До комплексного державного іспиту з клінічної біохімії
60. Особенности уровня управления архитектуры современных сетей NGN 61. От ОКС №7 к интеллектуальным сетям: Концепция управления и система сигнализации традиционных телефонных сетей 62. От ОКС №7 к интеллектуальным сетям: Особенности концепции ОКС №7 63. От ОКС №7 к интеллектуальным сетям: Переход к концепции интеллектуальных сетей 64. От ОКС №7 к интеллектуальным сетям: Альтернатива IN — системы компьютерной телефонии 65. От интеллектуальных сетей к концепции Softswitch: Новые задачи управления услугами NGN 66. От интеллектуальных сетей к концепции Softswitch:Концепция Softswitch 67. От интеллектуальных сетей к концепции Softswitch: Новая концепция сигнализации 68. Многослойная архитектура Softswitch: Развитие многослойной архитектуры Softswitch 69. Многослойная архитектура Softswitch: Разработка платформ прикладного уровня 70. Многослойная архитектура Softswitch: Реализация пограничных контроллеров сеансов 71. От Softswitch к объединению мобильных и проводных сетей: Конвергенция проводных и мобильных сетей 72. От Softswitch к объединению мобильных и проводных сетей: Основы технологии IMS 73. От Softswitch к объединению мобильных и проводных сетей: Декомпозиция MGC 74. От Softswitch к объединению мобильных и проводных сетей: Архитектура IMS 75. От Softswitch к объединению мобильных и проводных сетей: Структура IMS и разделение системы управления на слои 76. От Softswitch к объединению мобильных и проводных сетей: Внешние и внутренние интерфейсы IMS 77. От Softswitch к объединению мобильных и проводных сетей: Идеология распределенных баз данных 78. От Softswitch к объединению мобильных и проводных сетей: Дальнейшее усложнение системы сигнализации 79. «Дыхание» NGN в решениях уровня управления Питання до комплексного державного іспиту з клінічної біохімії
1. Предмет і задачі клінічної біохімії, її зв’язок з іншими дисциплінами. Принципи організації лабораторії клінічної біохімії. Варіанти біохімічних досліджень в клініці. Различные исследования сыворотки крови, помощь в постановке диагноза при патологиях почек, сердечно-сосудистой системы, печени, опорно-двигательной системы, нарушенях минерального обмена. Биохимическая лаборатория располагается на базе ЛПУ. 2. Об’єкти біохімічного аналізу, методика одержання проб крові та сечі для біохімічного аналізу. Як приготувати зразки плазми, сироватки крові для біохімічного аналізу. Объектами б/х исследований являются: сыворотка крови, плазма, моча, ликвор. Кровь и моча для б/х исследований подлажат центрифугации. Плазма готовится путем добавления гепарина и дальнейшего центрифугирования. 3. Фактори, що впливають на результати біохімічного аналізу. Помилки в клініко-біохімічних дослідженнях. На результат исследования влияет хилез, гемолиз, липэмия, парапротеинэмия, лекарственные средства На преаналитическом этапе это: неправильное взятие материала (не утром, не натощак и т.п). На аналитическом этапе: нарушение методики, неисправность оборудования. 4. Порушення обміну білків. Гіпо-, гіпер-, парапротеїнемії. Методи визначення загального білка у сироватці крові. Визначення білка в сечі. Причины повышения белка: (протеосинтетические)= гиперпродукция белка (например, Ig), парапротеинов (например, при В-лимфоцитарных лейкозах, плазмоцитомах, миеломной болезни. Гемоконцентрационная (ложная) гиперпротеинемия этого вида развивается в результате гемоконцентрации без усиления протеосинтеза (например, при ожоговой болезни, диарее, повторной рвоте, длительном усиленном потоотделении). Парапротеинемии наблюдаются при: миеломной болезни: опухолевые плазмоциты продуцируют аномальные лёгкие или тяжёлые цепи молекулы Ig; лимфомах (лимфоцитарных или плазмоцитарных): синтезируются аномальные IgM, обладающие повышенной агрегируемостью. Гипопротеинемия может быть: - Первичной (наследственной или врождённой; например, гипопротеинемия при болезни Брутона). - Вторичной (приобретённой, симптоматической; например, при печёночной недостаточности, белковом голодании, почечной недостаточности, гипоаминоацидемии различного генеза, ожоговой болезни). Гемодилюционная (ложная) гипопротеинемия обусловлена гиперволемией (например, при гиперальдостеронизме или почечной недостаточности). К методам определения белка в СК относится метод с применением биуретового реактива различной концентрации. 5. Протеїнограма. Методи фракціонування білків сироватки крові. основні типи протеїнограм. Протеинограмма отражает белковый состав СК. В нее входит:
Белковые фракции получают путем коаглулирования с биуретовым реактивом различной концентрации или с помощью элекрофореза. 6. Регуляція вуглеводного обміну, його порушення (нормо-, гіпо-, гіперглікемія). Методи визначення глюкози в сироватці крові і сечі. Причинами гипогликэмии могут быть: - обезвоживание; - лечение сахарного диабета инсулином, пероральными сахароснижающими препаратами при передозировке; - недостаточный или поздний прием пищи; - необычная физическая нагрузка; - болезни; - злоупотребление алкоголем; - критическая недостаточность органа: почечная, печёночная или сердечная, сепсис, истощение; - опухоль (инсулинома) или врождённые аномалии - гипогликемии у новорожденных и детей; - внутривенное введение физраствора капельницей. Причины гипергликэмии: - СД - расстройства питания, - стресс Унифицированным методом определения глюкозы является глюкозоуреазный метод. 7. Цукровий діабет I та II типів. Методи лабораторної діагностики. Глікогенози, типи, симптоми; тканини-мішені. 1 – врожденный, инсулинзависимый, 2 – возрастной, приобретенный. Врожденный диабет дает о себе знать еще в детском возрасте, приобретенный выявяют путем измерения уровня глюкозы в периферической крови. Гликогенозы — общее название синдромов, обусловленных наследственными дефектами ферментов, участвующих в синтезе или расщеплении гликогена. Принято выделение нескольких типов гликогенозов на основании биохимической природы дефекта: I тип, дефект глюкозо-6-фосфатазы (болезнь Гирке - увеличение живота в результате значительного увеличения печени, гипогликемия сопровождающаяся судорогами, рвотой и падением кровяного давления с ухудшением кровоснабжения жизненно важных органов.) II тип, дефект мальтазы (болезнь Помпе - накопление гликогена ведёт к развитию прогрессирующей мышечной слабости (миопатии) III тип (болезнь Форбса- сопровождается отложением атипичного гликогена в печени, сердце, мышцах.) IV тип (болезнь Андерсена - гликогеноз, семейный цирроз печени) V тип, нарушение мышечной фосфорилазы гликогена (болезнь Мак-Ардля) VI тип, дефект фосфорилазы печени (болезнь Герса) VII тип, дефект фосфофруктокиназы мышц. XI тип, нарушение транспорта глюкозы Тканями-мишенями для инсулина являются печень, мышечная и жировая ткань. Для глюкагона – гепатоциты, с накопленым гликогеном.
8. Холестерол. Методи визначення у сироватці крові. Клініко-діагностичне значення. Гіпо- та гіперхолестеролемії. Холестерин — органическое соединение, природный жирный (липофильный) спирт, содержащийся в клеточных мембранах всех живых организмов.Холестерин нерастворим в воде и в чистом виде не может доставляться к тканям организма при помощи основанной на воде крови. Вместо этого холестерин в крови находится в виде хорошо растворимых комплексных соединений с особыми белками-транспортерами, так называемыми аполипопротеинами. Такие комплексные соединения называются липопротеинами. Различают ЛПНП (липопротеин низкой плотности), ЛПОНП (- очень низкой плотности), ЛПВП (- высокой плотности). К факторам, повышающим уровень ЛПНП «плохого» холестерина, относятся: - курение; - избыточный вес или ожирение, переедание; - гиподинамия или недостаточная физическая активность; - неправильное питание с высоким содержанием транс-жиров - недостаточным содержанием клетчатки и пектинов, липотропных факторов, полиненасыщенных жирных кислот, микроэлементов и витаминов; - застой жёлчи в печени - сахарный диабет, гиперсекреция гормонов коры надпочечников, недостаточность гормонов щитовидной железы, половых гормонов. - Гипохолестеринемия — пониженное содержание уровня холестерина в крови — наблюдается при гемолитических анемиях и анемии Аддисона — Бирмера, при острых и хронических гепатитах, при тиреотоксикозе, при непроходимости мочевых путей и иногда в терминальной фазе гломерулонефрита, при «высокой» кишечной непроходимости, иногда при туберкулезе легких, остром панкреатите. 9. Ліпопротеїни сироватки крові. Типи дисліпопротеїнемій. Захворювання, при яких спостерігаються дисліпопротеїнемії.
10. Роль ферментів у лабораторній діагностиці. Локалізація ферментів в клітині. Клініко-діагностична значущість визначення активності АлАТ, АсАТ, лужної фосфатази.
11. Ізоферменти. Навести приклади визначення ізоферментів в діагностиці захворювань серцевого м’язу, печінки, нирок.
12. Біохімічні дослідження при захворюваннях серцево-судинної системи: міокардиті, міокардіодистрофії, ішемічній хворобі серця, гострому інфаркті міокарду.
13. Атеросклероз. Механізм утворення атеросклеротичної бляшки. Біохімічні показники при атеросклерозі.
14. Біохімічні дослідження при запальних захворюваннях дихальних шляхів. Біохімічні показники при пневмоніях.
15. Роль печінки у вуглеводному обміні. Біохімічні показники, що відображають значення печінки у обміні вуглеводів. Навести приклади.
16. Роль печінки в обміні ліпідів. Біохімічні показники, що відображують значення печінки у обміні ліпідів. Навести приклади.
17. Роль печінки в обміні білків. Біохімічні показники, що відображують значення печінки у обміні білків. Навести приклади.
18. Функціональні проби печінки. Колоїдо-осадові проби в діагностиці захворювань печінки. Навести приклади.
19. Ферменти в діагностиці захворювань печінки.
20. Синдромна класифікація функціональних проб печінки.
21. Види жовтяниць. Визначення кон’югованого та загального білірубіну. Діагностика жовтяниць із застосуванням біохімічних методів.
22. Біохімічні дослідження при гепатиті, гепатозі, цирозі і новоутвореннях печінки.
23. Обов’язкові дослідження при захворюваннях нирок та сечовидільних шляхів.
24. Особливості метаболізму нирок. Визначення ферментів при захворюваннях нирок.
25. Азотемії. Методи визначення та клініко-діагностична значущість сечовини, креатиніну. сечової кислоти.
26. Біохімічні дослідження при нефриті, нефрозі, нефросклерозі, сечо-кам’яній хворобі.
27. Види гіпо- та гіпер гідратації. Буферні системи крові.
28. Методи визначення та клініко-діагностичне значення загального кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові.
29. Особливості обміну кісткової та хрящової тканини. Склад глікозаміногліканів сполучної тканини різної локалізації.
30. Біохімічні показники, що використовують при ушкодженнях та захворюваннях кісток та суглобів – остеопорозі, остеодистрофії, артритах, артозах, новоутвореннях кістково-суглобового апарату, переломах кісток. 31. Хворому призначено дослідження сироватки крові на загальний білок: а) Як правильно одержати сироватку крові? б) Яка сироватка не придатна для визначення в ній загального білку? в) Визначте вміст загального білку в сироватці крові біуретовим методом за набором. г) Проінтерпретуйте отриманий результат.
32. До лікаря звернулася хвора Б. 26 років із скаргами на болі в області попереку, які поширюються по задній поверхні стегна до коліна. Болі не вщухають вночі і підсилюються при навантаженні.
а) Яку патологію можна запідозрити? б) Дослідіть контрольний зразок на кальцій. в) Проінтерпретуйте отриманий результат. г) Проінтерпретуйте біохімічний аналіз сечі хворої Б.
Добовий діурез – 1100мл Дата 18.12.2003 № 44203 Дослідження сечі Хворий(а) – Б.Е.А., 26 років Відділення – Амбулаторія Результати дослідження Оксипролін – 120мг/добу________(11-39) Уронові кислоти – 2,2 мг/добу)___(3,5-5,5) Кальцій – 300 мг/добу___________(100-250) Фосфор – 0,60 г/добу____________(0,44-2,20)
33. Після огляду лікаря пацієнту призначено дослідження сечі на амілазу: а) При яких патологіях призначають це дослідження? б) Що за фермент альфа-амілаза та на які субстрати він діє? в) Визначте альфа-амілазу в сечі (сироватці крові). г) Клініко-діагностична значущість визначення альфа-амілази.
34. Хворому призначено дослідження сироватки крові на сечовину: а) При яких патологіях призначають це дослідження? б) Яке місце займає сечовина в системі залишкового азоту? в) Визначте сечовину у контрольній сироватці крові. г) Проінтерпретуйте біохімічний аналіз сироватки крові хворого А., 35 років, із нирковою колькою:
Дослідження крові «26»января 2014 г. №2435 Больной (Ф. И.О.) А. 35 років Отделение амб. Результаты исследования крови Гликопротеиды -- (0,25-0,45) Общий белок 74,2 г/л (65-85) Кальций -- (2.2-2,7) Билирубин прямой — (N-нет) Активность траисамииаз Холестерин 7.7 ммоль/л (3.2-6.2) Тимоловая.0,5 ед. (0-4) Глюкоза --- (4,2 -6,1) Β-липопротеиды 67 ед (35-65) Щелочная фосфатаза -- (2-5) Сиаловые кислоты (N до 200) Вельтмана (6 – 7) CRP -- (N-отр) Ревмат. Фактор -- (N-отр) Мочевина32.7 ммоль/л (2,5-8,3) Креати нин 317 мкмоль/л (44-110) Мочевая к-та (0,20-0,47) α2 (7-9) β (9-14) γ (14-19)
35. Пацієнт літнього віку восени систематично перевіряє вміст холестерола у сироватці крові: а) При яких патологіях призначають це дослідження? б) Які ще дослідження доцільно виконати разом з визначенням холестерола? в) Визначити холестерола в контрольній сироватці крові г) Проінтерпретуйте отриманий результат
36. До лікаря звернувся пацієнт 23 років з болями у горлі. Було діагностовано паратонзілярний абсцес і проведено біохімічний аналіз сироватки крові. Були проведені повторні біохімічні дослідження, через 2 години, 6 і 14 днів після оперативного втручання.
а) Проінтерпретуйте одержані результати. б) Як визначають протеїнограму в сироватці крові? в) Назвіть варіанти гіперпротеїнемій. г) Назвіть причини гіпопротеїнемій
37. До лікаря звернувся пацієнт 34 років із скаргами на відчуття спраги, слабкість, стомленість, свербіж шкіри, сухість в роті. Лікар призначив визначити вміст глюкози у сироватці крові та сечі. а) При якій патології призначають ці аналізи? б) У якому субстраті визначають вміст глюкози? в) Визначити вміст глюкози в контрольній пробі. г) Проінтерпретуйте одержаний результат
38. Хворому на вірусний гепатит після проведеного лікування був призначений черговий біохімічний аналіз крові.
Дослідження крові «26»января 2014 г. №2437 Больной (Ф И.О.) А. 34 років Отделение амб. Результаты исследования крови Гликопротеиды -- (0,25-0,45) Общий белок 63,2 г/л (65-85) Кальций -- (2.2-2,7) Билирубин прямой — (N-нет) Активность траисамииаз Холестерин 7.7 ммоль/л (3.2-6.2) Тимоловая. 9 ед. (0-4) Глюкоза --- (4,2 -6,1) Β-липопротеиды 67 ед (35-65) Щелочная фосфатаза -- (2-5) Сиаловые кислоты (N до 200) Вельтмана (6 – 7) CRP -- (N-отр) Ревмат. Фактор -- (N-отр) Мочевина (2,5-8,3) Креати нин (44-110) Мочевая к-та (0,20-0,47) α2 (7-9) β (9-14) γ (14-19)
а) До якої категорії біохімічних досліджень відноситься тимолова проба? б) При яких хворобах тимолова проба збільшується? в) Виконати визначення тимолової проби в контрольному зразку сироватки крові. г) Зробіть оцінку стану печінки хворого за результатами аналізу.
39. Хвора у віці 56 років звернулась до лікаря із скаргами на слабкість, задишку, втомлюваність, головні болі, болі у лівому колінному суглобі, артеріальний тиск 90/180, хвора має надлишок ваги, веде малорухомий стиль життя. Лікар призначив біохімічні дослідження сироватки крові, зокрема визначення концентрації b-ліпопротеїнів. а) Дати визначення терміну «ліпопротеїни». Які види ліпопротеїнів знаходяться в нормі у сироватці крові? б) Які фракції ліпопротеїдів? в) Визначити вміст b-ліпопротеїнів в контрольній пробі сироватки крові. г) Проінтерпретуйте одержаний результат.
40. Аналіз сироватки крові хворої, анамнестичні дані якої наведені вище у питанні №1
Дослідження крові «26»января 2014 г. №2441 Больной (Ф И.О.) А. 56 років Отделение амб. Результаты исследования крови Гликопротеиды -- (0,25-0,45) Общий белок 84,5 г/л (65-85) Кальций -- (2.2-2,7) Билирубин прямой — (N-нет) Активность траисамииаз Холестерин 10,7 ммоль/л (3.2-6.2) Тимоловая. 9 ед. (0-4) Глюкоза 4,8ммоль/л 4,2 -6,1) Β-липопротеиды 96 ед (35-65) Щелочная фосфатаза -- (2-5) Сиаловые кислоты (N до 200) Вельтмана (6 – 7) CRP отр (N-отр) Ревмат. Фактор -- (N-отр) Мочевина (2,5-8,3) Креати нин (44-110) Мочевая к-та (0,20-0,47) сульфаты 0.338г/л (N до 0,100) α2 (7-9) β (9-14) γ (14-19)
а) Який діагноз можна поставити за даними анамнезу та біохімічних досліджень? б) Чи потребує хвора медикаментозного лікування? в) Про що свідчить підвищений вміст хондроїтинсульфатів? г) Визначте холестерин в сироватці крові і дайте оцінку результату аналізу. 41. У хворого Д., 49 років, в анамнезі – значне схуднення, жовта шкіра і склери, набряки, знижений апетит, незначна болючість печінки при пальпації. Хворому проведено дослідження на вміст білірубіну і його фракцій в сироватці крові. Результати аналізу:
Дослідження крові «26»января 2014 г. №2441 Больной (Ф И.О.) Д. 49 років Отделение амб. Результаты исследования крови Гликопротеиды -- (0,25-0,45) Общий белок 37,2 г/л (65-85) Кальций -- (2.2-2,7) Билирубин прямой 37,6 мкмоль/л (N-нет) Активность траисамииаз Холестерин (3.2-6.2) Тимоловая. (0-4) Глюкоза (4,2 -6,1) Β-липопротеиды (35-65) Щелочная фосфатаза 27,2 (2-5) Сиаловые кислоты (N до 200) Вельтмана 3 проб (6 – 7) CRP (N-отр) Ревмат. Фактор -- (N-отр) Мочевина (2,5-8,3) Креати нин (44-110) Мочевая к-та (0,20-0,47) α2 12,0 (7-9) β 18,5 (9-14) γ 23,0 (14-19)
а) Які фракції білірубіну визначають? б) Наведіть класифікацію жовтяниць. в) Визначте білірубін у контрольній сироватці крові. г) Проінтерпретуйте одержаний результат на вміст білірубіну.
42. Хворий Д, аналіз якого був наведений вище, був госпіталізований у клініку гастроентерології, де йому були призначені біохімічні дослідження. а) Проінтерпретуйте аналіз б) Поясніть доцільність використання саме такої біохімічної констеляції в) Визначте тимолову пробу в контрольній пробі сироватки крові. г) Які синдроми можна визначити за цими результатами.
43. При диспансерному обстеженні хлопця 13 років більшість біохімічних показників була в межах норми, за винятком: лужна фосфатаза – 21 од. а) Як можна пояснити такий результат аналізу? б) Клініко-діагностична значущість лужної фосфатази. в) Визначте активність лужної фосфатази у зразку сироватки крові. г) Які існують ізоферменти лужної фосфатази?
44. Лабораторні дослідження сироватки крові хворої жінки (61 рік) виявили такі значення біохімічних показників:
|
