Історія Польщі. литої, проте скасовується дуалізм посад скарбу і війська

литої, проте скасовується дуалізм посад скарбу і війська. Основний закон фактично запроваджував у країні конституційну монархію.

Конституція 3 травня - документ величезної політичної ваги. Упродовж багатьох років вона істотно впливала на розвиток польського суспільства, надихала патріотичні кола на боротьбу за незалежність, закарбувалася в його пам'яті, виявом чого є щорічне відзначення 3 травня як національного свята. Цей документ був другим за часом появи основним законом у світі - після прийняття конституції США 15 листопада 1777 р.

До реформ Чотирирічного сейму і, особливо Конституції 3 травня, вороже поставилися у Петербурзі, оскільки вони зміцнювали Річ Посполиту і виводили її з-під опіки Росії; до того ж реформи ухвалювалися під акомпанемент антиросійських настроїв. Ще влітку 1790 р. почало змінюватися ставлення Пруссії до польських реформ. І'і уряд змирився з успіхами Росії на турецькому фронті і, не зацікавлений більше у посиленні Речі Посполитої, став непокоїтися з приводу політичних змін у ній. Після прийняття Конституції 3 травня Берлін оголосив, що вона суперечить духові польсько-прусського оборонного соючу від 26 березня 1790 p., тому цей союз втратив свою силу.

Торговнцька конфедерація. Після укладення Росією в січні 1792 р. Ясського миру з Туреччиною Катерина II отримала змогу значно більше уваги приділити ситуації в Речі Посполитій. У Петербурзі заповзятливо твердили, що Варшава стає другим після Парижа революційним вогнищем в Європі, загрожує, таким чином, усталеному порядку, тому його потрібно ліквідувати. То було ідеологічне обгрунтування російського втручання в польські справи. Безпосередній привід для нього Катерині II дали польські магнати - запеклі вороги реформ Чотирирічного сейму - генерал артилерії Станіслав Щенсни Потоцький, гетьман великий коронний Францішек Ксаверій Браніцький і гетьман польний коронний Северин Жевуський, котрі, заохочувані купкою менш впливових магнатів і заручившися підтримкою Катерини II, 27 квітня 1792 р. у Петербурзі підписали Акт генеральної конфедерації. З тактичних міркувань "Акт" був датований 14 травня, а місцем його появи названо Торговицю - містечко Брацлавського воєводства, розташоване на самому кордоні Речі Посполитої і Катеринославського намісництва Російської імперії. У Торговиці конфедерація була проголошена, і від неї її стали йменувати Торговицькою. Вона оголосила війну реформам Чотирирічного сейму і Станіславові Августові.

18 травня 1792 р., у відповідь на адресований Катерині II заклик керівництва Торговицької конфедерації про військову допомогу (при цьому воно посилалося на гарантії Росією кардинальних прав), 100-тисячна російська армія ввійшла на територію Речі Посполитої в районі Правобережної України і виступила спільно з конфедератами проти польського уряду. На засіданні сейму 21 травня була прочитана декларація Катерини II, яка містила лицемірне обгрунтування виступу Росії на боці торговичан. У ній зазначалося, що імператриця вдалася до втручання, "виходячи з любові до порядку і справедливості, а також доброго наміру і прагнення" для польського народу. Король, у відповідності з Конституією 3 травня, взяв на себе командування військом на час війни. Польовим командувачем він призначив свого племінника - князя Юзефа Понятовсь-кого, а його заступником - Тадеуша Костюшка (обидва були генералами). З огляду на ситуацію, що склалася, сейм постановив перервати свою діяльність до закінчення війни, звільнення країни від російських військ і розгрому торговичан.

25 червня 1792 р. виникла конфедерація у Великому князівстві Литовському, аналогічна Торговицькій. На цьому фронті Станіслав Август командувачем призначив князя Людвіта Вюртемберзького, який виявився непридатним на цій посаді.

На час вибуху війни уряд Речі Посполитої мав у своєму розпорядженні 60-тисячну армію, з якої у дії проти росіян і торговичан було залучено близько 40 тис. вояків. Зі

Спроби порятунку Речі Посполитої

100-тисячної російської армії 64 тис. діяло в Україні, 36 тис. - у Великому князівстві Литовському. Війська Речі Посполитої чинили відчайдушний опір. Проте вони зазнали приголомшуючого удару з тилу: 23 липня 1792 р. Станіслав Август, відповідаючи на адресоване йому Катериною II звернення відступитися від "революції 3 травня" та висловлене у ньому запевнення, що тільки таким шляхом він може врятувати себе як короля, ганебно приєднався до Торговицької конфедерації і наказав своїй армії припинити воєнні дії. Спроба польського командування вмовити короля переглянути своє рішення і надалі очолювати боротьбу з конфедератами виявилася марною. На знак протесту Ю. Понятовський і Т. Костюшко подали у відставку, а Г. Коллонтай та маршалок великий литовський Ігнацій Пошоцький й коронний референдарій, один з маршалків Чотирирічного сейму Станіслав Малаховський, які у проведенні реформ відіграли визначну роль, емігрували в Саксонію.

Сподівання короля, що своїм приєднанням до конфедерації він зможе врятувати хоча б якісь здобутки Чотирирічного сейму, не справдилися. У серпні 1792 р. Варшава опинилася в руках конфедератів і росіян. Було встановлено військово-політичний режим. Реформи Великого сейму були проголошені недійсними, їхні прихильники - поставлені поза "законом", запроваджено сувору цензуру. З думкою короля ані конфедерати, ані росіяни не рахувалися. Шляхта масово приєднувалася до конфедератів. Керівники конфедерації відправили до Петербурга посольство, яке принизливо подякувало Катерині II за порятунок Речі Посполитої від "кайданів", в яких вона нібито перебувала завдяки реформаторам. За таких умов король висловив імператриці свою готовність зректися престолу, але та не дала на це згоди. Катерина II вирішила здійснити новий поділ Речі Посполитої,і їй був потрібний Станіслав Август, щоб надати цій акції законності, хоча його згоди на проведення поділу вона не питала.

На новий поділ Росія пішла спільно з Пруссією. Австрія, запевнена Пруссією, що посприяє їй у здобутті Баварії, інтересу до участі в поділі Речі Посполитої не проявила. Угода про поділ була підписана у Петербурзі 23 січня 1793 р. Пруссія отримала Ґданськ, Торунь, решту Великопольщі і Куявіїта північно-західну частину Мазовії; разом 58 тис. кв.км, понад 1 млн. осіб; за нею залишилося також Сєвєрське князівство, яке вона інкорпорувала 1790 р. Росія дістала центральну частину Білорусі, Київське, Брацлавське і Подільське воєводства та східну половину Волинського воєводства; разом 250 тис. кв.км і понад 3 млн. мешканців." Річ Посполита з територією у 215 тис. кв.км і населенням 3,7 млн. осіб опинилося під протекторатом Росії. На знак протесту проти цього поділу всі три керівники Торговицької конфедерації виїхали на Захід, що не завадило їм пізніше знову домогтися прихильності Катерини II.

Гродненський сейм, який проходив у червні-листопаді 1793 р. і, як виявилося, став останнім сеймом Речі Посполитої, під російським тиском схвалив умови другого поділу, хоча й не без опору невеликої групи послів. Одразу після цього, ще під час роботи сейму. Торговицька конфедерація за наказом з Петербурга була розпущена як непотрібна. Схвалений тим же сеймом у жовтні 1793 р. російсько-польський союзний договір дозволив Росії вводити свої війська на територію Речі Посполитої "за погодженням з польським урядом", заборонив їй вступати в союзи, укладати договори без згоди Росії. Трактат передбачав, що Росія гарантує майбутню польську конституцію.

Той же сейм 23 листопада 1793 р. прийняв нову Конституцію. В її підстави були покладені відновлені торговичанами кардинальні права. Безземельну шляхту вона позбавила політичних прав, а також встановила, що посольська ізба повинна приймати постанови з важливих питань не менше як двома третинами голосів; постанови ж з інших питань було дозволено приймати простою більшістю. Були збережені особиста недоторканість, право набувати землеволодіння та самоврядування, надані Чотири-