За оцінкою автора, сформувалася нова наднаціональна економічна популяція – геоекономіка (виділено нами – В.В.). Цьому присвячений посібник Е.Г. Кочетова в якому автор для сприйняття глобального світу запропонував визнати його через логістику, сприйняти цей світ як логістичну систему. Для цього Е.Г. Кочетов сформулював постулати логістичної моделі: 1. Інтуітивна геологістика, що перебувала в такому стані до межі ХХІ ст. 2. Геологістика – це фільтр, збиральний інструментарій глобальної системи безпеки (особистої, національної, регіональної та глобальної). 3. Геологістика – це висока гуманітарна технологія, яка підтримує свого роду „кровоносну систему” матеріального, соціального, психологічного й духовно-морального буття. 4. Сучасна світова інституціональна система є просторовою „кристалічною решіткою”, у вузлах якої формуються потрібні організаційно- функціональні структури, що достатні для діючої цивілізаційної моделі буття. 5. Логістична культура сприйняття світу близька до його гармонійного, розмаїтого сприйняття, що постійно вислизає. 6. Широта геологістичного мислення всмоктує в себе великий спектр методів формалізації, потреба в яких не зменшується. 7. Геологістика очолює „десант” у сферу непізнаного. Ці постулати стали для автора основою формування геоекономічного атласу світу як логістичної системи – можливої об’ємної інтерпретації глобального світу (табл.). Таблиця 1 Економічна класифікація кордонів (лімологічний підхід до вивчення геоекономіки і геофінансів) КРИТЕРІЇ ОЗН А К И А. Розмежуван ня між сферами діяльності Б. Об’ємні конфігурації В. Транскордонність як структурний поділ в тій чи іншій області Г. Співвідношенн я кордонів Д. “Методологічні” межі поділу глобального простору Е. Розмежування наднаціональних і національних систем 1. Міждисц и-плінарне жорстке розмежуван ня – гуманітарні “цехові осередки” 2. Розмежу -вання у межах тієї чи іншої сфери, дисципліни (“осередки”) 1. Розмежува ння простору по функціональн ому призначенню 2. Ступінь заповнення глобального простору (потенційні межі розширення) 3. “Перелив” глобального простору як фази для виникнення якісно нових наднаціональ них потоків 1. Відтворю- вальна транскордонність 2. Геофінансова транскордонність 3. Культурологічн а (цивілізаційна) транскордонність 1. Співвіднош еність кордонів між геофінансами, ІВЯ, світової інноваційної сферою і т. ін. 2. Співвіднош ені-сть фінансових кордонів всередині світової інвестиційної і кредитної сфер 3. Співвіднош ення фінансових меж в національних бюджетах 1. Геоекологічні й геофінансові просторові “оболонки” 2. Геопростір як “шаруватий пиріг” (шари, сторінки, “фази” геоеко- номічного атласу світу) 3. Розмежуванн я між “методологічним и моделями” геоекономічних просторів (цінової, організаційно- функціональної, договірної) 1. Кордони між “країнами системами” 2. Кордони впливу держав і аднаціональних систем 3. Кордони між БІВЯ** * ІВЯ – Інтернаціоналізовані відтворювальні ядра. ** БІВЯ – “Блукаючі” інтернаціоналізовані відтворювальні ядра. Отже: А. Системний підхід у гуманітарній сфері, що запозичений із природознавства і набудований на його основі аналіз виділили множину дисциплін, які отримали чітке міждисциплінарне розмежування: соціологія, політологія, економіка, психологія, культурологія та ін. Б. 1. Об’ємне виділення підпросторів – геофінансового, геоекономічного, геоінформаційного, правового, геополітичного, геостратегічного тощо. 2. Ступінь заповнення дає уявлення щодо співвідношення кордонів як між різними підпросторами, так і з глобальним простором у цілому. 3. У міру заповнення наднаціональним потоком всього глобального простору підходить фаза зародження якісно нових наднаціональних потоків з повторенням знову просторового циклу просування об’ємних кордонів. В. Зародження і розвиток рухливих і „блукаючих” інтернаціоналізованих відтворювальних ядер (БІВЯ) визначає відповідну конфігурацію, яка конкретним чином співвідноситься з іншими подібними ядрами, які мають свою конфігурацію. Г. 1. Співвідношення кордонів трансграничних фінансових потоків має різношвидкісну тенденцію поширення геофінансів, світових інновацій та інтернаціоналізації відтворювальної сфери, а також нерівномірність задіяності цих сфер у геопросторі. Питома вага таких країн у світовій торгівлі і світовому прибутку величезна. 2. „Країни-системи” мають мізерну вагу в світовому товарообігу і для нарощування свої відтворювальної бази на новій інноваційно-індустріальній основі беруть кредити, в яких висока питома вага віртуальних фінансів і, таким чином, на думку Е.Г. Кочетова, народжується геофінансова віртуальна кредитна машина, що саморозвивається. 3. Це має особливу важливість при формуванні державної довгострокової національної стратегії розвитку при формуванні дійового контролю за поведінкою світових блукаючих фінансових потоків. Д. 1. Геогенезис – глобальний простір як симбіоз окремих просторів. 2. Об’ємна інтерпретація глобального простору підштовхує до розгляду найновішого класу кордонів при розподілі на „шари”, „сторінки”, „зрізи” та ін. 3. Глобалізована світова господарська система примусила сконструювати основні інтерпретаційні об’ємні моделі: товарно-цінову (вартісну), організаційно-економічну, договірну тощо. Е. 1. Формування особливих наднаціональних структур, так званих країн- систем, діяльність яких, економічна, фінансова, військово-політична, інформаційна і т. ін. поширюється далеко за національні межі, а конфігурація такої країни є „країна-система”, що „переміщена зовсім”. 2. Знання реальних меж трансграничних систем визначає можливість. Цікаво те, що Е.Г. Кочетов, викладаючи матеріал змушує студентів міркувати, підкреслюючи, що подана ним класифікація деякою мірою має умовний характер, оскільки як і будь-яка побудова в межах системного підходу вона не може охопити все гігантське розмаїття можливих меж і поділу спільноти. Оцінюючи стан гуманітарної сфери та її трансформацію в умовах глобальних процесів, Е.Г. Кочетов сформулював вісім постулатів: 1.Сучасний світ економоцентричний. 2.Економоцентризм як здорове явище на визначеному етапі не утримав гуманітарну парадигму від величезної, руйнівної деформації і в симбіозі з системним підходом, запозиченим із природничих наук, розірвав гуманітарну сферу (особливо економіку) на частини (дисципліни). 3.Економіка перетворилася із раціонального способу ведення господарства в сучасному світі у раціональність вищого розряду. 4.Геоекономіка виступає нині як центральний вектор світового розвитку, як орієнтир для вироблення національних стратегій розвитку. 5.Нова методологічна основа для розуміння сучасної архітектоніки світу (об’ємної) підійшла до формування глобального геоекономічного атласу світу. 6.У надрах гуманітарної сфери виникла потреба, що межує з манією безупинного, надмірного намагання до „розвитку”, „інноваційних революцій”. 7.Техногенний світ (західна модель постіндустріалізму) „підібрався” до традиційної (східної) цивілізаційної моделі буття й розпочав її перевірку на міцність, тобто на горизонті з`явилася реальна загроза міжцивілізаційного зіткнення. 8.На межі третього тисячоліття гуманітарна наука поставила питання вищого рангу, які стосуються основ буття, методів пізнання навколишнього світу, усвідомлення найновішого класу цінностей людського життя. Е.Г. Кочетов у посібнику дає також своє уявлення щодо тенденцій формування кількох типів держав: 1. Класична форма, основу якої становить суверенітет у межах національно-територіальних кордонів. 2. Держава в економічних кордонах, коли внаслідок транснаціоналізації вона почала господарювати за межами своїх національних кордонів, тобто перетворилася у „країну-систему”. Це сприяє виникненню парадоксальної ситуації, коли політичний суверенітет не співпадає з економічним, а глобалізація цей процес підсилює, формуючи державу в економічних кордонах. 3. Несуміжні держави – країни-системи, які включають у себе неприкодонні анклави, що пов’язано з міграційними процесами, формуванням діаспор, які тягнуться до національних материнських систем. 4. Держава в державі при можливому послабленні економічного, політичного, владного та силового зв’язку як з центром, так і на межах ареалів з сусідами. Це при визначених умовах може привести до того, що такі утворення можуть сформувати самостійну державу. При цьому Е.Г. Кочетов розглядає два центральних моменти глобалізації світового простору – це стирання межі між внутрішньою і зовнішньою політикою та економізація політики. При цьому він вчить тому, що у процесі формування національної стратегії розвитку потрібно враховувати п’ять ключових атрибутів: 1. Вихід національних відтворювальних циклів за межі державних кордонів у силу чого економіка функціонує в межах не політичних, а економічних кордонів як транскордонні трансвідтворювальні системи при, на думку Е.Г. Кочетова, формуванні світових блукаючих інтернаціональних відтворювальних ядер. (Природно, що це поняття відноситься до ТНК, які не блукають по світу, а крок за кроком поширюють свою діяльність на нові й нові країни як, наприклад, Макдональдс). 2. Світовий прибуток формується в межах цих ядер і тому стратегічним орієнтиром для національної економіки на світовій господарській арені є боротьба за доступ до формування і перерозподілу світового прибутку. 3. Роль держави в умовах набуття особливого статусу геоекономічних потоків у кредитно-фінансовій, виробничій, соціально-економічній та інших сферах трансформуються внаслідок делегування (я би сказав вимушеного – В.В.) реалізації національних інтересів транснаціональним компаніям (ТНК), що діють на території країни. 4. Замість спливаючих торговельно-посередницьких доктрин формуються виробничо-інвестиційні національні системи зовнішньо-економічних зв’язків з новою інституціональною формою і технологіями прийняття стратегічних рішень. 5. Оперування (мається на увазі діяльність, ТНК та держави) відбувається не на світовому ринку, а на геоекономічному атласі світу (зауважимо, що кожна геоекономічна структура є невід’ємною частиною світового глобалізаційного ринку конкретних видів товарів), у тому числі на його національної (в межах конкретної країни) частині з використанням геоекономічних технологій. Виходячи з цих ключових атрибутів Е.Г. Кочетов формує ключові акценти геоекономічної панорами: 1. Глобалізація стирає межу між внутрішньою і зовнішньою політикою (а це вже дискусійно – В.В.), тому що глобальні потоки і процеси в економічній, політичній, фінансовій, виробничій, купівельній та інших сферах стають орієнтирами розвитку будь-якої національної економіки. 2. Стрімко набирає силу процес економізації політики, тобто досягнення цілей, рішення політичних задач економічними методами при зрушенні вектора стратегічного розвитку від політичних, ідеологічних та інших методів до економічних. При цьому геоекономічні інтереси набувають пріоритет над геополітичними і геостратегічними при економізації мислення дипломатичної служби. Підсумовуючи ці ключові моменти й акценти Е.Г. Кочетов зробив висновок, що „геоэкономика – это концепция внешеэкономической” стратегии и формирования внешнеэкономических доктрин, которая вписывается в общую теоретическою панораму, состоящую из трех взаимообусловленных и взаимозависимых частей: 1. Мировой хозяйственной системы – внутреннего экономического регламента; 2. Внешнеэкономической макромодели – генезис системы связей национальной экономики с внешней сферой; 3. Стратегического арсенала реализации национальной доктрины (технология оперирования на мирохозяйственной арене – высокие экономические технологии)”. При цьому Е.Г. Кочетов, оцінюючи розвиток світової господарської (СГС) системи, виділив три процеси, які її формують: 1. Інтернаціоналізація; 2. Мондіалізація; 3. Глобалізація. На його думку, перший процес виступає як зв’язаність окремих національних господарств, другий – формує СГС як цілісність, до складу якої входять не тільки національні господарства, а й транс- і міжнаціональні одиниці та світові організації, третій – не просто вписує СГС у взаємодію з природно біологічним середовищем, а й надає цій цілісності нову, соціально- природну якість. Глобалізація – це процес відтворювальної трансформації національних економік та їх господарюючих структур, капіталу, цінних паперів, товарів, послуг, робочої сили, при якій світова економіка розглядається не просто як сукупність національних економік, фінансових, валютних, правових, інформаційних систем, а як цілісна, єдина геоекономічна (геофінансова), популяція (простір), яка функціонує за своїми законами.
