Правові акти про державну службу

Формуючи необхідні соціальні підвалини громадянського суспільства і правової держави, необхідно вирішити питання, пов'язані з удосконаленням державного апарату, організацією роботи його складу -кадрів державних службовців. Адже, безумовно, майбутнє України буде залежати від того, чи вдасться перебороти бюрократизм, корупцію, створити умови для росту службовців нової формації, покликаних потребою історичного прогресу.

У різні часи службову кар'єру робили по-різному. В одні епохи на вершину влади піднімали знатність, багатство, в інші - соціальний стан та партійна приналежність. Тому дуже важливо сьогодні знайти такі засоби, які б унеможливили проникнення в державні структури випадкових, некомпетентних, непорядних людей.

В Україні процеси становлення якісно нового інституту державної служби розпочалися в 1992 році, коли вперше постало завдання її реформування в напрямку створення ефективно функціонуючого апарату держави. Державній службі належало стати важливим фактором цілеспрямованого державно-правового впливу на функціонування принципово нового державного механізму. Першими кроками у цьому

напрямку мали стати питання визначення правового статусу державних службовців та розроблення кадрової політики.

З метою організаційно-правового забезпечення розвитку державної служби як соціально-правового інституту демократичної, правової, соціальної Української держави 16 грудня 1993 року було прийнято Закон "Про державну службу". Вперше ча законодавчому рівні було встановлено принципи державної служби, визначено загальні засади діяльності та правовий статус державних службовців, закріплено право громадян України на державну службу. Закон сформулював основні складові елементи державної служби: етику поведінки державного службовця; структуру управління державною службою; права, обов'язки, обмеження, особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, проходження державної служби; інститут кар'єрної служби; підстави припинення державної служби; матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців тощо. Норми закону сприяли становленню головних елементів сучасної державної служби: введення конкурсів та атестацій, основні обов'язки та права державних службовців, обмеження, пов'язані зі статусом державного службовця, декларування доходів, особливості дисциплінарної відповідальності, введення присяги державних службовців, гарантії та привілеї службовців тощо.

У подальшому в Конституції України були закладені положення, які безпосередньо стосуються державної служби і розкривають її зміст. Так у ч.2 ст. 38 проголошується право громадян брати участь в управлінні державними справами та право рівного доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування.

Розглядаючи конституційні норми діяльності державної служби, потрібно виходити зі ст. 8, яка визначає, що Конституція має вищу юридичну силу та проголошує принцип верховенства права. Звідси випливає, що конституційне верховенство забезпечує єдність, узгодженість і стабільність усієї правової системи, її окремих елементів та інститутів -державної служби в тому числі. Цей принцип також передбачає, що:

- органи влади, посадові особи і громадяни повинні дотримуватися Конституції України, законів України, міжнародних норм;

- державні службовці виконують функції тільки в межах компетенції органу, в якому вони працюють, і в межах прав, закріплених за посадою;

- всі державні органи і посадові особи належним чином, а не для задоволення власних потреб, реалізують права людини (ч.2 ст.З Конституції);

державні службовці віддані державі, а громадяни довіряють службовцям.⁸

⁸ Реформування державного управління в Україні: проблеми І перспективи / Наук. кер. В.В Цветков -С.20І.

Особи, які зацікавлені у тому, щоб вступити на державну службу, повинні бути громадянами України (ст.4 Основного Закону). У цілому ряді статей Конституції закріплено пріоритет прав і свобод громадян, яких повинні дотримуватися державні службовці в своїй діяльності. Важливими у цьому плані є конституційні положення, що визначають права людини (розділ II). Діяльність органів влади повинна спрямовуватися на дотримання і захист конституційних прав і свобод громадян. У статті 64 Конституції йдеться про те, що "конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України". Тобто саме державні органи і державні службовці, які в них працюють, повинні бути гарантами забезпечення таких конституційних положень, як право на рівність перед законом і на непіддання дискримінації (ст.24), право не бути позбавленим громадянства або бути вигнаним (ст.25), право на життя (ст.27), захист гідності і заборона катування, жорсткого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (ст. 28), свобода від свавільного арешту чи затримання (ст. 29), право на звернення до органів державної влади (ст.40), право на житло (ст.47), шлюб (ст.51), права дітей (ст.52), право не виконувати відверто злочинні накази (ст.60), неприпустимість двічі нести кримінальну відповідальність за один злочин (ст.61), презумпція невинуватості (ст.62), право на захист у кримінальній справі та право засудженого користуватися всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які спеціально встановлені вироками суду (ст.63).

У випадку порушення цих прав і свобод є можливість їх захисту в судовому порядку. Ст.55 вказує, що "права і свободи людини і громадянина захищаються судом" і кожному гарантується право на "оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб..."

До міжнародно-правових документів, які торкаються питань державної служби, можна віднести такі: Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 p., Конвенцію Міжнародної Організації Праці (МОП) про дискримінацію 1958 p., яка забезпечує рівний підхід і можливості при прийомі на роботу, або Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, прийнятий на 34-й сесії Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1979 р.

Крім того, організація роботи системи органів державної служби та державно-службові відносини у сфері державної служби здійснюються на підставі цілої низки спеціальних законів: "Про Прокуратуру України", "Про Національний банк України", "Про Збройні сили України", "Про міліцію", "Про Службу безпеки", "Про статус судців", "Про освіту" та ін.

Укази Президента, що регламентують основні питання державної служби, забезпечують можливість швидкого встановлення механізму равового регулювання сфери відносин державної служби. Серед них слід

назвати такі: "Про підвищення ефективності системи державної служби", "Про Положення про Головне управління державної служби України", "Про вдосконалення діяльності державних органів, роботи державних службовців та підвищення ефективності використання бюджетних коштів", "Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій", "Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій", "Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців" та ін.

Постанови Кабінету Міністрів України: "Про Науково-методичну раду при Головному управлінні державної служби при Кабінеті Міністрів України", "Про управління державною службою", "Про затвердження Положення про роботу з кадрами в центральних і місцевих органах державної виконавчої влади", "Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців", "Про Положення про формування кадрового резерву керівників державних підприємств, установ та організацій", "Про Порядок віднесення посад працівників місцевих рад та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців". Розпорядження Кабінету Міністрів: "Про затверджений перелік керівників структурних підрозділів центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, які призначаються та звільняються з посад відповідно Кабінетом Міністрів України, міністрами, керівниками інших центральних органів державної виконавчої влади та керівниками місцевих органів державної виконавчої влади", "Про віднесення посад працівників державних органів до відповідних категорій державних службовців", "Про віднесення посад працівників апарату судів та арбітражних судів до категорій державних службовців" та ін.

Інші нормативні акти, які приймаються міністерствами та іншими центральним органами виконавчої влади. Наприклад, наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Інструкцій про службові відрядженння", лист Міністерства фінансів України про припинення державної служби та відставку державних службовців, "Про відставку державного службовця" (роз'яснення Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України, Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, міністерства соціального захисту України) та ін.

Підсумовуючи, можна сказати, що в нашій державі закладена певна законодавча база для функціонування інституту державної служби та забезпечення ефективної роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції. Хоча зрозуміло, вона ще потребує досить серйозного вдосконалення та законодавчого розвитку.

Суть політики у сфері державної служби сформульована в Указі Президента України від 10.11.95 №1035 "Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій". У ньому зокрема зазначається, що успіх радикальних соціально-економічних і політичних перетворень у країні залежить насамперед від ефективної роботи органів виконавчої влади всіх рівнів. А тому комплектування їх висококваліфікованими кадрами, спроможними забезпечити економічний і соціальний розвиток держави, набуло першочергового значення. Для вирішення цього завдання необхідно проводити єдину державну кадрову політику, науково обгрунтувати потреби державних органів та їх апарату у висококваліфікованих спеціалістах, організувати ефективну систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

Узальнюючи зміст вищеперерахованих документів, можна сказати, що вони визначають спрямування політики у сфері державної служби:

- забезпечення ефективної роботи державних службовців усіх категорій;

- реалізацію політики в сфері державної служби в повному обсязі в центральних і місцевих органах влади.

Інститут державної служби опосередковується правовими нормами, які регламентують правовий статус державних службовців, гарантій і процедур його реалізації, умови і порядок проходження державної служби, види заохочень і відповідальності державних службовців. Сукупність цих правових норм складає правовий інститут державної служби. До нього входять норми конституційного, міжнародного, трудового, цивільного, кримінального, фінансового та інших галузей права. Адміністративно-правові норми, які регламентують питання державної служби, складають частину цього інституту і самостійний інститут адміністративного права.⁹ Головною його функцією є забезпечення цілісного регулювання в межах конкретної галузі суспільних відносин певного виду.

Сучасний правовий інститут державної служби - це система правових норм, що регулюють відносини, які склалися в процесі організації самої державної служби, статусу державних службовців, гарантій і процедур його реалізації, а також механізму проходження державної служби."¹

Звідси можна зробити висновок, що правове регулювання державної служби включає три великих блоки в системі державно-службових відносин:

1) формування системи державної служби;

2) створення статусу державного службовця і гарантій його здійснення;

⁹ Алехин А.П. Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: В 2 ч. - М: ТЕИС, 1995. -

Ч. 1. -С. 135.

¹¹¹ Дубенко С Державна служба в Україні: Навч. посібник. - С. 26.

3) механізм проходження державної служби.¹¹

Державна служба, будучи комплексним правовим інститутом, регулює організацію і діяльність усього корпусу державних службовців і складається з правових норм різних галузей права. Його складність полягає в тому, що крім поєднання в собі правових норм інших галузей права, він складається з окремих підсистем: принципів державної служби, проходження державної служби тощо.

Аналізуючи інститут державної служби з різних точок зору, можна визначити, що він є системою з такими складовими: поняття державної служби; її принципи і види; етика державної служби; поняття державного службовця і посадової особи; службова кар'єра; оцінка діяльності службовців; відповідальність службовців і контроль за їх діяльністю; управління державною службою; матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців; реформування державної служби. Після прийняття Закону "Про державну службу" та інших нормативних актів у цій сфері значно скоротилося застосування норм трудового права з питань внутрішньоорганізаційної діяльності державних службовців.