Історія Польщі. демократизації, вказували на імперіальні тенденції політики радянського керівництва, яке прагнуло до глобального панування

демократизації, вказували на імперіальні тенденції політики радянського керівництва, яке прагнуло до глобального панування, спираючися на арсенал ядерної зброї. Виникла доктрина Брежнєва, яка не виключала застосування збройних сил для утримання при владі в інших країнах прорадянських правителів.

Глобальне протистояння двох таборів досягло апогею наприкінці 60-х років. Його яскравим проявом став арабсько-ізраїльський конфлікт на Близькому Сході, де 1967 р. Ізраїль завдав воєнного удару провідним арабським державам, які заперечували існування єврейської держави і вимагали відновлення Палестини. Це поклало початок тривалій близькосхідній кризі, в якій СРСР виступав на боці арабських країн, а Ізраїль опирався на Захід. Водночас у В'єтнамі розгорнулася війна між комуністичною Північчю і прозахідним Півднем. США підтримали в ній прозахідний режим Нґо Дін Дієма на Півдні. Понад півмільйонна армія США розпочала варварські бомбардування в'єтнамських місцевостей, винищення величезних площ джунглів під приводом боротьби з "червоними партизанами". Однак партизанський рух в'єтнамців, лаосців, камбоджійців, підтримуваних Радянським Союзом, мав великі переваги перед американцями. Затяжні воєнні дії, які супроводжувалися величезними жертвами серед мирного населення, а також американських вояків, викликали тотальну критику США на світовій арені й антиамериканський рух у багатьох країнах. У січні 1973 р. було досягнуто угоди про закінчення війни і мир у В'єтнамі, за якою американській війська залишили Індокитай. Це призвело майже до негайного порушення угоди і наступу військ ДРВ на південь. 1976 р. обидві частини В'єтнаму об'єднались у Соціалістичній Республіці В'єтнам.

Розрядка. Безперервна гонка озброєнь, постійні збройні конфлікти в різних частинах земної кулі, загроза світового ядерного конфлікту, зростання глобальних проблем людства змушували шукати шляхів зменшення напруженості. Першим кроком до цього стало врегулювання стосунків ФРН з країнами Східної Європи, яке відбулось у 1970-1973 pp. Одночасно пройшли переговори між СРСР і США про скорочення ядерної та звичайної зброї, запобігання виникненню ядерного конфлікту. Усі ці кроки уможливили скликання в Гельсінках 30 липня - 1 серпня 1975 р. Конференції з питань безпеки і співробітництва в Європі. У ній взяли участь керівники 35 європейських країн, а також США і Канади. Підсумком Конференції стало підписання Кінцевого Акту, який складався з трьох частин, котрі підтверджували незмінність кордонів усіх держав, що були встановлені після Другої світової війни, формулювали принципи розвитку політичних та економічних стосунків між країнами з різним суспільно-політичним устроєм, містили зобов'язання урядів усіх країн шанувати права людини, розвивати контакти в сфері інформації, науки, освіти і культури. Підписаний документ мав історичне значення для збереження миру і запобігання війни, започатковував обмін культурними цінностями, підважував тоталітаризм у всіх його проявах. Після Гельсінок у країнах "соціалізму" зародився напівлегальний опозиційний демократичний рух за встановлення демократичних порядків за західним взірцем. 1972 р. СРСР і США підписали Договір про обмеження стратегічних ядерних озброєнь (ПРО І), тривали переговори щодо договору ПРО II (стосовно балістичних ракет), які завершилися підписанням угоди в червні 1979 р. і

У післявоєнний час західноєвропейські країни значно зміцнили і розвинули свою економіку, спираючися на "план Маршалла", інтеграцію господарських і фінансових систем. Це дало змогу за короткий час здійснити перехід до нових технологій у виробництві. У 50 - 60-х роках спостерігався швидкий поступ в науці і техніці, завдяки якому став можливим перехід до використання нових видів енергії, включаючи атомну, матеріалів, засобів обробки інформації. Космічні дослідження сягнули за межі Землі, супроводжувалися виходом людини в космос, висадкою на Місяці, дослідженнями