Історія Польщі. пив популярний актор Дшііель Ольбрихський

пив популярний актор Дшііель Ольбрихський. Панувала атмосфера порозуміння. Завершення 1980 р. пройшло в порівняно спокійній атмосфері.

Заспокоєння виявилося короткочасним. Ще в другій половині 1980 р. внаслідок страйків, неврожаю і розладнання управління погіршилася економічна ситуація. У 1980 р. національний дохід знизився на 6 %, продуктивність праці - на 15 %, а заробітна плата зросла в середньому на 30 %. З ринку почали зникати продукти харчування і предмети першої необхідності. Уряд звинувачував страйкарів і "Солідарність", а та -уряд. У березні 1981 р. уряд був змушений ввести карткову регламентацію на м'ясо та м'ясні вироби.

У січні-лютому 1981 р. в багатьох регіонах Польщі пройшли численні страйки під економічними та політичними гаслами (з приводу вільних від праці субот, зняття корумпованих керівників, реєстрації нових профспілок, громадських організацій). Страйки відбувалися стихійно, нерідко всупереч ККП "Солідарності". Урядові комісії змушені були йти на дальші поступки. Політичний вимір мала реєстрація Незалежного об 'єднання студентів (НЗС) і Незалежної самоврядної профспілки індивідуальних селян "Солідарність" у лютому 1981 р. Активно розвивався рух клубів католицької інтелігенції. Влада перестала регламентувати кількість клубів, які виникали в різних містах і містечках. Незважаючи на арешт лідера КПН Л. Мочульського і деяких інших членів, ця партія продовжувала організовувати збори та демонстрації з вимогами повної суверенності країни. Пожвавилася діяльність різноманітних політичних і громадських об'єднань, які виступали проти монопольного становища ПОРП.

Наприкінці 1980 р. структури "Солідарності";зміцнилися, охопивши близько 54% працюючих на державних підприємствах і в установах. У рамках "Солідарності" виникли галузеві профоб'єднання, виникали комітети захисту ув'язнених за переконання. Наприкінці січня 1981 р. пройшов перший з'їзд профспілкової преси, на якому було створено Пресову агенцію "Солідарність". Вона сприяла швидкому розвиткові й поширенню газет, часописів і видань, що виходили поза цензурою. Кожний регіон і багато підприємств мали свою поліграфічну базу й друкували інформаційні бюлетені, газети, листівки, тематичні брошури. У видавничих центрах "Солідарності" видавали заборонену раніше еміграційну літературу, яка легально продавалася на вуличних лотках. На першому плані були видання, в яких йшлося про замовчувані питання польсько-радянських стосунків, зокрема розстрілів польських офіцерів у Катині в 1940 р., Варшавське повстання 1944 р. Поінформованість суспільства стрімко зростала. Виникла література т.зв. "другого обігу", яка в наступні роки відіграла важливу роль у політичному житті країни.

У середині лютого 1981 р. після тривалих дискусій ККП "Солідарності" оголосила проект програми об'єднання. У ньому еклектично поєднувалися "кращі національні традиції, моральні засади християнства, політичні виклики демократії і соціалістична суспільна думка", підкреслювалося, що відродження країни неможливе без змін у політичній системі, насамперед у порядку виборів до представницьких органів влади. Проект програми, який обговорювався в усіх структурах "Солідарності", сприяв консолідації лав профоб'єднання. Лідер спілки Л. Валенса прагнув усіма засобами централізувати організацію, приборкати анархічні дії представників регіонів і підприємств, заспокоїти радикальних діячів з тим, щоб створити потужний опозиційний табір, здатний протистояти правлячій партії, змусити її проводити демократичні реформи. Авторитет лідера "Солідарності" зріс після того, як 15 січня 1981 р. делегація "Солідарності" побувала на прийомі у папи Іоанна Павла II. Л. Валенса ще два рази (19 січня і 6 лютого) зустрічався з папою й вів з ним розмови, під час яких йшлося про

В умовах комуністичного експерименту

небезпеку радикальних дій. Папа майже відкрито підтримав "Солідарність" в її прагненні демократизувати Польщу.

Нове страйкове напруження в країні в січні 1981 р. змусило правлячу еліту перегрупувати сили. 9 лютого відбувся черговий пленум ЦК ПОРП, присвячений аналізу політичної ситуації в країні. Основну доповідь зробив представник партійних догматиків Т. Ґрабський, який запропонував змінити склад уряду й поставити на його чолі генерала В. Ярузельського, сподіваючися на проведення більш жорсткої політики щодо опозиції. Через два дні сейм затвердив В. Ярузельського на посаді голови Ради міністрів. У новому уряді одним із заступників прем'єра став знаний партійний ліберал, головний редактор популярного тижневика "Політика" Мєчислав Фелікс Раковський. Керівником управління Ради міністрів призначено генерала М. Янішевського, ще декілька генералів посіли важливі посади в міністерствах. Оригінальний склад уряду свідчив про намір навести в країні порядок, покласти край анархізації життя і зміцнити державну владу. У традиційному виступі в сеймі з програмою уряду В. Ярузельський закликав населення й "Солідарність" припинити страйки з новими вимогами, надати уряду "90 спокійних днів" для наведення порядку в господарстві та владних структурах.

Уряд В. Ярузельського. Переважна частина польської громадськості, в тому числі "Солідарності" позитивно поставилася до нового уряду, що було пов'язано з втомленістю суспільства від постійних страйків, погіршенням ситуації на продовольчому і товарному ринках, а також традиційною повагою поляків до національних збройних сил. Про особу генерала полякам було відомо небагато, але деякі риси його біографії викликали інтерес. Він народився у збіднілій шляхетській родині в центральній частині Польщі, здобув класичну освіту в католицькій школі, в 1939 р. разом з батьками був вивезений до Сибіру, звідки потрапив до Польської армії 3. Берлінга, а з нею - до Польщі, де зробив швидку військову кар'єру. На військових посадах багато контактував з радянськими колегами, вирізнявся амбітністю, дисциплінованістю, організаційними здібностями, добрим володінням мовою, позірною скромністю. Не меншу увагу привертала постать М.Ф. Раковського, сина поморського селянина, який також розпочинав діяльність як військовий, а пізніше став редактором партійного тижневика "Політика". Напередодні пленуму ЦК ПОРП він опублікував статтю Шанувати партнера, в якій закликав до порозуміння з "Солідарністю". В уряді він відповідав за контакти з профспілками й роботу освітньо-культурних міністерств. Таке поєднання політичних постатей у новому уряді свідчило про альтернативні підходи: діалог з опозицією до певної межі і можливість політики "твердої руки". Про такі наміри голови уряду свідчили наступні кроки. Відразу після обрання на посаду прем'єра В. Ярузельський провів з військовими і представниками МВС таємну воєнну гру за сценарієм запровадження воєнного стану. На підставі гри був опрацьований документ Інформація про підготовку держави до введення воєнного стану, який він незабаром представив радянським керівникам. 10 березня 1981р. В. Ярузельський особисто зустрівся з Л. Валенсою. Під час зустрічі вдалося дійти згоди майже з усіх спірних питань економічного і політичного характеру.

Новий уряд отримав у спадок драматичну ситуацію: правляча партія роздиралася суперечностями між масами рядових членів, які симпатизували ідеям "Солідарності", і апаратчиками, що рішуче заперечували проти суттєвих змін. Щомісяця понад 20 тис. членів ПОРП залишали її лави. Авторитет ПОРП у суспільстві різко впав: незалежне дослідження, проведене восени 1980 р. французьким тижневиком "Парі-мач", показало, що лише 3 % поляків голосували би за ПОРП у випадку вільних виборів. Опозиційний табір "Солідарності", який швидко зростав, об'єднував близько 9 млн. членів, налічував близько 40 тис. штатних працівників і добровольців, утримував мережу рухливих