Державний і опозиційний тероризм

Розрізняють два типи терористичної діяль­ності: державна і опозиційна. Відмінність між ними полягає в тому, що державний

терор здійснюється органами державної влади, панівного класу, а опозиційний терор - насилля і усунення - антирежимними угрупованнями. Репресії і переслідування є основним знаряддям державного терору. Терористичні акти - знаряддя ж опозиційно­го тероризму. Чисельність жертв в умовах державного терору буває значно більше, аніж за умов опозиційного. Під час перебу­вання нацистів у влади в Німеччині, в колишньому СРСР в сере­дині 30-50-х, а потім в 60-70-х роках в умовах сталінізму і пізніше тривали репресії проти інакомислячих тощо. Репресії мали різно­манітний характер, але за змістом - це звичайний державний тероризм. Державний терор стимулює появу опозиційного. В 90-х роках в Україні в процесі реформування широкого розмаху набирає і політичний терор проти представників різних політич­них партій і напрямків діяльності. Широкого розмаху набирають і вбивства на замовлення з метою усунення конкурентів тощо. Державний терор і опозиційний взаємозв'язані між собою, провокуючи один одного. Державний терор стимулює опозиційний тероризм, не допускаючи інші методи боротьби, оскільки державний терор придержує будь-яку опозицію. Політичні за моти­вами терористичні акти в Донбасі, Одесі, Придніпров'ї та інших регіонах України мали здебільшого характер не державного, а опозиційного тероризму. До державного терору здебільшого вдаються нестабільні режими з низьким рівнем легітимності влади, вони не можуть підтримувати стійкість системи економічними і політичними методами. Стабільні ж режими вдаються до терору в тих випадках, коли вони становлять «закриті» системи, ізольовані самі собою від усього світу. В суспільстві ж, де назрілі про­блеми вирішуються, власне, політичними методами, вірогідність тероризму нижче, аніж в тих режимах, де вдаються переважно до насильницьких засобів, особливо, якщо ці засоби зв'язані з усу­ненням політичних противників. Коли ж державний тероризм ви­ходить за межі окремої країни, то набирає характер міжнародного. Якщо на міжнародну арену виходять недержавні терористичні організації, то їх дії визначаються як транснаціональний тероризм.

97.Міжнародні та регіональні організації………………

У політології досліджується роль міжнародних організацій, державних і недержавних.

Особлива роль належить ООН - Організації Об'єднаних Націй, що була створена в 1945 р. Попередником ООН була Ліга Націй, котру було засновано в 1919 р. ООН має свою структуру.

Головні органи ООН - Генеральна Асамблея, в якій беруть участь усі держави-учасниці; Рада Безпеки, що складається з п'яти постійних членів (Велико­британії, Росії, США, Франції, Китаю); Міжнародний суд. Очолює цю організацію Генеральний секретар ООН.

У складі ООН існує багато різних організацій, що діють за різними напрямками. МОП (Міжнародна організація праці), "ЮНЕСКО" (Організація з питань освіти, науки та культури) тощо.

Окрім цього, на міжнародні відносини впливають різні регіо­нальні міжнародні об'єднання. Це і ОАД (Організація американ­ських, цержав), ОАЄ (Організація африканських держав) та ін.

Особливе місце в системі міжнародних організацій посідає Європейський Союз (ЄС), який існує з 50-х рр. XX ст. У наш час ЄС охоплює майже всі країни Європи. Для цієї організації характерний процес послідових економічних, політичних, військових і культурних інтеграцій. Це привело до введення єдиної валюти, ліквідації митних бар'єрів. До структури ЄС на­лежать: парламент, суд, банки, різні фонди та капітали. Проте ЄС не є єдиною державою.

Нині політичний і економічний потенціал дає змогу впливати на хід міжнародних подій у світі.

У системі міждержавних об'єднань існують військово-політичні блоки. Найбільш відо­мий - НАТО, створений у 1949 р., де провідну роль відіграє США. Формально, метою блоку є захист західних цінностей. Однак це, насамперед, військовий блок, який провадить політику "захисту демократії" поза межами своїх кордонів (в Іраку, Афганістані).

Міжнародні неурядові організації набувають усе більшої ролі в міжнародних відносинах. Це, зокрема, професійні органі­зації, молодіжні об'єднання, жіночі спілки тощо. Міжнародні організації своєю метою проголошують реалізацію загально­людських цінностей.