Вони розташовані у різних регіонах.

Ю.К.Редько зазначає: 1). “Прізвища з суфіксом – енк - о, як Бондаренко, Коваленко,

Кузьменко, Cамійленко, Шевченко. Це найтиповіші українські прізвища. Якщо вони й

зустрічаються серед інших словянських народів, то переважно як прізвища українського

походження. Поширені вони в усіх областях УРСР, проте найпослідовніше в північно-

східних. У тринадцяти областях – Київській, Чернігівській, Сумській, Черкаській,

Полтавській, Харківській, Донецькій, Луганській, Дніпропетровській,

Кіровоградській, Запорізькій, Херсонській, Кримській – вони займають перше місце

серед усіх інших типів українських прізвищ.

У середньому четверта частина всього українського населення цих областей має

прізвище на – енк – о ”. 2) Прізвища з суфіксами – ук (- юк), - чук, як Трохимчик, Іванюк,

Максимчук, Катеринчук, Ковальчук. Вони теж поширені серед населення всієї України, хоч

їх можна такою ж мірою вважати за основний південно-західний тип українських прізвищ,

як прізвища на – енк – о – за північно-східний чи східний. Перше місце щодо кількості

прізвища цього типу займають у Волинській, Ровенській, Житомирській, Вінницькій,

Хмельницькій, Івано-Франківській і Чернівецькій областях”

(Ю.К. Редько “Довідник українських прізвищ” – Київ, 1969, с.45).

Автор вважає, що саме ці два типи прізвищ характеризують нащадків двох різних

етносів- хаттів (венедів) та шумерів (антів), які сьогодні склали єдину українську

спільноту.

Сьогодні ця мовна ознака є умовною, адже ми давно всі стали “хатто-шумерами”.

Генетичні дослідження могли б дати більш точні результати.

Нащадки хаттів є носіями прізвищ на – ук (- юк), - чук, - як.

Нащадки шумерів є носіями прізвищ на -– енк – о.

Згадаємо, що одним з головних Богів у шумерів був Бог Енкі (Енкі ду).

Суфікс – енк – о у давнину мав бути етнічною ознакою. Остання виникла під впливом

релігійного уподобання носіїв цього – енк – о. Цей суфікс, як окреме слово, долучалось

до прізвиська - первісного імені. Пізніше, шляхом поєднання і злиття прізвиська (імені)

та етнічної ознаки - енк – о утворилось прізвище.

Помиляється Костянтин Тищенко, коли називає групу ойконімів з Поволжя, з формантом

-енки, - «псевдоукраїнським».

(Констянтин Тищенко «Етномовна історія Прадавньої України», К., 2008, с.397)

Вони є «українськими», адже були занесені на терени Поволжя антами (шумерами) –

нашими пращурами. Таким же «українським» є і лангобардське – engo, занесене на

терени Італії антами!!!

 

Щось подібне, ми бачимо відбулось і у давніх греків, коли шумерське слово “ anty ”

- “анти”(воїн), стало етнічною ознакою залишків корінного населення острівної та

прибережної частини Малої Азії, нащадків хатто-шумерів.

Проживаючи в оточенні грецьких племен, асимілювавшись, вони залишались носіями

слова “ anty ”, яке несло у собі вже етнічний зміст.

Це слово долучалось до прізвиська (імені), а по часі, і злилось з ним.

Таким чином, виникли нові грецькі імена: Антинор (анти + Нор), Антимах (анти + Мах),

Антиной (анти + Ной), Антиклея (анти + Клея), Антилох (анти + Лох), Антігон

(анти + Гон), він же – Антиген, Антіфем, Антідор, Антей (Ант, ей!! - ант + оклик “ гей ”,

який відповідає лувійському – “ эй ”), він же – Еант (Е(й), ант!), Абант, Біант, Адімант,

Антон (лувійське визначення), Антор (ант + Ор), Антиох (анти + Ох), Антиопа

(анти + Опа), Антипат (анти + Пат), він же – Антип, Антифат (анти + Фат), він же –

- Антиф, Анторес (ант + Орес - { т }?), Антисфен (анти + (с) Фен, де «фен» ми

трактуємо, як «вен» («венед»), тобто, «воїн, [що походить з] (с) венедів- хаттів»),

Радамант (брат Міноса; порівняйте з сучасними карпатськими іменами: Радик, Радьо,

Радим), Мелант (він же – Мелантій, Мелентій), Арібант...

З часом, у 12 ст. до. н.е., грецькі воїни з такими, чи подібними, іменами ведуть бойові дії

проти легендарного міста Трої, воюють з племенем «амазонок».

Очевидно, це були асимільовані хатто -шумери. Про це свідчать рельєфні зображення,

на яких зображено битву з амазонками (А. Асов «Атланты. Арии. Славяне», М., 2000,

с.178). Дослідники античного мистецтва не звернули увагу, що позаду, з під грецьких

шоломів, звисають оселедці!!!

Скептиків, що до цього, прошу звернути увагу на інше зображення - воїна - «анта»,

з острова Крит.

(«История Древнего Востока», Ч.2, М., 1988, с.179, рис.52г.).

Оселедці носили воїни тюркського етносу – воїни шумерів – «анти»! Пізніше і хатти!

Це вони, хатто-шумери, створили легендарну державу, яку грецький вчений Платон

згадує, як «Атлантиду».

Імена Нор, Мах, Ной, Лох, Гон, Клея, Фат, Ор, Ох, Опа, Пат, Орес(т-?), … є цілком

самостійними.

Згадаємо, наприклад, біблійного Ноя, дружину Посейдона – Клейто

(Клей / Клея, де “ то “ – вказівний займенник), іі батька – Еве нора, та матір – Левкіппу.

Ще раз наголошу, що слова “ anty ”, яке долучилось до цих імен, несло у собі

вже етнічний зміст, вказуючи на хатто-шумерське походження носієв цього “ anty ”.

Суфікс на – ук (- юк), - чук, - як був притаманний хаттам, та все ж він, як ми вважаємо,

був лише простою формою закінчення, хоча і сталою, для цієї етнічної групи.

 

Продовжуючи наші дослідження, зазначимо, що у наш час, на просторах Східного Сибіру

проживають Ев енки, пращури яких, мали бути спорідненими з пращурами давніх

шумерів.

Цікавим було б порівняти міфологію, мову, етнографічні риси, геном цих народів.

Останнє дослідження можна провести, порівнявши геном сучасних евенків, та українців,

з геномом шумерів, виділеного з тканин померлого, з поховального захоронення.

Науковці зазначають, що прослідкувати генеалогію людини (а отже, - і етнологію роду

/ Б.В. /) можна, вивчивши його ДНК. Це можна зробити, співставивши Y – хромосому,

яка з незначною відозміною передається від батька до сина, і по якій можна від

слідкувати родовід на сотні років.

Як відомо, хатто - шумери спалювали померлих, то звідки взяти рештки для

експертизи?... Можливо археологам відомі такі знахідки з рештками тканин

померлого?!.

Щодо генетичних досліджень харківських учених, процитуємо деякі газетні публікації:

«Геном украинца – пол-азиата и пол-украинца»

(Харьковские генетики расшифровали геном украинца).

«Об открытии того или иного гена в мировой прессе сообщается практически ежедневно.

То вычеслен ген агрессивности, то жадности. Уже и шутка появилась, что открыт ген, отвечающий за открытие генов… Вот, оказывается, типичный украинец – создание «половинчатое». Он одновременно является и европейцем, и азиатом. Харьковчане, например, имеют превелирующий «азиатский ген», а вот жители южных областей – ближе к европейцам. В рамках международной программы изучения генома человека харьковские генетики работали последние 5 лет. Они пытались выяснить, насколько люди разных национальностей близки друг другу. И это им удалось. Теперь учёные знают, чем украинец отличается и от русского, и от других народов. Оказалось, что азиаты - монголы

(шумери – [ Б. В. ]) щедро поделились с нами своими генами. Это так называемое монгольское пятно - серо-синяя пигментация кожи, обычно в области крестца. Появляется при рождении и исчезает до 4 лет.90% новорождённых монголоидной расы (народы Юго-Восточной Азии, полинезийцы, индонезийцы, эскимосы, индейцы) имеют монгольские пятна. В Эквадоре и Бразилии «монгольское пятно» воспринимают как неприятность. Если его имеет ребёнок бразильской матери европейского происхождения, говорят – «медаль на попе». Эквадорцы его стыдятся и прячут, а полинезийцы «сакральное пятно» почитают как знак чистой породы.

Кроме того, харьковчане подтвердили, что те, у кого больше европейских генов – обычно светловолосые и спокойные, а у тёмноволосых и темпераментных преобладают азиатские гены.» (Елена Хорольская - Газета «По-Киевски» №27, 06.02.2006);

 

«Расшифрован ген «щирого українця»» (Наука)

«Харьковские генетики расшифровали ген украинца, и за этот фундаментальный труд получили государственную премию. Оказалось, что типичный «щирый українець» является и европейцем и азиатом одновременно. Исследования показали, что жители Харьковской области имеют превелирующий азиатский ген, а вот жители южных областей ближе кевропейцам. По словам директора Украинского института клинической генетики Елены Гречаниной, харьковские генетики последние пять лет работали в рамках международной программы изучения генома человека, пытаясь выяснить, насколько люди разных национальностей близки друг другу. Им это удалось. Теперь учёные знают, чем украинец отличается от русского и от соседних народов. Исследования показали, что люди разных национальностей имеют общее происхождение, прародителями всего человечества стало одно из африканских племён. А за внешность и характер отвечает геном человека. ДНК украинца содержит и европейский и азиатский тип. Те люди, у которых больше европейских генов, - обычно светловолосые и спокойные, а у тёмноволосых и темпераментных преобладают азиатские гены. Однако главная цель исследований заключалась не только в определении генома. Учёные выяснили, какие наследственные болезни несёт в себе митохондрия, и, оказалось, что паталогии развития плода и генетические заболевания не зависят от национальности. Так что теперь учёные разных стран совместными усилиями смогут искать пути лечения наследственных заболеваний.»

(Анна Куль «Вечерние Вести» № 018 (1514), 8 февраля 2006 года)

 

Було б цікавим, якби вдалось перевірити данні харківських генетиків, враховуючи данні мовознавців, про майже чіткий розподіл карти України на носіїв прізвищ з суфіксом – енко та носіїв прізвищ з суфіксами – ук, -юк, - чук. Перевіривши геном носіїв суфікса –енко, та геном носіїв групи суфіксів –ук, -юк, -чук, автор впевнений, що цей аналіз мав би показати більш чіткий розподіл «азійського» (шумерського/антського!!! [Б.В.]) гену, у носіїв суфікса –енко, та «європейського» (хаттського/венедського!!! [Б.В.]) гену у носіїв групи суфіксів –ук, -юк, -чук.

При цьому, щоб результат був більш доказовим, та з наукової точки зору об’єктивним, необхідно врахувати три умови.

По-перше, для цього дослідження потрібно брати носіїв прізвища з певним суфіксом, не в окремому регіоні України, а з усієї території держави.

По-друге, вибірка має бути однаковою, за кількісним складом учасників дослідження, з кожного регіону.

По-третє, учасниками дослідження мають бути лише чоловіки, враховуючи біологічний аспект

- генної спадковості, та соціальний аспект - зміни прізвища дівчини при одруженні, та факт того, що дитина (хлопчик) може бути носієм прізвища матері.

Автор вважає, що результатом такого дослідження, буде підтвердженно, що носії прізвищ з суфіксом –енко, та носії прізвищ з суфіксами –ук, -юк, -чук є представниками окремих етнічних груп, яких ми називаємо шумерами (анти) та хаттами (венеди).

До таких роздумів нас підводить газетна публікація про дослідження англійських вчених – генетиків, яку ми пропонуємо читачам:

 

«По анализу ДНК можно определить фамилию?»

“Да, утверждают учёные из университета Лестера, что в Великобритании. К такому выводу они пришли в ходе проверки гипотезы на практике. Предположение заключалось в том, что поскольку от отца к сыну передаётся Y- хромосома, которая определяет мужскую половую принадлежность, а сыновьям, как правило, дают фамилию отца, то значит, зная ДНК Браунов, можно вычислить этого самого Брауна, даже если он отрицает, что он – это он, или если потерял память или его вообще когда-то усыновили и сменили ему фамилию.

Для этого был проведен генетический анализ у 2,5 тысяч мужчин, носящих 500 различных фамилий. Сравнивая особенности строения Y- хромосом, специалисты определяли, был ли у мужчин, носящих одинаковую фамилию, общий генетический предок или их фамилии не связаны с общим генетическим происхождением. Гипотеза подтвердилась – выяснелось, что если мужчины носят распространённую фамилию, то вероятность того, что у них был общий предок, составляет 24%, а если редкую – то вообще 50%!

Знание подобной взаимосвязи открывает большие возможности, например, в криминалистике. Дело за «малым» - составить базу данных. “

(Наталия Ионычева, Газета «Сегодня», субота, 25 октября 2008, с.11)

 

При дослідженні геному носіїв прізвищ з суфіксами –ук, -юк, -чук, може бути виявлені певні відхилення, наприклад наявність кількох різних домінуючих генів у носіїв прізвищ з різними суфіксами цієї групи. Та, все ж, один ген має бути визнаний домінуючим для носіїв всіх трьох суфіксів (переважати хоча б в двох групах, і бути наявним у третій) і визначений, як «хаттський» (венедський).

Якщо результати дослідження підтвердять цю нашу наукову гіпотезу, можна було б зробити подібні дослідження у сусідніх, з Україною, державах – Польщі, Чехії, Словаків, Росії.

Таким чином, генетики змогли б допомогти історикам відповісти на багато таємниць минулого. Ці генетичні досліджень населення України можуть стати новим, і окремим, напрямком української історичної науки. Гадаю, що науковці-генетики могли б методику цього дослідження доповнити, враховуючи, тільки їм відомі, закони цієї не простої науки.

Продовжимо наше історичне дослідження.

У центральній частині, на півдні Малої Азії, проживали пращури сучасних росіян - лувійці -

мешканці з Лувії.

Сусіди хатто-шумері, лувійці, дали початок етносу, який ми зараз називаємо - “росіянами”.

Інший арійський народ – хетти, як вважає автор, є далекими пращурами литовців.

Довга спільна історія проживання на теренах Малої Азії хатто-шумерів та хеттів, у спільній Хеттській державі, сприяла зближенню культур цих народів, встановлення добросусідських взаємин.

Навіть після вимушеного переселення цих народів на територію сучасної України та Литви це дало можливість їм, через тисячоліття, знову створити велику за своїми географічними розмірами конфедеративну державу – “Велике князівство Литовське”.

Об”єднавча політика лувійців щодо інших народів, в першу чергу до хатто-шумерів, виникла ще в часи малоазійські. Вона визначалася фікс-ідеєю щодо спільності історії, культури, мови, релігії. Пройшли тисячоліття!...

Ця політика продовжувала рішуче насаджатись цим народам у часи існування “ Лувійської ”, так званої, - “Російської імперії ”. Продовжує її і уряд сучасної Росії.!!!

Повернемось до нашого дослідження.

Зазначимо, що “тризуб”, як знак влади, отриманної від богів, потрапив у Дворіччя разом з шумерами, які прийшли з просторів Східного Сибіру, через Індію, очевидно, у середині 4 тис. до н. е.