КЛАССИФИКАЦИЯ ДВИГАТЕЛЕЙ

Характеристика найбільш поширених звукоізолювальних матеріалів наведена в таблиці 2.15.

Таблиця 2.15. – Звукоізолююча властивість деяких будівельних матеріалів

Матеріал	Товщина h, мм	Сер. поверхн. густина, кг/м2	Звукоізолююча здатність R, дБ в октавних смугах із середньогеометричними частотами, Гц
Цегляна кладка	1 цегла
Залізобетонна плита
Керамзито-бетонна плита
Шлакобетонна панель			–
Шлакоблоку оштукатурені
Гіпсобетонна плита
Шлакобетон
Гіпсобетон
Дерево-стругані плити								–
Цементний фіброліт
Мінеральний войлок
Сталевий лист		–

 

Для характеристики звукоізолюючих властивостей матеріалів використовують індекс ізоляції повітряного шуму R_w, за допомогою якого можна швидко порівняти звукоізоляцію різних конструкцій перегородок між собою і з нормативними величинами звукоізоляції огороджувальних конструкцій.

За допомогою R_w можна також порівнювати звукоізоляційні характеристики будівельних конструкцій по відношенню до ізоляції “побутових шумів” (звуки голосу, телевізору, брязкання посуду, дзвінка телефону і т.ін).

Характеристика деяких звукоізолюючих матеріалів за індексом ізоляції повітряного шуму наведена в таблиці 2.16.

Система нормування звукоізоляції будівельних конструкцій, в тому числі і індекс ізоляції повітряного шуму, регламентує параметри ізоляції в частотному діапазоні від 100 Гц і вище.

На теперішній час частотний діапазон більшості систем звуковідтворення (музичних центрів із системами "Mega Bass", домашніх кінотеатрів) починається з 20 – 40 Гц. Тому для вибору конструкції звукоізолювальної перегородки значення одного лише індексу Rw є недостатнім.

Таблиця 2.16 – Звукоізолюючі властивості деяких матеріалів

Матеріал	Товщина h, мм	Rw, дБ
Залізо листове	0,7
2,0
Фанера	3,0
Залізобетон
Перегородка поштукатурена:
із дощок		30–34
із шлакобетонних блоків
Кладка цегляна:
в 1 цеглину
в 1,5 цеглини
в 4 цеглини
Стіна із двох гіпсових плит завтовшки по 8 см:
без проміжку	–
з проміжком
з проміжком
Стіна з повнотілої червоної цегли, оштукатурена з двох сторін
в 0,5 цеглини
в 1 цеглину
в 2 цеглини
Скло дзеркальне	3–4

 

Не завжди звукоізоляцію між двома приміщеннями можна збільшити зведенням перегородки з високим значенням індексу звукоізоляції

Звук поширюється з одного приміщення в інше не тільки через поділяючу перегородку, але і по всіх будівельних конструкціях, що примикають, і інженерним комунікаціям (перегородки, стеля, підлога, вікна, двері, повітроводи, трубопроводи водопостачання, опалення і каналізації). Усі ці будівельні елементи вимагають заходів щодо звукоізоляції. Наприклад, якщо побудувати перегородку з індексом звукоізоляції Rw=60 дБ, а потім змонтувати в ній двері без порога, те сумарна звукоізоляції огородження практично буде визначатися звукоізоляцією дверей і складати не більш Rw = 20 – 25 дБ. Теж саме відбудеться, якщо з’єднати обидва приміщення загальним вентиляційним каналом, прокладеним через звукоізоляційну перегородку.

Основні типи звукоізоляційних перегородок

З конструктивної точки зору звукоізоляційні перегородки можна розділити на два класи: одношарові і багатошарові.

В одношарових конструкціях використовуються щільний будівельний матеріал на твердому з’єднанні (розчині). Це можуть бути цегельні, гіпсолітові, керамзитобетонні і навіть залізобетонні перегородки, в яких бетон відіграє роль і конструкційного матеріалу, і з’єднувального.

Звукоізоляційні характеристики подібних конструкцій визначаються, насамперед, їхньою масою і зростають приблизно на 6 дБ у випадку дворазового збільшення маси стіни. Пористість матеріалу перегородки також відіграє роль у забезпеченні її звукоізоляційних якостей. Однак, з підвищенням пористості матеріалу відповідно зменшується його поверхнева густина, що призводить до втрати звукоізоляційних властивостей.

Багатошарові перегородки, складаються з декількох (мінімум двох) шарів, що чергуються твердих (щільних) і м’яких (легких) будівельних матеріалів. Звукоізоляційні властивості щільних матеріалів (гіпсокартону, цегли, металу), як і в одношарових перегородках залежать від поверхневої густини матеріалу. Матеріали легкого шару виконують звукопоглинальну функцію, тобто структура матеріалу повинна бути такою, щоб при проходженні крізь нього звукових коливань останні послаблювались за рахунок тертя повітря в порах матеріалу. Застосування в звукоізоляційних перегородках таких матеріалів, як пінопласту, пінополіуретану або пробку є малоефективним. Це зв'язано з тим, що як для гарних звукоізоляційних матеріалів вони мають недостатню густину, а як для звуковбирних матеріалів – занадто низьке поглинання через відсутність можливості продування повітрям.

Звукоізолювальна здатність тришарових варіантів багатошарових перегородок залежить від поверхневої густини матеріалу твердих шарів, відстані між крайніми шарами (тобто загальної товщини перегородки) і заповнення внутрішнього простору шарами спеціального звукопоглинача.

Для реалізації всього потенціалу багатошарових конструкцій повинна виконуватися вимога пошарового проходження звуку через товщу перегородки: звукова хвиля повинна послідовно пройти через перший твердий шар, через м’який, через другий твердий шар і т.д. На практиці ж обов’язкова присутність несучого каркасу призводить до того, що звукові коливання першого твердого шару передаються через загальний каркас (загальний фундамент) на останній твердий шар і перевипромінюються ним у приміщення, що звукоізолюється. Таким чином, звукова енергія по твердих елементах каркасу минає внутрішні звукопоглинальні шари, у результаті чого реальна звукоізоляція багатошарових конструкцій виявляється значно нижче розрахункових значень.

 

 

 

Висновок

Шум – це найбільш розповсюджене явище на промислових підприємствах. Нажаль, на проблему підвищених рівнів шуму на виробництві не завжди звертають увагу через те, що негативний ефект від шуму не є таким очевидним. Робітники, у яких розвивається процес втрати слуху, можуть і не підозрювати про це до тих пір, поки ця проблема не набуде характеру незворотної фізичної вади. На відміну від травм, що викликаються миттєво надзвичайно високими рівнями шуму (наприклад, від вибуху), втрата слуху від звичайних виробничих шумів відбувається дуже повільно.

Підвищений шум на робочих місцях може негативно позначатися на здатності робітників виконувати свої виробничі завдання. Загалом людина здатна нормально виконувати якісь прості рутинні завдання навіть при рівнях шуму у 130 – 140 дБ (вплив шуму ще вищого рівню може викликати порушення в роботі опорно-рухового апарату та зору людини). Щодо виконання складніших завдань, які потребують концентрації та уваги персоналу, шуми з інтенсивністю більше 95 дБ можуть бути причиною виробничого браку, травм, виходу з ладу обладнання тощо. А виконання кваліфікованої роботи високої точності та концентрації може бути проблематичним навіть при рівнях шуму 80 – 85 дБ. Переривисті імпульсні шуми є більш дезорганізуючими, ніж постійні шуми. Шуми дратують менше, якщо людина здатна контролювати джерело походження шуму.

Негативний вплив шуму на людину може продовжуватись і після припинення шуму. Зазвичай це виявляється у підвищеній дратівливості й агресивності. Окрім того, проведені дослідження показують, що шумні умови праці можуть бути причиною таких захворювань, як підвищений артеріальний тиск та безсоння. Розвиток серцево-судинних та виразкової хвороб муже бути тісно пов’язане з постійною роботою в умовах шумного виробництва.

Часто, навіть, якщо на підприємстві існує розроблена програма захисту від підвищених шумів, самі робітники не хочуть використовувати засоби захисту органів слуху. В такій ситуації підприємство повинно не тільки забезпечити робітників достатньо ефективними засобами захисту, які викликають мінімально можливий дискомфорт в роботі, але ще провести вступні інструктажі, щоб розказати робочим навіщо потрібно користуватись засобами захисту, як ними користуватись та обслуговувати.

Одним з простих способів мотивації співробітників є проведення регулярних аудіометричних тестувань та оцінка їх результатів. Порівняння останньої аудіограми робітника з його попередніми чи/або, можливо, з аудіограмами гіпотетичної персони з «нормальним» слухом може слугувати сильним фактором мотивації для використання засобів захисту слуху.

У залежності від параметрів шуму (інтенсивність і частота) та умов проведення роботи необхідно вибрати засоби захисту слуху, що забезпечать необхідний рівень захисту та будуть максимально зручними у роботі.

Список використаної літератури

1. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці / В. Ц. Жидецький. — Л.: Афіша, 2005. — 349 с

2. Третьяков О. В., Зацарний В. В., Безсонний В. Л. Охорона праці: Навчальний посібник з тестовим комплексом на CD/ за ред. К. Н. Ткачука. – К.: Знання, 2010. – 167с.

3. http://dec-fpo.fsay.net/Oksana/posibnik/840.html

4. http://pidruchniki.com/12980108/bzhd/normuvannya_vimiryuvannya_shumu

5. http://pidruchniki.com/1825022438295/bzhd/zahodi_zasobi_zahistu_vid_shumu

КЛАССИФИКАЦИЯ ДВИГАТЕЛЕЙ

 

Двигатели молекулярного топлива (рис. 40)

Двигатели ядерного топлива (рис. 41)

A. Ядерный прямоточный воздушно-реактивный двигатель. Атмосферный воздух, сжимаясь за счет скорост­ного напора, нагревается в теплообменнике. К последнему передается тепло от ядерного реактора циркулирующим с помощью насоса тепло­носителем. Воздух, расширяясь в реактивном сопле, создает силу тяги.

Б. Ядерный турбореактивный двигатель. Атмо­сферный воздух сжимается за счет скоростного напора и работы меха­нического компрессора, нагревается в теплообменнике, к которому пе­редается тепло от ядерного реактора циркулирующим с помощью на­соса теплоносителем, и, расширяясь в реактивном сопле, создает силу тяги.

B. Ядерный турбовинтовой воздушно-реактив­ный двигатель. Атмосферный воздух, нагретый теплом ядерного реактора, приводит в движение воздушную турбину. Она, в свою оче­редь, вращает воздушные винты, создающие основную силу тяги. Кроме того и воздух, расширяясь в реактивном сопле, также создает силу тяги.

Г. Ядерно-химический ракетный двигатель. Компоненты высокоэффективного, но имеющего высокую скрытую теп­лоту испарения ракетного топлива с помощью насосов подаются из баков в ядерные реакторы, за счет тепла которых испаряются и в па­рообразном состоянии поступают в камеру сгорания, в которой сго­рают и, расширяясь в реактивном сопле, создают силу тяги. При тем­пературе в ядерных реакторах 2500° К удельная тяга такого двигателя достигает почти 400 «-г/кг/сек.

Д. Ядерный термический ракетный двигатель. Жидкий водород с помощью насоса подается из бака в ядерный реак­тор, за счет тепла которого нагревается и испаряется, а затем, расши­ряясь в реактивном сопле, создает силу тяги. При температуре в ядерном реакторе 2500° К удельная тяга такого двигателя достигает 700 кг/кг/сек.

Е. Ядерный электрический плазменный ракет­ный двигатель. Двигательная установка состоит из силовой группы и тягового устройства.

В силовой группе тепло ядерного реактора используется для превращения в пар ртути, циркулирующей по замкнутому конту­ру: компрессор—ядерный реактор — турбина — радиатор — компрес­сор, и служащей для привода турбины электрогенератора.

В тяговом устройстве жидкий кислород из бака посту­пает в камеру, в которой испаряется и подвергается сжатию под воз­действием электромагнитного поля, создаваемого электрогенератором, конденсатором и разрядником, нагревается до высокой температуры и превращается в плазму, которая, расширяясь в реактивном сопле, создаст силу тяги. Удельная тяга такого двигателя может достигать 1500 кг/кг/сек.

Ж. Ядерный электрический ионный ракетный двигатель. Двигательная установка состоит из силовой группы и тягового устройства.

В силовой группе тепло ядерного реактора используется для превращения в пар ртути, циркулирующей по замкнутому контуру: компрессор — ядерный реактор — турбина — радиатор — компрессор, и служащей для привода турбины электрогенератора.

В тяговом устройстве легкоплавкий металл цезий в рас­плавленном состоянии подается насосом из бака в испарительную ка­меру, в которой превращается в пар и в парообразном состоянии по­ступает в ускорительные камеры. Пары цезия, соприкасаясь с раска­ленной анодной решеткой, ионизируются. Положительные ионы цезия под воздействием разности потенциалов между анодной и катодной решетками, создаваемой электрогенератором, приобретают высокую скорость и, вылетая из ускорителей, создают силу тяги. Удельная тяга ядерного электрического ионного ракетного двигателя может достигать 20 000 кг/кг/сек.

3. Ядерный электрический фотонный ракетный двигатель Здесь тепло ядерной реакции используется для полу­чения электрической энергии, необходимой для превращения какого- либо вещества в высокотемпературную светящуюся плазму, излучаю­щую фотоны. С помощью специальной оптической системы фотоны можно направить параллельным пучком и получить силу тяги.