Московського християнства.

Християнство Київське було відкрите до Сходу і Заходу

і грунтувалося на засадах: відповідальність кожної людини

перед Богом і дбання про держ. справи (патріотизм);

визнання рівноцінності й рівноправності всіх народів

(відсутність расизму і шовінізму); розмежування функцій

держави і церкви.

Основні філософські та теологічні засади Х.К. обґрунтовані

митрополитом Іларіоном у «Слові про Закон і Благодать».

Українське православ’я є безпосереднім спадкоємцем

Х.К. і за умови єдиної Помісної української православної

церкви стане можливим фактором відродження

і продовження традицій Х.К.»

(«Релігієзнавчий словник», четверта хвиля, К., 1996, с.368)

Ця боротьба проти духовного свавілля правлячих, на

українських землях, лувійських княжих династій була

тривалою. Згадаємо, хоча б заборону голити голову і

носити оселедці (Параграф №9 “Руської Правди”).

 

 

Помешкання мешканці (“ ті, що проживають у будинку, який

це слово до таблиціназивався - “ мешканні “, або - “ помешкання “.

залучено автором самостійно, Похідним, від цієї назви є слово - “ мешти “

на основі власного аналізу) (“ взуття, у якому ходять в “ мешканні “).

Це слово часто зустрічається у Біблії, при цьому

упорядники книги подають його, як “ скинія ”, і

наводять його транскрипцію з найдавніших

примірників Біблії – “ Miskan ” (місце проживання)

// БІБЛІЯ або Книги Святого Письма Старого й

Нового Заповіту – Українського Біблійного

Товариства – 1991- с.83, с.86,...).

У наш час, широко вживається у мові населення

Західної України.

Слово зустрічається у шумерських логограмах, а

отже, тюркського започаткування:

“ LU. MES. IM. ME. “ (бібліотекар),

“ LU. MES. HALIIATTALLAS “ (дзвонар),

“ LU. MES. SANGA. “ (не досліджено)...

Назва будинку походить від тюркського слова –

“ піч “, так в уйгурській мові – “ меш “ (піч),

“ очак “ (піч).

Останнє слово, близьке лувійському – “ очаг “.

Очевидно, що “ мешканці “ – “ люди, що

проживали у будинках, де була піч “, “ у будинку,

який опалювався “.

З цього випливає, що були будинки, які не

обігрівались, бо не було печей, і навіть, не було

вогнища – “ очака “.

towar (це слово до таблиці товар. В уйгурській мові “ тавар ” означає

залучено автором самостійно, “ шовк ”(Э.З.Тенишев, Б.Х.Тодаева «Язык

на основі власного аналізу) жёлтых уйгуров» М.,1966, с.44).

uabartum c.76** Товар (“ те, що має «цінність», «корисність» “),

(торговельні факторії) товариш, товариство (“ той, який має з колегами

спільну комерційну справу “), варто, вартість,

варта, вартовий (“ той, який охороняє цінності –

«вар» “), вартий, вартувати.

Український етимологічний словник зазначає, що

слово “ товар “ у давнину означало - “ худоба ”.

Спробуємо визначити первісне значення цього

слова. Уйгурське значення слова “ товар ” (шовк),

та українське –“худоба “, очевидно виникли у часи

натурального обміну, тобто, є дуже давніми.

Ці слова вживались цими народами близько 5000 років тому. Це слово, в уйгурській мові, є запозиченням з хаттської мови, про що свідчить сучасні префікс “ то ” (то вар), та суфікс “ то ”

(вар то).

“ Товар ”, тобто, “ то (є) вар “ має теж

саме значення, що і українське слово “ варто ”,

тобто, “ вар (є) то “.

Слово “ вар то”, у сучасній українській мові,

означає “корисно”, “доцільно”... Отже, і слово

“то вар ” має означати, “ те, що корисне “,

“ те, що необхідне “, “ те, що має цінність “.

Змістове навантаження несе коренева

частина слова – “ вар “. Цьому знаходимо

підтвердження з інших мов. Так, у німецькій

мові “ wert “ (“ цінність “, “ вартість “), “ ware “

(“ товар “), “ wertlos ” (“ нічого не вартий “),

“ wertvoll “ (“ цінний “, “ дорогоцінний “),

“ werter “ (охоронець; відповідає українському –

“ вартовий “).

Німецьке “ t “, у слові “ wert “, є залишком

хаттського “ то “, а хаттське “ вар “

трансформувалось, у німецькому вжитку, у

“ wer “. Про те, що німецькі слова є

запозиченнями з хаттської мови, може свідчити

існування в німецькій мові слова

«kostbanкeit» (цінність).

В турецькій мові знаходимо відповідник

німецькому - “ werter “ (охоронець), хаттському –

“ вартовий “ (охоронець) - “ vardiya “ (смена,

дежурство, вахта).

Від останнього походить сучасне слово

«гвардія». Основа «вар» заховалась і у

латинському та німецькому archivarius –

«охоронець архіву», «охоронець архівних

матеріалів».

З уйгурської мови “ прикраси “ – “ зивер “.

З лувійської мови – “ зверь “ мало означати –

“ тварину з «цінним», «дорогим» хутром “.

Хеттське слово “ ua bart um “, де “ bart “ і є

“ варт “, визначало –

“ місце зберігання цінностей “,

“ місце зберігання та продажу товару “.

Російський історик М.М. Карамзін (поч.19 ст.)

писав: ««Имя Варяг могло произойти от

древнего немецкого War, война, и знаменовать

воина; оно сохранилось в языке английском».

Заметим, что в Германских законах 9 века

упоминается о Вергенгах, или наших Варягах,

как надо думать; на пример: si guis Wargengum

occiderit, solidos sexcentos in dominico componat

(см. изданный Петром Георгишем Corpus iuris

Germanici antigui, стр.782); то есть: «кто убьёт

Варгенга, платит в казну 600 солидов».

Здесь сие имя употреблено, кажется, в смысле

военного человека, а может быть и союзника»

(Н.М. Карамзин «История государства

Российского», Т.1, М., 1989, с. 212, примечания

к Т. 1, гл.2.).

Ми впевнені в тому, що слово «wargengum», як і

«варяг» визначають охоронця цінностей

(«вару»), і відповідають українському слову

«вартовий». Це були найманці – охоронці, які

забезпечували охорону «товару» під час

тривалих подорожей…

Безперечно це були озброєні охоронці,

досвідчені воїни.

«Велесова книга» згадує:

«…А в той час ішли до Києва варяги з купцями і

побили хозарів…»

(«Велесова книга», К.,1995, д.№4в, с.24).

Ця частина тексту «ВК» свідчить, що наше

розуміння етимології слова «варяг» вірні та

обгрунтовані.