Гранично допустиме тижневе навантаження
Факультативні, групові та індивідуальні заняття слід проводити в дні з найменшою кількістю уроків. Введення 5-денного робочого тижня для учнів 5-11-х класів усіх видів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням предметів здійснюється при додержанні гранично допустимого навантаження. Для решти шкіл організація 5-денного робочого тижня дозволена за умови роботи школи не більш, ніж у дві зміни. Тривалість уроку в першому класі чотирирічної початкової школи становить 35 хв., в усіх інших класах – 45 хв. Для уроків з трудового навчання, художньої праці, образотворчого мистецтва, музики, фізичної культури доцільною є тривалість 45 хв. в усіх класах. Розклад уроків повинен враховувати оптимальне співвідношення навчального навантаження протягом тижня, а також доцільне чергування протягом дня і тижня предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками музики, образотворчого мистецтва, трудового навчання, художньої праці й фізичного виховання. Спарені уроки в початковій школі, як правило, не проводяться, за винятком занять з художньої праці, де образотворча і практична діяльність взаємодоповнюються, занять з хореографії, плавання. Для учнів 5-9-х класів спарені уроки допускаються під час проведення лабораторних і контрольних робіт, написання творів, уроків трудового навчання. В 10-11-х класах допускається проведення спарених уроків з основних і профільних дисциплін. При складанні розкладу уроків необхідно враховувати динаміку розумової працездатності учнів протягом дня та тижня. Найвища активність розумової діяльності в дітей шкільного віку припадає на інтервал 10-12 годин. Тому в розкладі, особливо для молодших школярів, уроки з навчальних предметів, що потребують значного розумового напруження, повинні проводитися на 2-му та 3-му уроках. Розподіл навчального навантаження протягом тижня повинен бути таким, щоб найбільший його обсяг припадав на вівторок, середу, четвер. Тривалість перерв між уроками для учнів усіх класів становить 10 хв., великої перерви (після 2-го уроку) – 30 хв. Замість однієї великої перерви можна після 2-го і 3-го уроків влаштовувати перерви по 20 хв. кожна. Під час перерв слід організовувати перебування учнів на свіжому повітрі. Для профілактики стомлюваності, порушення статури, зору учнів на уроках письма, мови, читання, математики та інших необхідно виділяти час для фізкультхвилинок та гімнастики очей. При визначенні доцільності, характеру, змісту та обсягу домашніх завдань слід враховувати індивідуальні особливості учнів та педагогічні вимоги. У 1-му класі чотирирічної початкової школи та першій чверті 1-го класу трирічної початкової школи домашні завдання не задаються. Обсяг домашніх завдань має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 1-му класі трирічної та 2-му класі чотирирічної початкової школи 45 хв.; у 2 (3) класі – 1 години 10 хв.; 3 (4) класі - 1 год. 30 хв.; у 5-6 класах – 2,5 год.; у 7-9 класах – 3 год.; у 10-11 класах – 4 год. У початкових класах домашні завдання не слід задавати на вихідні й святкові дні. Початок занять у загальноосвітніх навчальних закладах рекомендується розпочинати не раніше 8 год. 30 хв. і не пізніше 9 год. У школах, які працюють у дві зміни, учні початкових класів, п'ятих, випускних і класів компенсуючого навчання повинні навчатися в першу зміну. Навчання в загальноосвітніх навчальних закладах з поглибленим вивченням предметів організовується лише в першу зміну. До 1-го класу приймаються діти 7-го або 6-го року життя згідно з бажанням батьків та функціональною готовністю дитини до школи. Обов'язковою вимогою для прийому до школи дітей 6-річного віку є виповнення їм на 1 вересня поточного навчального року повних 6 років. Формування класів-комплектів у малокомплектних школах здійснюється відповідно до умов роботи та фінансових можливостей конкретної школи і залежить від кількості учнів та наявності вчителів. При об'єднанні двох класів кількість учнів у класі-комплекті не повинна перевищувати 25, при об'єднанні трьох –15, а при об'єднанні чотирьох – 10 дітей. У малокомплектних школах перевага надається створенню двох об'єднаних класів-комплектів. Оптимальним є об'єднання в один комплект учнів 1-3-х класів, 2-3-х класів, 2-4-х класів. При об'єднанні в один комплект учнів 1-4-х класів доцільно запроваджувати такий графік навчальних занять для дітей різного віку, який дозволив би проводити частину уроків окремо для кожного класу. Особливо це необхідно для учнів першого класу. При використанні в навчальному процесі в загальноосвітніх навчальних закладах аудіовізуальних технічних засобів навчання (ТЗН) тривалість їх застосування встановлюється залежно від віку дітей (табл. 2.8):
Таблиця 2.8 Тривалість безперервного застосування на уроках різних технічних засобів навчання
Протягом тижня кількість уроків із застосуванням ТЗН не повинна перевищувати для учнів початкової школи 3-4, для старшокласників – 4-6. При використанні комп'ютерної техніки на уроках безперервна тривалість занять безпосередньо з відеодисплейним терміналом і проведення профілактичних заходів повинні відповідати вимогам ДСанПіН 5.5.6.008-98 «Влаштування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп'ютерах». На уроках з трудового навчання необхідне чергування різних за характером завдань. Неприпустимим є виконання протягом уроку завдань одного виду діяльності. В групах продовженого дня прогулянка для школярів має бути не меншою, ніж 1,5 години. Самопідготовку розпочинати після 16-ї години. Найкращим поєднанням видів діяльності дітей в групах продовженого дня є рухлива активність на повітрі до початку самопідготовки (прогулянки, рухливі і спортивні ігри, суспільно корисна праця на пришкільній ділянці), а по завершенні самопідготовки – участь у заходах емоційного характеру (робота в гуртках, ігри, відвідування видовищних заходів, підготовка і проведення концертів самодіяльності, вікторин та ін.). Радіус обслуговування загальноосвітнього навчального закладу повинен становити не більше 1 км пішохідної доступності. Допускається розміщення шкіл на відстані транспортної доступності: для учнів шкіл І ступеня – 15 хв. (в один бік), для учнів шкіл II-III ступенів – не більше 30 хв. (в один бік). У сільській місцевості розміщення шкіл передбачає для учнів І ступеня радіус доступності не більше 2 км пішки і не більше 15 хв. (в один бік) при транспортному обслуговуванні. Для учнів шкіл II і III ступенів радіус пішохідної доступності не повинен перевищувати 4 км, а при транспортному обслуговуванні – не більше 30 хв. (в один бік). Максимальний радіус обслуговування учнів шкіл ІІ-ІП ступенів не повинен бути більшим 15 км. Транспортним обслуговуванням охоплюються учні, які проживають на відстані від школи понад 3 км. Відстань пішохідного підходу до місця збору на зупинці не повинна бути більшою 500 м. Для учнів, які проживають на відстані, більшій за максимально допустимі межі транспортного обслуговування, а також при транспортній недоступності в період негоди, повинен передбачатися пришкільний інтернат із розрахунку 10% місць від загальної місткості закладу. При зниженні температури повітря до -20°С та швидкості руху повітря вище 5 м/с, а також підвищенні вологості вище 80% для учнів початкової школи та -24°С для учнів 5-11-х класів, а також у надзвичайних ситуаціях органи місцевої виконавчої влади приймають рішення про тимчасове припинення навчання учнів. При виникненні масових епідемічних захворювань навчальні заняття припиняються органами місцевої виконавчої влади за погодженням з органами охорони здоров'я.
ЛЕКЦІЯ № 3 Актуальні проблеми охорони праці в закладах освіти План лекції 1. Аналіз та методика оцінки травматизму в установах і закладах освіти. Небезпечні зони обладнання. 2. Особливості заходів електробезпеки. 3. Техніка безпеки під час навчально-виховного процесу. 3.1. Безпека праці при роботі з ТЗН, комп’ютером та іншими засобами оргтехніки. 3.2. Загальні вимоги техніки безпеки при проведенні лабораторних та практичних робіт в спеціалізованих кабінетах і майстернях. 3.3. Безпека при організації робіт з самообслуговування в школі, благоустрою території школи. 3.4. Безпека при організації предметних та туристичних екскурсій, туристичних походів. 4. Пожежна безпека в галузі. 4.1. Теоретичні основи горіння. Класи приміщень з вибухової та пожежної небезпеки, вогнестійкість будівель та споруд. 4.2. Методи і засоби гасіння пожеж. 4.3. Основи пожежної безпеки. 4.3.1.Система попередження пожеж. 4.3.2. Система протипожежного захисту в закладах освіти. 4.4. Вимоги пожежної безпеки до навчальних та навчально-виробничих приміщень. 4.5. Вимоги пожежної безпеки при проведенні масових заходів в закладах освіти.
Література 1. Ткачук К.Н., Халімовський М.О., Зацарний В.В. та ін. Основи охорони праці: Підручник. – 2-ге вид., допов. і перероб. – К.: Основа, 2006. – 444 с. 2. Гандзюк М.П., Желібо Е.П., Халімовский Л.О. Основи охорони праці: Підруч. для студ вищих навч. закладів. – К.: Каравела, 2003. – 408 с. 3. Катренко Л.А., Кіт Ю.В., Пістун І. П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навч. посіб. – Суми: Університетська книга, 2009. – 540 с. 4. ДСанПіН 5.5.6.009-98. Влаштування та обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональному комп’ютері. – К.,1998. 5. НПАОП 0.00-1.28-10. Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. Наказ Держгірпромнагляду від 26.03.2010 р. № 65. 6. Правила безпеки під час навчання у загальноосвітніх навчальних закладах. К.: Основа, 1999. – 237 с. 7. НАПБ.В. 01.050-98/920. Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України. – К.,1988. 8. Рожков А.П. Пожежна безпека. – К.: Пожінформтехніка,1999. 1. Аналіз та методика оцінки травматизму в установах і закладах освіти. Небезпечні зони обладнання
Техніка безпеки – це розділ охорони праці, присвячений дослідженню небезпечних факторів, які виникають під час використання обладнання, розробки і проведення організаційно-технічних заходів щодо запобігання травматизму (правил техніки безпеки). Техніка безпеки вивчає електробезпеку, організаційно-технічні заходи попередження травматизму під час роботи з посудинами, що працюють під тиском (балони зі стиснутим газом, котельні установки тощо), проведення вантажно-розвантажувальних робіт, робіт підвищеної небезпеки та інших робіт, зокрема під час здійснення навчально-виховного процесу в закладах освіти. У результаті дії несприятливих чинників виробничого середовища на підприємстві можуть траплятися нещасні випадки. Щороку на канікулах гине 30-32 студенти вузів і за рік стається близько 1000 нещасних випадків зі студентами та викладачами. Метою дослідження виробничого травматизму є розробка заходів щодо запобігання нещасних випадків. Для цього систематично здійснюється моніторинг стану охорони праці за допомогою різних методів: статистичних, монографічних, економічних, ергономічних та інших. При аналізі причини виробничого травматизму поділяють на: – організаційні: недодержання законодавчих та нормативних актів з охорони праці, графіків планово-попереджувальних робіт тощо; – санітарно-гігієнічні: невідповідність умов праці вимогам санітарних норм (перебільшення ГДК, ГДУ та інших норм в робочої зоні), нераціональне освітлення, недотримання правил особистої гігієни тощо; – технічні: невідповідність або несправність обладнання, пристроїв, інструменту та засобів захисту тощо; – психофізіологічні: порушення людиною вимог технологічного процесу внаслідок втоми, напруженості, монотонності праці та інших подібних причин, неергономічність обладнання та інструменту тощо. Для характеристики рівня виробничого травматизму використовують наступні показники: – показник частоти нещасних випадків: Кч=1000×n/N, (3.1) де n – кількість нещасних випадків за певний термін часу(як правило, за рік); N – середня кількість працюючих за певний термін часу; – показник важкості нещасних випадків:
Кв=t/n, (3.2) де t – загальна кількість днів непрацездатності внаслідок нещасних випадків; – кількість людино-днів непрацездатності:
Ке= Кч× Кв= 1000× t/ N. (3.3) Найбільш сучасною є оцінка стану охорони праці за допомогою визначення ризику нещасних випадків відповідно до ДСТУ-П OHSAS 18001:2006 «Система управління безпекою та гігієною праці» (вимоги OHSAS 18001:1999). Найбільш поширеними травмами є поранення рухомими деталями машин. Цей вид травм характерний для шкільних майстерень, побуту і, звичайно, для виробництва. При експлуатації обладнання в результаті дії небезпечних факторів створюється можливість травматизму. Простір, в якому постійно чи періодично діють ці фактори, називається небезпечною зоною. Приклади небезпечних зон різних механізмів показані на рис. 3.1.
Рис. 3.1. Приклади небезпечних зон механізмів (вказані стрілками): 1 - передаточний ланцюг із зубчаткою; 2 - пасова передача; 3 - зубчаста рейка; 4 - валки; 5 - зубчатки; 6 - кінець конвеєра; 7 - токарний верстат; 8 - свердло; 9 - абразивний круг; 10 - циркулярна пилка; 11 - стрічкова пилка; 12 - фрезерний верстат; 13 - поперечно-стругальний верстат; 14 - штамповка; 15 - різання; 16 – загинання. Для захисту від дії небезпечних факторів застосовуються колективні та індивідуальні засоби. Існує чотири групи колективних засобів захисту: огороджувальні пристрої, запобіжні, сигналізаційні пристрої відключення системи попередження і системи дистанційного управління технологічними процесами. 1. Огороджувальні пристрої закривають доступ до небезпечних зон. Такими огородженнями є корпуси обладнання, суцільні кожухи, бар'єри. 2. Запобіжні пристрої служать для попередження аварій і поломок. При порушенні встановлених параметрів запобіжні пристрої спрацьовують автоматично, відключаючи відповідне обладнання чи його вузол. 3. Сигналізаційні пристрої призначені для інформації персоналу про роботу обладнання і виникаючі при цьому небезпечні і шкідливі виробничі фактори. До попереджувальної сигналізації відносяться також написи, що вивішуються на обладнанні: "Не вмикати – працюють люди!", "Обережно, отрута!". 4. Системи дистанційного управління дозволяють усунути дію на організм людини теплових випромінювань, запиленості, вібрації, шуму та інших шкідливих і небезпечних факторів.
|
