4. Пароніми. Небезпечність паронімії для текстів наукового стилю. Пароніми в економічній термінології. Пароніми. Пароніми (від гр. para – біля, onyma – ім’я) – слова, які дуже близькі за звучанням, але різні за значенням і написанням. Наприклад: виплата (видання плати за що-небудь – виплата відсотків), оплата (внесення плати, платіж, вид плати – оплата праці), плата (винагорода за виконану працю, послуги, відшкодування – заробітна плата), платіж (разова оплата чого-небудь); витрати (кошти, витрачені на що-небудь – на ремонт), втрати (марне витрачання чогось, збитки – фінансові втрати), видатки (бухг. кошти, необхідні на що-небудь – видатки розвитку), затрати (гроші, матеріальні цінності, енергія, сила, праця, затрачені на що-небудь – затрати часу); вирізнятися (виділятися серед інших, бути помітним – зростом, силою), відрізнятися (характеризуватися особливостями, які не властиві іншим – від своїх колег); лишок (те, що перевищує встановлену, потрібну кількість), надлишок (та кількість, яка залишається після задоволення всіх потреб – надлишок капіталу), залишок (те, що лишилося невитраченим, невикористаним – маржинальний залишок); зумовлювати (бути причиною чогось, створювати передумови – перемогу, тенденції, якість), обумовлювати (визначати умову, обмежувати певною умовою – пунктом договору); відносини (зв’язки суспільно-політичних та економічних явищ – економічні відносини); відношення (зв’язок між одиницями-поняттями (числами, словами) у математиці, мовознавстві, філософії – математичні відношення). Саме ця близькість, незначна звукова різниця у мовленні спричинює труднощі в засвоєнні й призводить до помилок. Паронімія явище надзвичайно поширене в текстах наукового стилю. Пароніми як і синоніми належать до однієї частини мови. Виділяють: · пароніми різнокореневі (екпонат-експонент, військовий-воєнний, тахта-тафта, дерен-терен); · пароніми спільнокоренневі (пам’ятка-пам’ятник, дипломат-дипломант, писемний-письменний-письмовий); · пароніми-синоніми, які збігаються у деяких значеннях. Наприклад, запитання й питання мають спільне значення – „словесне звертання до кого-небудь, яке вимагає відповіді”. Реалізуючи це значення кожен із паронімів може сполучатися з такими словами, як: розумне, численне, останнє, формулювати, уточнювати. Слово питання має значення не властиве слову запитання – „положення, проблема, справа, які потребують обговорення, вивчення, дослідження”. У цьому значенні воно утворює такі словосполучення: актуальне, злободенне, досліджувати, висвітлювати, аналізувати, розв’язувати. Така сполучуваність не властива слову запитання. · пароніми-антоніми, які мають абсолютно протилежне значення. Наприклад, адресат (той, кому адресується послання) – адресант (той, хто адресує послання); аверс (лицьовий бік медалі чи монети) – реверс (зворотний бік медалі чи монети); · пароніми, що виникли у наслідок випадкового збігу співзвучних слів. Наприклад: талан (доля, щастя, удача) – талант (видатні природні здібності, високий ступінь обдарування); степінь (добуток двох чи більше однакових множників) – ступінь (порівняльна величина, що характеризує що-небудь – міра, посада, чин). Багато паронімів і серед економічних термінів. Причому в паронімічні зв’язки можуть вступати як окремі термінологічні одиниці, так і компоненти термінологічних сполучень. Наприклад: Акціонерний (рос. акционерный) – стосується до акції, заснований на акціях (акціонерний капітал, акціонерне товариство). Акціонерський (рос. акционерский) – прикм. від слова акціонер (акціонерські внески). Банківський (рос. банковский) і банковий (рос. банковский) – ці пароніми збігаються в значенні „який належить банку, має причетність до нього”. Вони взаємозамінні, але термін „банківський” уживається частіше. Тільки банківський вживаємо в словосполученнях: банківська система, банківський контроль, банківський службовець (працівник). Внесок (рос. взнос) – гроші, що їх хтось сплачує організації, установі тощо (вступний внесок, акціонерський внесок) Вклад (рос. вклад, вложение) – грошова сума, внесена на збереження до ощадної каси або банку(вклад до запитання, строковий вклад) Гарантійний (рос. гарантийный) – прикм. до гарантія, який гарантується ким- чим –небудь (гарантійний договір, гарантійний талон). Гарантований (рос. гарантированный) – дієприкм, до дієслова гарантувати, сталий, забезпечений (гарантований дохід, гарантований заробіток) Гривня (рос. гривня) – національна валюта України з 2 вересня 1996 року, що дорівнює 100 копійкам (платіж у гривнях, курс гривні). Гривна (рос. гривна) – металева прикраса у вигляді обруча, яку носили на шиї жінки за часів Київської Русі (золота гривна). Зобов’язання (рос. обязательство) – поставлене перед собою завдання, обіцянка, що неодмінно мають бути виконані, або грошовий документ (кредитне зобов’язання). Обов’язок (рос обязанность) – те, чого треба беззастережно дотримуватися, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління (обов’язки банку). Об’єм (рос. объём) – величина чого-небудь вимірювана в кубічних одиницях, або форма, обриси чого-небудь у трьох вимірах (об’єм приміщення). Обсяг (рос. объём) – розмір, величина, кількість, значення чого-небудь (обсяг постачань). Оборот (рос. оборот) – повний повторюваний цикл у якомусь процесі (безготівковий оборот, оборот капіталу) Обіг (рос обращение) – характерна для товарного виробництва форма обміну продуктів праці та інших об’єктів власності через купівлю-продаж, рух товарів та інших цінностей у суспільстві (обіг капіталу, обіг банкнот). Позичка (рос. ссуда) – фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах (банківська позичка). Позика (рос. займ) – те саме, що й позичка. У сфері економіки має ширшу сферу вживання, ніж термін „позичка”, використовується з усіма поняттями, що супроводять процес позичання (податкова позика, процентна позика). Присвоювати (рос. присваивать) – видавати що-небудь чуже за своє; надавати кому-небудь певні звання, повноваження (присвоювати почесне звання, присвоїти звання капітана). Привласнювати (рос. присваивать) – робити що-небудь чуже своєю власністю (привласнити землю сусіда, привласнити майно партнера). Пропозиція (рос. предложение) – те, що пропонується чиїй-небудь увазі, виноситься на розгляд, уживається в економіці (комерційна пропозиція, конкурентна прпозиція). Пропонування (рос. предложение) – дія із значенням пропонувати, просування ідей тощо (пропонування форм роботи, пропонування цікавих ідей). Спекулятивний (рос. спекулятивный) – заснований на спекуляції (спекулятивні елементи, спекулятивні ціни) Спекулянтський (рос. спекулянтский) – прикметник до слова спекулянт, властивості спекулянта (спекулянтські здібності). Споживчий (рос. потребительский) – який служить для задоволення потреб споживання й споживача (споживчий кредит, споживчий попит). Споживацький (рос. потребительский) – який прагне для задоволення власних потреб, ігноруючи суспільні інтереси (споживацьке ставлення до життя, споживацька психологія). Строковий (рос. срочный) – ек.визначений на певний відрізок часу (строковий вклад, строковий депозит). Терміновий (рос. срочный) – який вимагає негайного виконання, вирішення (терміновий лист, термінове відправлення), зрідка вживається у значенні обмежений певним терміном (термінова позика). Ц інний (рос. ценный) – який має ціну, вартість (цінні папери, цінний лист). Ціновий (рос. ценовой) – пов’язаний із визначенням вартості чогось, у яких-небудь цінах (цінова політика, цінова реформа). Неправильне вживання слів-паронімів у повсякденному мовленні призводить до непорозуміння, створює комічний ефект (стан хворого задоволений замість задовільний), у науковому стилі спричинює неточність, неправильне розуміння змісту документа (Посольство Японії в Україні засвічує (замість засвідчує) свою повагу й честь). Саме тому необхідно ставитися уважно до слів зі схожим звучанням, з’ясовувати відтінки їх значень. Перевірити значення паронімів можна за тлумачним словником, спеціальним словником паронімів чи довідником з культури української мови.
Запитання для самоконтролю 1. Дайте визначення поняття „рецензія”. Назвіть обов’язкові реквізити рецензії. 2. Назвіть змістові елементи, з яких складається текст рецензії. 3. Назвіть стандартні мовленнєві звороти, що використовуються для висловлення позитивної й негативної оцінки рецензованого твору. 4. Сформулюйте практичні поради авторові рецензій на джерела наукової інформації. 5. Розкажіть послідовність роботи над укладанням тексту рецензії. 6. Які слова називаються паронімами? 7. На які різновиди поділяються пароніми? 8. Наведіть приклади 2-3 паронімічних пар зі сфери економіки. § 5. Писемні жанри наукового стилю. Науковий відгук План 1. Особливість наукового відгуку. 2. Реквізити відгуку. Мовні кліше для розкриття змісту відгуку. 3. Специфіка відгуку наукового керівника на курсове, дипломне чи магістерське дослідження студента. 4. Особливості словозміни економічних термінів: 4.1. Закінчення термінів-іменників II відміни чоловічого роду в Р. в. однини (Додаток Г). 4.2. Закінчення термінів-іменників I, II, III відмін у Р. в. множини (Додаток Д). 4.3. Закінчення термінів-іменників I, II відмін у Д. в. та М. в. однини (Додаток Е).
Ключові слова: відгук, актуальність теми, предмет аналізу, позитивне оцінювання роботи, дискусійність питань, завершеність виконаної роботи, науковий керівник. 1. Особливість наукового відгуку Науковий відгук [21] — стисла форма письмової оцінки наукової роботи (курсової, бакалаврської, магістерської кваліфікаційних робіт, кандидатської чи докторської дисертації). Особливість наукового відгуку полягає у підтвердженні завершеності виконаної роботи, зосередженні уваги на найважливіших моментах, вияві позитивних ознак дослідження та його недоліків. Науковий відгук більш витриманий, порівняно з рецензією, стосовно відповідних мовних кліше. Він характеризується більшою стандартизованістю, чітким дотриманням визначених державною атестаційною комісією чи ВАК вимог. Обсяг відгуку від 2—3 до 5—7 сторінок (для кандидатських і докторських дисертацій). Науковий відгук має розкривати такі аспекти: - актуальність обраної теми з урахуванням її тісного зв'язку із державними чи галузевими науковими програмами, пріоритетними напрямами розвитку науки й техніки; - ступінь обґрунтованостінаукових положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації; - ключові проблеми дослідження; - значення рецензованого дослідження для науки й практики; - достовірність основних результатів, новизну, повноту їх викладу в наукових фахових виданнях; - можливі конкретні шляхи використання результатів дослідження При написанні відгуку важливо звертати увагу на дотримання вимог щодо мовного оформлення дисертації, відповідності її змісту спеціальності, за якою дисертація подана до захисту, ідентичність змісту автореферату й основних положень дисертації. У відгуку на кандидатську дисертацію слід указати, що ця праця є завершеною, в ній отримані нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності розв'язують конкретне наукове завдання, або нові науково обґрунтовані теоретичні і (чи) експериментальні результати, суттєві для розвитку конкретного напряму певної галузі науки. У відгуку на докторську дисертацію необхідно повно й аргументовано довести, які конкретно нові науково обґрунтовані результати в певній галузі науки отримані, що вони в сукупності розв'язують важливу наукову проблему; які отримані нові науково обґрунтовані розробки в певній галузі науки, що забезпечують розв'язання певної прикладної проблеми; які отримані нові науково обґрунтовані теоретичні і (чи) експериментальні результати, що в сукупності є значним досягненням для розвитку конкретного напряму певної галузі науки. Головний критерій відгуку — критичний підхід до наукового продукту.
2. Реквізити відгуку. Мовні кліше для розкриття змісту відгуку Реквізити відгуку 1. Назва виду документа. 2. Заголовок, в якому зазначається вид роботи, про яку пишеться відгук, автор та її назва. 3. Текст відгуку. 4. Підпис. 5. Дата (за вимогою). Якщо потрібно, підпис у відгуку засвідчують печаткою або спеціальним штампом. У науковому відгуку можуть бути використані мовні кліше на позначення: · предмета аналізу й актуальності теми (робота присвячена актуальній темі...; актуальність теми зумовлена...; очевидно, що... та ін.); · короткого викладу змісту (дослідження складається зі вступу,... розділів, висновків,... додатків тощо); · позитивного оцінювання наукової роботи (перевагою роботи є; робота цінна тим, що в ній представлені різні підходи до; думка про... формулюється автором чітко (ясно, доказово, впевнено); автор виявив уміння аналізувати, систематизувати, узагальнювати матеріал...; робота вирізняється значним фактичним матеріалом, оригінальним підходом до аналізу та розв'язання поставлених завдань, високою інформативністю; автор справедливо (слушно) зазначає..,, аргументує..., чітко визначає, детально аналізує, уважно простежує, доказово критикує...); · дискусійних питань наукової роботи (дослідження не позбавлене певних дискусійних моментів; занадто категоричними, на наш погляд, є твердження автора про те, що...; деякі положення автора залишаються бездоказовими, зокрема й такі...; у роботі не вистачає ілюстративного та фактичного матеріалу, тому висновки автора є дещо не коректними; на підтвердження цієї тези автор наводить кілька аргументів (прикладів, даних), які не завжди переконливі...); · висновків роботи (отже, аналізована робота має важливе значення для...; робота заслуговує високої (позитивної) оцінки...; висновки автора доказові, випливають з аналізу значного фактичного матеріалу; дослідження поглиблює...; вказані зауваження знижують якість дисертації, але не є принциповими і не впливають на загальну позитивну оцінку теоретико-експериментального дослідження).
3. Специфіка відгуку наукового керівника на курсове, дипломне чи магістерське дослідження студента На курсове, дипломне, магістерське дослідження відгук, що містить також елементи рецензії, подає науковий керівник. Наставник наукової молоді формує у своїх вихованців уміння та навички проектування, підготовки, оформлення та презентації результатів наукового дослідження: надає допомогу під час вибору теми дослідження, добору літератури, методології та методів дослідження тощо; аналізує зміст роботи та її результати; контролює виконання дослідження. У заголовку відгуку наукового керівника вказують основні вихідні дані: курс навчання студента, назву факультету й навчального закладу, прізвище, ім'я та по батькові виконавця роботи, назву роботи. Документ повинен відображати такі елементи: o зв'язок теми з актуальними проблемами науки; o теоретичне і практичне значення розробки теми; o композиційну структуру роботи; o творче використання наукової, методичної, довідкової літератури; o якісну й кількісну характеристику зібраного матеріалу; o ступінь самостійності студента у виконанні роботи; o характеристику висновків і узагальнень; o повноту списку використаної літератури і культуру цитування; o стан грамотності та якість оформлення дослідження; o позитивні та негативні аспекти роботи. Науковий керівник дипломної (магістерської) роботи також оцінює вміння студента організовувати свою роботу, логічно мислити, працювати з науковою літературою, проводити теоретичні та експериментальні дослідження, робити висновки з отриманих результатів. Поряд із суворим дотриманням вимог наукова рецензія і науковий відгук завжди позначені особистісними ознаками, цінностями автора, його вмінням здійснювати фахову оцінку дослідження, коректно зауважувати, вести науковий діалог з уявним читачем, полемізувати, припускати, пропонувати.
Як складати відгук на наукову роботу студента 1. Визначте предмет наукового аналізу (вид наукової роботи). 2. З’ясуйте ступінь актуальності теми дослідження (для науки в цілому, певної галузі знань, розв’язання практичних завдань тощо). 3. Стисло охарактеризуйте зміст роботи, її композиційну структуру. 4. Охарактеризуйте вміння студента працювати з науковою літературою, дайте якісну оцінку зібраному теоретичному й практичному матеріалові. 5. Визначте повноту списку використаної літератури, культуру цитування, стан грамотності і якість оформлення дослідження. 6. Зазначте переваги й сумнівні місця роботи. 7. Сформулюйте висновки із зазначенням загальної оцінки роботи та її готовності до захисту. 8. Перевірте записаний текст відгуку на узгодженість між змістом і формою, на відповідність чинним нормам української мови. 9. Здійсніть самоконтроль виконаної роботи. 10. Відредагуйте (у разі потреби) текст відгуку.
Запитання для самоконтролю
1. Поясніть специфіку й призначення наукового відгуку. 2. У чому різниця наукового відгуку опонента про дисертаційне дослідження й наукового керівника про кваліфікаційну роботу студента? 3. Які елементи має відображати відгук про наукову роботу. 4. У чому подібність і відмінність між науковим відгуком і рецензією? § 6. Писемні жанри наукового стилю. Наукова стаття План 1. Наукова стаття: ознаки, реквізити, види. 2. Вимоги до тексту наукової статті. Етапи роботи над науковою статтею. 3. Типові лексико-граматичні конструкції для розкриття змісту наукової статті. 4. Складні слова в економічній термінології: 4.1. Написання складних іменників (Додаток Ж). 4.2. Написання складних прикметників (Додаток З).
Ключові слова: наукова стаття, оглядова стаття, проблемна стаття, методологічна стаття, актуальність теми статті, сучасний стан розробки питання, мета статті, завдання статті, виклад основного матеріалу статті, висновки з даного дослідження, перспективи подальших розвідок. 1. Наукова стаття: ознаки, реквізити, види Наукова стаття [22] — вид наукової публікації, у якому описано кінцеві або проміжні результати проведеного дослідження, обґрунтовано способи їх отримання, а також накреслено перспективи наступних напрацювань. Обсяг наукової статті зазвичай становить від 6 до 24 сторінок Розрізняють такі види статей: а) за змістом (власне наукові, науково-популярні, науково-навчальні, науково-методичні, науково-публіцистичні); б) за читацьким призначенням (для вузького кола науковців; спеціалістів певної галузі (фаху) або кількох галузей (фахів); широкого загалу науковців тощо); в) за кількістю авторів (один автор, два автори, авторський колектив); г) за науковим завданням (теоретичні й прикладні); д) за галузевим призначенням (мовознавчі, літературознавчі, педагогічні, психологічні тощо); е) за способом розкриття теми (оглядові, проблемні, методологічні). Оглядові статті містять характеристику стану й перспектив наукових досліджень у певній предметній галузі. Проблемні статті подають аналіз проблеми, яка одержала всебічне осмислення. Методологічні статті подають обґрунтування методологічного розв’язання проблеми. Ознаками наукової статті є логічність, ясність, стислість, точність наукової термінології, вірогідність вихідної інформації, критичність у відборі фактів, доказовість змісту тексту, завершеність, логічність і обґрунтованість висновків, наявність міркувань і посилань. Стаття має реквізити: 1. Заголовок. 2. Текст, який складається з таких частин: - вступ; - основна частина; - висновок. 3. Список використаних джерел. 4. Автор. 5. Місце написання (якщо потрібно).
2. Вимоги до тексту наукової статті. Етапи роботи над науковою статтею У тексті статті мають бути відображені такі змістові елементи: мотивація актуальності теми її важливості; історія й сучасний стан розробки питання в науковій літературі; мета й завдання статті; виділення раніше не висвітлених частин загальної проблеми, яким присвячується стаття; виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням висунутих положень і наведення переконливих прикладів на підтвердження правильності думки автора; висновки з проведеного дослідження й перспективи подальших розвідок у цьому напрямі. Процес написання статті складається з таких етапів: 1. Попередній збір інформації — нотатки, опрацювання літератури, контакти з компетентними в цій сфері особами, підбір ілюстрацій. 2. Формування тексту статті — поділ зібраного матеріалу на групи відповідно до визначеної тематики. 3. Визначення структури статті — заголовків, підзаголовків, кількості частин, глав тощо. З'ясування питання, в яких структурних частинах тексту буде розкриватися головний зміст. 4. Написання статті. Під час написання статті можете скористатися такими порадами: · чітко з'ясуйте, яка остаточна мета вашої статті; · стаття має ґрунтуватися на переконливих фактах, уникайте сумнівних прикладів; · найважливіше й найголовніше повідомляйте на початку статті (підзаголовок під основним заголовком); · поділіть текст на абзаци, оскільки суцільний текст погано сприймається читачем; · будуючи речення, уникайте однієї й тієї ж структури. Одноманітність ніколи не була привабливою; · намагайтесь уникати іншомовних слів; · дотримуйтесь норм літературної мови; · намагайтесь уникати надто довгих речень; · всередині тексту подайте заголовки та підзаголовки; · зробіть широкими поля та відстань між рядками — це дозволить надалі робити помітки, виправлення; · написавши статтю, дайте «сирому» тексту відлежатися хоча б один день, потім критично перечитайте його й відредагуйте. · Ви можете припуститися помилок у тексті, але це зовсім не свідчить про те, що ви не вмієте писати! Справа це нелегка!
3. Типові лексико-граматичними конструкціями для розкриття змісту наукової статті 1. Мотивація актуальності теми і важливості дослідження: проблема ... перебуває у центрі уваги;...заслуговує на особливу увагу...;...посідає важливе місце...;...є актуальною...;...давно є на часі...;...належить до найактуальніших...;...цілком не є вирішеною...;...є малорозробленою, недослідженою...;...є дискусійною;...не досить розробленою...;... фрагментарно висвітлювалася в...;...не була об'єктом спеціального вивчення...; важливо дослідити...; описати (здійснити опис)...;узагальнити...;вивчити...;встановити...;пояснити...;систематизувати...;схарактеризувати (дати характеристику)...; класифікувати...; визначити...; підсумувати...; проаналізувати...; з'ясувати...; розробити...; простежити...; виявити...; експериментально перевірити. 2. Історія й сучасний стан розробки питання в науковій літературі: загальновідомо, що...; є думка, що...; на думку (кого?)...; згідно з точкою зору...; відповідно до концепції...; як вважає (вважають)...; існуючі точки зору з цього питання можна класифікувати таким чином...; дослідженням цієї проблеми займалися...; цих поглядів дотримується (дотримуються)...; гіпотезу (передбачення) про... висунув (розробив)...; початок напряму (тенденції) покладено...; нову концепцію (ідею, гіпотезу, теорію тощо) розроблено.... 3. Мета й завдання статті: статтю присвячено такому питанню, як...; статтю присвячено такому питанню...; мета статті полягає в тому, щоб...; завдання дослідження формулюється (формулюються); метою є встановити (встановлення)...; метою є визначити (визначення)...; у статті порівнюється (порівнюються)...; у статті вивчається (вивчаються)...; у статті з'ясовується (з'ясовуються)...; автор розв'язує низку завдань, а саме..., відповідно до мети визначимо такі завдання дослідження.... 4. Виклад суті дослідження в статті: є підстави вважати...; об'єкт дослідження характеризується такими особливостями:...; об'єкт аналізу має такі специфічні якості, як...; зібраний матеріал підлягає структуруванню...; матеріали здійсненого обстеження дозволяють згрупувати (класифікувати, узагальнити, уточнити, конкретизувати)...; за структурою можна виокремити...; нами зафіксовано (виявлено, з'ясовано, описано).... 5. Висновки, рекомендації, пропозиції: таким чином, проведене дослідження (аналіз) підтверджує, що...; отже, є всі підстави зробити такий висновок:...; як підсумок зазначимо, що...; дані здійсненого аналізу дозволяють зробити висновок про...; відтак, можна впевнено стверджувати, що...; сформулюємо основні висновки та рекомендації...; підсумовуючи все сказане, відзначимо, що...; підбиваючи підсумки, сформулюємо...; можна зробити низку висновків...; здійснене дослідження дозволяє зробити такі висновки:...; дослідження дало можливість сформулювати такі висновки: …; підтверджено основні положення запропонованої гіпотези, а саме:....
Як писати наукову статтю 1. Сформулюйте, ретельно обдумавши, основну мету статті. Чітко сформулюйте та усвідомте завдання статті. 3. Визначте основну проблему (тему) її. 4. Сформулюйте робочу назву статті за її основною темою (проблемою), визначивши межі теми та обсяги наукової інформації, що має висвітлюватися в ній. Пам'ятайте! Заголовок статті може називати тему в узагальненому вигляді (а через двокрапку - частину теми, її аспекти, підтеми). 5. Складіть і запишіть деталізований план (наприклад, питальний) статті. 6. Сформулюйте і запишіть основні тези (як відповіді на пункти питального плану) статті. 7. Продумайте вступну частину статті як обґрунтований виклад актуальності теми (проблеми) дослідження, науково-практичної значущості того, що досліджуватиметься у центральній частині статті, та визначення об'єкта, предмета, методів (методики) дослідження і джерельної бази. 8. Викладіть стисло історію вивчення проблеми (питання) в науковій вітчизняній та зарубіжній літературі, проаналізувавши та скласифікувавши ці джерела за ознаками спільних і відмінних поглядів науковців на розв'язання цієї проблеми. 9. Визначте та запишіть дефініції (визначення) використовуваних у статті термінів. 10. Складіть і запишіть основний текст статті, спираючись на головні принципи: „від відомого” – „до невідомого”, „від простого” – „до складного”. 11. Перевірте узгодженість між планом та змістом статті, між назвою, метою, завданнями та висновками, між тезами та їх обґрунтуванням, ілюструванням, між змістом та мовною/мовленнєвою формою. 12. Здійсніть самоконтроль виконаної роботи на мовному/мовленнєвому рівні та свідомо внесіть відповідні корективи: •перевірте правильність і точність мовного оформлення заголовка статті; •перевірте текст статті на відповідність чинним правописним нормам сучасної української літературної мови; •перевірте текст статті на відповідність вимогам наукового стилю української мови при вербалізації думок. 13. Перевірте точність і правильність оформлення цитат. 14. Оформіть список використаних джерел статті відповідно до вимог оформлення бібліографії. 15. Здійсніть самоконтроль виконаної роботи на всіх її рівнях (змістовому, логічному, мовностилістичному) та, в разі потреби, внесіть необхідні корективи і відредагуйте статтю.
Запитання для самоконтролю 1. Дайте визначення поняття „стаття”. 2. Назвіть основні змістові компоненти наукової статті. 3. Охарактеризуйте етапи написання наукової статті. 4. Які види статей Ви знаєте? § 7. Писемні жанри наукового стилю. Оригінальні тези План 1. Композиційно-змістові елементи написання оригінальних тез. 2. Прикметник в економічній лексиці: 2.1. Утворення ступенів порівняння прикметника. 2.2. Порівняльні конструкції з прикметником. 3. Правила вживання великої літери. (Додаток К)
Ключові слова: оригінальні тези, первинний текст, вступ, основні тези-положення, завершальні тези. 1. Композиційно-змістові елементи написання оригінальних тез Оригінальні тези пишуться як первинний текст до виступу на семінарі, конференції чи конгресі. Вони публікуються в спеціальних збірниках. Вони можуть передувати статті, бути її апробацією, в якій викладається лише суть проблеми, а докази й приклади опускаються. Рекомендований обсяг тез становить 2-3 сторінки машинописного тексту через 1,5 інтервала. Для тез властива строга змістово-композиційна структура: а) назва, що відображає головну ідею; б) вступ (актуальність і ступінь розробленості проблеми); в) основні тези-положення (обґрунтування, докази на користь проблеми, яку досліджує автор тексту); г) завершальні тези (основні результати, перспективи). Кожна теза висвітлює окрему мікротему (частину загальної теми тексту), визначає зміст наступної або підсумовує попередні тези. Формулювання кожної тези починають з нового рядка. Кожна теза містить самостійну думку, яка висловлюється в одному чи кількох реченнях. Виклад суті ідеї, положення здійснюється без наведення конкретних прикладів. Мета вступу тез – показати, що дослідження є розвитком, продовженням або спростуванням визнаних положень, полемікою з іншими напрямами або науковцями. Також у вступі визначають актуальність проблеми, окреслюють питання, які будуть висвітлюватися в тезах. Висвітлення актуальності не має бути багатослівним, головне – показати суть проблемної ситуації, що потребує вивчення. Аналіз останніх праць, у яких розглянуто актуальне питання, важливий елемент для розуміння предмета дослідження, мотивації актуальності теми і важливості теми дослідження. Для цього можна використати такі мовленнєві конструкції: серед проблем, пов’язаних із...; уважного ставлення дослідників останнім часом вимагає питання...; заслуговує на особливу увагу...; фрагментарно висвітлювалося в...; не була об’єктом спеціального вивчення.... Призначання основної частини – розкрити зміст тез. Усі міркування слід викласти так, щоб читач зрозумів суть запропонованих ідей. Використовуючи маловідомі терміни, обов’язково слід подати їх тлумачення. Факти, явища мають бути певним чином представлені, класифіковані, згруповані, описані. Статистичні дані й коментарі у тезах на відміну від наукових статей не використовуються. Виклад суті дослідження в тезах може містити такі мовні кліше: є підстави вважати...; перевіримо запропоноване припущення...; проведений аналіз дає змогу згрупувати (узагальнити, уточнити, конкретизувати).... До лексико-граматичних засобів упевненості належать такі мовленнєві звороти: безумовно, що...; є очевидним, що...; немає сумнівів щодо (чого?)...; ці факти переконують у (чому?); ці факти переконують (у чому?)...; результати дослідження підтверджують справедливість (чого?).... Критичні зауваження в статті допомагають виразити такі мовні кліше: не можна погодитися; навряд чи можна погодитися; є розбіжності в поглядах на...; автор припускається неточностей.... Готуючи висновки, перевіряють узгодженість між назвою, метою, завданнями виступу. Водночас стежать, щоб висновки не повторювали вступу. У висновках указують, що в результаті наукового дослідження і виконання завдань зібрано відповідний матеріал, пояснюють наукове й практичне значення роботи. Доцільно також подавати чітке бачення перспектив наступних досліджень з відповідної проблеми. Посилання на джерела, цитати в тезах, на відміну від статті не використовуються, не бажаний і фактичний матеріал та приклади. Типовими помилками у тезах є підміна тез скороченим текстом статті.
Реквізити оригінальних тез: 1. Прізвище та ініціали автора. 2. Місце написання. 3. Заголовок (назва статті). 4. Текст. Як писати оригінальні тези 1. Сформулюйте, ретельно обдумавши, основну мету тез. 2. Визначте основну проблему тез. 3. Сформулюйте робочу назву тез за їх основною темою. 4. Складіть і запишіть деталізований план (наприклад, питальний) тез. 5. Сформулюйте і запишіть основні тези (як відповіді на пункти питального плану) статті. 6. Продумайте вступну частину статті як обґрунтований виклад актуальності теми (проблеми) дослідження, науково-практичної значущості того, що досліджуватиметься в основній частині тез. 7. Складіть і запишіть основний текст тез, спираючись на головні принципи: „від відомого” – „до невідомого”, „від простого” – „до складного”. 8. Перевірте узгодженість між планом та змістом тез, між назвою, метою, завданнями та висновками, між змістом та мовною/мовленнєвою формою. 9. Здійсніть самоконтроль виконаної роботи на всіх її рівнях (змістовому, логічному, мовностилістичному) та, в разі потреби, внесіть необхідні корективи і відредагуйте статтю.
2. Прикметник в економічній лекс
|
