Р-75/0-20 см

(це означає, що зразок узятий з орного горизонту розрізу № 75). У жодному випадку не можна приклеювати етикетки або надписувати номери розрізів і глибину узяття зразків на кришці коробки, оскільки при першому ж користуванні зразками, кришки коробочок, легко переплутати. Дуже бажано мати коробки різних кольорів, Внутрішні стінки яких повинні бути білого кольору.

В процесі проглядання зразків остаточно відбираються найбільш характерні, типові грунтові розрізи і зразки для лабораторного дослідження. Після того, як зразки будуть відібрані для аналізу, а в грунтові щоденники і польову карту внесені необхідні виправлення, дослідник повинен:

а) відзначити на карті і в щоденнику особливим умовним знаком
ті розрізи і зразки, які підлягають здачі на аналіз;

б) скласти зведення морфолого-генетичних ознак найголовніших грунтів дослідженого району по формі, що приводиться нижче;

в) скласти відомість грунтових зразків і план аналізів з вказівкою методів, термінів виконання і зразкової вартості аналізів.

При складанні зведення морфолого-генетичних ознак грунтознавець повинен намагатися виділити найбільш характерні, провідні генетико-виробничі показники грунтів, а не всі їх ознаки, як це часто роблять, оскільки в останньому випадку зведення виходить громіздким, важким для читання, втрачає наочність.

Особливу увагу слід приділити тим морфолого-генетичним ознакам, які відображають сільськогосподарську цінність грунтів, тобто корелюють з врожайністю різних сільськогосподарських культур. Для різних грунтів вони будуть різні, і завдання дослідника— вдало підібрати ці показники відповідно до типів грунтів і мети дослідження. Такими показниками можуть служити: для чорноземів — потужність гумусових (А + В) горизонтів, структура, складення, глибина залягання солей; для підзолистих грунтів — потужність горизонтів А1 і А2_, ступінь їх окультуреності, глибина залягання щільних горизонтів або прошарків важкого механічного складу і ін.

У зведенні по окремих типах, підтипах і видах грунтів необхідно показати середні величини морфолого-генетичних ознак і межі їх коливання (мінімум, максимум).

Складання плану аналітичних робіт

Завдання механічного, хімічного та інших видів аналізів грунтів полягає в тому, щоб доповнити, поглибити і розширити характеристику грунтів, дану грунтознавцем на основі польових досліджень, тому при складанні плану аналітичних робіт і відомості грунтових зразків, що здаються в лабораторію для проведення аналізів, необхідно звернути особливу увагу на те, щоб проводилися саме ті види аналізів і такими методами, результати яких дозволять грунтознавцю підтвердити або спростувати правильність польових спостережень, відповісти на ряд неясних або спірних питань, і зрештою, правильно і всесторонньо висвітлити генетико-виробничі особливості грунтів району досліджень і точніше встановити їх місце в генетико-виробничій класифікації.

При остаточному рішенні питання про те, які саме аналізи і в якій кількості необхідно робити, слід також враховувати засоби, які асигновані (передбачені кошторисом) на ці цілі.

Припустимо, в господарстві грунтовий покрив представлений карбонатними чорноземами, звичайними, південними і терасними чорноземами. Кошторисом витрат на аналізи грунтів передбачена сума в 350 грн.. Зважаючи на специфіку грунтового покриву господарства і мети досліджень, грунтознавець складає план аналітичних робіт в межах асигнованих, на аналізи, засобів.

Перш за все, відмітимо, що план аналітичних робіт повинен бути цілеспрямованим — призначення тих або інших видів аналізів, їх розподіл по генетичних горизонтах повинен бути проведений не механічно. Грунтознавець, вибравши той або інший вид аналізів, повинен ясно собі уявляти, для яких саме конкретних цілей намічається те або інше визначення, на які генетико-виробничі питання він, чекає відповіді від результатів лабораторних досліджень.

Далі, не слід намічати ті види аналізів, які свідомо не можуть за природою самого грунту, поглибити або доповнити наше уявлення про неї. Наприклад, який сенс визначати карбонати в опідзолених або сильно вилугуваних чорноземах, тобто в грунтах, які не скипають від соляної кислоти в межах гумусових горизонтів. Навіщо, скажімо, визначати поглинений натрій в підзолистих грунтах або в (свідомо) не солонцюватих, за польовими дослідженнями, чорноземах. Крім того, необхідно враховувати цілі досліджень. При вивченні грунтів під сади, наприклад, обов'язково слід визначати рН завсім грунтовим профілем, оскільки цей показник є одним з визначальних при встановленні родючості грунтів і, отже, відсутність даних по рН може гальмувати остаточне рішення питання про родючість тієї або іншої ділянки.

Визначення гумусу і загального азоту слід проводити переважно в гумусових горизонтах і лише в окремих випадках піддавати аналізу на гумус материнську породу, в якій вміст його, як це відомо, менше 0,5%.

Не завжди також слід визначати механічний склад по всіх горизонтах і підгоризонтах чорноземів, каштанових грунтів, що формувалися на лесовидних породах (якщо вони не вилугувані і не солонцюваті), оскільки в цих грунтах механічний склад по генетичних горизонтах більш менш однорідний, істотно не змінюється і, як правило, відповідає механічному складу грунтоутворюючих порід. Тому при визначенні механічного складу деяких чорноземів і каштанових грунтів можна обмежитися горизонтами А, В і С.

Можна привести і ряд інших прикладів про доцільність або недоцільність проведення тих або інших аналізів. Це залежить від характеру грунтів, ступеня їх вивченості, мети дослідження і досвіду дослідника.

Подібно тому, як не можна механічно розподіляти грунтові розрізи по території, що вивчається, а необхідно враховувати рельєф, рослинність та інші умови грунтоутворення, також не можна і механічно намічати кількість і види аналізів між грунтовими розрізами. Слід враховувати морфолого-генетичну природу грунтів, їх питому вагу в господарстві, цілі дослідження і наявність аналітичних даних минулих років, щоб не дублювати наявні результати аналізів.

Залежно від конкретних завдань досліджень і від грунтової зони комплекс лабораторних аналізів, що проводяться, і їх методи можуть бути дуже різні. Методичними вказівками по складанню і використанню грунтових карт в господарствах України рекомендується зробити наступні аналізи для всіх грунтів:

1) механічний аналіз, повний з визначенням вмісту

частинок менше 0,01 мм;

2) максимальна гігроскопічність;

3) вміст гумусу;

4) поглинені основи — Са і Mg (або сума поглинених основ);

5) рухомий фосфор;

6) рухомий калій;

7) рН в сольовій витяжці.

Вибірково, залежно від типу грунту, визначаються:

а) гідролітична кислотність для грунтів з рН сольової (КС1) витяжки < 7 і обмінна кислотність для грунтів з рН сольової витяжки рівної 5 і менше, б) вміст карбонатів для карбонатних горизонтів, в) поглинений натрій і водорозчинні солі (для засолених і солонцюватих грунтів), г) втрата від прожарення для болотних грунтів.

З метою виявлення особливостей досліджуваних грунтів, можуть бути корисні, окрім вказаних аналізів, наступні визначення:

1) якісний склад гумусу;

2) скорочені валові аналізи;

3) форми поживних речовин і ступінь їх рухливості (зокрема мікроелементів);

4) рухомі форми заліза;

5) мінералогічний склад;

6) ботанічний склад торфу.

Залежно від грунтової зони рекомендуються певні методи аналізів.

Для дерново-підзолистої зони проводяться:

1. Повний механічний аналіз методом піпетки; підготовку грунтів до аналізу рекомендується проводити за способом Н. А. Качинського або ВІДА (Всесоюзний інститут добрив і агрогрунтознавства) — обробка зразка щавлевокислим натрієм і розтирання. Скорочений механічний аналіз: а) методом піпетки, б) відстоювання за допомогою приладу Сабаніна, але з швидкостями Стокса. Зразок готується до аналізу розтиранням.

Визначаються: 2. Гумус по Тюріну в модифікації Симакова (з контролем по Кнопу).

3. Азот (валовий) по Кьєндалю.

4. Поглинені кальцій і магній (витісненням хлористим натрієм і визначення за допомогою трилона Б).

5. Сума поглинених основ по Каппену при відношенні грунту до кислоти =1:5.

6. рН в 1 н. КС1 витяжці колориметрично з шкалою Алямовського або електрометрія з скляним електродом (рекомендується користуватися модифікацією колориметричного методу, розробленого ВІДА).

7. Обмінна кислотність по Дайкухара в 1 н. КС1 витяжці без коефіцієнта перерахунку.

8. Гідролітична кислотність по Каппену з 1 н. оцтовокислим натрієм. Коефіцієнт перерахунку 1,75.

9. Кислотнорозчинний Р₂0₅ по Кірсанову.

10. Рухливість Р₂0₅ по величині концентрації Р₂0₅ в 0,03 н. K₂SO₄ витяжці.

11.Калій в 1 н. NaCl витяжці, нефелометрично.При використанні полум'яного спектрофотометра калій визначається у витяжці оцтовокислого амонію (1 н.) при відношенні 1:10.

12. Карбонати кальцію по Гейслеру-Максимюк. 13. Втрата від прожарення (у торфах і торф'янистих грунтах).

Для чорноземної зони проводяться:

1. Повний механічний аналіз — методом піпетки з підготовкою по методу Н. А. Качинського або по методу ВІДА (обробка щавлевокислим натрієм і розтирання). Скорочений механічний аналіз — методом піпетки або відстоювання за допомогою приладу Сабаніна з попереднім розтиранням (визначення проводити з швидкостями Стокса). Визначаються:

2. Гумус по Тюріну в модифікації Симакова (з контролем по Кнопу).

3.Азот (валовий) по Кьєндалю.

4.Поглинені кальцій і магній (витісненням хлористим натрієм з визначенням трилоном Б), поглинений натрій (за допомогою полум'яної фотометрії, витісненням по Антіпову-Каратаєву або об'ємному методу Антіпова-Каратаєва).

5. Сума поглинених підстав по Каппену в модифікації ВІДА (при відношенні грунту до кислоти 1:10)

6. рН в 1 н. КС1 витяжці — колориметрично з шкалою Алямовського (рекомендується модифікація колориметричного методу — по Кличникову) або електрометрія з скляним електродом.

7. Гідролітична кислотність по Каппену.

8. Р₂0₅ в некарбонатних чорноземах і сірих лісових грунтах по Кірсанову (для масових аналізів), в карбонатних чорноземах — по Мачигіну.

9. Рухомий Р₂О₅ в некарбонатних чорноземах і сірих лісових грунтах в 0,006 н. НС1 витяжці.

10. Рухомий калій в некарбонатних чорноземах в 0,2 н. НС1 витяжці по Е. А. Бровкіной або спектрофотометрично, в карбонатних чорноземах — в (NH₄)₂С0₃ витяжці методом Гусейнова і Протасова або спектрофотометрично.

Вміст Р205 в мг на 100 г грунту (по методу Кірсанова)	Ступінь забезпечення грунтів фосфором
< 5 5 — 10 10—15 15 — 25 >25	Слабка Середня Вище середньої Висока Дуже висока

11.Водна витяжка (повна або скорочена) по К. Гедройцу (визначення кальцію і магнію проводиться із застосуванням трилона Б, калія і натрію — спектрофотометрично).

12. Карбонати кальцію по Гейслеру-Максимюк.

13. Гіпс (вилуговування водою або соляною кислотою).

Всі отримані результати лабораторного вивчення грунтів, перш ніж ними користуватися, грунтознавець повинен самим ретельним чином перевірити їх і оцінити в аспекті їх відповідності до польових спостереженням.