Фортеці України.

Форте́ця — укріплена фортифікаційна споруда з міцними капітальнимиспорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, призначеними для тривалої кругової оборони.

Херсо́нська форте́ця — фортеця у місті Херсоні, збудована у 1778-1787 р.р.

У теперішній час залишки валів та воріт фортеці розташовані на території міського парку (парк iм. Ленінського Комсомолу).

Херсонська фортеця була закладена 8 вересня 1778 року за проектом головного архітектора Адміралтейств-колегій М.Н. Ветошкіна.

Кам'яне́ць-Поді́льська форте́ця — фортеця в місті Кам'янець-Подільський (ниніХмельницької області України).

Складається з двох частин:

§ Старої фортеці (Старого замку), що захищала підхід до перешийку між півостровом, на якому розміщувалася найдавніша частина Кам'янця-Подільського — Старе місто, та «материком»,

§ Нової фортеці (Нового замку), яка прикривала Стару фортецю з боку поля.

Довгий час вважалося, що Стару фортецю збудовано в другій половині 14 століття. Адже першу в історії згадку про Кам'янецький замок маємо в грамоті від 7(15) січня 1374 року литовсько-руського князя Юрія Коріатовича, де цей князь за згодою свого брата Олександра Коріатовича надає кам'янчанам право на кшталт магдебурзького та прямо зазначає, що грамота дається «на замку» в Кам'янці.

Найважливішими документами, які дозволяють досить рельєфно уявити, яким був замок у 15-16 століттях, є два його описи — 1494 року, коли замок передавали новому старості, та1544 року, коли белзький каштелян Войцех Старжеховський перевіряв роботи, які виконав у замку військовий інженер і архітектор Іов Претвич. Ці надзвичайно важливі документи виявив Олександр Яблоновський і оприлюднив 1880 року перший опис, а 1882 року і другий.

Замок має солідну будівельну історію. Навіть без дискусійного дако-римського періоду набігає, згідно з викладками Євгенії Пламеницької, аж 14 будівельних періодів (від 11 століття до початку 19 століття). Але, якщо говорити про час, коли замок набув вигляду, близького до звичного нам нині, то це середина 16 століття. Саме величезна робота, виконана під керівництвом Іова Претвича, надала замку того вигляду, якого він, попри всі перипетії, не загубив упродовж майже півтисячоліття. Саме опис 1544 року фіксує це вдало віднайдене обличчя замку — зрілої фортифікаційної одиниці.

Га́дяцька форте́ця — виникла на початку 17 ст. на місці старовинного городища на правому березі при злитті річок Груні та Псла.

Опис

Укріплення Гадяцької фортеці детально фіксує план Гадяча 1746.

Фортеця включала низинну та нагірну частини міста. З півдня й півночі підступи прикривали яри та байраки, зі сходу — річки. У південно-східній частині розміщувався Замок — найдавніше укріплене ядро (ця територія й досі має назву «Замок»).

Оборонна огорожа Замку складалася із валу, зміцненого по гребеню парканом тапалісадом, а також кількох дерев'яних башт (одна — проїзна). Ширина щільно забудованого замкового подвір'я, обумовлена конфігурацією гори, сягала 15—45 сажнів, довжина — 125 сажнів, загальна довжина огорожі — близько 320 сажнів. Оборонна огорожа загальноміської фортеці з напільної, південної і західної сторони складалася з земляного валу з частоколом й рову.

Східна лінія укріплень на надзаплавній терасі складалася з легкої дерев'яної стіни. З цього боку була чотиригранна надбрамна вежа та три брами. З півдня була брама з містком через рів, з заходу —- восьмигранна надбрамна вежа і брама з равелінами і мостами через рів. Загальна довжина укріплень, включаючи Замок і дерев'яну огорожу на Подолі, перевищувала 3200 сажнів.

Всередині фортеці розташовувалися численні громадські й приватні будівлі; церкви — Успенська, Петропавлівська (обидві в нагірній частині), Богоявленська (на Подолі); полкова та дві сотенні канцелярії, крамниці, шинок, два шпиталі, школа та інше.

Історія

Первісно тут була резиденція власників міста, з середини 17 ст. — адміністрація Гадяцького староства, що належало до гетьманських рангових маєтностей.

Зокрема, з 1663 тут була резиденція гетьмана І. М. Брюховецького, для якої відновлено дерев'яний палац і збудовано церкву.

У 2-й половині 18 ст. фортецю частково реконструйовано, але після ліквідації татарської загрози вона втрачає військове значення й занепадає.

1832 на території Замку збудовано в'язницю (тепер у цьому будинку — Гадяцька школа бджільництва).

Збереглися залишки земляних укріплень.

Генуезька фортеця — фортеця в місті Феодосія (Крим, Україна), побудованагенуезцями в 14 столітті.

Розташована на березі Феодосійської затоки в південній частині міста, булацитаделлю середньовічної Кафи. Зараз залишки фортеці є історико-архітектурним заповідником.

Історія

Цитадель зведена навколо Карантинного пагорба, на крутих в сторону моря схилах, що могли служити первинною перешкодою для ворога. Будівництво велося з 1340 по 1343 рік, повна добудова тривала ще на протязі десяти років. Складена з вапняка на вапняному розчині з ретельною затертими швами. Спеціальних каменоломень Кафа не мала — будівельні матеріали для фортеці добувалися зазвичай в місцях виходу на поверхню скельних порід на схилах навколишніх гір або з дна моря.

Укріплення складалося з фортечних стін, посилених дванадцятьма баштами. Стіни досягало по висоті 11 м і 2 м завширшки. Досередини вели шість брам. Довжина стін цитаделі складала 718 м. Фортеця також мала декілька пристаней. Під кріпосними стінами пролягав глибокий рів, наповнений водою. Це була не тільки оборонна споруда — канал також відсікав Кафу від схилів гір і відводив зливові стоки в море.

У цитаделі розміщувалися консульський палац, казначейство, резиденція латинського єпископа, будівля суду з балконом для оголошення консульських ухвал, контори для перевірки вагів, склади і магазини особливо цінних товарів — коштовних каменів, хутра, шовків.

В 19 столітті більшість споруд були розібрані. До наших днів збереглася південна (з двома баштами — святого Климента і Кріско) і частина західної стіни цитаделі, а також пілони головних воріт. Загальна довжина збережених стін — 469 м.

На території збереглися пам'ятки старовини, зокрема церкви:

§ Івана Предтечі (13 — 14 століть),

§ св. Івана Богослова (14 ст.),

§ св. Георгія (14 ст.),

§ св. Стефана (14 ст.),

та башти:

§ святого Климента (1348 рік),

§ Кріско (14 ст.)

Брацлавська фортеця — колишня фортеця поблизу селища Брацлав уНемирівському районі Вінницької області на річці Буг.

Небожі Ольгерда, князі Коріатовичі, серед перших подільських замків наказали вибудувати твердиню на річці Буг та назвали її Бряславль (Брацлав). Трапилась це на початку 60-х років XIV столяття, а через декілька років князь Вітовт відібрав замок у Коріатовичів та призначив у місто свого старосту.

У 1432 році (за іншими свідченнями - 1434) Брацлав увійшов до складуПольського королівства, але в 40-х роках XV ст. був повернений Литві.

Починаючи з кінця XV ст. брацлавська фортеця стала епіцентром військових дій уСхідному Поділлі. В 1479 році татари в результаті набігу спалили замок. Невдовзі брацлавський замок за наказом великого князя Олександра Ягеллончикавідновили.

Замок укріпили, проте в умовах середини XVI ст. Брацлав могла врятувати лише фортеця на кшталт кам`янецької. Так як ординці регулярно з`являлись під Брацлавом і намагались його штурмувати. Найбільш відомою подібною спробою був приступ Брацлава, здійснений у 1551 році кримським ханом Давлет-Гіреєм.

В 1569 році Брацлавщина стала воєводством у складі Речі Посполитої, а сам Брацлав одержав магдебурзьке право. У 1594 році під стінами брацлавського замку повстанці Северина Наливайка, яких підтримав місцевий війт Роман Тишкевич, напали на шляхетський табір і перебили немало польських урядовців.

Брацлавський замок відіграв неабияку роль в роки Визвольної війни та Руїни. Згідно міждержавних угод другої половини XVII ст.більша частина Брацлавщини повинна була залишатись незаселеною. Замкові укріплення Брацлава тим часом занепадали.

Брацлавський замок мало не відбудували уже в XIX столітті, коли імператор Микола І віддав відповідне розпорядження. Брацлав, що знаходиться на перехресті стратегічних шляхів, зацікавив імператора, тому у 1832 році навіть був виконаний план майбутнього замку, сама побудова якого так і не відбулася. Тому від старого ж замку до наших днів не залишилось нічого.