Історія Польщі. "відділи охорони", які збирали інформацію про "неблагонадійних" осіб"відділи охорони", які збирали інформацію про "неблагонадійних" осіб. Будь-яке необережне слово могло стати причиною арешту та ув'язнення. У 1954 р. МБП володіло інформацією про 5 млн. "неблагонадійних" осіб, майже про кожного третього дорослого поляка. Партія і влада. У системі управління країною провідну роль грала ПОРП. Партія була побудована і діяла за зразком ВКП(б), що передбачав сувору субординацію та ієрархію, визнання партійних повноважень "вождів". На першому місці в ідеологічно-партійній ієрархії знаходився "вождь усіх часів і народів" Сталін. Ранг нижче займав "вождь польського народу" Б. Бєрут, далі йшли члени політбюро ЦК ПОРП, члени ЦК, відповідні секретарі партійних комітетів. Партія була організатором масових ідеологічних кампаній, які прославляли "мудрість" її вождів. Жорстока цензура і контроль органів безпеки виключав найменшу можливість опору. У самій ПОРП вирішальні важелі влади зосереджували фактично кілька осіб: окрім Б. Бєрута, який був головою партії і президентом Польщі, апарат влади та ідеологічні питання контролював Якуб Берман, справи господарства Гіларій Мінц, партійний аппарат Францішек Мазур. На початку 50-х років партійний актив складався з 100 тис. комуністів, які працювали в апараті, державних органах й адміністрації (сам партійний апарат нараховував у 1953 р. близько 13 тис. осіб). Загальна кількість членів ПОРП унаслідок чисток зменшилася з 1,4 млн. у 1948 р. до 1,3 млн. у 1954 р., але становило значну частку дорослого населення. Партія організовувала масові пропагандистські кампанії, які мали на меті ідеологічну обробку населення, показ "передової" ролі членів партії в будівництві основ соціалізму. Для підготовки партійних кадрів були організовані вищі партійні школи, в яких проходили відповідну марксистсько-ленінську підготовку представники партійного апарату. Т.зв. "внутрішня партія" або чиновники партійного апарату мали численні привілеї в доступі до матеріальних благ (квартири, продукти у спецмагазинах тощо). Партійні організації діяли за виробничим принципом, контролюючи і спрямовуючи діяльність адміністрації. Контроль партії йшов зверху - через призначення керівників і знизу - через партійні організації. Сила та впливи ПОРП спиралися насамперед на опанування апарату влади, який дозволяв їй, з одного боку, придушувати найменший опір або незгоду, а з другого, настирливо нав'язувати нову систему світобачення і мислення. Контроль партії набув ознак тотальності. Обробка свідомості. ПОРП розпочала рішучий "бій за думки і душі поляків". У 1950 р. з вищих шкіл почали усувати старі наукові кадри, які не опанували "марксистсько-ленінську науку", інших посилали на "навчання" до їхніх аспірантів-комуністів. Запроваджено обов'язкове вивчення основ марксизму-ленінізму та російської мови. У 1951 р. відбувся І Конгрес польської науки, на якому було ухвалено створити центральну державну наукову інституцію - Польську академію наук (ПАН) з низкою спеціалізованих наукових інститутів за зразком АН СРСР. Гуманітарні та соціальні науки опинилися під особливим контролем партії й повинні були насаджувати сталінський варіант марксизму-ленінізму. Митці були поставлені в рамки "соціалістичного реалізму", який зобов'язував висвітлювати "світ праці" та соціалістичні ідеали, змальовувати "здобутки соціалізму", "загнивання та розклад" західного імперіалізму. У 1949-1951 pp. були проведені з'їзди усіх творчих спілок (літераторів, пластиків, архітекторів тощо), перед якими поставлено завдання створити літературу і мистецтво "соціалістичного реалізму", взято під контроль творчість митців. У Міністерстві культури та мистецтва були організовані численні комісії та управління, які стежили за змістом мистецьких творів, репертуаром культурних установ. Запанувала сувора ідеологічна цензура, яка повністю усунула з видавництв і сфери культури некому-ністичні цінності. З бібліотек були вилучені тисячі книжок і періодики, які пропагували і В умовах комуністичного експерименту "ворожий" соціалізму зміст. Натомість багатомільйонними накладами видавались праці И. Сталіна, В. Леніна, К. Маркса і Ф. Енгельса, промови партійних вождів. Радянський "Короткий курс історії ВКП(б)" став головним підручником для вивчення історії та соціальних наук. У засобах масової інформації запанувала "новомова", що мала на меті переконати у двополюсності сучасних цінностей: прогресивності соціалізму як ідеології та устрою "трудящих верств" і реакційності західного імперіалізму капіталістів і поміщиків, який прагне знищити "владу трудящих". Населення було відтяте "залізною завісою" від "несоціалістичного" світу, позбавлене об'єктивної інформації про реальний стан у країні та за кордоном, одурманювалося примітивними гаслами і препарованою інформацією, що все радянське є добре, а усе західне - погане. Численні помпезні урочистості з приводу 1 Травня, дня Перемоги, утворення народної Польщі, жовтневої революції в Росії перетворювалися на добре режисеровані видовища, які мали символізувати єдність ПОРП і трудящих мас, "щасливе життя" поляків за нового устрою. Розпочалася ревізія національного "історичного спадку", який слід було оцінити з позицій "боротьби класів" і формування передумов для "закономірноГ перемоги соціалізму. Відразу були "вилучені" і піддані нищівній критиці усі політики і митці минулого, які виражали інтереси "поміщиків і капіталістів" або займали антиросійські позиції. Переписування історії зайняло тривалий час. Доки вийшли перероблені польські підручники з історії та літератури, користувалися перекладами з російської. Розпочався процес "створення нової людини", який здійснювався через шкільну освіту, ЗМП, армійську службу. Політичний апарат, ЗМІ, система освіти та армія проводили своєрідне
Рис. 67. Примас кардинал С. Виитнсыаш. "прання мозгів";,прагнучи поширити передусім серед молоді віру в будівництво нового справедливого устрою. Масова пропаганда у поєднанні з силовим тиском давала свої результати. Частина населення, зокрема молоді, сприймала гасла побудови нового суспільства, яке обіцяло у майбутньому різноманітні блага. Разом з тим, спостерігалося роздвоєння свідомості на "публічну" і "приватну": одну позицію людина демонструвала на роботі, другу - у приватному житті; на роботі змушена була підтримувати офіційну пропаганду, вдома - слідувала традиціям. Частина вчених і митців співпрацювала з режимом, намагаючися знайти свою "нішу" в новій дійсності. Інші, як поет Чеслав Мілош, вважали за краще емігрувати з Польщі. Влада і церква. Комуністичні вожді розуміли, що останньою перешкодою на шляху індоктринації суспільства є католицька церква, яка залишалася незалежною від держави. Приводом для наступу на костел стало оголошення в червні 1949 р. папою Пієм XII енцикліки про відлучення від віри й церкви членів компартій та прихильників комунізму. У відповідь власті ініціювали схвалення сеймом у серпні 1949 р. Декрету про свободу совісті і сумління, який дозволяв притягати до відповідальності за будь-яке примушування до релігійної практики. Під декрет можна було підвести діяльність кожного приходського священика, який звертався до своїх вірних. За декретом послідували арешти духовенства, закриття католицьких організацій. При цьому влада намагалася загравати з костельними верхами, щоб схилити їх до політичної підтримки режиму й розриву з Ватіканом. У квітні 1950 р. була підписана угода між урядом та єпископатом, яка злагодила напруження. Єпископат погодився визнати і підтримувати державну владу, отримавши взамін обіцянку зберегти навчання релігії в школах, пастирську діяльність в
|
