Хай буде цей амулет–муха з темно-синього каменю в мене на шиї,аби я ті днізгадувала вічно!...» («На ріках Вавілонських: з найдавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини», Київ, 1991, с.195). Традиція нагороджувати воїнів цим знаком потрапила у Єгипет разом з хатто- шумерами, у часи ранньої історії єгипетської держави, про що свідчать події “ Всесвітнього Потопу “, про який йде мова у цьому давньому шумерському історико- літературному джерелі. Ми хочемо привернути увагу дослідників до наступного спостереження. Нам видається, що зображення з Тунісу бербера – «анта» може повязувати з Малою Азією не лише оселедець, та знак місяця на ньому, але й – мова! Яка? Етруська! Ми вже наголошували, що вважаємо етрусків одним з відгалужень малоазійських хаттів. Якщо це так, то етруську мову можна вважати мовою хаттською, тобто, мовою хаттів. Відомо, що етруски прийшли на Апеннінський півострів з теренів Малої Азії. В наукових колах цей факт вважається доведеним. Зверніть увагу, що пишуть мовознавці про етруську мову: «Этрусский язык – язык этрусков, древнего населения доримской Италии. Генетическая принадлежность окончательно не выяснена, входит в группу средиземноморских языков. Был распространён на Апеннинском п-ове, в 1 в. вытеснен лат. языком. Засвидетельствован в многочисленных (ок. 11 тыс.) надписях разного содержания, датируемых 7-1 вв. до н.э., а также в глоссах (ок. 60) из сочинений античных авторов и в топонимии. Важнейшие и самые пространные тексты на этрусском языке: надписи на пеленах Загребской мумии (340 строк), надпись на черепице из Капуи (60) и финикийско-этруск. билингва из Пирги (25). Основные места находок – античные области: Этрурия, Кампания, Лаций и Северная Африка (Карфаген)… Этрусский язык наиболее близок языку негреческих надписей с о. Лемнос …» («Лингвистический энциклопедический словарь», Гл. ред. В.Н. Ярцева, М., 1990, с.599). Таким чином, вимальовується трикутник: Апеніни – Мала Азія (о. Лемнос) – Карфаген (зображення козака – «бербера» з Тунісу). Всі ці три адреси поєднує етруська мова, яку ми вважаємо мовою малоазійських хаттів, або - мовою хатто-шумерів. Цією мовою, як ми вважаємо, говорили хатти, що мешкали на північ від Апеннінського півострова, у перших століттях н.е., яких римський історик Тацит важав, помилково, як на нашу думку, германським племенем. Про допотопний період життя хатто- шумерів автор розповість у третій частині роботи “ Атл анти і Атл антида” До цього часу мовознавці і історики не можуть сказати звідки прийшов шумерський народ, до якої мовної групи його можна віднести. Автор впевнено стверджує, шумери - це один з тюркських народів. Хатти, хетти, лувійці, далекі пращури німецького народу, є арійськими народами. І одні, і другі, прийшли з просторів Східного Сибіру. Про це розповімо у наступному розділі роботи – «Атланти і Атлантида».
Перелік Ілюстрацій:
1. Відбиток з сірійської печатки (сер. XX ст. до н.е.). Зображення хатта з косицею. 2. Рельєф ортостата міської стіни Аладжа — Хаюка (XIVст. до н.е.). Зображення хатта. На бритій голові має типовий «оселедець». 3. Зображення хеттського воїна (хатта) з оселедцем на стіні гробниці фараона Хоремхеба (кін. XIV ст. до н.е.) 4. Бойова колісниця хаттів(та хеттів). Реконструкція сучасних дослідників. 5. Рельєф із Ель-Амарни, «Аменхотеп-IV-Ехнатон нагороджує верховного правителя Рамоса». (XVст. до н.е.). З правого боку зображено полонених вавілонян, а з лівого — хатто-шумерів, у шароварах, з підкресленно — піднятими чубами. 6. Укріплення столиці хаттів — Хаттусі. Реконструкція Р.Наумана. 7. Рельєф воріт Хаттусі. Зображення командуючого військами «тапар». Він же цар — правитель держави. 8. Олекса Довбуш. Невідомий художник. XVIII ст. — «Тапар». 9. Фрагмент рельєфу скельного святилища у Язиликая. Створено у часи
|
