Про права дитини

Є вісім основних положень Конвенції ООН про права дитини. На них слід спиратися журналісту, пишучи матеріали про дітей.

1. Дітьми є всі особи віком до 18 років (стаття 1).

2. Керівництва усіх країн зобов’язані виконувати Конвенцію (ст. 4, 41, 42, 44).

3. Конвенція містить чотири основних принципи: захист дітей від дискримінації у будь-яких формах; максимальне забез­печення інтересів дітей; право дитини на життя, виживання і роз­виток; повага думки дитини (ст. 2, 3, 6, 12).

4. Захист і посилення громадянських прав і свобод дитини (ст. 7,8, 13, 14, 15, 16).

5. Право дитини на сім’ю (рідну або альтернативну форми сім’ї) (ст. 5, 9, 10, 11, 18, 19, 20, 21).

6. Право дитини на здоров’я і благополуччя, в тім числі, право дітей з обмеженими можливостями на піклування (ст. 23, 24, 25, 26, 27).

7. Право дитини на освіту, дозвілля та культурні розваги (ст. 17, 28, 29, 31).

8. Право дитини на особливі засоби захисту в особливих випадках:

- під час воєн чи кризових ситуацій, внаслідок яких збільшується кількість біженців (ст. 22, 38, 39);

- від помилок правозахисної системи, що займається не­повнолітніми (ст. 37, 40);

- від експлуатації у вигляді використання дитячої праці, сек­суальної експлуатації, продажу і обміну дітей, втягнутих у нарко­бізнес (ст. 32, 33, 34, 35, 36);

- від дискримінації дітей, що належать до нацменшин чи корінних народностей (ст. 30).

 

2. Рівноправні, але не зовсім: діти з обмеженими можливостями

(Сюжети до статей Конвенції 2,3,6,12,23)

У деяких країнах батьки, не маючи можливості або бажання утримувати дітей-інвалідів, віддають їх до спеціальних закладів, де вони живуть у жахливих умовах. Та навіть і живучи в сім’ях, діти-інваліди часто терплять насмішки однолітків, зіштовхуються з непорозуміннями оточуючих, не мають можливостей нормально розвиватися.

Журналісти можуть і повинні боротися з цими недоліками. Вони помагають таким дітям ставати рівноправними членами суспільства, розказуючи людям про них. Наприклад, розпові­даючи, як діти-інваліди ставляться до сучасної музики, до моди тощо, журналісти таким чином доводять людям, що в цих дітей такі ж смаки, такі ж погляди, як і в здорових їхніх ровесників. Звертаючи увагу на життя таких дітей, журналісти таким чином підштовхують населення до благодійних вчинків щодо інвалідів.

Пропоновані сюжети

1. Дослідіть юридичний і соціальний статус дітей з обмеженими можливостями у вашій країні чи місті. Що заважає рівноправності їх з іншими дітьми – відсутність відповідних за­конів чи упередженість населення? Як здорові діти і діти-інваліди самі оцінюють негативне ставлення суспільства до останніх?

2. Відвідайте школу для дітей-інвалідів. Запитайте себе, чи справді діти, які тут вчаться, не можуть відвідувати звичайну школу? Чи не страждає якість життя і якість освіти у такому закладі? А тепер запитайте про це ж самих дітей.

3. Багато дітей-інвалідів не мають можливості розкрити свої здібності і таланти через те, що дорослі вважають, що в них не може бути здібностей. Знайдіть талановиту дитину-інваліда і розкажіть про неї. Доведіть, що діти з обмеженими можливостями мають такі ж задатки, а часом і більші, як і здорові.

4. Зверніть увагу на класифікацію дітей-інвалідів. Їх по­діляють на тих, хто може вчитися і тих, хто не піддається навчанню. Дайте відповідь на запитання, наскільки справедливий цей поділ. Чому дитина може бути зарахована до тих, хто не піддається навчанню? Що чекає таких дітей у майбутньому? Спробуйте знайти і потрапити до таких дітей, а ще краще до інтернатів для них у вашому регіоні.

5. Чи можуть батьки дитини-інваліда розраховувати на фінансову допомогу, поради тощо? Чи надається матеріальна підтримка усім потребуючим дітям, чи тільки в залежності від їх соціального становища, тобто від того, хто їхні батьки?

6. Зверніться в пологові будинки, поговоріть з акушерами і з педіатрами. Дізнайтесь, що вони кажуть батькам, у котрих народилося немовля-інвалід. Як формується відношення батьків та інших дорослих до таких дітей на ранньому етапі?

7. Дізнайтеся, що робиться державою для того, щоб полег­шити доступ дітей-інвалідів до громадських закладів, в транспорт тощо.

8. Корисно зв’язатися з організаціями для дорослих інвалідів. Адже багато з них були інвалідами з дитинства. Вони, напевно, добре пам’ятають, як важко було під’їхати до школи на ін­валідному візку і чекати, поки хто-небудь підніме тебе по східцях, або коли не могли протиснутися на візку у надто вузькі двері. Поцікавтеся, а як виглядає ця школа зараз? А інші школи? Чи пристосовані вони до навчання дітей з обмеженими можливостями?

Контрольні запитання для авторів сюжетів

У вашому матеріалі дитина виступає як інвалід чи як особистість? Чи присутні у матеріалі голоси дітей, чи зрозуміло, як вони самі сприймають дану проблему?

Чи правильно ви користуєтесь медичним термінами при описі каліцтв персонажа? Не називайте дитину сліпою чи напівсліпою, скажіть, що у неї сильно уражений зір, розкажіть, що вона бачить, а що ні, які обмеження накладає на неї ця хвороба. Скористайтеся порадами, які були подані вам у лекції про інвалідів.

 

3. Ні дискримінації – усі діти рівноправні

(Сюжети для статей 2,22,23,27,30)

Усі діти всюди мають однакові права незалежно від їх расової приналежності, кольору шкіри, статі, мови, матеріального ста­новища, політичних чи релігійних поглядів, національності, соціального походження, обставин народження, фізичних та інтелектуальних задатків чи відсутності таких. Це – основна теза Конвенції про права дитини.

Але на практиці все по-іншому. Часто діти відчувають на собі прояви дискримінації. Це насамперед діти бідняків, біженців, нелегальних емігрантів, чорношкірі діти.

ЗМІ здатні внести свою частку у покращення ситуації, але нерідко самі журналісти завдають непоправної шкоди, створюючи у публіки враження, що певні групи населення перебувають на більш низькому рівні розвитку, користі від них нема ніякої, а, відтак, вони і заслуговують меншого, аніж інші.

Яким чином ЗМІ завдають шкоди?

- Насамперед, не виступаючи проти політики дискри­мінації;

- Публікуючи негативні повідомлення про біженців, іммі­грантів, бідняків, про інші меншини;

- Даючи зрозуміти, що культура корінного населення на голову вища за культуру нацменшин.

Знайдіть у вашому місті дітей із нацменшин і напишіть, як їм живеться. А, можливо, у вашому місті є діти-біженці чи чорношкірі? Опишіть, як вони живуть, як до них ставляться інші діти, чи ходять вони до звичайних шкіл? Знайдіть дитину із бідної родини і розкажіть про неї у такому контексті, щоб вона виступила справжньою особистістю, засудіть багатших одно­класників, які можливо цькують бідолашну дитину за те, що у неї немає дорогих джинсів чи крутої мобілки.

4. Діти і сім’я

(Сюжети для статей 5, 9-11, 18)

Якщо це не суперечить інтересам дітей, вони мають право жити або підтримувати стосунки з обома батьками.

На території Центральної і Східної Європи та колишнього Радянського Союзу народжується все менше дітей, але при цьому кількість матерів-одиначок, особливо у підлітковому віці, невпин­но зростає. На території всього цього регіону кількість шлюбів зменшується, а розлучень збільшується. Майже третина татусів після розлучення більше не спілкуються зі своїми дітьми, і на­багато менше – підтримують стосунки з ними. Діти із неповних сімей найвразливіші – вони раніше починають працювати, щоб допомогти одному з батьків прогодувати сім’ю, часто через про­блеми у сім’ї змушені жити поза батьківським домом.

Зосереджуючись на глобальних проблемах, ЗМІ деколи не помічають особистих трагедій. Ви можете знайти багато історій, в яких треба висвітлити відповідальність батьків і держави, і допо­могти дітям зрозуміти, що з ними відбувається і чому.

Пропоновані сюжети

Що передбачає закон під словом «сім’я»? Чи справедливі положення Сімейного кодексу? Хто і яким чином захищає інте­реси дітей, наприклад, при процесі розлучення?

Дізнайтеся, як справи у вашому регіоні з виплатами аліментів. Чи є випадки, коли матері вдалося домогтися, щоб колишній чоловік платив аліменти з реальних, а не офіційних доходів? А чого це коштувало їй та її дитині?

Напишіть про роботу опікунських органів. Попросіть надати вам можливість провести один день з кимсь із інструкторів опі­кунської ради і дослідіть усі проблеми, з якими зіштовхуються ці люди у своїй роботі, або ті ж сім’ї, з якими їм доводиться пра­цювати – інспектори при розлучному процесі вивчають умови сім’ї і подають характеристику до суду.

Напишіть про дітей із незвичайної сім’ї.

Можете написати про жіночу сім’ю, де дітей виховує лише мама і бабуся чи нянька, яка давно вважається членом родини. Необов’язково це має бути неблагополучна сім’я – це може бути цілком нормальна сім’я, яка живе у достатку. Але при цьому поставте у статті запитання – незалежно від того, як живе сім’я, чи виконує держава перед нею свої обов’язки? Наприклад, чи виплачує матері-одиначці допомогу на дитину тощо. Ваш матеріал не обов’язково має довести читача до сліз. Він може просто викликати подив або обурення.

Познайомтеся з матерями-підлітками. Вони народили за власним бажанням, чи тому, що так вийшло? Як сприйняли їх вчинок рідні, друзі? Яким чином, на їхню думку, їх вік відобра­зиться на їхній дитині?

Дізнайтеся, як народжують матері, які перебувають у в’язницях, у СІЗО. Чи дозволяють ув’язненим матерям мати при собі дітей? Як впливає неволя на таких дітей?

Розкажіть, як живуть діти, батьки яких, особливо мами, виїжджають на заробітки.