Авторитаризм.

Авторитарний режим характеризується зосереджен­ням необмеженої влади в руках однієї особи або групи осіб, обмеженням прав і свобод громадян. На відміну від тоталітарного режиму він допускає певні елементи демокра­тизму, економічних свобод, існування парламентаризму, навіть боротьбу політичних партій.

Якщо при тоталітарному режимі влада намагається кон­тролювати всі без винятку сфери життя, прикриваючись гаслом органічної єдності з народом, то авторитарний режим порівняно з тоталітарним не вдається до тотального наса­дження ідеології з метою мобілізації народних мас на вико­нання «великих ідей», не передбачає примату партії й ідео­логії над державними інститутами, не заохочує так егалі­таризм і патерналізм. До авторитарних режимів можна віднести всі попередні абсолютні, а також сучасні монархії в слаборозвинутих країнах (Йорданія, Марокко, Саудівська Аравія), військові диктатури (здебільшого в Латинській Аме­риці), «патримоніальні тиранії», де держава є власністю сімей­ного клану і керується диктатурою особистої влади, а такожрежими «часткових демократій», або «опікунські режими», де панування однієї партії чи хунти співіснує з більш-менш стабільними ізольованими формами плюралізму.

Поняття авторитаризм або авторитарна влада, частково застосовується при харак­теристиці тотальної політичної системи.

Однак поняття тоталітаризм і авторитаризм не тотожні. Автори­тарні політичні системи займають проміжне місце між демократією і тоталітаризмом. Справді, за диктаторською природою влади, необ­меженою законами і демократизмом, авторитарний режим близький до тоталітарного. Збереження автономності окремих суспільних сфер, і, особливо, приватного життя, в яке держава не втручається своїм контролем і регулюванням, авторитаризм близький до демократії. Авторитаризм - політичний режим, встановлений або нав'яза­ний такою формою влади, що концентрується в руках однієї люди­ни або в окремому органі влади і знижує роль інших, передусім, представницьких інститутів (асоціацій, об'єднань, союзів тощо), формалізація і вихолощування справді організаційного і регулятив­ного змісту політичних процедур та інститутів, що зв 'язують дер­жаву і суспільство. Авторитаризм взагалі притаманний владі і по­літиці, але основи і ступінь його різноманітні: природні якості політичного лідера (авторитарної, владної особистості), розумні, раціональні, справедливі дії якого викликані необхідністю особли­вого роду ситуації: стан війни, суспільна криза тощо, соціальні (виникнення соціальних або національних конфліктів) та ін. аж до ірраціональних, коли авторитаризм переходить в крайню форму -тоталітаризм, деспотизм. Авторитарно всякий наказ волі влади сус­пільству і нав'язане йому, а не прийнята добровільно і усвідомле­на поведінка. Об'єктивність авторитаризму може бути зв'язана з ак­тивною перетворюючою діяльністю влади. Три ознаки або властивості авторитаризму відрізняють від інших типів прояву влади і звичайно поєднуються: по-перше, централізація влади; по-друге, безапеляційний командний засіб керівництва; по-третє, безу­мовне підкорення. Всі властивості авторитаризму зводяться до ак­центу на примушенні до використання волі особи, яка управляє, придушення волі та свободи підлеглих і суспільства в поєднанні з обвинуваченням демократичних режимів у неспроможності згур­тування народу, встановлення порядку і вирішення суспільних про­блем. З таких позицій в 30-х роках в Німеччині створювалася ідеологічна та політична доктрина авторитарної держави. Вста­новлення авторитарної диктатури відбувається, як правило, на тлі економічної кризи, розгулу злочинності і корумпованості всіх верств влади. Виникнення авторитарних режимів є наслідок, результат нестабільності перехідних періодів суспільного розвитку.