На початку XX століття. Академії мистецтв (був учнем Я

Академії мистецтв (був учнем Я. Матейка). У доробку Виспянського-поета багато яскравих творів філософського змісту, в тому числі вірш, навіяний творчістю Т. Шевченка:

Як я помру, нехай не плаче Ніхто - лише дружина. Нещирі сльози ті собачі 1 жаль ваш - наче кпина. (...)

І як побачите, що лину У сяєві над вами, Мене покличете в країну Знайомими словами... (переклад В. Коптілова) У 90-х роках у літературу прийшов письменник Стефан Жеромський (1864-1925). Його новели і повісті, присвячені подіям національних повстань XIX ст., відразу привернули увагу польської громадськості. У центрі його творів завжди була особистість, яка прагне втілювати в життя високі патріотичні ідеали, але наштовхується на буденні перешкоди і непорозуміння оточення (Сюифові праці). З часом погляд письменника опускається все нижче по соціальній драбині, помічає світ убогих і знедолених людей, змушених вести постійну боротьбу за виживання (трилогія Боротьба з дияволом). Зіткнення двох світів - шляхти і селянства, безсенсовність навіть самої "справедливої" і "патріотичної" війни С Жеромський майстерно відбив у повісті Попіл (1904), яка користується великою популярністю донині.

Інший характер мала епічна проза Владислава Реішонта (1867-1925). Цей самоук у молоді роки пройшов школу життя в різних соціальних середовищах, спостерігаючи за оточенням. Свої замітки і роздуми він переніс на сторінки прозових творів, в яких виступив прихильником способу життя, усталеного традицією. В епічному циклі Селяни (4 томи, 1902-1909) він описав селянське життя крізь призму буденності й занять, які визначені циклічністю пір року. Ритм життя села -це ритм природи, який породжує сталість, специфічну моральність, традиційність, вічність. За цю епопею В. Реймонт 1924 р. одержав Нобелівську премію в галузі літератури. У доробку письменника були також повісті на історичну тематику, твори з життя робітників {Земля обітована), акторів (Комедіантка). Інший світ села поставав з творів Владислава Оркана (Францішка Смацяжа, 1875-1930), селянського сина з Підгалля під Краковом. У його творах змальовано злиденне життя підгалянських селян-гуралів, їх боротьбу за землю і виживання (Над прірвою).

Ідеї Молодої Польщі відбилися також на образотворчому мистецтві й архітектурі. Вони вимагали наближення мистецьких взірців до народу, поєднання естетики і національних традицій. Центром живопису став Краків, де у 1895 р. Школу мистецтв очолив Юліуш Фалат (1853-1929), який згодом перетворив її в Академію. З його приходом поширилися впливи імпресіонізму. 1897 р. у Кракові виникло товариство Штука (Мистецтво), що об'єднало живописців, які віддавали перевагу імпресіонізму. Вони малювали переважно пейзажі й жанрові сцени, прагнучи з допомогою кольорів і освітлення створити у глядача певний настрій. Леон Вичулковський (1852-1936), як і

 

Рис. 54. Владислав Реймонт.

Історія Польщі

Г

більшість польських малярів, навчався в європейських столицях, а потім осів в Кракові. Серед його робіт-мирні сільські пейзажі і портрети відомих діячів. Близькими до його творів були картини Яна Станіславського, Ю. Фалата та ін.

Група визначних польських малярів майже постійно перебувала за кордоном. Вони реагували на нові тенденції в європейському живописі, експериментували не тільки з кольорами, а й з формою зображення. Юзеф Панкевич (1867-1940) залишив помітний слід в імпресіоністичному живописі та графіці. Ольга Бознанська (1865-1942) теж віддавала перевагу кольору, але виробила власний стиль портретного живопису, який вдало передавав психологічні риси людей.

У скульптурі класичні зразки залишились у минулому. Молоді скульптори прагнули відбити неспокійні почуття свого часу, вдавалися до алегорій та символів. Найбільш яскраво цей підхід проявився в творчості молодого Ксаверія Дуніковського (1875-1964), який намагався відтворити драматизм людської долі (скульптури Прометей, Ярмо, Людина).

Серйозні зміни відбулися в архітектурі. Наприкінці XIX ст. у Відні зародився стиль, який отримав назву сецесія (розкол). Його особливістю було заперечення пропорційності ліній та симетрії в розміщенні вікон, застосування стилізованих декоративних прикрас тощо. Стиль поширився в Європі на короткий час і незабаром відійшов у минуле. Найбільшої популярності він набув у Галичині. У його рамках народився оригінальний закопанськиіі стиль в архітектурі, який диктував моду на будівництво за взірцем гуральських хат (перший такий будинок поставили гуральські майстри для С Віткевича 1892 р. у Закопане). Однак "сецесійна" мода минулася ще до початку Першої світової війни, на зміну їй прийшов конструктивізм - стиль, який демонстрував вільне поєднання елементів конструкцій, відмовляючися від оздоблення фасадів. Перші будови за такими проектами (Ч. Пшибильський, Ф. Лільпоп) з'явились до 1914 р. Архітектори вперше серйозно зайнялися плануванням забудови міст. Т. Толвінський розробив проект першого підміського поселення Зомбки під Варшавою.

У музичному мистецтві панували засади попереднього періоду - обробка і стилізація народних мелодій для класичних інструментів. Поезія Молодої Польщі добре надавалася до музичної обробки, а численні музичні гуртки й товариства із задоволенням виконували такі твори. Великі надії подавав молодий композитор Мечислав Карлович (1876-1909), великий шанувальник фольклору Татр, який загинув під сніговою лавиною у цих горах. Його симфонічні поеми ("вічні пісні"), що висловлювали смуток і трагізм людського життя, були написані в горах. Перші експерименти в композиції зробив талановитий виконавець і композитор Король Шимановськж (1882-1937). Наприкінці XIX ст. світову славу здобув піаніст і композитор Іґнаціи Падеревський (1860-1941), який ніколи не поривав зв'язків з батьківщиною (у 1910 р. він дав кошти для спорудження пам'ятника на відзначення 500-річчя Ґрюнвальдської битви).

На початку XX ст. з'явилась і швидко поширилася нова форма розваг - кінематограф. Перший кінотеатр Ілюзіон відкрився у Варшаві 1899 р. А перед війною в Королівстві Польському було вже 300 кінотеатрів, в Галичині - 70, Познанщині - 30. У 1899 р. ентузіаст кіно В. Кшемінський відкрив у Лодзі Театр "живих фотографій". Кіносеанс тривав 15-20 хвилин і спочатку складався з коротких сцен, поєднаних в одне ціле, без написів і супроводу. Напередодні війни збудували спеціальні приміщення для перегляду кіно. У Варшаві це був кінотеатр Аполло на 750 місць, у Кракові - Уцєха на 500 місць, у Бидгощі - Кристал на 750 місць. На кінопокази збиралася різнобарвна публіка, переважно з середніх і нижчих верств, оскільки квитки були значно дешевші, ніж театральні. Перед війною на екрані демонстрували вже перші фабулярні, а також документальні фільми іноземного виробництва. Перші польські короткі фільми зробив

На початку XX століття

К. Прушинський ще 1896 р. 1908 р. у Варшаві було знято перший фільм з участю польських акторів під назвою Антось, який показував пригоди мешканця провінції у Варшаві. Прокатна фірма Сфінкс розпочала виробництво польських німих фільмів, в яких знімалися популярні варшавські актори А. Фертнер, К. Камінський та ін. Перші сирічки були зроблені на невисокому художньому рівні, натомість були поставлені за сценаріями повістей С. Жеромського, Е. Ожешко. 1911р. вийшов фільм за повістю С Жеромського Історія гріха. У той самий час в Голлівуді польська дівчина Аполонія Халупєц розпочинала акторську кар'єру, яка незабаром винесла її на вершину популярності під іменем Поли Негрі.

Помітні зміни відбулися у повсякденному житті поляків. До вжитку поступово входили нові технічні здобутки -телефон, радіо, автомобіль, літак. Водночас усе відчутнішою ставала різниця між містом, в якому найперше з'являлися новинки, і селом, що продовжувало жити традиційним життям. У містах поширилося використання електричного струму та приладів. У Варшаві 1903 р. введено в дію першу електростанцію потужністю 4 тис. кіловат з напругою у мережі 120 вольт. Напередодні війни в Галичині 25 міст мали свої електростанції. Електрострум використовували підприємства та установи. У 1894 р. з'явився перший електричний трамвай у Львові, 1898 р. - Лодзі, 1901 р. - Кракові, 1908 р. - Варшаві. Трамваї позначалися номерами, а з огляду на значну кількість неписьменних - ще й спеціальними кольоровими щитами. Згадуючи ті часи, відомий поет (Ю. Тувім) склав віршик про трамваї, де були такі слова: "На цвинтар жовта трійка їде, до дому - шістка гранатова, зеленою четвіркою до зеленого Геленова доїдеш...".

Значно зросла мережа залізниць; на шляхах з'явилися перші автомобілі, завезені аристократами з-за кордону наприкінці XIX ст. Вони швидко увійшли до практичного вжитку і перед війною в усіх польських дільницях налічувалося до 20 тис. автомобілів, найбільше у Королівстві Польському. Багатьох прихильників серед поляків знайшли повітряні польоти на літаках. Перші летуни були одночасно й конструкторами машин. Ентузіастами польотів на літаках були С Джевєцький (1844-1938), Ч. Ганський (1863-1942). Перші телефони з'явились ще у 80-х роках XIX ст. У 1911 р. в Галичині телефонна мережа охопила 87 населених пунктів, а число абонентів складало понад 8,8 тис. Ще більшою була- телефонна мережа в Королівстві Польському - 43 тис. абонентів (з них у Варшаві - 32 тис).

Значно поліпшилися споживання та якісний склад продуктів харчування. Якщо в 1870 р. статистичний машканець Королівства Польського споживав за рік 236 кг зернових продуктів, 234 кг картоплі, 13 кг м'яса, то в 1913 р. ці показники виглядали відповідно 267, 420, 24. Споживання молока становило на рік 320 літрів в Познанщині, 227 - Галичині, 200 - королівстві. Зросла частка овочів і фруктів у раціоні. Рівень харчування значно відрізнявся залежно від соціальної приналежності та місця проживання: в аристократичних і багатих родинах харчовий раціон був вишуканий, у бідніших - скромніший. На селі споживали більше рослинної їжі, жирів, молока, ніж у місті. У Лодзі в 1903 р. родина з п'яти осіб тижнево споживала 7 літрів молока, 1 кг м'яса, 0,4 кг солонини, 0,4 кг цукру і рослинну їжу. За даними лікарських обстежень робітників текстильних фабрик Ченстохови 55,4 % харчувалися недостатньо, 44,6 % - добре. Про поліпшення ситуації з харчуванням свідчило зниження смертності серед населення, відсутність "голодних" років.

У вбранні загальною тенденцією моди було спрощення і пристосування до потреб побуту та праці. Домотканні тканини майже повсюдно в місті були витіснені фабричними, а льняні й конопляні - бавовняними. З'явилися нові тканини (кретон, етамін, нанкін, штучний шовк тощо). Зміни моди відбивалися переважно на міських мешканцях,

Історія Польщі

для яких зразком для наслідування служило вбрання заможних верств. Останні запозичали взірці із Західної Європи (Парижа, Відня, Лондона). У той час в жіночій моді з'явилася тенденція до підкреслення фігури. Сукні залишалися довгими і затисненими в талії. Водночас з Дрездена поширилась мода вкорочення суконок і спідниць до колін. Популярності набули жіночі костюми з видовженими жакетами і обов'язковими блузками, іноді за взірцем чоловічого одягу. Напередодні і в перші роки війни жіночий одяг став ще практичнішим: вільні спідниці, різноманітні жакети і блузки, відсут-ність особливих прикрас. Спрощення заторкнуло також чоловічу моду. На початку нового століття поширився костюм трійка, що складався з брюків, піджака і камізельки, шитих з одної тканини. На округлих брюках стали робити вертикальні канти (прасуванням). Кольорові сорочки витіснили білі. Традиційні черевики з високими холявами поступилися місцем напівчеревикам з шнурівкою. Новим явищем у вбранні став спортивний одяг (для велосипеда, кінної їзди, туризму, веслування, футболу тощо), який чинив вплив й на буденне вбрання.

Із зростанням числа письменних й освічених збільшився попит на пресу і літературу. За 20 пердвоєнних років кількість періодичних видань зросла в Королівстві Польському з 92 до 378, в Галичині - з 126 до 495. Щорічно публікувалося близько З тис. книжкових і періодичних видань, з них понад 1 тис. - польською мовою. Зросла кількість польських книжкових магазинів: з 200 у 1870 р. до 630 у 1914 р. Найбільше їх було у Варшаві, в Галичині, а також на теренах України, Білорусі та Литви. Напередодні війни великі торгові фірми контролювали ринок польської (і не тільки) книжки. Так, варшавська фірма Гебетнера і Вольффа здійснювала майже половину обороту всіх польських видань; далі йшла люблінська фірма Аркта, тоді Венде. У 1910 р. у Варшаві виник Ссюз польських книготорговле, який об'єднав торговців усіх дільниць і почав видавати часопис Пшегльонд ксєнгарскі (Книжковий огляд).

Дальшого розвитку і поширення набули театр і кот\ертна діяльність. Центром національного театру став Краків. Тут 1893 р. за проектом архітектора Я. Завейського був побудований Міський театр на 1100 місць з електричним освітленням і вентиляцією. У Кракові розпочав діяльність талановитий режисер Тадеуш Павліковськіш (1862-1915), який ввів на польську сцену європейську класику, твори романтиків, а також сучасну драму С. Виспянського, С Пшибишевського, Ґ. Запольської. Виникло багато менших театральних сцен, які часто давали вистави під відкритим небом або в непристосованих приміщеннях. Такі театральні вистави, на які продавали багато стоячих місць, відвідувала проста публіка, молодь. У численних театрах, незважаючи на цензуру, переважала польська драматургія.

Новим типом видовища інтелектуальної публіки стало літературне кабаре, яке розпочало діяльність в Кракові 1905 р. у кафе Зельони Бальонік (Зелена кулька). Організатори запрошували відомих літераторів, акторів, влаштовували невеликі концерти ("шопки"), репертуар яких незабаром поширювався серед населення. Тут народжувалися жартівливі віршики і пісеньки, зокрема молодого Т. Бой-Желєнського, котрі стали популярними під назвою Словечки.:

На селі напередодні війни активну просвітницько-культурну діяльність проводили різноманітні товариства, гуртки, організації, створювані політичними партіями. Поза освітою і пропагандистською роботою вони багато уваги приділяли відпочинку і розвагам - читанню, співам, танцям. Подібна робота проводилася також у містах серед ремісників і робітників. У місті можливості відпочинку і розваг були ширшими. Новим видом розваг, що приваблював публіку, стали спортивні змагання. Спортивні клуби, які існували в попередні часи, вийшли до мас з показом своїх вмінь. 1903 р. у Варшаві було проведено Спортивну виставку, на якій клуби продемонстрували здобутки своїх

S

На початку XX століття

вихованців у різних дисциплінах. Виступи клубістів заохочували молодь до регулярних занять фізкультурою. У Галичині гімнастичне товариство Сокіл охопило своєю діяльністю десятки міст і містечок, влаштовуючи показові змагання для публіки. Свої товариства у Галичині заснували ковзанярі, велосипедисти, кіннотники. Наприкінці XIX ст. тут виникли перші футбольні клуби - Чарні і Погонь у Львові, Краковіа і Віспа - Кракові. До 1910 р. футбольні клуби з'явилися також в Королівстві Польському, притягуючи тисячі шанувальників.

Назагал культурне життя поляків на початку XX ст. помітно активізувалось і набуло більш демократичних рис.